Full text of "Vybir z ukraïns'koho narodnoho pys'menstva"

особ.іиво народ, — то або 
зовсім не дає поетів, або тільки таких, що пишуть по-українсь- 
кому. Бо „общеруські" чиновники, пани, попи, скажемо, єсть 
у Росії, та й то не зовсім однакові на Україні і на Московпцші, — 
а народу мужика „ общеруського " нема, а є тільгш московський, 
білоруський та український. 

Ще гостріше стоїть діло в Галичині, Буковині та Угорській 
Україні. Усе, що там робилось не для власного, краєвого, 
українського народу, а для якогось „общеруса", або для якогось 
церковноруса — все те, яі; бачп.ли ми, виходило мертворожденним. 
В австрійській Україні нема навіть і таких панів — общерусів, як 
у Росії. Там на шиї українського народу сидять по два, по три 
зовсім неруські народи-пани: угорські, польські та молдавські пани, 
німецькі урядовці. Жиди, — що говорять иншими мовами, до ин- 



-- 4 — 

шого прямують, ніж тамошній українськпй народ, об'їдають його та 
ще й звуть ІІОГО прямо бидлом. 

Хто в австрійській Україні одвертається од власного мужика, 
ЙОГО мовп, говорить проти власноіо ішсьменства на народній основі, 
той хоч би він і думав, що він піддержує; тим ..обіцеруське" 
письменство, котрого в Галичині не було п нема, — той просто 
підкопує зріст розбудження тамошнього українського люду і працює 
для польських, німецькігх і угорських панів, ^урядовців та Жидів. 
Невже-ж можна хотіти, або можна навіть вірити, щоб з тепе- 
рішніх поповичів в австрійській Україні розрісся якийсь осібний 
панський бурсаково-руський народ, котрий заведе своє якесь мертве 
письменство та буде теж згорда дивитись на селянина, як на чернь, 
або в .ліпшім випадку на словах піклуватись об тім, щоб і мужика 
переробити на бурсако-руса, а на ділі так само обідати і зневажати 
його, як і цілком чужі. 

А инакіпе не може бути в австрійській Україні без книг про 
простий, цеп-то робоч]ій народ, для народу та народною мовою 
писаних. Те „общеруське" та великоруське письменство, що ви- 
росло в Росії тоді, як авст])ійська Україна жила вже окремо, щ ^ 
плодиться найбільш у столицях, у Петербурзі та в Москві. — 
тут само не поможе. Воно навіть не нривяже духово австрійської 
Русі до Великорусі і Росії, як того бажають де-які, скоріше 

це зробить українське письменство, особливо, як воно розростеть- 
ся: бо й тепер те, що нанисано по-українському, найрідніше 
австрійським Українцям зо всього, що написано в Росії. Українське 
письменство звяже докупи найміцніше увесь українськпй люд — 
в чотирьох краях: Росії, Галичині, Буковині п Угорщині, або ліпше 
сказати в чотирьох державах, бо в Австрії кожний край як окрема 
держава, і в кожному Уїсраїнець придавлений чужими панами 
п чужим урядом. Попрреду-ж усього щиро-народна мова звяже 
письменних людей в австрійській Україні з власним народом. При 
шдро народній мові лекпіе піде й щщ:)0-народна думка про те, що 
освічений чоловік мусить усим своїм життям оддячити тому, хто 
годував його тоді, ят: він вчився, тому, котрого працею світ 
держиться — хлопові, му:кикові, котрий не чернь, а самостійний 
народ. 



— 5 — 

2. Народні святощі. 

(З „ Чудацьки.)', думок про українську національну справу''^.) 

Тепер поговоримо докладніше про обовязковий націоналізм, про 
культ того, що в Галичині народовці звуть національними свя- 
тощами. 

Нема нічого темнішого над ідеї про ці святощі і нема нічого 
шкодливішого д народ порядні пісні, відповідаючі 
нашому часові, пояснімо народові, що є реально доброго в старих 
піснях, і ми витіснимо „охвицерика молодого" скоріше, ніж намовами 
про те, що треба зберігати старі пісні, як національну святощ. 

Ми скінчили огляд важніших річей, котрі виставляються нашими 
націоналістами, як народні, національні святощі. Разом з тим ми 
скінчили наші „Чудацькі думки", принаймні певний їх ряд. Ми на- 
звали їх „чудацькими" через те, що вони йдуть напереріз тому, 



9 



що звичайно говориться і ирнхильниками і иротивникаміг українського 
})уху. Тільки-ж явісно, ми. як і всяка людина, котра має певні думки, 
вважавмо їх за вірні, нринаіімні доти, доки їх не перекинуть науковим 
способом наиіі иротивпикп. ІІоілі-пі,о ми вважаємо вірною основу тих 
думок, бо вона є не що пниіе. яі: приклад до певної справи такого 
світогляду, котрий тепер руководпть усією наукою - того світо- 
гляду, що не признає на світі нічого постійного, стоячого 
(статпчного), а бачить тільки переміну (еволюцію), рух 
(дінампку). Немає й не може бути постійних національних ознак, 
стоячих без переміни національних духів, нема між людьми вічних 
політично-адміністраційних норядків таких, як наприклад, обрусеніе, 
не може бути й національних святощів. Вся практична мудрість 
людська може бути в тому, щоб убачіїтп напрямок руху світового, 
його міру, закон і послужитпсь тим рухом. ІІнакше рух той піде 
проти нас, роздавить нас. 

В нашій справі, коли ми поставимо думку, що національність 
є перше, головне діло, то ми або поженемось за марою, або станемо 
слугами того, що всилюється спинити поступ людський, і поставимо 
на риск, коли не згубу, й саму нашу національність. Коли-ж ми 
станемо при думці, що головне діло поступ людини й громади, поступ 
політичний, соціяльний і к-ультуршій, а національність є тільки ґізунт, 
форма та сиосіб, тоді ми певні, що послужимо добробутові й просвіті 
нашого народу, а вкупі з тим і його національності: охороні й зростові 
того, що в ній є доброго. 



3. Вражіння з Угорської України. 

(З V части „Австро-руськитс споминів"^ .) 

Коло 9 -ТОЇ Я був на станції залізної дороги, щоб їхати до Мун- 
кача або Мукачева, де я хотів одвідатп руський манастирь. На станції 
всі урядовці і нублика говорили по мадярському. „Ну, як я тут 
справлюсь ?^^ подумав я, - коли бачу: подібна до гуцульської особа 
підходить до каси і каже по-українському: ., третя кляса до НН." 
Касієр відповідає ціну по-мад!^)Ському. Так і в другий і в третій раз. 
Підходжу і я: „третя кляса до Мункача!" Касієр оглянув мене 
пильно, і сказав ціну — по-німецькому! 

Таку уступку_я_ заслужив, очевидно, як чужинець. 

У ваі'оні я нопавс^у-^омпанію панську і кругом не чув нічого, 
окрім мадярщини. Тільки на одній станції сіла особа, в котрій було 



— 10 — 

щось дерковноги. „Мусить бути Українець". подумав я, і закинув 
удку: став читати, а далі поклав на лавку „Олово". Особа взяла 
ґазету, почитала, а далі заговорила якимсь язичіем. подібним до 
руського. 

Ми все таки розговори.лись. Подорожній щось був таке подібне 
до дяка, або до сотрудника при церкві, але проживав у такій країні, 
де Українці перемішались зо Словаками так, що не міг потрапити 
ні на яку чисту мову, а до того иі,е хотів говорити „по-письменному, 
звисока", як каже наша різдвяна вірша про Йосипа Стареньког". 
'Г^юхи згодом він мені сказав, що може співати руську иісню — 
і затяі^ фальшуючи: Г.іяжду. как-ь безумньїй на черную шаль, 
романс Пушкіна. 

..Звідки". питаю. ..Ви навчились?" 

„Навчив мене Поляк, мій учитель в семинарії." 

А Поляк той був колись офіцером польської армії перед по- 
встанням 1880, потім емігрував і якось став на Угорпцгаі учителем 
в руській се5пінарії, де й навчив семинаристів романсу, котрий був 
модний серед російських офіцерів. 

Ось як пробіралось на Угорщину обрусеніе! Потроху наша 
розмова, а надто спів звернули на себе увагу сусідів по ваґону, між 
котрими було два студенти. Вони розпитались у співця по- 
мадярському, хто я, і почали говорити зо мною по-німецькому. 
Розмова зійшла й на герцеїовинське повстання, котре тоді починалось. 
Наш гурток у Київі інтересувався тією справою, і я привіз зібрані 
серед приятелів, переважно студентів, коло 150 рублів, котрі пере- 
слав у редакцію одної сербсько-дальматинської їазети для „устаинв". 
Пе. певно, були перші гроші, послані для них з Росії. Мадяре- 
студенти були недовольні герцеґовинським повстанням, сказавіїш мені 
зовсім ясно, що коли Серби зад}'найські будуть мати свою вільну 
державу, то до неї одійдуть і Серби угорські. 

..Не одійдуть", кажу, „коли в Угорпціні їм буде добре. — 
адже-ж Тесинський кантон Швайцарії не одходить до Італії." 

Студенти почали мені розвивати мадярсько -державні ідеї центра- 
лістичні: мовляв, ми мусимо асимілювати немадярські народи в нашій 
державі, бо вона мала в порівнянні з Німеччиною, Росією і т. д. 

Я. звісно, казав, що ке-Мадярам нема діла до мадярських 
національно-державних інтересів, і ко.ли мадярська держава справді 
непримирима з їх націона.льними інтересами, то вони мають повне 
право дбати про себе, як хотять. бо вони-ж такі самі люди, як 
і Мадяре, і таке-ж саме мають право мати свою державу. 






— 11 — 

„Серби такі самі люди, як і Мадяре?" запитав мене оди>і 

ін студентів. 

„Еге-ж'', — кажу. 

Студенти підняли гомеричнпії сміх. Сусіди загови|иі.ііі .; ними 
по-мадярському, певно, питаючи, чого вони сміються, і скоро ію 
всьому ваїону піднявся скажений регіт. П сам засміявся . . . 

Але скоро треба мені було переміняти колію дороги. -І <',ііівнн,ь. 
і студенти щезлп з моїх очеіі. я всів у новий поїзд на Мункич. 

Оглядаючись у ваїоні, я побачив двох уніяцькпх попіи. То 
мусіли бути Українці, але говорили вони ііо-мадярському. Незабаром 
усів до них світський молодий чоловік, очевидно їх знаиомиіі, і всі 
говорили по-мадярському. Скоро прибули ми до станції Мункачівської. 
Я знав, що манастіц)ь не близько від міста, хотів розпитатись і став 
оглядатися. Еолїі чую — трійка прощається і каже: дай, Боже! 
Значить, Українці. Я підходжу до них і питаю по-українському, як 
мені дістатись у маиастирь — чи далеко? Всі надулись, один про- 
бурчав: не знаю! і всі три розбіглись. 

Я взяв фіякра і звелів везти себе в манастирь. Ки.і<. ••нмоіч» 
манастиря я побачив особу, в довгому костюмі, але не подібному ні 
до православних, ні до римських монаших костюмів, котрі я досі 
бачив — з бородою. Питаю я його, чи застану ігумена Краліір>кого. 

„Я", -^ каже, ..сам ігумен Краліцький. '^ 

Я йому кажу, що хотів би бачити манастирь. 

Говорив я по-українському. 

„Ви з Галичини? '^ питає ігумен. 

„Ні, з України, з Кпїва", і назвав себе. 

Ігумен видимо здивувався моїй мові і повів мене до себе, дер- 
жучи трохи холодну міну. Б його кабінеті я подав йому ..Истори- 
ческія иЬсни Малорусскаго Народа" і попрохав помогти виданню 
збором подібних пісень на Угорпіітні й рекомендацівю других збірачів 
і т. и. Книга заімпонувала. 

Розбіраючи далі книжки в моєму бага;кі, я показав ігуменові 
новіші галицькі видання общества Качковського п Просвіти. Він їх 
бачив уперше. 

Я не вірив своїм ухам: ігумен українського манастиря, сотрудник 
„Слова" не бачив ніколи видання общества Каховського, доки йому 
ме привіт їх „україноман з Росії". 

Про „Просвіту" ігутіен знав, що вона видає польонофіїьські, 
трохи не польські книги. Я йому дав, окрім брошур ..Просвіти'', 
свою статтю об тім, як „Просвіта" зреклась соймової субсідії. Це 



— 12 — 

все було новиною для ігумена, а для мене доброю нагодою розвити 
свої ,,надпартійні" думки про Галичину і взагалі австрііїську Україну. 
Ігумен став привітливіший і попрохав мене остатись ночуватп в ма- 
настирі. 

Ми багато розмовляли про всякі національні справи в Росії 
і в австрійськії! Україні, Розуміється, зіГпила розмова на мадярство. 
Я винив у цьому найбільше самих Українців, брак у них демо- 
кратизму *), з чого виходило в масі угорського попівства мадярство, 
а в патріотах поверховне москвофільство і зневага до свого демоса, 
його мови і інтересів. Це все дуже було нове для мого собесідника, 
щоб він з тим згоджувався, але він тому не дуже і противився. 

За вечерею побачили монахів — менше десятка і нічим не 
інтересних, дуже нерівних просвітою до ігумена. Розпитували мене 
про київські святощі, але видимо для розмови. 

Вранці застав я ігумена ще иривітпііиим. Видно було, що він 
на самоті переглянув мої книжки і брошури. Обдпвились церкву 
і бібліотеку: в останній нічого осібного, але все таки є де-що із 
старих к'ниг про угорську Україну. Поки ми були в бібліотеці, тра- 
пився куріоз : увійшов той молодий чоловік, котрий учора їхав і не хотів 
говорити зо мною по-українському, і сказав, що не знає, де манастирь. 
То був укінчений богослов: він тепер шукав собі місця і забіг по- 
клонитись ігуменові, котрий в членом капітула еииск'опського і стоїть 
незалежно, бо в той же час належить до осібної федерації манастпрів 
уніяцькіїх усієї Угорщини українських, а також румунських і и. 

Вчорашній мадярончик не пізнав мене й дуже низько поклонився, 
коли ігумен представляв його мені. Я не видержав і спитав: 

,,Ви говорите по-українському? Ви в перший раз в Мункачі?*', 
і нарешті додав: ,,Я вже учора мав нагоду бачитись з добродієм 
і питати в нього дорогу до манастпря." 

Конфузія мадярончика була велика, і він скоро вибрався. 

Коло полудня виїхав і я, діставппі де-які книги від ігумена 
і обіцявши ще прислати від себе скілька книг із Росії на читання 
окольним Українцям. Ігумен же обіцяв мені прислати етноґрафичні 
матеріяли, і дійсно прислав де-які, котрі я почасти надрукував 
у ,,Малорусских'ь преданіях-ь і разсказахь". Книги, котрі я прислав 
йому, були: Записки Охотника Тургенева, Разсказн Р-Ьшетникова, 
Русская Исторія Костомарова, Кобзарь Шевченка, Повісті Вовчка^ 



*) Кумедно, що патріоти письменники між угорськими Українцями, як нанр. Духнович, 
кепремінно старались вивести свої родини від бояр і шляхти з Росії. 



- 13 - 

Федьковича, Нечуя. Пісні Ліісенка ітд. Останні, як я дізнався потім, 
дуже подобались родичкам ігумена. 

З Мункача я поїхав в Ужгород, або Унгвар, де мені ігумен 
рекомендував редактора ,,Карпата*\ попа Гомпчкова. То був особливо 
ириязнті чоловік, гостпнниіі, веселиі'і, - відвертіїппії в манкрах від 
Галичан — як усі Угорці, котрі в цьому подібні до наших Росіян, 
маючий в собі натуру більше сельського попа, ніж міпцінина, як 
Німці, а за нп>ш й австрійські Словяне. Ідеї-ж Гомичкон мав пре- 
кумедні для нас. хоч консеквентно угорські. В часи другого свого 
иобуту в Унгварі 1876 р. я встиг довести Гомичкова до того, що 
він надрукував у „Кариатіі'' мою статтю про досліди народної словесности 
в Росії — велико, мало, і білоруськ'ОЇ. і відозву до угорських 
Українців, щоб збірали і давали мені пісні й казки свог(і народу. 
Але до більшого демократизму літературного Гомичкова ніяк неможна 
було підбити. Коли після 1876 р. в австрійській пресі всилилась 
лайка проти мене, то виступив проти моїх літературних поглядів 
і Гомичков у .,Карпат'Ь" і сказав просто і ясно: ..Драгомановг хочеть 
от'ь нась, чтобг мьі писали язшкомг слугі», — но литература ппиіется 
везд'Ь для господиновг''. Виходячи з цього прінціпу, Гомичков змагався 
писати в ..Карпат'Ь" ио-росіпському (ставлячи часто коло російських 
слова мадярські), а нарешті майже покинув иисати свій ..русскій 
господській я.знкь'', котрий у нього був наіідивоглядніше язичіе., 
і став писати цілком по-мадярському. Т резонно, бо ,, господа'* Росіяне 
далеко, а Мадяре під боком. 

Говорив зо мною і з простими людьми Гомичков досить ЧИСТОК/ 

українською мовою, та тільки з жінкою та сином говорив не инакпіе, 
як по-мадярському. Відповідні поглядам літерату]»ним були п соціильні 
погляди Гомичкова. ., Слуги'' і їх інтереси для нього нічого не зна- 
чили, і на мої запити про економичний стан народу він нічого не міг мені 
розказати, навіть назвати джерело, звідки-б я міг про це довідатись. 
Ледви про шкільні справи він міг говорити і розпитати, й листами. 
в котрих я критикував угроруські популярні книги, що Гомичков 
дав мені, я довів його до того, що він попрохав ^мене зібрати для 
нього в Росії колекцію елементарних книг, що я й зробив, при- 
візши йому таку колекцію в 1876 р. Розуміється, я туди помістив 
і українські книжки. Спеціяльно иро Україну Гомичков знав мало 
і не інтересувався нею. 

З Унгвара я виїхав рано і мусів на станції ^Гаи ждати поїзду, 
котрий би мене повіз на Кошиці (КазсЬаи) і Нряшів (Ерегіез), 
а звідти кругом Татри на Краків, бо тоді ще не було залізних доріг 



— 14 - 

у Галичину через Кариати. Я велів собі подати якусь страву, сів 
коло столу й став зводити в памяті все, що бачив і чув на угорськії! 
Україні: пригадав я мадярську й жидівську зневагу народу, темноту 
народну, тупість, еґоїзм і слабодупшість інтеліґенції української - 
і мені сотало гірко, як ніколи не було. . . Я не бачив, як передо мною 
поставили вино й страву, і коли отямивсь, то побачив, що в мене 
з очей капають сльози прямо в тарілку. . . 

Я дав собі Ганібалеву присягу : що-небудь зробити для угорської 
Уі.раїни, принаймні направити скілька душ на реальну працю 
для народу в демократично-поступовому напрямку. Можу сказати, що 
за і)ік-півтора де-що вже такого починало засновуватись в угорській 
Україні моїми заходами, але незручний земляк розбив у 1877 р. всі 
ті початки. А другого нікого не знайшлось ні між російськими Укра- 
їнцями, ні між Галичанами, хто-б узявся за подібну працю, хто-б 
навіть заглянув в угорську Україну. . . 

Я приводив у систему свої вражіння з подорожі по угорській 
Україні і висновки з них. 

Угорська Україна — країна з усіх боків занедбана й задавлена 
мадярством не тільки національним, але й соціяльним, шляхецтвом,' 
котре живе в головах навіть тамошніх українських патріотів, най- 
противніших мадярству. Через те найперша потреба там ширити 
демократизм. Починати справу з національного українського кінця 
там непрактично, бо краева українщина там дуже слаба культ)фно 
й не шанується самими українськими патріотами. Наше українофільство, 
там теж не на руку, бо воно опірається на козацькі традиції, котрі 
вже й у Галичині ледви зачепили народ, а в угорській Україні 
зовсім невідомі. Як не як, а єдина історична подія, котра вразила 
угорських Українців і показала їм руську силу, це була воєнна- 
російська окупація 1849 р., котра зігнула мадярського пана, най-| 
страшнішу доти силу для угорського Українця. Через те „москво- 
фільство" в угорській Україні проява цілком натуральна. Я був 
перший Українець, котрий заїхав на угорську Україну і заговорив 
там мовою иншою від мови всяких инших „руських" патріотів. 



II. Михайло Старицький. 



4. Гетьман. 



У ніч водохрестну, тайннчу. 
Як глупа настане пора, 
Хтось гонить конем ясногривим 
[[о хвилях холодних Дніпра. 

Кінь рине насупроти виру, 
(Ікалки аж навколо летять: 
І і ОКИ йому димом парують. 
Вогнем йому очі горять ... 

ііа ним бунчуки й хоруговки — 
А мають у темрявій млі, 
І стелються сивим туманом 
По мерзлій, німотній землі . . . 

Де бють і клекочуть пороги, 
Здіймаючи піну до дна, — 
Стоїть серед ,, пекла" там скеля, 
Під нею — печера сумна. 

В тій скритій від миру печері. 
Під дужим кремінним хрестом 
Лежить якийсь гетьман незнаний. 
Лежить без клейнод, кістяком . . . 

Нема йому місця в родині: 
Могилу, де гетьман лежав, 
Розрив лютий ворог до краю 
І костп навкруг розметав. 

Але-ж їх до батька-Славути 
Скотили струмки весняні, 
А той свого сина останки 
Сховав у печері-труні ... 



Там хрест ... то не хрест - У країна 
Кремнів від туги навік 
І в ніч під Водохреща ронить 
Кріваву сльозину що-рік. 

1 скоро та крапля гаряча, 
Зайнявшись червоним вогнем, 
Прониже мерця потайного — 
Підводиться гетьман живцем . . . 

Здіймається маревом білим. 
На білім огнистім коні, 
І в шатах вже бурею лине 
По рідній своїй стороні . . . 

Зорить і не може пізнати: 
Де мрілись простори степів, 
Тепер простяглись залізниці 
Й повстали будови двірців. 

Розкинулись села повсюди. 
Багато зявилось пишнот, — 
Лиш гірше обдерта голота. 
Лиш в тяжчих кайданах народ. 

Болить його серце нудьгою, 
А очі палають стидом. 
Що кровю геть змив Україну, 
Та й стиснув ще гіршим ярмом. 

І от він стає на майдані, 
Вніма дорогого шлика - 
І кличе козацтво він славне, 
Усе Запорожжя склика: 



16 



Зове Богуна, Кривоноса, 
Зове і надію одну — 
Тимка безталанного сина, 
Що рано поліг у труну . . . 

До всіх він тепер присягає 
І руки до Бога здійма, 
Що зве за голоту повстати, 
Якій і просвітку нема. 

Яку колись в давню годину 
Запродав він сам старшині . . . 
І гетьмана голос лунає, 
Сіслпка вояків до борні . . . 

Але того гласу не чують 
Колпшні чубаті брати: 
Одні полягли по могилах. 
Других змордували кати. 

А треті всього відцурались. 
Чим периіе святились слова . . . 
І гетьман у скруті-розраді, 
Як перш до поспільства взива: 



., Вставайте, сини мої, квіти. 
Не гніть перед катом спини, — 
Клянусь, — розібю ваші пута, 
Свої спокутую вини ! " 

Але перемучені діти 
У лави не сходяться тут . . . 
І жде їх безрадісний гетьман. 
Аж поки не крикне когут . . . 

Тоді, застогнавши, сідає 
На білого змія-коня, 
І лине назад до порогів. 
Крізь води й ліси навманя. 

І там, у печері глибокій 
З жалем до хреста принада, 
І молить за край свій у Бога. 
Та тяжко гіркими рида. 

І бе себе з розпач и в груди. 
Клене свій безщасний талан, — 
Поки не по.ляже кістками. 
Як здійметься ранній туман . . . 



4 



5. До України. 



Моя Україно, як я тебе любив, 
Твої луги, твої стрпи розлогі, 
Дніпра ревучого славетнії пороги 
І хвилі золоті твоїх шовкових нив ! 

Як я любив в садочках вишняку 
Твої білесенькі, немов хустини, 

хати. 
Поважну річ старих дідів 

чубатих, 
І регіт дітвори в жартливому 

танку. 



Як я любив в ніч теп.лу, весняну 
Чуть пугача з діброви тихий 

стогін. 
Гукання парубків, дівчат веселий 

гомін, 
І пісню з-за лугів роскішну, 

голосну. 

Як я любив у-осени в стіжках 
Хліб коло хат, а ранками сідими 
Селян за працею хапливою їгіж 
ними 



1 стукіт гоиіркиіі іциів іеті. 
по токах. 

Як я любив ;зшової доби 
ІІри каганці невппннеє сюрчання 
Тих верртін. і пісню чи ридання 
'ГйХРС(^ят,кй жіночої журби. 



Я і; іі .іюб.ію бе:фадісни Тнбі'. 
Народе мій, убожеством прибиті і І1. 

ЗнеМОЖеНЛЙ і темністю СПОВИТИ 11. 

Що вже забув і поважаті, себе. 
Потратнвіпп свої колишні си.іи! 
Як я люблю твої сумні могили, 
Україно, ят: я люблю тебн! 



6. Нива. 



Гей ти. ниво. — твого гону 
Од Карпату аж до Дону! 
Та піирока-ж, як погляну! 
Геть укрилась килимами. 
Огорнулася лугами, 
1І]:)остяглася до Лиману. 

ІЦо-ж то, ниво, лихом збити. 
І Іотом-кровію по.лита , 
Заподіялось з тобою? 
Не красуєшся стогами. 
Не пишае;шся скиртами, 
А імушиїися лободою. 



„Ох ви, жалібники-діти, 
Та не вам би й говорити. 
Коли сами марно спали! 
Де-ж були ви? Чужі руки 
Завдавали мені муки, 
Репяхаїуш засівали. " 

., Колись добре я родила: 
Виростала з мене сила 
Ворогам на страх і горе! 
А тепер я геть дичаю, 
І не бачу тому й краю. 
Бо ніхто мене не оре!'* 



Правда, ниво! За сльозами 
Не рушали ми з ралами . . . 
Гайда-ж в поле! Гине нива! 
Додамо до праці руки: 
Хоч не ми, то може внуки 
Дочекають того жнива! 



7. Зімовий вечір. 



На- дворі крутить заверюха, 
Мов звір неситий завива; 
В моїй хатині-ж тепло, сухо. 
Тріщать у комінку дрова 
І полумя весело грає, 
По снігу в вікнах миготить . 



А сум все душу огортає, 
І серце втомлене болить. 
Добро, в кого не зла оселя. 
Того й хурдиґа не дотне, — 
А позирніть у наші села. 
На те убожество страшне: 



XII. Читанка. 



18 



Як то тепер отій голоті 
Сидіть в нетопленім хліві, 
Замученій в тяжкій роботі. 
Без дужи навіть на чолі, — 
Стирчить в заметі та землянка, 
Подертий дах зовсім ноліг. 
Замісць вікна, з паперу латка, 
Крізь стінп аж пробився сніг. 
Над піччю капає із стелі, 
1 гляна ляпає на піл; 
У хаті лава тільки й стіл, 
Нема й заводу тут постелі. 
Ні подушок посаговпх — 
.їїиш двоє ряден старовпх 
Та оберемочок соломи . . . 
Дрібнята, діточки-сіроми 
На їх, посинівши, лежать, 
А мати їх, сердешна мати. 
Немов з хреста сьогодня знята. 
Не буде цшу нічку спать. 
Бо треба х.ііба заробити. 
Сидить бліда, немов мара. 
Іще, здається, й не стара, — 



А тіїьки, видно, лихом бита. 
Сидить і шиє в самоті. 
Та на сиріток погля.і,а». . 
Каганчик ледви, ледви сяє, 
Над ним вита туман густий; 
В кутках горбатих аж чорніє. 
Немов дідд яіа стоять . . . 
Дитиш:а стала ш,ось стогнать 
Та кацшять: в неньки серце 

м:ііє ... 
Устала, ниишом підійшла. 
Зняла останнюю свптпну. 
Укрила хворую дитину — 
І знов робити почала; 
Тільки на віях замигті.іа 
Сльоза гірка та накипіла . . 
Та от кому страшна зіма! 
А нам — байдуже і дарма. 
В моїй хатині тепло, сухо, 
І догоряють вже дрова; 
На дворі-ж стогне заверюха. 
Мов звір неситий завива. 



8. Редакторові. 

Війна, війна! Часописи л^тсаві 
Розпа.іюють, розносять сь*різь брехню. 
Що наш народ жадає, прагне слави, 
Що на страшну крівавую стерню 

В отчизні все живе нести готове 
І голову, й останній шаг і труд . . . 
О, наймите, продажній лихослове! 
Чи ти-ж питав, и];о дума скорбний люд? 



Чи ти вбачав оті хати подерті, 
Де з сліз .людських аж вохкість полягла, 
Де голод — пан, де своєволя смерти, 
Де кублиться з віків неволя й мла? 



— 19 — 

Чи ти знавав, як точігл, доля ржава 
ІЦр з молоду робітничу сг-мзо? 
На що-ж рабу оіиарнаному слава. — 
Щоб нрю що ;?асІ!іти ріллю? 

Ііохнюилиишсь, бі,і,ак одно вчувас. 
Що шле Господь нове нещастя знов, 
І тим, де хоч, байдуже смерть стрічав: , 
ІЦо точиться і вдома ттоі^о кров! 



9. На проводи. 

(М. П. ;^рагоманову.) 



Чи доведеться, МИЛИЙ друже, 
В тобою стрінутись, чи ні? 
Чд серце стомлене, недуже 
ІІоляже в иншій стороні? 
в тяжку хвилину розставання. 
Здавалось, весело ни.ли. 
Ширококрилі спо;цвання 
Тобі на проводи несли: 
Але в річах тремтів наш голос. 
Схкіявея кожен над столом, 
Немов тяжкий достиг.лий колос. 
Підбитий в корені серпом . . . 
Так горе нишком підкрадалось. 
Хтось пісню весело завів . . . 
А.1Є-Ж і в пісні тій, здавалось. 
Лунав, мов з похорону спів . . . 
І час настав, — ми обнялися: 



„Прощай, аностоле, прощай!^ 
Ти сполотнів — і полилися 
У тебе сльози невзвичай . . . 
, Прощай, — не надовп».-' — 

Надія 
Нас ошукала, брате мій: 
І досі тішиться й радіє 
Наш лютий ворог навісний: 
І досі ніч, нема просвіти. 
Рука спускається слаба. 
Мовчать одуренії діти 
Здавен забитого раба . . . 

Коли-ж ми с'фінемось з тобою, 
Скажи, зіій друже, ти мені? 
Коли втнемо ми не такої 
На наїпій рідній чужині? 



10. Жалібного не грай. 



Жалібного на струнах не грай. 
Мій єдиний, коханий мій друже! 
І серденька мого не вражай. 
Бо воно і без того недуже. 



А утни мені пісню одну 
І широку, й веселу, як воля, — 
Щоб, почувши співучу струну, 
Усміхнулась і иачуха-дояя. 



— -Ц) — 

1І1,і)м спалахи) н тоні, у крові ('.іьо:ш незііч жіиоча. слаои. 

1 ;іаоило('!і сирденько мляве, А нам треба розбуркати сили. 

Щоб роїлисі. замірп нові Щоб піднять того брата з могили, 

Стать до праці за чесне, за праве. Просвітить вікового раба. 

Та не грап же сумного, н** грай. 
А заграй таку пісню завзяту, 
ІЦоб долинула в темную хату 
І там жовч зворуїиила украй ! ' 



11. На смерть друга. 

Л неба скотилась зоря променистая 
В темну глибінь океана . . . 
В мирі порвалась чесна та чистая 
Жизнь, за братерство оддана. 

Угасла лямпада, що блимала лагідно. 
Гріла на чесніузо, на мить - 
Уже сонце зникав за море . . . 
Мок серце болить і горить: 
Щось на мене встає необоре. 
В темних шатах хвилює, як мли. 
І «орозяним холодом віє — 
Вічна ніч оце крила зняла! 
^^атримайся-ж, на хвилю, надіє! 
Моя музо, вернися на мить! 
Я не раз тебе кривдив жорстоко . 
Заставляв сльози праведні лнть. 
А тепер на потемрене око 
Накина і у мене сльоза, 
І зневірря гадюка нечула 
В мою душу сумну заповза. 



Та маріє стягою минуле, 
Ті.іьки впоперек любій меті . . . 
Але все-ж серед будньоі'о гвару 
Там були й поривання святі. 
І ясну, чарів.ливу примару 
Не згубив я у номерки ті: 
Вона вабила серце до бою, 
В йому гріла широку .іюбов . . . 
О, пробач :шті жарти з тобою. 
Моя музо кохана, і знов, 
Пиишобарвна. при.іинь на про- 
щання. 
Та у пісні бездольцю навій 
Перебуті давно сподівання 
І веселкове сяєво мрій. 



23. Я бачив сон. 

Я бачив сон ... Ні, марилось у яв — 
Він і тепер стоїть перед очима. 
Безмежний степ, укритий снігом спав, 
Чп мертвий був, як пустель несходима. 
Ні кунщка, ні горбика кругом, 
Ні п.іямоньки на диі:ому роздоллі, 
Тільки туман звисав густим рядком 
І сонце крив у сірому приполі . . . 
Ні руху скрізь, ні згуі:у ... І вітрець 



Вув скованпії в иовітрі отянсілім . . . 

Усе живе яамерзло на яівець 

У гавані однадіанітно-білім . . . 

Иід ігінночп і1н(^ кралась хмура мла. 

^иїймаючи табмні. чорні крила . . . 

І в темінь ту страховищну несла 

Мене якась необорпма сила . . . 

Холола кров і мізок щпенів, 

У дуіпу жах сліпі наводив очі, 

А я- летів од гнилих, ясних днів 

В обіпмища холодні :ілої ночп ! 

Зближалася межа мого життя, 

Зривалися останні ттого хвилі . . . 

Звідтіль уже немає вороття 

Я серцем чув, що опинюсь в МОІЧЬІІ . . 

І я вітав в-()станнв небокраіі. 

Де світло вже ЛИПІ окравкою мрілось . . 

Прощай, прощай, родино, ясний крап. 

/їким жило, яким це серце билось! 

] зійде знов там сонечі;о ясне. 

Тепло і світ розіллє но країні. 

Надію дасть, що лихо промине. 

Що доленька покращає .годині 

Й одурить знов окривджений народ 

Ох, не радіть тобі ясній блакиті, 

Бо пан тобі — ніч, морок, сніг і льод. 

А боротьба безкрая в хижім світі. 

Без просвітку,- без певної мети . . . 

Чи-ж світла ти добудеш до боріння. 

Чи досягнеш хоч краплі щастя ти 

За труд тяжкий, за вікове терпіння? 

Не знатиму, не чутиму вже я 

Ні мук твоїх, ні стогону, ні плачу . . . 

Прощай, прощай, родинонько моя 

До віку вже тебе я не побачу! 



— т 



24. Не судилось! 

Драма в пяти діях. 

Люди : 

Іван Андреєвич Ляшеико, — 60 літ, багатий пай, але зовсім простий 

ипакше говорити не може, як по-українськи. 
Анна Петрови а, — 40 літ, його жінка, закидав часом по-українськи, 

моди ради. 
Ннколай Степанович Бєлохвостов, — кузен Ляшенчихи, ЗО літ. 
•^ізі, — дочка Ляшенків; манірне дівчаі 13 .ііт. 
Михайло, — СЕН їх, 22 літ, студент; чистюк і джиґун. 
Павло Чубань, — його товариш, 25 літ; уже .лікарь. Бідна одіж. 
Жосефина, — швейцарка, учителька. 
Катря Дзвонарівна, - — дівчина молода, селянка. 
Горпина Дзвонариха, — її мати, недужа й слаба. 
Дмитро Ковбань, — парубок; годованець Дзвонарів. 
ІТашка, — подруга Катрі. 
• 'тепанида. 

Шльома. — жид, орендарь. 
Харлампій, — старий лякей. 
Аннушка, — покоївка, вертка на всі заставки. 
Селяне, соцькі, парубки, дівчата, дворові. 

(Діється на правім березі Дніпра з початку 60-тих років. Між першою і другою дією иіінае 
два тижні; між другою і третьою місяць; а третьою і четвертою два місяці.") 



Друга дія. 

Пятий вихід. 

Катря і Пашка. 

Пашка. Тут Дмитро за тебе таку бучу збив, що трохи не- 
щастя не було! 

Катря. Ох, мені лихо, чого? 

Пашка. Та так аби чого . . . бі.іьш розсердився, що тебе 
не було. 

Катря. Що мені Б світі робити? І Дмитра шкода, і не знаю, що 
йому й казати! 

Пашка. Хіба з Дмитром у тебе що вийшло? 

Катря. Боронь Боже! Тільки він за мною душі не чує, а мене . . . 
у черниці тягне. 

XII. Чітанка. 8 



— 34 — 

Пашка. Та що-ж це з тобою сталося! 

Катря. Хто його знає: чи мені наврочено, чи у мій слід хто 
ступив? Все одно на думці ... не дає мені ні робити, ні спати! 
Пашка. Що-ж то, Катрусю? 

Катря. Так . . . нічого . . . нудьга тільки . . . Тут нема нікого 
на вулиці, не приходив ніхто? 

Пашка. Про кого ти питаєш? (Дивиться їй пильно у вічі.) 

Катря. (Поїнюпилась.) Так собі . . . про всіх, що були. 

Пашка. Брешеш! — про панича Михайла. Ой. дивись, чи ти 
не закохалась? 

Катря. Що ти? Що ти? І не говори мені про це! 

Пашка. Чому ні? Хіба гріх? Нам, сестро, не заказано ще 
любити, кого серце схоче: не запродані ще нікому! Та й, правду 
кажучи, хіба Шхайло не к'расень? А яе стане коло тебе, то хто 
його знає, де й знайти таку другу пару! 

Катря. Цить! Бога ради! . . . Занапастила ти мене! 

Пашка. Я? Чим? 

Катря. Як я просилася в тебе, як молилася, щоб не йти на 
вулицю, дивитись на паничів: прочувало серце погибель мою . . . 
а ти таки пристала, та п пристала. 

Пашка. Ну! 

Катря. Я-ж і послухалась, пішла ... та од тієї ночи сама 
себе не почуваю: мов отрути напилася! То була я собі птапшою 
вільною, — співала, щебетала, сміялася; на всіх мені весело було 
дивитись, світом Божим радіти: а теперечки потемрів світ мені, якась 
гадина впялилась мені в серце, сушить його, пє кров мою! Навіть 
матері в очі важко г.лянути: вони так люблять мене, так побиваються. 
— а у мене в серці — тільки ворог мій, а в мене в думках — 
одно та одно: тільки-б його побачити, тільки-б його послухати . . . 
Як-же ти не загубила мене, як не загубила? 

Пашка. Чого-ж ти побиваєшся? Чого гризеш себе? Коли-б ти 
закохалася, та твоє кохання зневажили, — то було-б горе . . . таке 
горе! — ох, і не вимовиш! Г.лянь на мене, яЕа я стала? А ти 
щаслива: тебе панич кохає, душі не чує. Може ні, скажеш? 

Катря: По чому ти знаєш, по чому? 

Па ПІК а. Шила в мішку не втаїш. Хіба ти сама не бачиш? Та 
й по очах пізнати можна зараз: як гляне на тебе, то аж на виду 
міниться ! 

Катря. Ні, як йому .любити мене, коли я нерівня? Він добрий, 
шанує нас, помагає ... а мені тим гірше завдає жалю. То, було. 



І 



— Зо — 

ПОКИ не ходив він до матері, то я ще сяЕ-так з своїм серцем вагалася; 
;і яЕ став хожатн до нас, став зо мною балакати, учжти мене, то 
гі;()їм тихим голосом, ТО словом ласкавим витяг усю мою душу, вийняв 
іилком моє серце . . . 

Пашка. Чудна ти якась: другі ждуть того кохання, як щастя, 
а вона руки ламає. 

Катря. ІЦо-ж з того кохання? — Мука одна! 

Пашка. Вільному воля: і собі пригадувати муки, і коханому 
серце вялити. 

Катря. Що-ж бп ти зробила? Що? 

Пашка. Я? Кохала-б, жила, землі під собою не чула. При- 
іортала-б ми.іенького свого, милувала-б, цілувала-б його — до загину, 
Д() пропаду . . . 

Катря. Схаменися, що говориш ти? Як у тебе язик повернувся 
на такі речі? Подумай тільки, де сумління твоє? 

Пашка. Ет! 

Катря. А мати? А батько? А люди? 

Пашка. Що мені до батька, до матері, як одцала я своє серце 
дружині, а вони стоять на дорозі! А люди? ... Ні, не така я! Не 
двічи жити, а раз! . . . Ух, натішилася-б вільною волею, а там . . . 
а там, хоч і поневірятись вік цілий, — принайменше знала-б хоч за що! 

Катря. На людей бп махнула? Слави не побоялась би?! Може . . . 
не знаю ... А яЕ-же-б ти наплювала на матір, що й душі у тобі 
не чує. Як би ти приспала в своїм сум.лінні її сльози? Ох, і по- 
, думати страшно. 

Паніка. Не ронив ніхто по мені сліз, не зазнала я ласки, то 
' й не зумію сказати, чи тяжко йти проти них, чи ні? А от, як кар- 
тають та волю над тобою показують — то я добре знаю ! 
І Катря. Та ти слухай, яка мені скрута: мати ледви одужали, 

І слабі, безпомошні; тільки й думки у них, щоб мене швидче заміж 
одцати за Дмитра. Я, було, йому й слово дала ... а тепер мені його 
тільки жалко ... я мов камяна, чи глуха яка зробилася; мати го- 
ворять, Дмжтро закидає, а мені немов хто за муром гомонить і не 
про мене. Я й хожу, і роб.лю, та мов не своїми руками: усе мені 
здається, що я уже — не я, що я і не дома, а десь в иншому хоро- 
шому місці; тепло там, гарно, любязно — тільки от через річку 
перебрести . . . хтось кличе мене таким чулим голосом, ласкаві речі 
шепоче, — і такий на мене страх нападе, що оце мене зараз хтось 
дома нривяже, каміном надавить, що аж затремчу ... Я певно 
швидко умру! 



- 36 - 

ІІашка. Крпїї Боже, що вигадала! 

Катря. Хоч би довідатись, дізнатись, чи він . . . Господи, яка 
я дурна, божевільна! Чи випадае-ж неш;аснііі синиці думати про ясного 
сокола? Що я ііому? ... Та й на який кінець оце мені лихо? Нудьга 
тільки точпть моє серце, , мов . . . 

Пашка. Господь з тобою! Слухай, Катре: коли ти така, то 
тобі треба залииштп це діло. Ти переможи себе, здави серце: не 
бачся з пашічем, забудь його . . . 

Катря. Як же його забути, ко.іп не сила моя! От третій день 
не бачила і не знаю, що заподію з собою! 

Пашка. Ти не зоставайся сама собі на самоті з такими дум- 
казш ; більше в гурті бувай ! От ходім зараз за м.іин у Деркачівку, — 
там тепер вулиця: може хоч трохи розважиш своє серце. 

Катря. В гурті ще гірше. 

Пашка. Та ходім, ходім! ВдарЬМО лихом об землю! (Виходять.) 



Девятий вихід. 

Михайло сам. 

Михайло. (Внходить по стежці з гущавини, засмучений.) ОтраШНа НуДЬГа 

ні спати, ні читати не можу; серце щемить. Хочу робити що — 
руки опадають, хочу думати — думки розбігаються ; тільки одна про 
Катрю й нанує : куди я не піду, її образ слідує за мною, лагідно 
сяє тихими очима, манить дитячою ухмілкою, тягне, пориває мою душу_ 
і я, як безнадійно слабий, борюся, а чую, що й змагатися годі! Чиї 
давно пак я почував себе велетнем, готовим і гори на плечі підняти? ' 
Давно здавалося мені, що нема такої си.ли на світі, котра-б за.лякала , 
мене, зупинила на моєму шляху? Що я хоч на які муки ніду, а того ; 
світла народного не випущу з рук і ціле життя своє зложу на бо- 1 
ротьбу за його? І що-ж? Досить було дівочого погляду, шовкових '■ 
брівок — і я вже розкис ... Чи у нас справді, за гріхи батьків 
наших, якісь ледачі, непотрібні нерви — чулі, мягкі і до. загарту 

нездатні? (Сідає на колоду і замислюється.) 

А проте, чому кохання вадить? Павло каже: „кохання власне 
тільки щастя; але сила його така, що поглине инші поривання". Чи 
не справдовується це й на мені? Не може бути: кохання мусить ще 
окрилити чоловіка. Мене не кохання гризе, а непевність, розрада. 
Ко.іп я звірюсь, то чому з тим коханням не піти мені поруч? Тільки 
нерівня ... по розуму, по розвитку; чи порозуміємось душею? А рід' 



37 



МІЙ . . . пришллоси-и наніки ііорватл . . . та ще, 4И люоить вона 
мене? Часом правда назустріч вона спалахне вогнем, потупить очі, 
і голосом тремтить ... та це може іі од незвички з паничем розмо- 
вляти? Хто її знає?. . . Чому не вияснити всього — раз, та гаразд? Чого 
не зважусь я перерубати вузла сокирою? Або допитайсь, або тікай! 

(Чутно з-за млвна пісню. Миха&ло схоплюється.) 
КатрЯ (за Кірном). 

Тяжко, важко, а хто кого любить, 
А ще тяжче, хто з ким розстається! 
Михайло. Боже мій. Пісня ця рве серце! Це її голос, — вона 
тут! Куди вже мені тікати? Та я-ж люблю її, кохаю цілим життям 
моїм, вона мені наййшліиіа, найлюбіша! Та я оддав би всі роскоші, 
усі утіхи на світі, аби з нею бачитись, аби дивитись на її зіроньки 



оченята 



Десятий вихід. , 

Михайло іі Катря. 

Катря (йде з того боку, по мосту і зупиняється коло млина). 

„А ще тяжче, ХТО З ким розстається, 
Ох, І муки — горя набереться!" 

Михайло (хуїко йде через міст до млина). НІ, Треба ЦЄ ПОКІНЧИТИ: 

пан, або пропав! (До Катрі.) Катрусю! здорова, була! (Подае руку.) 

Катря (аж затремтіла). ЗдраСТуЙТО! 

Михайло. Яку смутну пісню співала ти, аж за серце бере! 

Катря. Так собі . . . Чого ви довго не були? 

Михайло. Нездужалось! А що? Матері хіба гірше? 

Катря. Ні, хвалити Бога, матері краще ... а так . . . 

Михайло. Так ти і без матері згадала мене? Спасибі! (Бере її за руку.) 

Катря. Кого-ж і згадувати? Я може і вдень і вночі молюсь 
захвату ласку, за добрість. 

Михайло. Спасибі, ти щира душа. Тільки не величай мене: 
всякий те зробить, а ще надто тому, хто дорогий йому, любий. 

Катря. Ні, не всякий. 

Михайло. Далебі всякий; більше Д.іІЯ себе і робиш! (Придивляється. 

А ЧОГО ТИ так зблідла? Може слаба? 

Катря. Ні. нічого (сідають під м.тином). А ВИ ШВИДКО ЗВІДСІЛЬ 

поїдете? 

Михайло. Через місяць. 

Катря. Так швидко уже! ... А там довго будете? 



— 38 — 
Михайло. Цілу зіму аж до весни. 

КатрЯ. Господи, як довго? (Зітхає.) 

Михайло. Певно, як вернуся уже, то застану тебе молодицею 
Я чув, що ти либонь заміж виходиш? 

Катря. Хто вам казав? 

Михайло. Мати каза.іа про Ковбаня, і Аннушка. 

Катря (палко). Не вірьте їм. Я заміж ніколи не піду. 

Михайло. Чом? 

Катря. За нелюба — зроду! 

Михайло (радо). Хіба ти не любиш Дмитра? і,Катря мовчить.) Ти 
мені вибач, Катрусю, що я про такі речі питаюсь; це з приязні 
тільки, вірь мені! 

Катря. А бо що? Чого мені перед вами таїтись? Як би правда 
була, сказала-б. 

Михайло. Так ти ще нікого не кохала і не кохаєш? 

Катря. Хто його знає. 

Михайло (гладить обидві руки у Катрі). Слухай, Катрб ! Ти віриш 
усьому тому, що я говорю тобі? Не вважаєш мене за брехуна? 

Катря. Що ви? Борони Боже! 

Михайло. Так і вірь же, що я, поки на світі живу, не обманю 
тебе, що що-б я не казав тобі, — то від щирого серця, з дупгі! 
Знаєш ... я люблю тебе ... з кожним днем ти мені дорожча ста- 
новишся ... Щ 

Катря (спалахяу.їїа). Ви СМІЄТЄСЬ . . . 

Михайло. Нехай надо мною посміється так лихо! Серце моє, 
рибонько, зіронько ясна вечірня, чи любий я тобі хоч крапелиночку? 

(Катря потупилась 8 сорому.) СкаЖИ МЄНІ ЩИру ИраВДуі ЧИ КОХаЄШ ТИ МЄНР. 

як парубка? Чи журишся так за мною, як я за тобою? 

Катря (схиляр.ться на груди Михаіїла і починає ридати). 

Михайло. Катрусе, голубонько моя, чого ти плачеш? Невже 
моє кохання тебе образило? 

Катря (схлипуючи). Ви такі . . . мені . . . я-б не знаю що . . . 

Михайло (цілує їй руки). Так ти любиш мене? Господи, яке щастя! 
Раю мій! 

Катря (виривак руки). Що ВИ? Що ВИ? У мужички руки ці- 
лувати?! 

Михайло. Ти — цариця моя, от що! За тебе, мою ясочку, 
все на світі віддам! Не нлач же, усміхнися! Он бринять на оченьках 

сльози. (Голубить та цілує то в одно око, то в друге.) 

Катря (обіймає його, хутко цілує, а далі, засоромившись, закриває вид рукавом). 



— 39 — 

Михайло (гладить ио голівці і цілує Катрю). КоЛИ-б ТИ УНаЛЯ, МОЯ ДОЛЄ, 

яка обіймає мене радість, яеє огортає мене щастя! Такого раювання 
і на світі немає, спершись обома руками на стіп.) ДяДЬКу . . . 

Харлампій. Дядьку, та вже-ж, розуміється — не батьку . • • 
Де стара? 

Катря (не розбіраючи добре). Не знаю . . . 

Харлампій. Не знаю! А з паничем . . . .знаєш? 

Катря (якось не при собі). Панич! А! 

Харлампій. Свята та божа! Ну, сиділа-б собі, в рот водж 
набравпш: з паничем не велика й біда: пани-б не зобидили. дали-» 
там що; знайшовся-б може і попихач, приміром, за яким би голову 
собі скрила, — а то ще й приндиться! Куди маха? Що собі в думку 

забрала, ТЬфу! (Катря дивиться йому в вічі, мов божевільна.) 



— 44 — 

Харлампій. Чого ти так на мене впрячилась? Чим ви панича 
обкурківали та обпоювали? Признавайсь! 

Катря. Добре . . . 

Харлампій. Бач! Добре! Еге-да! Взяв би я вас, приміром, 
обох з матірю-чаклунЕою. та провчив би в волості поштительно. щоб 
знали, як панів чаруватп та зводити. 

ГорИИНа (з-за ванькира). 0-Ох! 0-ОХ ! 

Харлампій. Стогне! Простогнала-б ти у мене не так! І не 
знаю, чого пани ще такі добрі, пеклуються! 

Катря (шепоче). Добре ... 

Харлампій. Добре . . . і^Набік.; 1\ут якось ніяково й стояти, 
доложу вам ... (До Катрі.) Не дивись, кажу, на мене! Пан оце послав 
мене тобі сказати, що як тії. схаменепіся. значить, і зараз слідственно, 
без всякого бешкету, вийдеш заміж ... 

Катря (шедоче). Добре . . . 

Харлампій. Не перебивай! Як вийдеш заміж зараз же за кого- 
небудь там, приміром, то вони простять тобі, ще й придане добре 
дадуть, — пару волів, корову, овечат там І грошей на весілля, щоб 
значиться гріх твій покрити; ті.льки. щоб після ш.любу і не смерділи тут, 
щоб і духу вашого не було! 

Катря. Щоб духу ... 

Харлампій. Еге-да! А що, як зґедзьґаешся, то буде тобі і ма- 
тері таке сумнительство, що і згнивте у тюрязі. або й в Сибір 
улучите! Ну, чого-ж мовчиш? 

Катря. Га! 

Харлампій. Що га? 

Катря. Добре. 

Харлампій. Значить, слідственно, безпрнмінно вийдеш? 

Катря. Добре ... 

Харлампій. Ну, г.іяди-ж! (Набік.) А ловко я'^обділав цю справу! 
Триста карбованців, що нан дав, значиться, благодареніє Богу, у ки- 
іпені зостануться. Ловко, Харламніє Григоровичу, спі)оворили: що 
■'.начить. приміром, як голова непорожня, натонтана! Я знав, що вона 
согласиться, а тільки все думав, що побрикаетьея, приміром, а воно 

вийшло дешево: зараз і доложу. (Зиряув на Катрю. що вона, хитаючись, 

почала наближатись до його, пильно дивлачись.) СвЯТ ; ОВЯТ ! ЧиСТая ВІДЬМа! іуТ, 

не нри хаті згадуючи, страшно й зоставатись з ними! (йде хутко до 

дверей і, зачиняючи, гукав.) ДиВИСЯ-Ж МЄНІ ! Цур ТОбІ Й ПЄК ! 



— 45 — 

Пятий вихід. 

Катря сама. 

іісітря (хитаючясь і обтираючись рукою то об стіну, то об лаву, йде до дверей). 

Стійте! . . . Чогось прпходплп . . . лають, що не йду . . . кличуть 
кудись . . . мене і матір ... Не можу-ж я йти! Хата крутиться . . . 
Червона така! Дайте бо руку, голову мені підцержте ... то й я 
піду . . . добре . . . піду! 



Шостий вихід. 

Катря, Аннушка, Д^івонариха і де-хто а дворні, 

Аннушка (скажено вбігає). А ДЄ тут та бариня-судариня? Ось- 
дечки вони прогулюються! Що! дріала памєщицею бути? В чепчику 
ходити? А не діждеш! На смітнику повінчають! 

Катря (трохи опамятавшись). ХтО ПрИЙШОВ ПО МОЮ Душу? АннуШКа? 

Ай ! Одступись ! 

Аннушка. Не одступлюсь! Натішуся над ворогож! Ей, х.їїопці 
сюди! Давайте мазницю, — двері і вікна дьогтем вимазати! 

Хлопці (з реготом вриваються в хату; у одного ^мазниця і квач). Давап, Да- 

вай! Та разом їй і голову квачем'! 

Катря (несамовито кидається то до одного, то до другого). ОЙ! о5ШЛуЙТЄСЬ ! 

Хто В Бога вірує! Не надо мною, над матірю: вона неповинна . . . 
умре . . . Ой, простіть мене! 

Аннушка (ханає Катрюзарукн; та пручається несаловито). Не СЛухаЙТв 

її! Мажте зараз дьогтем! 

ДзВОНарИХа (вибігає, хитаючись, з ванькира; скажені очі, бліда, просіоволо;а. 
Хлоп ці і Аннужка з жаху одступаються до двереіі. До Катрі.) А! До ЧОГО ДОВела? 

Будь же ТИ проклята! проклята! проклята! 

Катря (кидається матері в ноги). Мамо ! Не проклинапте мене! 

Дзвонариха (одпихаєі. Щоб ти своїх дітей не діждала побачити! 
Щоб вони насміялися над тобою, заплювали тебе! Щоб ти не знала 
ні щастя, ні радости! Щоб моя смерть на твою го.іову внала! 

Аннушка. Так її! Так ґі! 

Катря (плазує за матірю: хапає за ноги). МаМО ! МаМО ! Не ПрОКЛИ- 

найте ! 

Дзвонариха (скажено). Щоб ти умерла без покаянія! Щоб тебе, 

ЯК собаку, закинули! (Пхає Катрю ногою; та з криком .,ай" падає на спину; зомліла.) 



— 46 — 

Сьомий вихід. 

Ті-ж і Дмитро. 
Дмитро (трохи панеяький, влітак в хату на те саме, коли катіг. іірокллиаючи , 
пхнула Катрго). ГетЬ ЗВІДЦІїь! ИрОДп! ДиЯВО.Іи! (Кидається до Катрі і піднімає її.) 
Убили таки? (Кладе на лаву.) Ти МЕТІрЮ 30ВЄШСЯ? НаД ТВОЄЮ ДИТИНОЮ 

беяневинною знущаються идоли, а ти ще проклинати її! Будь ті 
сама проклята, каторжна! 

Дзвонариха (навіжено;. Ха! ха! ха! Весілля! Ха! ха! ха! ха! 
Мати в шапці! Піду приданок скликати ... Ха! ха! ха! ха! 

(Вибігає). 

Дмитро (до Анпушки). Це ТИ, гадюко, привела? Пропадай же! 
Аннушка. Ой! Рятуйте! Вяжіть його! 

(Дмитро кидається на Аннушку, давить за горло; та кричить: „Калавур!" Кілька 
хлопців с)иулись обороняти; беруть ззаду Дмитра за руки. Той, як струснувся, — хлопці 
одскочили.) 

Дмитро (кидається на того, що з мазницею). Тебе МЄШ Треба буЛО, ЩЄНЯ ! 
(Кидає об землкі.) 

Аннушка. Калавур! (Вибігає.) 

Хлопці (разом кидаються на Дмитра, щоб звязати). КрутІТЬ ЙОГО ! 

Дмитро (борікаеться). РоЗДаВЛЮ, ПСИ СМЄрДЮЧІ! (Далі, вислобонивши 
праву руку, виіімак з-за халяви ножа.) ЕЙ! ЗараЗ ПаДЛОМ ЗапаХПО ! 

Хлопці (побачивпш ніж — врозтіч). Нє рУШТб ЙОГО ! НІж! (Вибі- 
гай. іь). 



Восьмий вихід. 

Дмитро і Катря. 

Дмитро (озирається). Втікли, дияволп! ІДастя ваше! Попадетесь 
ще! (Підходить хутко до Катрі.) Боже мійГ Нежпва? Катрусю ! Катрусю! 

(Ховає за халяву ножа; сіпає за руку, ворушить голову.) Не ВОруШНТЬСЯ . . . блІДа, 
як З воску білого вилита! Катрусю! (Нахиляється.) ДихаЄ ще . . . (Більше 
сіпає; рукою тримає за чоло.) ДпхаЄ . . . блІДа, а ТІЛО, ЯК ВОГОНЬ . . . Го- 
СПОДИ ! Чим би рятувати її (кидається по хаті, бере кухоль води і прискає, або при- 
мочує голову; сливе кричить). Катре! Катро! Прочунься, прокинься, на Бога! 

Катря (тихо одкриває очі, підвівши голову, непритомно обводить нижи хату, 

а далі стиха). Не безчестьте МЄНЄ ! Не проклинайте ! Змилосердуйтесь ! 

(Хоче на коліна надати. Далі всю сцену веде безсилим шепотом.) 

Дмитро (придержує її). Господь З тобою, Катре! Опамятайся! 
Ніхто тебе не проклинає, нікого і в хаті нема! 
Катря. Нема? 
Дмитро. Нікогісінько; тільки я. 



КатрЯ (кладе йому безсилії рукл на шіечі і инльио дивяться ■ вічі). ХїО ТИ? 

Дмитро. Дмитро. 

Катря. Дмитро? Який Дмитро? 

Дмитро. Дмитро, Катруню! Невже не пізнаєш мене? 

Катря (проводить рукою по чолу). А! Дмитро? Дмитро . . . згадала. 

Дмитро. Що з тобою, зоре моя? 

Катря (очунюється). Дмитре, ТИ? Ох, як мені тяжко! Пече мене . . . 

дай хоч краплину води! (Дмитро піддержує Катрю і напуває водою.) Нв МОЖУ 

думок зібрати . . . тут страшне щось скоїлось . . . банітували, про- 
клинали мене?! 

Дмитро. ЗаЛ може ще Еаєтан Іванович . . . 

Іервасій. Витягне з тебе яку сотню, або й дві? 

Боруля. А як докаже, що Боруля і Беруля однаково? 

їервасіп. Чом же він і досі не доказав? Нічого з цього не 
буде, вірь мені; тільїлі хазяйство зведеш, дітей старцями зробиш, 
й сам у бідности помреш. Чого-ж ти хочеш? 

Боруля. Дворянства. 

їервасіп. Ні, торби! Воно-ж тебе в хворобу угнало, глянь на 
себе . . . воно тебе посварило з Красовськюі, і зо мною — всі біди 
твої від нього. Хазяйство ледвп живе, а дворянство без розуму і без 
науки хліба не дасть. Послухай мене: спалп всі бумаги, щоб не 
свербіло, бо ти слабий на дворянство і умреш від цієї хворобп. 

Боруля. х1 як утвердять? Може хоч після смерти утвердять .. . 
Лекше. мені буде на тім світі, бо я знатиму, що діти мої... 

їервасіп. Ну, то роби, }ік хочеш! 

Лалажка. Старий, зглянься на нас, послухай Іервасія, нащо 
нам те дворянство, як ти помреш, а ми без хліба останемся? 

Марися. Рідний мій, дорогий тат... папенька! Нам не треба 
дворянства; одного бажаєм, щоб ви одужали і знову будемо жити 

весело, як колись. (Боруля шукає очБма Степана.) 

Степан. І я, папенька, не хочу дворянства... 

Боруля. І ти,дцять аршинів .тіонського бархату — по 
девять рублів аршин, і двадцять аршинів шовку по три рублі, шнур 
товстий шовковий, чистого шовку, з китицями — тридцять рублів, 
вам за роботу нятьдесят рублів — всього двіста сімдесят пяті. 
рублів. Це вже Соні так захотілось. Вещ цінна і хоч кому кинеться 
у вічі, а ви запросите тільки пятьдесят руб.лів. Розумієте? Терентіп 
Гаврилович, як побачить, що таку дорогу вещ можна купити за 
дешево, сказати за безщнь — зараз і купить! Так от ми й діжде- 
мось, хоч хитрощами, що цей халат він скине і буде носити такий, 
що хоч куди н(^ сором! Вп-ж, голубочко, настьогайте підкладку густо, 
густо узорами; на полах вишийте в гладь буряки з роскішнимп ба- 
лдл.лями, а на бортах вишийте барана і овечку. Та зробіть так, ш,об 
він зразу побачив, що вещ дорога, а продається дешево! Розумієте? 

Кравчиха. Ох. матінко моя. ^|арія Івановна, це то все розумію, 
тільки навряд, чи поспію так}' дорогу вещ скінчити за два місяці : 
робота велика, вишивка копотка. та ще -знаєте': зразок овечки і ба- 
рана у мене в на подушці, а буряків нема. 

Марія Івановна. Я вам дам і узори. А щоб И(;сиіши'іп з ро- 
ботою — візьміть помішнин.ю; п-ж і гроші платю не малі — пятьдесят 
рублів ! 

Кравчиха. Та вже і день і ніч будемо удвох :; ,і.очі:ою 
стьогати і вииіпвати, тільки прибавите пять рублпків. 

Марія Івановна. Як гарно зробите то й десять дам. Вхол^іть 

Феноґеіг.) 

Ф'є'ноїєн. Готово?; 

1 І і 

Марія Івановна. Готово. 

Феноїен. Давайте, бо гніваю'іься. Там якийсь чоловік з ^]ажним 

ДІЛОМ. (ВзавГха-іат і нішов.) 

Марія Гвановна. Ну, ідіть же, голубко, я длм маторіял і узори. 

(Кравчиза іиквіла.) 

(','оня. Мамо! А но-моему — вівці і буряки вишивати не годиться 
— це буде сміишо . . . Краще на йолах і на борту квітки, та гарні 
мережки, фрески — у мене є узо]>и. 



Марій Івановна. Ш, Соню, квітки, то ішіші річ, то для моло- 
дого, а вівці та буряки татові, як хаяяїнові. будуть іірпятніїпе. Я 
вже тата добре ;шаю, ходім! 

Соня. Яі: хочете, а я-б не рая.іа, бо буде сшшно . . . (іі^уть.) 
Мамо! яі: віг думавте. чи не сказатіг-б татові про нредложення 
Іиана Миколаевпча? 

Марія Івановна. Ні. дочко. Нехай на іменини нрнйде і сам 
скаже. Іван Миколаевпч учитель ґімназії, чоловік розумнпй, то зуміє. 
а т;ггкги[ иобалакатп, а я ттпі чаеом попробую вппнтатиеь. > пішли, і 



Шоста ява. 

З д{>угііх бокових дверей виходить: Пузирь, Маюфес, і Фепоґеи. 

Нузнрь. Феноїен, не знаєш, зібрались економн в конторі? 
Феноїен. Одного Зеленського бачив. Ох. усерднип чоловік, 
з і:оня не злазить. 

ИуЗИрь. Як що зібрались ^ клич! (Фєкоґєц вігіїїиов. До Маюфеса. 

(вдайте. (Мовчать.) Трудне ДІЛО ваіііе . . . трудне, у мене своїх овець 
сорок девять тисяч — боюся, ш,о наші не стане. 

Маюфес. Де-ж такн! Оце сказали: наші не стане! . . . Торік, 
як я купив у вас для одногб Німця валахів, памятаете? — то для 
ирипомки три дні їха-ти вашою землею . . . їха.тп ми цілий день — 
чия ЗЄМ.1Я, питаємо? Терентія Гаври.ловича! На другий день знову 
иптабмо: чия земля? Терентія Гаври.ювпча ! ї тільки на третій день, 
над ве'гір. ноча.лась земля -Гаврила Афанасввича Чобота. Ха! ха! 
Княжество! Ціле княжество. Німець, що зо мною їхав, дивувався, 
хіггав головою, цмокав губами, а на третій день, сміючись, сказав: 
) цього хазяїна бі.тьтие зем.лі, ні-,к у нашім герцогстві, ей-Богу, так 
і сказав. Хе, хе, хе! Та щоб на таких стенах неможна було ви-' 
насти щ^' дванадцять тисяч ове1;ь? 

Пузир ь. Та воно можна! А тількж я вам скіжу. иі;» крім всього 
нрочого — ;цло ваіие опасне ... Я, знайте, опасаюсь. щг)м не булі) 
яі;ої біди. 

Маюфес. Помилуйте, чого боятися? Не такі го.іови це діло 
обмірку в.і.іи, щоб можна було боятись. 

Пузирь. Так то, так! А тільки, знаєте, несостоятельність на три 
міліоии. та ні,е обміркована несостоятельність — рідко кінчається 
блапиііілучно! . . . Щоб, бува, Петро не вскочив у з.лосні. А тут 
і !і ііом:іі"ак>. переховую! 



— 73 - 

Маюфос. 1Ц(» ни^ (]охрші( Ві>г! Не такі люди ведугі. і вєоГн- 
Аіуті, діло . . . Петрові Тимофіевпчу помагають значні адвоімтіг і самі 
иаіібагатіїїі купці та ха-зіїїни. Я вже иув у чотирьох — - всі .зго- 
дились: хто мануфактуру цриііме. хто гурти., хто кінськнГі завод. 
а -і парового млпна і винокурні горілку і боропіно розвезем скрізь, 
іі(»строіткіі-:к — діло рук чоловічих ... хе! хе! хе! Ще п страхову 
премію візьмем. Не бііттесь. ми хаігатись не будемо, а позіа.лу. по- 
малу, все імвнік зтаїтг, тихо, ик віск на вогні . . . 

Пузир ь. Опасш' діло . . . Л почому П^тр» Тпмофіввич думак 
заплатити кредиторам — не чуліг? 

Маи»і^и'!\ Гіиііііи: по ді'гїгть. а на худпії кінець по двадцять 
копіііон. 

Пузіци.. І Петр;)ві Тимофі(^вичу зо всіми розходами дістанеться 
д,і!а міліони чотириста тисяч. 

Маюфес. Ні. таг: не виіідс Рівно міліоп назначено тільки на 
розплату і па всі розходи — аґентів багато! 

Пузирь. Виходить, два міліопп чистеньких І це кругла сума! 
') нічогVІ два мі.ліонп? Канитал! Такого каппталу кредитори не пода- 
рують. Найдуться завзяті. буд,уть судитнся. а яі: діло діі'іде до судт 

— тоді погана справі! ... 

Маюфес. Нікогда!!! Візьміть в разсужденін: вся ця сума роз- 
ілїпеться не на бідо.лах яких, а па московських та лодзинських фа- 
брикантів, та на всякі банки! Фабриканти та банки розкинуть потері 
на других, підведуть св(»ї баланси і квита. Ха. ха ! ІЦо їм такл сума 

— виграшка! 

Пузирь. Еп'! для оагатьох. мовляв, впгргіика, а для одного 
канитал! З миру по питці — - голому сорочка, 
аюфнс. Ха! ха! ха! істина глибока. 

Пузирь. Ну. добре. Я переведу па свої степи дванадцять тисяч 
вапгпх ові'ді, до огенп, а в-осепи па салган разом з св іїми. І1,е все 
добре ... А яку-лс я матиму користь за иоміч? 

Маюфес. <->с за цим ;к ' мене іі послано до вас. іц >б ви сказала 
свої ум(»вн. Ц 

Пузирь. Трудне діло . . . страпіно опаслпве діло! . . . Двадцять 
процентів з валової виручки. Менше не візьму. 

Маюфес. А чом же не з чистої пізиби.лі? 

Нузирі>. Може хто другиі'і візьме з чистої. 

Маюфес. Про других ігічі»го і1 балакати. Все діло треба вести 
без документів, на честь! А кому-ж повірити: тільки таким хазяїнам, 
як ви! Вп не захочете взяти чд-жого? 



— 74 — 

ііу'.іирь. Навіщо мені чуже, коли у мене й своп» доволі . . . 
Так двадіщть процентів з валової виручки. Коли согласні, переганяіїте 
(•ведь на мої степи. 

Маюфес. Ваше слово для всієї околіпц закон, і вже коли не- 
можна взяти двадцять процентів з чистої прпбилі. нехай буде я валової 
виручки. А дозвольте знати; які розходи будете лічити? 

Пузирь. Випас, чабани, догляд. 

Маюфес. Ваше слово — закон! А на які степи .переганяти 
овець ? 

Пузирь. На Суху Балку — три тпслчі. на Роздолля — пять 
тисяч і на Камянпй Брід — чотирі тисячі! 

Маюфес. Завтра всі розпорядки зробимо . . . Терентій Гаври- 
лович, я чоловік бідний, служу і вам і Петрові Тимофее.вичу . . . Сами 
знаєте . . . Скільки ваша ласка? 

Пузирь. Поки не буде видко мого заробітку, я не можу л;і- 
значити вам нічого. А в-осени, після салганів — - і?ас не обиджу. 
заплатю по-хазяпськи. * 

Маюфес. Ваше слово — закон: ваша честь ■ — вище всяких 
векселів і розписок! Надіюся, що не обидите бідного чоловіка! Про- 
щайте, треба поспішати, щоб не пропустити поїзду. 

Пузирь. О, ще поспієте! 

Маюфес. А чи на вашім вокзалі можна пообідати^ 

Пузирь. гГ піґде на вокзалах пе обідаю, бо возю свої харчі. 
Фен(»ген! (Входить Феноґен.) Чп на нашому вокза.тгі можна пообідати! 

Феноґеп. Бухвет є. 

Маюфес. Треба поспішати, бо їсти хочу, аж шкура болить! 

Пузирь. Тут не далеко. 

Маюфнс. Та мені не багато й треба: хоч би чарку горі.іі:і^ 
та шматок хліба ... Ха! ха! ха! Так, кажете, оухвет є? 

фрноґен. Є. 

Маюфес. Прощайте! свнйшов.^ 



Сьома ява. 

Феноґои і Пуанрь. І 

Пузирь. Всдкпй чорт сюди нрийде голодний! Нема, щоб з собою і 
привіз солонини там, чи що. Нехай не звикають! 
Феноґен. Це не ресторація, а хазяйський дім! 
Пузирь. А він думає — ностоялий двір. Клич економів. і 



1 



- 75 

ФеНОҐеН (ідучи). ОХО-ХО-ХО-Х. 

Пузирь. Чого це ти так тяжко зітхаєш? 

ФеНОҐЄН_(махвувіпи рукою). Та ... 

Пузирь. Ну, що там, кажи? 

Феноґен. Зеленський 11ЇІІ1І ддже стрівожений тим, що ки на 
НЬОГО ГБІвавтРСь ... А він чоловік усч'рдішіт. соїия велика . . . Жаль 
мені його дз'же, а коли обидпте - — то й гріх, він для пяс. і н огонь 
і в воду! З коня не злазить ділиіі день. побпваеть.ся . . . 

Пузирь. Опього вже 'А \\(' ЛБіблБі! Крпиц" ти и*' мішайся н^* 
в своє діло ... 

Феноїен. Діівн, міиігиось! Сазлі питаєте, чого зітхаю^ Я й кажу, 
бо у мене болить, а зовсім я не мішаюсь! Ви хазяїн, ваше діло, хоч 
і без хліба зоставити вірного слугу. 

Пузирь. Ну, ну, годі вже . . . і;лич! 

ФеноГен .в двеї-іі. Заходьте! 



Восьма ява. 

Входять: Куртд, іЗел еиськлії і Л і.\ т.ч)ісл ко: тьійілогшн, клаьяк іі^'л. Дв«рі иа-иії 
одчинені. Феноґен, пропустивнін (Кіліоміи, гілив на стулі так, вю йому і;-;'- чути і видне. 

Пузирь. Доброго здоровля! Ну, як таь-и ніі. пане Зеленський 
і досі не загнуздали Мануйлівсьїсих мулсиків? Де-лс де видано, щоо н 
буряках платити робочому по тридцять пять копійок в день! (Д<. 
Ліхтаренка.) Порфщлй ! Почому У тоио і{ Чагарниі:у |)Оинлй і роблять 
поденно? 

.Ііхтаренко. з початку весни по пятпадн,ять ісоиійок, потім 
по двадиять, тепер, в гарячу по])у. по двадцять пять. на їх харчах! 

Пузирь. Чуєте? І по дваднлть пять ісопійок багато, але вс»-ж 
[ такп не тридцять пять! Та пі,е. лпбопь. ви п харчуєте? 

Зелен с ь к н п . X арчу ю . 

Пузпрь. Боже мій! І харчуєте?! То іі,е вийде ію сорок пять 
копійок. Добро хазяйнуємо! Роьствіе голодного люду до урожаю. 

Пузирь. Ц<^ до мене не тичиться. Це химера! Голодних буде 
тим більш-^, чим бі.льше голодним помагати. Он у мене робочим по- 
денним платять тридцять пять т:опійок. Нехай голодні ідуть до мене 
по пятнадцять копійок на роботу. 

Золотницький. Діла. Ог ми ц^ сам'^ скіЖ'М ні (-(брініїі тобі 
привезуть тисяч двадцять робочих. 

Пузирь. То вони мені п голову обїдять ! 

Золотницький. Ог)-т»-б) й е^ Виходить, треба щось наше 
;і>идумати, треба обсудитп, дуиню увійти в становище голодних, не 
дати їм загинути, не дати розповсюднптпсь цинготній болізні. 

Пузирь. Це не моє діло! 

Золотницький. Як? 

Пузирь. Чудні .люди! Голодних годуй, хворих .лічи, школи заводь, 
памятники якісь став! . . . Повигадують собі ярма на шию і носяться 
■! няии. а вони їх мулять, а вони їм кишені продирають. Чудні 
лкіди ! 



84 



-^>.1отнII ці.іпііі. Які ііамятнлки? Не розумію. До чпп> тут 
памлтникн?! 

Пузирь. Не розумієте? Так от поки ще до обіду, ио читайте 

ОЦеІТ лист. (Дао; лист.) 

Золотдицький (читак). „В Полтяві Д03В0ЛЄНО иоставити памятник 
першому українському поетові Іванові Петровичеві Еотляревському. На 
цеіі намятниь: гроіііі збірають формально в Полтавщині, але приватно 
можна жертвувати звідусіль. В числі жертву вате лів і досі вашого 
імени нема, але це певно від того, що ви не знаєте про таке бла- 
городне діло. Так от я і оповіщаю вас про це, щоб доставити вам ї 
прпятність, разом з другими земляками, пожертвувати на памятник 
поета. Гроші висилаються полтавському голові. Готовий до послуги 

ХрамеНКО." (Прочитавши, дивиться на Пузиря і гиворніь.) Ну .'^ 

Пузирь. І Я кажу — ну? . . . Чого 'їм треба? 

Золотий ць кий. Ти хто такий? Малоросіянин? 

Пузирь. Не криюсь. Прирожд енний хахол! 

Золотницький. Так от і пожертвуй на памятник народного 
поета. 

Пузирь. о ішої речи? Я жертвув) на приюти ... 

Золотницький. Ждучи награди? 

Пузирь. Не криюсь. А Котляревський мені без надобности! 

Золотницький. І яі: тобі не сором отаке говорити? Такий 
хазяїн, такий значний обиватель, ще й кавалер, а говориш, як- дикий^ 
неосвічений мужик: „Котляревський мені без надобности!" Противно 
й слухати! Поети єсть сіль землі, гордість і слава того народу, серед 
котрого зявились; вони служать вищим ідеалам, вони піднімають 
народний культ . . . Всі народи своїх поетів іианують, почитують 
і ставлять їм памятники! 

Пузирь. То, виходить, ви пожертвуєте? 

Золотницький. А як-же! Завтра вишлю триста рублів! 

Пузирь. Ну Й буде з них, а від мене не поживляться! (Входить 
дівчина.) 

Дівчина. Пожалуйте обідати! 
■ Золотницький. Прощай! 

Пузирь. А обідати? 

Золотницький. Обідати у такого хазяїна важко, тут і кусок 
в горло не полізе. До земських діл тобі нема діла, луччих .іюдей 
свого краю ти не знаєш, знати не хочепі і нр ціниш, — я сором- 
люсь сидіти поруч з тобою за столом ! 






, — 85 — 

ІІузирь. Та чоп) ви так ображаєтесь ;5а того Котляревського, 
хіба він вам брат, чи сват?! 

Золотницький. Ах ти нещасна, безводна хмара! і прожене 
тебе вітер над рідною землею і розвів, не пролпвиїп ні краплі цілю- 
щої води на рідні ниви, де при таких хазяпнах засохне наука, пи- 
езігі і благо народа! 

Пузирь. Та це ви щось таке говорите, що л не розумію. Мп- 
лости просю обідати! 

Золотницький. Ні, поки не даси мені слова, що поїдеіп 
в земське собранів і пошлеш гропгі на памятнит: Котляревському, 
доти не сяду з тобою за стіл! 

ПуЗИрЬ. Та вже для вас, і поїду Й пошлю! (Бере його під руку.) 
Нн робіть же мені безчестя! (Веде його.) 

Золотницький. Ах ти . . . хазяїн, та й більш нічого! 



27. Сава Чалий. 

Траґедія в пяти діях і семи картинах.] 



Пята дія. 

^Ові-вйнції Савн, гарно убрана килимаяи. На стінах аброя. Лід стінами турецькі канапи : 
напереді стіл. В глибині колиска.") 

Перша ява. 

Зо ся колише дитину, біля неї стоїть баба. 

З ос я. Заснуло. Ідіть, бабусю, відпочиньте. Коли дитя про- 
кинеться, я вас покличу. 

Баба. А ко.ли-ж, серце, будемо хрестити, бо вже-ж пора: чотирі 
неділі минуло, як дитя родилось, а ще п досі в хрест не ввели. 

З о ся. Завтра, бабусю . . . Ждемо пана Шміґельського. Він буде 
кумом ! 

Баба. А який піп, пані, буде хрестити; чи наїи, чи уніятський, 
чи ксьондз? 

з о ся. Отець Іван. 

Баба. Оце добре. Діти повинні йти по батькові ... А де-ж пан 
іИиіґельський? Його вже третій день не бачу, а він же и нас 
иі;о-дня? 



— 86 — 

^^іСії. ІЬіи Іван ііо;іанчора поі-нянсіі за гайдамаками, що. кажуть. 
десь містечко і костел геть обібрали ... А Господи, коли-б уже ти.х 
гайдамаків не стало! Ловить їх Сава. ловить, а вони всть і єсть. 
Та іцс иохвалпютьси на Саву . . . Мені таки бОіЧзко за нього, особливо, 
як пана Івана немає дома. 

Баба. О, моя кохана пані, хто осмілиться до такогой нас. рибко! 

Зося (налинаь). ІІроіиу ВИНИТИ :іа здоровля МОГО гапдамак'и ! 

Жр8нип,ькігй. Шляхтича! 

Яворсьіпігі (бере кубок). Слухаю ианн). 

Жезницькии. Иреіфасну пані оофіні иаи /Іі!(»]»сі.і;іій слухаї.. 
а свон) иані не слухав! 

ИворсьЕнп. Ба. слухай»! Присягаю. Ми так кохаємось, що жмтії 
одно без другого не можем. От я вже зануди вся за мо«ю иан<^і<>. ''"> 
хвилина без неї >[('ні віїсом здається ! 

Жезницььчііі (Чалому). БреііИ'! 1Л,(>-дни би і:ап'іуі;і»м ! Ну. пан<- 
Яворський. їдемо до Немнроіпі. 

/Іворський. Слухаю наиа. 

Жезницький. А ЯК" ясе-б нан н<' послухав, коли ни;(' сонн.о над 
захід, і треба засвітла .іобратіїся ,іодому. т;об часом д<' нн :!лнпар; 
нас бестія Голий! 

^Іалїїй. Прії ]!ас мало цс ціла хоруї-оі; і:о;{аі.-іі! -- і пан боїться.' 

Яворськ'ий. И^ Ні і;раііолиііи. присяіаю! ІЦо я їм зробиії? 

Чалпй. І н])авда. А иаи /Козніїцьілій.' 

Жезницьі'ПЙ. У-у! Противні морди! Але і я їх не боьм-я. іимс 

вони сидять у мене в тюрмі, (Смісться.і ПроЩаЙТС ! Іде до двереГі. 

Яворський. Завтра побачіпки-і.! 
Чалий. Як будем живі! 

Жезницький. А чого-б нам номірати^. . . Ііевію иаи иоліи.іліиі: 
думає, що ми піймаємось і справді Гнатові у лапи? ІЬ' иііімас! У паї- 

коні добрі . . . (Вийшли. ЧалиГі ;!а инми.) 

Шостя ява. 

Зося одна, іде до дверей І. ІіабунН»! А Й/іДтЬ СЮДИ ! (Іде до колиски тих.'. 
замислившись. Здрігнула.) СяВа СЬЧІЗаі], ЩО ГпаТ ТуТ блИЗЬКО ДЄ<-Ь. 

і В мене ноги затремтіли ... І раз-у-раз так страіпно |м)биться мені. 
коли я чун) імя Гната! . . . Оава його так любить, а вій на Саіі\ 

ножа гострить, ііур йому, нехай [{ІН ЗГИНр . . . іВходиті, баиа. ІІ.Чи- 
Несем, бабуню, дитя в ОПОЧНВаЛЬНН». Здійхаюи. колиску. 

Сьома ява. 

Ті -ж і Чалпй. 

Чалий. Вже виносите м<и'о і.мзака від мене' Ну, прощай, сину. 
рости здоров! 



— 92 — 

Бяба. Я сама. пані, однесу, піиносить.) 

Чалпі'т. Га? Зосю, чула? 

Зося. Що, Саво? Що? 

Чалпіі. Мало їм, оач. того, іцп ;і. роплю для них. вони-ж об- 
і,урюк»ть мене, не додержують слова, та ще й хотять купити мою 
титину. хотять. іцоГ» енна я свого хрестпв не в грецьку, а в ка- 
тплпньку віру?... Яка образа. іп:а зневага! 

Зося. Хіба-и: вони тебе пртіуснти можуть? Тепер ти іп.гяхтич. 
рівний гетьманові самому, то й король заступиться за тебе! 

Чалий. Я й сам за себе заступлюсь! А.ле не і} тому річ. Ти 
тільки подумай! Чого хотять? І хотять. знаючи, що я за віру 
грецьку заступляюсь. Виходить, псом мене всі лічать, що я за гроші 
й почасти і віру проміняю і стану і люд свій до унії примушувати! . . . 
Помиляються! Гаіідамаки — одно, а віра — - д])уге! ... Не від геть- 
мана ця думка йде, а від ксьондзів! 

Зося. А коли так. то не тільки син твій не буде католиком, 
але і я. жона твоя, пристаю до грецької віри, і не посміє; нас ніхто 
за те судити: бо жона і муж — тіло одно, а в однім тілі — і дух 
повинен бути один! 

Чалий. 0. горлице моя! Я родину покинув, по пій тужив би 
я незмірно, коли-б краса душі твоєї мені боротись з ними це помагала 
всякий раз, — як от хоч би й тепер! Тп родина моя, ти — все 
для ]«ене! . . . Ох, як жа.ікую я. що тоді, коли ти бранкою була, 
в корчмі сиділа, не одружився з тобою і не покинув все, щоб тихе, 
міфнн почати життя там далеко, далеко — десь над Дніпром! . . . 
На віщо слава, почот, маєтки? А там з тобою був би рай! 

Зося. Так що-ж, тікаймо звідціля ... Я тут боюся усього, 
-а особливо Гната Голого! Бо ті гайдамаки ісазалп. що їх послав убити 
тебе Гнат Голий! Тікаймо! Мені так хочеться десь жити далеко від 
людей, з тобою що-хвилинп вкупі, а тут: ти ходиш у походи 
і кидаєш мені\ і раз-у-раз я повна страху, що вже не вернешся 
•і походу! 

Чалий. ПриЙДеТЬСЯ утікати . . . іШдшма^ться і слухак.) 

Зося. Чого ти? наче що побачив, слухаєш? 

Чалий. Тп нічого не чу.та? 

Зося. Ні. 

Чалиіі. .Мені здалося. пач<^ хто під вікном сказав: „добривечір!" 

і^>ся. Ой! . . . 

Чалий (ласкаво). Бог З тобою. А може-ж і справді хто сказав 

Д(»бриВнЧІр. і Входить Джура і (^тавить свічку па стіл.) А ПОДИВИСЯ. ЧИ НвМа КОГО 



— 93 — 

ТсІМ Неї ПиДВІррІ? Джура ниґілшв. Чалий бере Зоєю за стан і садовить ''іля сеор.) 

Сядь КОЛО мене та приі'орнись до мене, моя орашіо! 

ЗОСЯ (сідаї; і иригортаеться). БраНК.і! Ох, ПІІ ГарНО ТОДІ 6):Ю. Г.О.ІИ 

я тебе що-вечора у корчмі ждала, аж радісно :згадати! Спдю, и вікно 
дивлюся і вся тремтю ... Та тільки то не страх був, як тенер, то 
була трівога, що серце наповняла і прудко гнала кров, малюючи 
у мріях чарівну постать страшного всім і славного на Україні Сави. 
котрого я так покохала, так (дивиться на Саву), що батька, матір, вс<^ 
для нього забувала і рада-б з ним була в корчмі ввесь віт: сидіти — 

• •так! 'Обгортає його пшю і цілук.і 

Чалпіі. Чого-ж ти вся тремтлиі? 

Зося. Від щастя, мплпії, бі.ля твоїх грудеіі страху н^'ма! 
Я зараз смілива така, я справжнії! гайдамака і най поляже, хто кривди більш зробив! 

XII. Читанка. 7 



— 98 — 

Гнат. На поєдинок ти не маєш права ;з нами, бо потеряв тп 
козацьку честь! За те, що кіш у Чорнім Лісі напі спалив, напавши 
зрадою на нього; за те, що тп ловив товаришів своїх і в руки 
панські відцавав; за те, що церкву ти спалив — тебе громада наша 
смертп присудила і виповнити присуд громадський ми взялись . . . 
Проти громадського суда оборонятись шкода! . . . Колись, хрестами 
помінявшись, ми перед образом дали присягу обороняти людей своїх 
від ляшської кривди і напасти: присягу ту зламав ти, брате, тепер 

вона тебе вбиває! (Всі іри обступають Чалого і проколюють його шаблями; про- 
кожовпга, одступають.) 

Чалий (падає). Простіть ... Я смерть приняв за рідний край. . . 

я КрОВЮ змив свою вину . . . Прощайте. (Ушрае.) 

Гнат. Прощай! . . . Краще, брате, гнити тобі в зем.іі, аніж 
8 Ляхами вкупі на наші голови козачі меча здіймати і на безчестя 
козацтву усьому свій рід тут розмножати. 



( 



IV. Іван (Нечуй) Левіцький. 

28. Як учився в школі Яким Лемішка. 

(З повісти: у, Причепа"' .) 

За панування царя Миколая 1-го на західній Україні в одному 
повітовому місті жив міщанин Лемішка. Між бідними невеличкими 
міщанськими хатами високо виносилась покрівля ііого чималої хати 
з білими цегляними виводами. Чималі вікна і двері, вікониці, пома- 
льовані зеленою фарбою, ґанок коло дверей — все те дуже од- 
різняло Іеміщину хату од других. На ціле місто не було такого 
роскішного садка, таких високих верб на леваді, такої густої дерези 
на оконі, свідкові давньої оселі і оселі багатенької давніх Лемішок. 
На ціле .місто у міщан не було такої чистої, просторної світлиці 
з кімнатою, ве.ликих нових образів, картин на папері, міцнжх дубо- 
вих столів, добрящих лавок. Уся оселя стояла, як звичайно стоять 
міщанські хати, далеко од жидівського базару, над річкою, на висо- 
ченькім пригорку. З гори до берега простягся старий, здоровий 
садок, а далі за ним зелена левада та зелені верби коло криниці 
на самім низу. З огорода видко було недалечко водяний млин Ле- 
міщин, з чотирма колесами, з густим наїздом возів, навантажених 
мішками, з гуртом людей, застоюючих черги. Лемішка в місті був 
з перших багатирів. Заможність між міщанами, незвичайна на за- 
хідній Україні, в грянпцях панування шляхецько-жидівської Польпц, 
колись такої шкодливої для місцевого народу, — наводила людей 
на здогад, що Лемішка накладає з чортами, що він буціж-то 
знайшов гроші. З важкою напругою якось спромігся Лемішка про- 
пхатись між Жидами і шляхтою до свого талану. Одначе він про- 
тисся не крамарством, а більше нромислівством. Лемішка випасував 
на степах товар до різниць, а Леміщиха закуповувала садки, пи.іь- 
нувала там ціле літо і висилала хури з овощами в степові міста на 
продаж. 

Одного ясного літнього вечора сидів Лемішка з жінкою в ґанку. 
Сива смушева шапка зїхала йому на потилицю і одслонила йог(? 



— 100 — 

високе і широке чоло, чорний, побіляний сивиною, як сріблом, волос. 
Синій жупан розстебнувся, і через пазуху виглядали пасма чорного 
волосу на його мужніх грудях. Його повне, колись гарне, лице по- 
верталося разом з поглядом карих очей, ог.іядаючих своє добро. Ле- 
міщиха в шовковій юбці і шовковій хустці на голові, стара, але 
кремезна, бабуся, сиділа проти його і вела з ним розмову. Як той 
старозавітний Захарія з блисаветою, вони втішалися одним живим 
сином єдинаком Якимцьом, котрий бігав з чужими хлопцями коло 
млина. 

— Добра в нас, хвалити Бога, чимало, і грошей доволі. А Якимцьо 
вже підростає. — промовив старий Лемішка. — Чи не оддати-б нам 
його в школу? Візьму ш;е оце літо його з собою на степи, а Біг 
дасть, діждемо осени — одвезу в школу. Нехай вчиться! Може 
з його якісь більші люди вийдуть, ніж ми, стара, з тобою. Хвалити 
Бога, вчити є за-віш;о. 

— То й оддаймо! — промовила стара. — Я-б хотіла, пі,об 
наш Якимцьо був свяп];енпком. Оддаймо його в духовну школу. Може 
доживемо, побачимо його в ризах у церкві, коло Божого престолу, 
на службі Божій. Мати Божа! здається, од радощів вмерла-б. як би 
побачила його в ризах! А як помремо, хто-ж лучче за нас старих 
молитиметься Богу, як не син свяи];еник? 

— І це гаразд! Але в мене думка така, ш;об він вивчився 
та й зостався на господарстві. Ми-ж і невчені, а маємо хліб-сіль. 
Нехай би він був добрим хазяїном, як я з тобою; нехай би він 
йшов батьковою стежкою. А то, як він одірветься од старої господи, 
то піде марно наша праця! В нашій оселі житимуть чужі люди; 
наше добро певно перейде тоді в чужі руки, — хтось чужий буде 
їсти ті овопц, що ми садили своїми руками. Оддаймо його лучче 
в свіцьку школу, — от, приміром, в гіме дворянського роду. Трохи не піввіку треба було 
тягти службу, щоб дослужитись до першого чину. Не смашна була 
й служба писаря. І не раз було, сидячи за столом і гнучи трохи не 
цілий день спину над паперами. Яким поглядав в одчинене вікно 
на вольний світ божий, на зелені степи і пригадував ту важку науку 
в бурсі, як йому привиджувались у клясі зелені степи, вольні па- 
стухи, як завидував навіть вольній череді, що паслася на вольній 
сіножаті на луці по-над берегами річки. Одначе Лемішковський пра- 
цював, як віл у ярмі, з тим раптовим завзяттям, з яким працює 
Українець, поки його охоти, снаги і волі. Якима надихувала надія 
чинів, надія пислужитись, вийти в люди, дойти до панства. 



— 109 — 

29. Неможна бабі Парасці вдержатись на селі. 

(З оповідапия.) 

ОЙ, ЛЮДИ добрі! Що мені на світі божому робити? Неможна за 
лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуйся, накуйся, — 
та й вибірайсь на кубанські степи! Дав же мені Господь сусід, — 
нічого казати! Але ніхто мені так не донік аж до живих печінок, 
як та капосна баба Палажка Соловіїха. Та що й говорити! Хіба-ж 
ви її не знаєте? Чи є-ж така не то що на селі, але й в цілому 
світі? Боже мій! Так уже її обминаю, обхожу десятою вулицею; 
отже-ж зачепить! Як би я під землею лежала, вона мене, капосна, 
і там знайшла-б. А я собі, на лихо, вдалась добра. І, Господи! Я-б її 
довіку не зачепила, як би вона мене не зачіпала. Ще на біду й чоловік 
мій, Омелько, вдався вже геть-то гнучкий, як батіг з клоччя. Та 
що й говорити! Од такої баби, як Палажка, не тільки я з Омельком, 
але навіть дві люті собаки не одгризлись би. На моє безголовя й хати 
наші на однім кутку, через вулицю, і поле наше поруч. 

Оце що божого . дня міряє Палажка свою різу як не хворостиною 
То поясом, таки вдвох з своїм чоловіком Соловейком. Міряє, міряє, 
а піде жати, то й вріжеться на ступінь або й два в чужу різу. 
Хіба-ж раз люди одбірали снопи з її різи! А це цього року мабуть 
зовсім здуріла: захопила мою різу та й вижала аж пів коші. Вп- 
хожу я з серпом на своє поле, дивлюсь, аж полукіпок уже стоїть! 
Скинула я пояс, переміряла свою різу, — моя різа, а полукіпок 
стоїть, як стіжок. „Ой ти. Боже мін!" — крикнула я до Соловейків: 
„Хто оце крав моє жито?" А Палажка до мене: „Не кричи, бо 
я помилилась: думала, що моя різа; або заплати мені за пів копи 
грішми, або дай сніп." — „А не діждеш ти, щоб я тобі гроші 
платила, або злодієві хліб давала. Хіба в мене рук нема? Хіба в мене 
чоловіка нема? Була-б і сама з Омельком вижала. Не дам, кажу, тобі 
заслиняній ані снопа жита." Чую, вже моя Палазя хвалиться всім 
на кутку: „Оце, помилилась, не переміряла добре різи та й нажала 

; дурнісінько отій гранині пів копи жита." 

Ото другого дня вихожу я жати на свою різу. Коли дивлюсь, 

[ а Соловіїха вже й зайняла постать саме коло моєї різи. І вона жне, 
і дочка її, дівка, жне, і чоловік її з пасинком коло неї жне, бо вона 

ї вже за другим чоловіком; вже й не знаю, як вона сподобалась тому 

І Соловейкові! Ой, Господи! Як говорить, то тільки плює словами, 
а не говорить! пху, пху, пху! 



— 110 — 

Ото вони жиуть, а я йду, та й наскочила на їх. Іду я така 
сердита та й слова до їх не промовила. А Соловіїха до мене: „Чого 
це ти, гранпне, не скажеш мені й ,Боже поможи'? Нажала тобі 
дурнісінько пів копи жита, а ти й добридень не скажеш!" Я плю- 
нула та п стала поруч із Со.іовепками жати, та все мовчу. А Палажка 
знов до мене: „Грапине, грапине! Та хоч обізвись до мене." Я взяла, 
та й зайняла постать серед різи; думаю: цур тобі, пек тобі! лучче 
я оступлюсь од тебе. А вона надійшла до моєї різи, та знов гукає 
до мене: „Грапине, грапине! Хіба-ж я не знаю, що ти вже ходила 
до попа на Соловейків брехати, бодай тобі добра не було! Нажала 
я тобі, грапине, дурнісінько пів копи... Грапине, грапине! та хоч 
обізвись до мене." — - Ой, Боже мій! не лиха-ж оце людина! — 
думаю я, та все мовчу, аж зуби сціпила. Взяла я одступилась на 
самісінький край різи. А Соловейко не втерпів, та й каже дівці: 
„Ти-б узяла грудку землі та заткнула своїй матері рота." В мене 
трохи сльози не закапали з очей, ко.ли вже Соловейко за мною осту- 
пається. Я не втерпіла: підвелась і тільки що роззявила рота, щоб 
крикнути на Соловіїху, та й покотилась у рів, бо саме коло нашої 
різи був глибокий рівчак з маленькою крішичкою. Покотилась я в рів, 
а кісточка в нозі хрусь! Зломила-ж оце я, думаю, ногу! От тепер, 
думаю, як би прибігла Соловіїха, то побила-б голову серпом зверху. 
Напилась я з криниці води, та насп.ту рачки ви.іізла з рову. Іду 
я но різі, та шкутильгаю. А Соловіїха вже й рота роззяви.іа: „О, ба, 
гранпне! Покарав тебе Господь! Бодай була й другу ногу зломила!" 
Я таки й дм, вернувсь 
і сказав, щоб бурлаки готували по пятнадцять карбованців за припис 
до крпвдянського посаду. Перевозчик повів бурлак до пристава. 
Пристав не спитав їх, звідкіль вони, і хто вони, і позаписував їх 
міщанами в посад Кривлу\ Де-котрі бурлаки не мали так багато 
грошей; вони обіцяли принести гроші в поліцію, яі: тільки встигнуть 
заробити. 

В тому посаді і в церковних метриках, і в посадських і полі- 
цейських книгах були позаписувані якісь невмірущі люди: вони ніколи 
не вмірали, бо на їх місце зараз записували нових українських 
утікачів і давали їм прізвища записаних у книгах небіжчиків. Якийсь 
Петро Перебендя, по тих книгах, жив уже більше, як сто літ; Гнат 
Швидкий з жіш:ою Оришкою жили сто двадцять літ, а Іван Посмітюх 
вже прожив півтораста років, та ще з пятьма синами й трьома бра- 
тами. Пристав записав Миколу батьком, Іваном Посмітюхом, а других 
бурлак позаписував його братами та синами. Корчака. чи тепер Олекса 
Посмітюха, був на літа старший од Школи, а тепер доводився йому 
сином. Подававши ймення усім новонарожденим, пристав забрав гроші 
з бурлак і видав їм пашпортп. 

— Та й дорого-ж бере цей - басарабський піп за хрестини, — 
промовив Жкола, виходячи з бурлаками та з перевозчиком на двір. 

— Цей ще не дорогий! Бували й дорожчі, — сказав пере- 
возчик. 

— Та як звуть вас, мої дітоньки? — жартував Микола, — 
коли-б не позабуватись та часом не вбрехатися. 

Вся новохрещена бурлацька семя Посмітюх пригадувала й силку- 
валась запамятатп гаразд свої нові ймення. 

— Тепер ідіть до попа па похрестинп, нехай він подивиться 
на своїх нових парафіян, — сказав перевозчик і повів їх до попа. 

— Чи й цей піп заправить за похрестини по сті.їїьки карбо- 
ванців, скі.льки взяв той? — спитав Микола, — як тільки й цей 
заправить таку дорогу плату, то хоч давай драла назад у Вербівку 
робити панщину. 

— Воля, бач, дорога річ; за неї варто дорого заплатити, — 
сказав перевозчик і привів їх до попа. 

Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових людей, 
позаписував їх Посмітюхами й не взяв за те ні шага. Його парафія 
розростувалась українськими втікачами. 



- 119 — ■ 

--" Тепер поздоровляю вас з новим пі,астям, новпм здоровлям, 
панове Посмітюхи: а тп, тату, справ хрестини, — сказав перевозтак. 

Другого дня топ саїшй перевозчиь: повів їх до лиману, де коло 
чагарів одна рибальська ватага ловила рибу. 

Над самим лиманом, на зеленій траві, між двома високими 
стінами молодого оперету, висіли чорні неводи на підтечах, повби- 
ваних у землю. Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, 
неначе жмути чорних игаурків, вимочених у смолі. Од кілка до кілка 
висіли разками здорові поплавки, що звуться галаганазш, пороблені 
з легкого сухого дерева. Здалеки здавалось, ніби то стояли рідкі 
тини з тоненького хмпзу, або тонесенькі штахети, обтикані зверху 
ятшмись цяцьками. Серед того павутиння неводів чорнів кухарський 
курінь: він був круглий, з низькими очеретяними стінками й дверцями, 
тільки без покрівлі. Серед його стояли дві чорні задимлені сохи 
з розсішками з бантиною зверху. На цій перекладині висіли к-азанп; 
під казанами горів огонь, і густий дим клубками валував угору. 
В диму чорніли сохи, ніби шибениця. В тому кухарському і:уріні 
стояли столи, де кухарь розкладав сиру рибу. В казанах варплась 
риба. В куріні тхнуло рибячою сирістю од луски. 

Коло кухарського куріня стояв здоровий курінь з очерету для 
цілої ватаги. Там стояли шаплики, барильця, діжки з пшоном, горохом, 
кукурузою та квасолею, лежала харч та одежа. Там ночував отаман 
і вся забродська ватага. 

Кухарь порався коло казанів. Забродчики лагодили неводи. Коло 
куріня стояв отаман, Іван Ковбаненко; він був сам і хазяїном і ота- 
маном ватаги. Отаман був чоловік невисокий, але дуже широкий 
у плечах, з великою головою, з здоровими чорніши вусами, з запа- 
леним лицем і чорними блискучими очима. На йому була проста 
одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка й чорна смушева 
шапка. Тільки червоногарячий гарний одеський пояс одріжняв його 
од простих рибалок, а гордий, сміливий вид і темні розумні очі 
виявляли ш;ось хазяйське, отаманське. Він курив люльку, пускаючи 
дим одним кінцем рота. 

— Ми шукаємо роботи п хочемо пристати до вашої ватаги, — 
промовив Микола до отамана, поздоровкавиїись. 

Отаман тількп помаленьку кивнув головою, не виймаючи люльки 
з рота, кинув гордим оком по всіх бурлаках, скоса глянув на 
дрібненького Корчаку з прудкими злодійськими очима п промовив: 

— Приставайте, коли хочете. Половина наловленої риби буде 
моя, а половина ваша. Неводи мої, а харч будемо платитначе на батька. 

— Кричи на свою матір! Я тобі захурчу отою хворостиною, 
КОЛЕ хоч. Як вп міряли город, коли Лаврінова по.ловина більша 
і вздовж і впоперек! 

— Твого розуму не спитали, бо свого, бач, нема, — сказав 
скривджениіі Лаврін. 

— Неправда твоя, Мотре, — спокііїно сказав Карно, заклавши 
рм^п за спину. 

— Брепіи сам! Ось я тільки що сама міряла. Йди у волость, 
нехай волость нас розділить, а не свекруха, — репетувала Мотря. 

— Одченігсь од мене, сатано! Я й вдома не була, ш; вонж 
мірялі!. Це правдива причепа! — сказала Капдашиха. — Бере моє 
добро, ще й мене лає. 

— Йдіть міряйте на моїх очах, а як ні, то я ваіиі кЬїки на 
межі геть повіткидаю за тин, а таки свого докажу, — кричала 
Мотря. 

Мотря вибігла з сіней і побігла на город, за нею побігла Кай- 
дашБха з Мелашкою. а за жінками пішли чоловіки. Мотря розпере- 
залась і почали міряти город поясом: вп<шерек вийшла Лаврінова 
половина більша на два пояси. 

— А що, чия правда? 

— Як тп міряепі? Піддури кого дурніщого. а не мене, — 
крикнула Кайдашиха, — - свою половину міряла, то натягувала, аж 
нояс тріщав, а Лаврінову половину міряла, то аж пояс бгався. Геть 
ік'гана! Дай, я сама переміряю з Мелаїїшою. 

Кайдашиха переміряла ввесь город впоперек і знов обидві поло- 
вині були однакові. 

— А що, чия тепер правда! ^ крикнула Кайдаїпиха. — Ти 
міряєш собі, то натягуєш, а чужому міряєш — то стягуєш: ти-б 
людей сороіушлася! Тобі тільки-б сидіти з /Кидівками в крамницях та 
<н)дурювати на аршини людей. 

— Це якийсь жіночий сажень видумала Мотря, що стягується 
та розтягується, як кому треба, — - сказав насмішкувато Лаврін. 

— А отой ріжок що в бузину вигнався, яі:им сажнем будеш 
міряти.' Не бійсь, мені не оддаси? — сказала Мотря. 

— То одкуси його зубами! А де-ж його діти, коли він вигнався 
на ву.лицю. — сказала Мелашка. 



- 125 - 

Мотря була сердита, то вийшло не так, як вона хотіла. Вона 
причепилася до Лавріна за батьківські спадки. 

— Чом Ж(^ ви не розділили иасіки? — сказала вона: - — адже-ж 
пасіка батькова! Гаразд, що все загарбали собі в руки! На Лавріновій 
половині в садку більше двома грушами і одною яблунею. 

— А ти вже й полічила? — спитав Лаврін. 

— Авже-ж полічила і своїм не поступлюсь. Садок не твій, 
а батьківський, — сказала Мотря. 

— То візьми ті груші та пересади на свою половину, — крикнув 
Лаврін. 

— Який їх чорт подужає пересадити! Перееадиш то підвередишся, 

— сказала Мотря. 

— О підвередишся, Мотре, коли Карно не поможе, — сказав 
см^іючись Лаврін. 

— Вже хоть підпережусь, чи ні, а таки свого докажу, — 
крикнула Мотря і вдарила кулаком об кулак. — Ходім зараз у во- 
лость, нехай нас волость розсудить, а не ти з свекрухою. Дайте лиш 
нам половину пасіки, а як ні, то бери, Карпе, сокиру та й рубай 
групгі. Я вам свого не подарую, — кричала й сичала Мотря, 

— Та подивись лишень! На твоїй половині все старі груші, 
а на моїй — щепи! — сказав Лаврін, 

— Мотря каже правду: ви нам дайте половину пасіки, половин} 
овеїц» та свиней, — сказав Карно. 

— Овва! Який розумний! Забери ще половину котів та собак! 

— кричала Кайдашиха. — А ти забув, що я ще живу на світі? 
І я маю якесь право на батькове добро. Ти радий мабуть мене живою 
в землю закопати ! — говорила Кайдашиха. — Ти хочеш з своєю Мотрек^» 
мене, сироту, скривдити? Ні, Карпе, нехай нас громада розсудить. 

— Як громада, то й громада! Ходімо в волость, бо я своєю 
часткою не поступлюсь, — сказав Карпо. 

Карно з Лавріном і Каіідашихою пішли у волость, а Мотря 
з Мелашкою зостались на дворі коло волости. 

Волость присудила Лаврінові і Кайдашисі батьківське добро, бо 
Карпо вже забрав свою частку ще за батька. Як почула про те Мотря, 
то мало не скрутилась і наробила крику під волостю. 

Од того часу між Кандашенками й їх жінками не було миру 
й ладу. Карпо й Мотря посердились з Лавріном та Кайдашихо»^ 
і перестали заходити до їх у хату. 

— А що, Мотре, виграла? Здобрій тим, що тобі во.іость при- 
судила, — дражнилась стара Кайдашиха з Мотрею. 



126 — 

- Дражніть уже, дражніть, ш: ту собаку, — говорила Мотря 
і трохи не плакала од злости. 

Обидві сеш насторочились одна проти другої, як два півні, готові 
кинутись один на другого. Треба було однієї искорки, щоб схопилася 
пожежа. 

32. Сповідь Василини. 

(З повісти: ^Вурлачка^ .) 

Михалчевський насилу діждався вечора. Сонце спустилось над 
панським садком, і Михалчевськпії наїлгаув на плечі жупан і пішов 
помалу по-над Россю тою стежкою, що йшла городами через п^лий 
куток, по-над самими скелями. Він ішов помалу, то сідав на верхи 
скель, то вставав і все наближався до Василпниної хати. 
"■ [Сонце впало за гору, а на-дворі ще довго сяяв тихий світ. 
Михалчевський почував, що в його не стає сили ждати, що його 
серце ніби розтав в грудях, як віск, нив і болить, болить і ниє. 
Він дійпіов до куща бузини, що ріс над скелею в маленькій долині, 
і впав у траву. 

— Боже мій, яку я терплю муку! Невже ніко.іи чорна ніч не 
впаде на землю? — думав Михалчевський, притулюючи гарячі щоки 
до холодної трави. 

Тим часом ніч помаленьку крила землю. В Михалчевського думи 
змішались, десь ніби б.іукали — то по якомусь лісі, то по якомусь степу, 
то в панському садку, то шж скелями. І скрізь перед ішм ніби 
манячив дивний Василинпн вид, миготіли пишні очі. Вкінці всього 
він опамятався, схопився з місця і побіг до Василинігаої хати. На небі 
вже горіли зорі. На-дворі лягла чорна тінь, тільки небо на заході 
горіло червонуватим світом. Михалчевський перебіг через довгий вигон, 
на котрому білів довгий рядок мурованих хат, поминув фабрику, збіг 
з крутого горба в ярок і пішов яром. Над тим яром лежала Янівнина 
хата. У вікнах б.лпщало світло. Марія поралась коло печи, а Василина 
усе сиділа на приспі та ждала та виглядала Михалчевського. 

Василина підвела голову: за ворітьми щось затупотіло. Вона 
вибігла за двір і, хоч на-дворі було вже зовсім поночі, впізнала ви- 
соку постать Михалчевського і його іпирокі міцні плечі. 

— Це ви, Василино? — ■ тихо спитав Михалчевський. 

— Я, Йване! — обізвалась ще тихше Васи.лина. 

— А де Марія? — спитав Іван. 



— 127 — 

— В хаті, варить вечерю, — тихо сказала Васи.тина. 

— Любить вона мене. Як би не любила, то не вийиїла-б, — 
подумав Мпхалчевський, і сам не счувся, ж пішов із Василиною 
в глибокий яр. 

Вони пішли вздовж лру. Глибокий, вузький Щ} ввесь заріс вер- 
бами. На його дні слизила цівкою криничана вода, падаючи по ка- 
мінчиках. Під вербами була криниця з низькими цямринами. Од 
криниці йшла стежка в город. 

Мпхалчевський переступив здоровою ногою через перелаз. Васи- 
лнна перескочила слідком за ним. В городі під самими вербами ріс 
густий вишник, неначе зелене гніздо. Над вишником стояла зелена 
гора, з гори спускалось вниз довге гарбузиння, виглядали на яр, 
примітні і вночі, жовті сояцшиїш. Пахопіі од мяти, од зілля, од 
конопель розливались по долині, як чад, чарували, ш: мрія. 

Михалчевський ступив по траві і став під вишнями. Василина 
ступила слідком за ним, і не встиг Іван обернутись до неї, — вона 
впала йому на груди. Михалчевський впявся в її щоку гаряшіми, як 
огонь, устами й почув, пі,о Василина плаче, і її сльози сиплються 
йому на шию. 

■ — Не плач, Василино! Ми будемо щасливі вдвох у парі. Ти 
мене любиш, Василино? 

— Як би я тебе не любила, я-б до тебе не вийшла. Од того 
часу, як я вийшла з батьківської хати, ти перший покохав мене 
щиро і поіианував мене, і пожалував мене. Коли-б ти знав, я оце 
неначе десь блукала усе по яеихось пущах та нетрях, і як упала тобі 
на груди, то неначе знов вернулась додому, до рідної матері. • 

— Чи підеш ти, Василино, за мене заміж? — спитав її Михал- 
чевський. 

— Я. піду з тобою на край світа, бо знаю, що ти не вчиниш 
мені ніякого лиха. 

— Хіба-ж тобі хто заподіяв яі:е лихо? — спитав Михалчевсьраш. 

— Од того часу, як я вийшла з батьківської хати на заробітки, 
я тільки зазнала одно лихо. Жила я в наймах в одного пана, він 
мене знеславив і трохи не вигнав з двору без шматка хліба. Прийшла 
я сюди на роботу на заводи, не було мені спокою, доки не прийняла 
мене в свою хату оця весела добра Марія, нехай їй Бог дасть 
здоровя. 

— Чи здалеку ти, Василино, сюди зайшла? — спитав Михал- 
чевський. 



— 128 — 

— З Звенигородщинв. з села Комарівки. В мене є батько 
й мати, брати й сестри, та я тільки не можу вернутись туди . . . 

Васплина замовкла. Михалчевський догадався, яка тому була 
причина, й не допитувався більше. 

Ще довго розпитував Михалчевський Василину за її батька 
й матір, за Журавського посесора Ястшемського, про заробітки на 
заводах. Василина вперше розказала йому все, все . . . Вона почувала, 
що їй на душі ставало усе легше та легше, неначе вона скидала 
з себе якесь каміння, яким вона була закидана. Вона знов впала 
Йванові лицем на іпироке плече, притулилась лобом до його мякої 
1ІШЇ й якось тихо плакала, неначр хотіла задавити й перемогти 
якусь глибоку скорботу. 

— Не плач, серце Васкіино! Як повінчаємось та поживемо 
в парі, то підемо в твій край, побуваємо в твого батька й матері. 
Ти побачишся з своїми сестрами та братами, — втішав Василину 
Йван. 

Василина дивилась на темне глибоке небо й неначе бачила свою 
Комарівку в тихий вечір усю в садках, неначе бачила й свій садок, 
і батька й матір, і сестер. . . — Мабуть повиростали мої маленькі 
сестрички таже той Хведір так уби- 
вається за мною? — думала вона. — Питав: чи буду я? Підожди, 
стріну я тебе де-небудь, уже-ж правди допитаюся; та вже-ж і за ніс 
поповожу! . . . Коли каже твій батько, що з ума тебе звела, — хай 
не дурно каже! — нахвалялася Христя, їй так гарно, так радісно 
на дуіиі, легко на серці ... 6 той, що і за нею побивається, її 
любить . . . Вона не зробить так, яіс чорна Івга зробила, та ще й 
сердиться, коли їй натжають Тимохвія. Ні, вона не сама оддасться 
до рук, а візьме його в свої руки. Христя усміхнулася, пригадуючи, 
щоб його зробити таке Хведорові, як стрінеться? На неї найшла та 
дівоіі^>ка жартливість, якої вона давно вже не звідувала. 

— Чи підемо, дівчата, до Супруненка колядувати, чи минемо? 
- спитала вона, наганяючи гурт. 

— Підемо. Чого минати? Цей крап обійдемо, та тоді й на 
другий. 

— Ви йдіть, а я не піду, — сказала Христя. 
Чому? 

— Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав? — цвіркнула Івіа. 

— Ось піди, піди . . . Чіг й сама від ціпка викрутипіся. 

— А мені за що? 

— За те, що й мені. 

— Ти-ж, кажуть, його Хведора причарувала, — плеще Івга. 

— Чого не кажуть. Он і про тебе кажуть. 

— Що-ж про мене кажуть? 

— Казаному кінця нема, — одказала Христя, щоб не розво- 
дити сварки. 

А тут і Супруненкова хата виглянула з-за комори. Дівчата 
підійіплй до воріт. 

— Нумо, ходімо! — скрикнула Горпина. 

— А як справді ціпка дасть та ще п собакою нацькує? Від 
його усього треба ждати. Та дивіться, уже мабуть і спати повкла- 
дались ■ — світла не видно, — обізвавсь хтось із дівчат. 

— Сліпа, не бач! — крикнула Горшша. — Он же світиться. 
Дівчата поспиналися аж на тин. 

— Світиться, справді світиться. 

— Заходь! — скомандувала Горпина і вскочила у двір. Рябий 
здоровенний собака на привязі біля комори почав гавкати. 



- 144 — 

— От розгавкався! Хазяїн кращий від тебе, та не гавкає! — 
сказала Маруся, постшаючи за Горнпною. Инпгі зареготалися і собі 
— бігом. Передні вже були біля вікна, тоді, як задні топцювалися 
коло хвіртки, ломали ломаку з тину. 

— Благословіть колядувати! — крикнула Горшша, зазираючи 
у вікно. Воно померзло і, окрім жовтої плями від світла, нічого не 
було видно. 

— Благословіть колядувати! — гукнула удруге Горпина, довго 
дожидаючись одказу. 

— Хто там? — донісся з хати голос. 

— Колядники. Благословіть колядувати. 

— Ось я вас поколядую! Гемонські діти! Де-б спати, а вони 
ходять по-під чужими вікнами, собак дражнять. 

Де-кілька дівчат зареготалися, инші кинулись геть навтікача; 
зосталася Горпина з трьома дівками. 

— Та цитьте! — скрикнула Горпина, дослухуючись до гомону 
в хаті. 

— Ось я зараз! Підождіть трохи! — почувся голос Грицьків. 

— 0-0, бачте: підождіть. Він таки впустить, — підохочувала 
Горпина дівчат, що мали були утікати. 

Чутно, двері рипнули, щось зашамотіло у сінях. Собака на при- 
вязі як не розірветься! то кинеться в один бік, то стрибоне уперед, 
аж вірьовка тріщить. 

Сінешні двері розчинились і — висунулася кочерга .'. . Дів- 
чата, зобачивши — дай Боже ноги! — не знали, коли за двором 
опинилися; инпгі, боязкіші - — номчалися вподовж вулиці, одна Христя 
стояла серед шляху і заливалася з реготу. 

— А що здобулись? 

— Я вас! Я вас, бісові старці! — гукав Грицько ... — Бог 
свято дав, ні де, за цілий день нагулявшись, спочивати, а вони 
ходять роти деруть, та добрим людям не дають спокою. Рябко! 
кусі їх! 

— Кусі Рябко лисого! — одгукувались дівчата. 

— А що заробили? — кричала одна. 

— Заробили, аж торба подралась! — одказує друга. 

— Заробили — насилу ноги домчали! — додає третя. 

— Ще й у такого багатиря заробиш! — сердиться Горпина. 
А чорна Івга кривить Горпину: 

— Благословіть колядувати! благословіть колядувати! — носить- 
ся її гук вподовж вулиці. 



— 145 ~~ 

У той саме час Грицько спустив Рябка з цепу. Лютий собака, 
як вітер, помчався вподовж городу, стрибаючи на тип, та аж виє, 
гавкаючи. 

— Тю! тю! — тюкали дівчата, удираючи вперед. 

— Благословіть колядувати! — в-одно теліпає Івга. 

— Хап вам біс! Мені й Рябко заколядує, - — перекривляючи 
Грицька, товсто гукнула Христя. 

Нестямний крик реготу зірвався і, як буря, помчався по всій 
вулиці: Ха-ха-ха! ха-ха-ха! 

Уже й далеко одбігли від двору, уже повернули й в другу 
вулицю, а регіт з смішної Хрпстиної вигадки не вгавав. Веселим 
гуком та криком носився він в морозному повітрі, бунтуючи собак 
по дворах. 

Від Супруненка повернули до багатого козака Отеура. Стара 
Очкуриха з почотом приняла дорогих гостей, вареною частувала, пи- 
рогами годувала, ще й сороківку дала колядницям. Бадьорніші й весе- 
ліші вийшли дівчата з Очкурового двору й напрямилися до батюшки. 
Там прпйшлося разів з шість а далі? . . .'^ І далі Порох, подумавши трохи, знову писав, аж 
стіл ходив ходором, знову одгаркувався, агакав, то егекав . . . Ве- 
чірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну 
шибку — й обдало червоним світом круглу лису Порохову голову, 
перерізало на двов білий напір, і довгою й широкою попругою .тягло 
через усю хату, а заховалося крайком аж десь за грубою... Облита 
світом, і без того червона, голова Порохова, тепер стала цілком 
червоно-гарячою . . . Чіпці здавалося — крівава голова писала кріваву 
жалобу . . . 

Порох скінчив, положив перо; взяв папір у руки: підійиіов до вікна. 

— Слухай, чи так буде? — і став читати. 

— Що, так? — ■ запитав знову, перечитавши. 

— Так, — одказав Чіпка, не знаючи сам — чи так. чи ні. 

— Ну, оце-ж тобі й просьба. Тепер — коли до просьби ви- 
іп'.!і!. то й після просьби не завадить». 

— Добре, — згоджується Чіпка. — На щастя, значить? 

— Еге-ж, — сказав Порох; покректав, потягся й випив одну 
за другою аж дві чарки. 



— 160 — 

Підніс Чіпці. Вішив і Т0І1 — і став спльовувати. Сонце вже 
зовсім сіло; в хаті стало темно; Порох свічки не засвічував, а ходив, 
мовчки, з одного кінця хати в другпіі. Чіпці ста.іо ніяково. 

— Ти в нас заночуеіи, а завтра й у суд. — сказав Порох та й замові:. 

Уранці встав Чіпка з досадою в серці, з дурманом у голові. 
Узяв просьбу, поклонився Порохові, пішов у суд. Ще було дуже 
рано і нікого з судовиків не було в суді; тільки один сторож під- 
мітав скрізь по хатах порозкидані шматочки нікчемного паперу, п цілу 
і:оробку його, разом з сміттям, висипав у грубу . . . 

— Та п ранній же! — сказав він. побачивпш Чіпку. — Пі- 
дожди лишень . . . Ще нікого нема. 

Чіпка сів на рундуці. Після недоспаної ночи, після згаги, 
осіння ранкова прохо.лода здавалася йому такою хорошою — наче 
ожігеи.іа його. — ■ Голова потроху одходи.ла; веселіші думки проки- 
далпся . . . Ранішнє сонце обливало його мягким світом, пестило йоги 
вид, очі, нагонило сонне забуття . . . Чіпка захитався — задрімав, 
його розбудив якийсь гомін. Розплющив іии очі, він побачив, — ціла 
купа людей увалила в двір. В одного з-за пазухи виглядав крайок 
паперу; в другого на грудях — наче горб вп})іс; то оддимався 
цілий хліб, узятий з дому на цілий день: у третього за плечима 
торбина . . . кожен щось розказував другому: инший розмахував ру- 
ками: всякого клопотало своє діло . . . Чіпка сидів мовчки; навіті, 
не дослухувався до людського гомону : в його гомоніло своє, лихо . . . 
Якось незнарошне погляд його впав на одного чоловіка. Нарізно 
стояв він під парканом — зажурений, похнюплений. Другі посідали, 
сміялись, балакали ... А він стояв, мовчки, як одшиблений, і, зда- 
сться, нічого не чув, не бачив . . . Чіпка подумав: мабуть не аби 
яке діло і в цього! . . . 

Аж ось хтось крикнув: „Секретарь! Секретарь іде!" Усі повста- 
вали, насторопшлись. Підвівся й Чіпка. У воротях показавсь сухим, 
перегнутий утроє, панок з зеленим коміром, з блискучими ґудзи- 
ками . . . Чіпка глянув на його. Борода йому була г.іадао виголена: 
як та сокирка, видалась вона вперед, ховаючи в прогалині мілс 
довгим носом і собою запалий рот, з сухими тоненькими губами; 
голова трохи подалась назад; довга шия випялась так, як у вола, 
коли його в ярмо запрягають; на грудях одтопірплись верхні краї 
форменного сертука, застебнутого внизу на два і^дзики — й ро- 
били ніби горб, а на спині був справжній горб — аж до самих 
плечей до тонкого, перегнутого, стану ... 



— 161 — 

^Ну, п цього иерегнуло!^^ — подумав Чіпка. 

Секретарь Чпжик, — то був він сашіп, — увійшов у двір, 
обпіраючпсь на довгий ціпок, — як обпіраються старі. Людп позні- 
мали шапкп. Він озирнув усіх своїм мишачим поглядом — і підступив 
до людей. 

— І ви до нас, Осип Хведоровпч? — осміхнувшись, про- 
мовив до одного, видно, полупанка, ш,о стояв тут же таки між 
народом. 

Той поклонився, розказав своє діло. Секретарь підступив до дру- 
гого, до третього — до всіх по черзі. Знайомих величав на ймення; 
незнайомих . прямо запитував: „А чого?" Дійшов і до Чіпки: 

— Ти чого? 

— З прошені єм. 

— Об чім? 

Чіпка подав до рук прошеніе. Секретарь шморгнув носом; витяг 
лівою з-за пазухи, з червоними розводами, чорну хустку; обтерся 
і став потихеньку читати прошеніе . . . 

— Нічого не буде! — віддаючи назад прошеніе, одказав він, 
навіть не глядячи на Чіпку. 

— Як? — здивувався той. 

— Так . . . документів нема! 

— Та нам же громада цю землю одсудила . . . 

— То що, що громада? . . . 

— А в його хіба є? — запитав Чіпка про свого супро- 
тивника. 

Секретарь глянув, як нятака дав, і знову шморгнув носом. 

— Підожди, — сказав він Чіпці, ідучи в хату. 

Жде Чіш:а годину, жде дві, жде вже й три .  оселю, де тебе 
ненька рідненька пригріє і потурбується про твої недостатки. 

Не встерігся знічевя горобець, не встиг і цвірінькнути в-останнє. 
як накрив його кіт своєю пазуристою лапою. Не встерігсь і Пилинко 
свого ворога, що заманив його аж у середину глухого лісу, де він 
збився з шляху і різався трохи не по пояс глибокими кучуругамп 
снігу. Не лічив Пилинко, скільки разів нриходилось йому надати й на- 
бірати снігу не то що в шкарбуни, а й за пазуху і за чорний илаток 
на го.лові. Сількісь! Сніг він отрусить, та й знову дере вперед, дурно- 
верхе завзяття його підганяє. Ліс перед ним мов вироста, і він давно 
вже вскочив у його і повинен би був перейти, а от йому кінця- 
краю немає. Мороз уже не раз, мов опік, боляче вщіпнув його за 
ноги в лихих шкарбунах, за голі, малі кулачата і за личенько біле, 
рожеве. Не потурає на те Пилинко, застановиться перепочити, потре 
те місце, де болить, похухає в ма.лі рученята, та й знову підтюпцем 
далі. 

Ось він вибравсь на чисту поляну. Кругом .ліс обступив її, а 
вона, чиста та біла, лежить собі, відпочиває під холодним снігом. 
і тільки зірочки виблискують по ній своїми синьо-жовтуватими искор- 
ками. Де це він? куди забрів? Скільки разів доводилось .літом 
бродити йому по .лісі, а він не прппамятає такої по.ляни. Чи не 
Морозенкова це, бува, горниця? Чи не за-д.ля себе він прибрав її так 
чепурно, чисто? Кругом обставив деревом високим з кучерявими вер- 
хівями, пообтиі:ав невелпчі:і нолянки поміж деревом кущами тонкої 
ліицгаи, од вітру холодного закриває. Певно це його світ.лпця. Он 
під кожною деревиною по пеньку чорніє: то за-для гостей, що як 
знайдуть, щоб було де перепочити. Чом же тепер нікого немає? Чи 
були та порозходились, чи ще й не приходили? 

— Сісти лишень тут і собі та відпочити, — промовив голосно 
Пилппко. — Здорово ухоркався, аж піт проймає. Сяду та перепочину. 

Пилинко вибрав найзручніший пеньок і сів на йому. 

— Ну, та й добре сидіти: є куди простягти ноги і спиною об 
віщо опертись, — подумав Пилинко, простягаючи натружені ноженята 
й прихиляючись головою до товстої деревини. 

Йому було так хороше. Холоду він не ночував, руки й ноги 
терпли — німіли, неміч чи сон колисав його стиха . . . 

— Відпочину та й знов ніду; хоч світом дібюсь до хрещеного 
батька. Докажу таки матері, що Мороза Гї не злякавсь. Не страшний 



— 173 — 

він мені, хоч спершу було наче страшно. А тепер? ... ні . . . не 
боюсь ... не страшний. 

ІІплппі:о затпх, наче заснув. Що це таке? Він почув, наче п],о 
стрельнуло в йому і голова ходором заходила, посппалпсь пскорки 
з очей, і разом все перед ним освітилось. 

Загорілася вся поляна сивим світом. Серед того сивого сяйва 
почали сніжинки ворушитись, почали підніматись, вставати. Та які 
вони невеличкі, тендітні та бі.іі! Личко в мачпне зерно, самі в го- 
рошину, а рученята та ноженята, наче волос, тоненькі. 

— Годі нам спочивати, — загомоніли. — Швидко світ буде, 
дідусь наш прийде. Погуляймо та в довгої лози пограймо! — І по- 
чали ставати одна до другої спиною. — Разом! — хтось гукнув. 
Руки поспліта.іись, задні посхилялись і передніх підняли вгору; 
далі передні пригнулись, піднімаючи задніх, і пішло, пішло . . . Все 
кругом колесом так і заходило! — Та п проворні які! — подумав 
Пилипко. 

— Буде, погрілись! — хтось кріп:нув. — Давай танцювати, 
нашого гостя дивувати! - — Якого? — Хлопця малого, ш;о йшов до 
хрещеного батька посипати, та присів у нас на пеньку одпочити. — 

Ха-ха-ха! ха-ха-ха! 
Як би то нам жениха . . . 
Невеличкого малого 
Хлопяточка молодого ! 

— Дивись: ще й глузують! — думає Пилинко. А вони кругом 
його, яіс той ріп заходили. Крутяться, немов завірюха знялася. 

— Шкода, що немає музики! — знову чує Пилипко. — Де 
в гаспида подівся наш музика? Видно вихи.лив чимало, стрічаючи 
новий рік, та й за.ііг в дуп.іі одпочивати. Ходімо, його збудимо. 

Де-кілька пар кинулося ген до дуплинастого дуба. Закрутилися 
над дуплом' та незабаром в йому й зникли. А ті, що зостались біля 
Пилинка, заспівали: 

Вставай, вставай, музиченьку! 
Годі тобі спати. 
Заграй ти нам на скрипоньці. 
Дай потанцювати. 

Незабаром з дупла показався чорний цвіркун, на ввесь рот по- 
зіхаючи та ногою голову почухуючи. 



— 174 — 

— Прочумайся! Ач, як розіспався! — кричать до його 
сніжігакп. 

— Знаємо мп, відкіля той сон! Цілу ніч у попа гуляв, попову 
дочку звеселяв. Прочумайся та грай мерщій! 

— У попа і без мене були свої музики. Віддає дочку після 
Водохрестя, то там такого гостей зібралося, що й протовпитись ніяк. 
Цілу ніченьку гуляли. Музика тне, а всі танцюють! 

— От і ти нам заграй, щоб і ми потанцювали. 

— А плата буде? 

— Буде! 

— Яка! 

— З инею водиця цупка! 

— Подавіться ви нею! — скрикнув цвіркун. 

— Ну годі, не комизься та мерщій проспися. Бо як повернеться 
наш дідусь Морозенко, то буде тобі лихая ненька! 

— Ви так і звикли про все доводити дідові! . . . Цокотухи! 
Становіться вже, буду грати. 

І, надимаючись, він почав: 

Цвірінь! Цвірінь! 
Як би теплий черінь 
Та гаряче просо. 
То спав би я досі! 
А тут мені холодно, 
Жити мені голодно. 
Бух! 
Піти надіти кожух. 

І цвіркун мерщій плигнув у дупло. Всі сніжинки зареготались. 

— Дивись, які тут дива! — промовив, чи подумав Пилинко. 
— - Ще й не такі побачиш, — хтось до його обізвався. 

Це зразу щось як загуде! — Тонко та голосно запищало, наче 
хто в невеличку дудочку заграв. 

— Це наше Віхало йде 
Та музики за собою веде! 

— скрикнули разом сніжинки і закрутилися серед поляни. Захитались 
гильки на високому дереві й почали струшувати з себе иній. То не 
иній, то ледви примітні білі, голенькі хлонята злітали з гильок, і кожне, 
вхопивши за руку сніжинку, почало біля сніжинок крутитися та 



— 175 — 

гопака вибивати. Сніжинки собі, зіпявшись на пальчики, дрібно ногами 
вибірали, і сухе листя на ліщині надималося, ..гуло, деренчало, і ліщина 
об ліщину терлась, скрипіла, а вітер поміж гильками так завивав, 
що в Пилинка аж в вухах пищало. Сніжинки з инеєм крутилися, 
збивалися в купу, і та росла, більшала і, наче стовп, піднімалася 
вгору. 

Віхало, Віхало! 
Наше любе втіхало! . . . 
Прийди ти до нас 
Звеселити нам час! 

— все кругом пищало, верещало, гуло . . . 

Аж ось зявилося і Віхало. Товсте та кругле, наче здоровенна 
копиця, воно десь з-за дерева взялося і, вхопившись за верхівя 
гильок цупкими, лапастими руками, почало спускатися серед поляни. 
Товсті, як лантухи, його ноги в повітрі гойдалися, снігова одежа на 
йому крутилася, лопотіла, а кустрата голова на всі боки майтолалася. 

— Помочи дайте! помочи дайте! Піддержуйте, щоб не впав, 
бува, я та не забився, — товстим хриплим голосом загуло Віхало. 

Сніжинки з ИНЄ6М ще більше закрутилися, стовпом здіймаючись 
угору, і той стовп підвели під Віхало. 

— Ху-ху! заморився! — сказало Віхало, і по стовпу почало 
спускатися на поляну. 

— Гу-гу-у-у! — загуло Віхало і все кругом його закрутилося. 
У Пилинка потемігіло в очах, голова кругом заходила, в вухах 

дзвонило, мов в дзвони, гадки почали мерхнути, зншсати. Його щось 
хитає, колише. 

і^асни,^засни, мій синочісу.| 
Малая^дитино»! 

— І чує він, наче крізь сон, чийсь .любий голос. То мати>шад ним 
котиї:а співає, чи хто инший? Ні, то не матусин голос,'! то хтось 
другий над ним нахилився. — Чого-ж воно тісно так стало? Хто це 
на мене таким холодом дише? — плутається в Пилипковій голові. 

— Це ти, дідугане Морозе? це твої лихі вчинки? 

На щастя на здоров.ля на новий рік.! . . . 

— загуло в Пилинка в вухах, тисячі свічок засвітило в очах, і він побачив 
дідугана Морозенка. Здоровенна, наче винницький казан, голова його була 



176 



зактстрана цілша оиерешсом білого сшгу і довга, як помело, борода 
вішлетена з товстпх віскряків крпгп; товсті настобурчені бровп, 
густо покрпті білті пнеем, а сірозелені очі, наче Волосожарп, ви- 
блискують холодним світом. Тихо схилився він над Пилником, по- 
дививсь, мов милувався, на його .личенько біле покііїне і, світнувшп 
хижими очима, приложивсь до теплих ще устоньків ІІилиикових своїми 
холодно палаючими устами. Не зітхнув Пи.іиико. не струснувся!... 
Все в ііому н кругом його затихло, покрилося темним, холодним 
спокоєм . . . 



VI. Борис Грінченко. 



39. Квітчані сльози. 



Сонечко ясно встає, 
Теплжм промінням своїм 
Гладить квітки та пестить. 
Сльози обсушує їм. 

Сльози бренять у квіток 
Чисті, як перли ясні: 
Сон їм негарний приснивсь, 
Плакали квіти вві сні. 



Може ім снилися ми, 
Наше життя без надій, 
Кров і кайдани п брехня. 
Голод і холод тяжкий .... 

Хто-ж би того не злякавсь? 
Після тих снипцв страшних 
Досі вони ще тремтять, 
Досі шіє сльози у їх! . . . 



40. Вона співа. 



Вона співа — і серця поривання 
У згуки ті вона перелива; 
Горять огнем безмірного кохання 
її пісень пекучії слова. 

Вона співа — і очі жолодії 
Ясніш од зір засяли із-під вій . . . 
О, скільки в їх незломної надії, 
О, скільки в їх на пі;астя любих 

мрій! 



Нехай співа, нехай ті співи 

ллються, 
Хай очі ті і сяють і сміються, 
І хай огонь кохання в їх горить! 

Нехай співа! Удруге вже такая 
Не зацвіте весна їй золотая, 
Яка цвіте в душі і"і в цю мить 



41. І молилася я . . . 

І молилася я, й сподівалася я, 
Чи не гляне хоч раз любо доля моя. 
І минали літа, дожидала Гї, 
Та даремні були сподівання мої. 



XII Читанка. 



12 



178 



Не діждалася я ... І минули літа — 

В серці пустка німа, я тепер вже не та. 

На роботі тяжкій звікувала життя. 

Воно марно пішло, все пішло без пуття. 

І недоля моя й досі давить мене, 

І та праця тяжка стан недужий мій гне: 

І вже сліпнуть од сліз очі карі мої, 

А все долі нема — не діждалась її! . . . 

Ні родини нема, ні дружини нема. 

Світ широкий усім, а мені він тюрма! 



42. Вітер виє . . . 

Вітер виє, плеще хвиля, Сонце СЯ6. вабить душу. 

Човен хоче потопить, — Усміхаючись, земля, - 

Ти-ж керуй туди спокійно, Ти-ж керуй туди спокійно, 

Де твоя мета горить. Де горить мета твоя. 



43. За вікном вітер виє . . . 

За вікном вітер виє і бє і шумить. 
Аж убога хатина тремтить і дріжить. 

Не хотів би я в полі тепер пробувать; 
Хоч не хочу, та треба йти до.іі шукать. 

Хоч знайду, не знайду, світ за очі піду, 
Тільки темно іти — чи до краю дійду? 

Не лякай мене, ніч! Наша доля усіх — 
Серед темряви йти і хуртовин страшних. 

Не лякай мене, ніч! Не злякаюся я! 
Я на те народивсь, така доля моя. 

Не лякай мене, ніч! Не злякаюсь, піду: 
Може долю знайду, а скоріш пропаду. 



179 - 



44. Блискучії зорі . . . 

Блискучії зорі, небесні світила, 

І очі ясні ; 
Троянда пахуща, коханая мила, 

Квітки і пісні! . . . 

Природо . . . кохання . . . душі раювання 

О, знаю я іі вас; 
Але в мене инші в душі почування 

Живуть у цей час. 

О, зорі, трояндо і мила єдина! 

Все серце в крови: 
В неволі ще й досі вся наша країна, — 

Невільниці п ви! 

В неволі країна, і все умірае, 

Ввесь край мій — труна, 
І зорі згасають, троянда всихає, 

І мила смутна. 

Природа . . . кохання . . . душі раювання 

Квітки і пісні! . . . 
Я-ж бачу кайдани, я-ж чую — стогнання 

Рвуть душу мені! . . . 



45. Весна. 

Весна! . . . Відживає і небо, й земля 
Квітки на ЗЄМ.ЇЇІ, а на небі проміння; 
Почувши живого життя тріпотіння. 
Цілуються з сонцем гаї та поля. 

Весна! ... А тобі все немає весни. 
Країно, забита в невільницьке путо, - 
Імя твоє навіть усюди забуто, 
Хоча не забуто зміцнять кайдани. 



— 180 — 

Весна! ... А тобі іще іі досі зіма: 
Замісто веселих проміншв з квітками, 
Панують і досі морози з снігами — 
Сторіччя минають, а сонця нема! . . . 



46. Я чую . . . 

Я чую: неначе вітри зашуміли, — 
То- волі дихання усюди: 
Скидають кайдани здавен занімілі, 
Неволею гнічені люди. 

Де сила і примус топтали ногами 
Усяке живе поривання, — 
Там поле широке рясніє борцями. 
„До бою!" — лунає гукання. 

Усе це я здалеку бачу і чую, 
Навкруг же, у рідному краю, 
Я, мучучись, тільки покору німую, 
Невольнпцькпп стогін стріваю. 

Вже инші дійшли до свого визвоління. 
А ми, як колись, так і нжні. 
Гартуємо, мовчки, безмірне терпіння, 
І тихо, і глухо в країні . . . 

До инших дійшла вже їх черга бажана: 
Неволя у їх уже гине; 
А ти ... ти в кайданах і досі, кохана. 
Безщасна країно-рабпне ! 



47. Не лякайсь . . . 

Не лякайсь, що й досі хмари. Не лякайсь, що темні ночі 

Страх згори на все навис, Засліпили кволим очі. 

Що навкруг погрози й свари Руки впали в немощних 

І притихло поле ліс: І несміливий затих! 



— 181 — 



Там, де хмари, там і бурі: 
Вдарить буря й розімчить 
Всі страховища похмурі. 
І засяє знов блакить, 
Засміється, ясно гляне, — 
Все прокинеться приспане, 
І воскресне пишний день 
Праці, щастя і пісень. 

Все, що чується на си.лу. 
На порозі крацщх літ 
Вгору голову похилу 
Підведе і сміло в світ! 



Все нечисте, нице, темне, 
Все гнітюче, все нікчемне, 
Все, що жпвить рабськиіі страх,- 
Все розібється на прах. 

Майте-ж прапором, надії! 
Знов озвись, оживши, сміх! 
Ділом стануться всі мрії 
Літ найкращих молодих! 
Воскресайте, сонця діти. 
Розсипайте щастя квіти, — 
Хай сміється всім блакить 
І звитяжський спів дзвенить! 



48. Прийде! 



О', прийде запевне той день, 
Що ми відпочинем од мук 
І скинем заліза важкі 
З ізвязаних стомлених рук, 

О, прийде запевне той день. 
Що гніт і неволя, і кров — 
Все зникне навіки й тоді 
Подужа святая любов. 

Безсилий не знатиме більш 
Од дужого в час той наруг. 



Народові руку подасть 

Народ — його брат, його друг. 

0. прийде він, прийде той день, 
І хвальний та радісний спів 
Поллється по світові скрізь 
Із уст у .людей, у братів. 

Про во.лю і щастя й любов 
Казатимуть дивні пісні, 
Віщуючи людськости їх 
На довгі, довічнії дні! . . . 



49. Серед поля. 

Блакитними небо сия глибинями, 
Поля по-під небом просла.лись безкрайні; 
Іду я обміжком — шумлять колосками, 
Шумлять і хвилюють лани урожайні. 

Назад озирнуся, там далі високі 
Сияють-мигочуть блискучі палати, 
І тільки-що мріють у ба.іці глибокій 
Убогі, обдерті, похилені хати. 



! 



— 182 — 

А передо мною за хвилями хвилі 
Аж ген до край-неба пливуть без упину, 
Сияють під сонцем, мов золото, спілі, 
Сияють і плещуть, де оком ні скину. 

Поля мої рідні, найкращії в світі. 
Багаті на силу, на пишную вроду, 
Засіяні хлібом і потом политі. 
Робітницьким потом мойого народу! 

Родючі та щедрі, в золочені шати 
Свого хлібороба могли-б ви окрити, — 
Чого-ж то так часто на йому ті лати? 
Чого-ж то в тих хатах змарнілії діти? 

Тими колосками, що повні та спілі 
Схиляються низько від -зерна важкого, 
Кого в ріднім краї годуєте, милі? 
Куди ваша сила зникає, для кого? 

Хвилюються мовчки поля за полями, 
Сіріють у балці убогії хати: 
І високо знявшись вгорі над хатками, 
Блищать і питають високі палати. 



50. Хлібороб. 



Я убогий родивсь, і в ті дні, 
Як вмірать доведеться мені. 
Тільки горе та стомлені руки 
Та ще серце, зотлілеє з муки 
Я зложу у дубовій труні. 

Не велике я поле зорав, 
Та за плотом ніколи не спав; 
Що робив, те робив я до краю 
І всю силу, що мав я і маю. 
На роботу невпинную клав. 



На тім полі каміння було. 
Поле все буряном заросло. 
Зупинявся мій плуг на тім полі, 
Та не кидав робить я ніколи, 
А гострив свій леміш, чересло. 

У годину, в негоду я там: 
Без роботи погано рукам! 
Нехай дощ і крізь драну свитину 
Січе згорблену працею сйину, 
А спочинку собі я не дам! 



— 183 



Скільки поту свого я пролив. 
Скільки сили я там положив! 
Та дарма ! бо поорана нива 
Нам давала багатії жнива: 
Я не дурно невтойгао робив. 

Такі жнива зазнав я не раз, 
А тепер вже іішнувся мііі час, 
Я вже чую: останнєє літо 
Бачу я золоте своє жито, 
Бачу, ниви широкії, вас. 

Мої діти зберуть урожай . . . 
Усьому наступає свій край, 
Він прийшов і мені: в домовину 
Я іду і на віки спочину, — 
Мої-ж діти зберуть урожай! 



Мої діти — дочки і сини — 
Усі в купі зібравшись, вони. 
Як почнуть до обіду сідати, 
Будуть хліб, що придбав я, ламати 
І згадають мене у труні. 

І за те, що, працюючи, зміг 
Згодувати і викохать їх, 
То про мене в їх згадка не згине : 
Після мене ще довгі години 
Моє діло не вмре серед їх. 

Так, я вбогий родивсь, та в ті дні. 
Як вмірать доведеться мені, 
То не сором ці стомлені руки 
І це серце, зотлілеє з муки, 
Положити в дубовій труні! . . . 



51. Мати. 



Ізіпшло багато ночи, 
Сплять великі і малі, 
А каганчик все мжгоче 
В хаті вбогій на столі, 
То на мить мов погасає. 
То ізнов заблима він. 
Вбогі стіни осяває. 
Стіл та лави коло стін. 
Вбого, тихо у тій хаті, 
Тільки прядка торохтить : 
Не .лягла ще досі мати, 
Син давно спокійно спить. 
Світло иноді освіте 
Піл, де сон його повив: 
Спить хлопя, рядном укрите. 
Спить і бачить безліч снів: 
Сниться хлопцеві пахучий 
Ліс і луки у квітках 
І пташок рої співучі. 
Сонце сниться в небесах, 



(уНЯТься забавки без краю, 
Сняться радіснії дні . . . 
І щасливий усміх грає 
На губах йому вві сні. 
Спить хлопя, щасливе снами. 
Прядка-ж тихо торохтить. 
Наболілими руками 
.Тедви можучи робить. 
Довгу нитку витягає 
Вбога мати удова; 
В хорих грудях заниває, 
Як під гнітом, голова, 
Та не кидає: на сина 
Заробляти треба їй . . . 
За годиною година 
Йде, усюди супокій: 
Каганець самий у хаті 
Ледви-ледви миготить . . . 
І пряде бездольна мати. 
Син, щасливий снами, спить! 



184 - 

52. Зернятка. 



Щастя хочеш ти зазнати? 
Щастя дурно не дається: 
Тільки той його придбає, 
Хто за його в бою беться. 



У велшсім нашім бою 
За нового дня світання 
Тільки п можна мати щастя. 
Варте людського бажання. 



Як мала у тебе спла, 
То з гуртом єднайся ти: 
Вкупі більше зробиш діла. 
Швидше дійдеш до мети. 



Як на силу ти багатий, 
Не єднайся ти з гуртом: 
Буде силу він спиняти: 
Сам іди своїм шляхом! 



Говорять люди: не зітхай, 
Чого нема, то й так нехай! 
І я говорю: не зітхай. 
Коли нема, — борись, придбай! 



Краще кривду вже терпіти. 
Ніж самим її чинити, 
А ще краще, пане-брате. 
Ні чинить, ні зазнавати: 
Сил набравшись і надії, 
Не терпівши, скинуть з шиї! 



Хвилі не вірь ти мінливій: 
Вітер де віє, туди вона й бє 
Беріг твердий незрадливий — 
Він тільки певний притулок дає, 



Слову не вірь ти людському - 
Хвилі у морі хисткім ;}абуття: 
Ділові вірь ти міцному. 
Грунтові зросту, основі життя. 



Народ-герой — героїв появляє, 
Шануючи, він їх вінцем вінчає: 
Високий дух високість признає. 

А раб-народ, як є герой у його, 
Він на борця величного свойого 
Грязь кидає, його камінням бє. 



— 185 



Тп один, а їх багато? 
Ну, так що тобі? Байдуже І 
Більше буде в тебе свято. 
Як подужаєш їх, друже. 



Де багато — ш;е не сила, 
Дужість міряй не лічбою: 
Перевага там, де сміла 
Сила духа в правім бою. 



Твердо гордий дуб стоїть: 
Ані лютії морози, 
Ані бурі, ні погрози 
Не змогли його звалить. 



Як той дуб, ти гордо стій: 
Хап ні зради, ні догани. 
Ані муки, ні кайдани 
Дух зломить не зможуть твій. 



53. Смерть отаманова. 

На ліжку твердому — на голій землі, 
Вгорнувшись в козацьку кирею, 
Лежав, головою на простім сідлі. 
Отаман козацький і ждав, щоб прийшли 
Хвилини розлуки з землею. 

І подруга вірна край його була — 
З життям при ьте, — я зроблю ... Я знаю ... 
Іван, дивуючись, глянув на Галю. 

— Годі-бо, тату, не займайте, я сама упораюсь, — казала вона. 

— Куди тобі, дочко, ти ще мала, — відмагався батько. 



— 191 — 

Я хоч мала, а я знаю ... Я навчусь ще, а тепер як-не- 
будь — мами нема . . . 

Дві сльозиніж знову заблищали у дівчини на очах. 

Іван мовчки одійшов від печи і сів біля столу. Одарка та Ва- 
силь сиділи у кутку на полу і мовчки дивилися то на батька, то 
на Галю. 

А вона тим часом не гаялася. Вона поперемивала горщики, по- 
наливала, як і треба, і почала становити у піч. Один горщик важкий 
був їй — вона покликала батька: 

— Тату, поможіть! 

Іван схопивсь і поставив горщик у піч. 

Да.лі маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь 
хазяйчин надібої: і почала поратися, як справжня господиня. І тут 
маленькі рученята не зовсім спершу слухалися, а далі нічого, звикли. 
Іван довго мовчки дививсь на неї. 

— Хазяйкою буде! . . . . іірко усміхаючись, промовив він 
і пішов з хати. 

А діти й собі, дивуючися, дивились на свою маленьку сестру. 
Ще позавчора вона з їми у .ляльки гулялася, а тепер он уже по- 
рається. І одягає. їх, і годує, і варить — ну, зовсім, як мама. 

— Галю, кожух зсунувсь, — озивається брат. 

Галя кинула піч і побігла одягати його. Він учепивсь їй 
за шию. 

— Галю, ти мені кулешику звариш? — питався хлопець, за- 
зираючи їй у вічі. 

— Зварю, зварю, — казала вона, гладячи його по голові. 

— Ти мене отак, як мама погладь! — казав Василько, на- 
правляючи їй руку. 

І вона гладила його, а в самої сльози на очах бреніли. 
Маленька Одарка теж сіпала її за руку й жалілася: 

— Хліб твердий: я губу собі вдряпнула, — болить. 

І вона підставляла свою голову під сестрину руку. І сестрина 
рука гладила тоді обох. 

- А скоро кулешик? Я кулепшку підожду, — казав голодний 
хлопець. 

- Підождіть, підождіть, ось я зараз ! — відмовляла Галя 
і знов кидалась до печи, але не на довго, бо раз-по-раз то брат, то 
сестра чогось плакали та домагалися. І Галя то цим, то тим вдо- 
вольняла дітей. 

Сумно тягнеться день. 



— 192 — 

Батько то увійде в хату, то знов піде, — видко, що він не 
знайде собі діла. Він і не говорить нічого, бо все, про віщо ні за- 
балака. нагадує і йому, й дітям дорогу втрату. Тільки иноді він 
скаже їм яке слово, як вони про віщо-небудь у його спитаються, 
або пожалує їх мовчки. 

Діти, теж смутні-невеселі, не граються навіть. Одарка витягла 
була черепок з своїми ляльками і почала їх садовити на лаві. Вона 
хотіла гулятись так, як і раніше : мати пустила дітей у .ліс по 
ягоди, там їх напав вовк — ледви втікли. Вона вже почала була казати 
за дітей: 

— Мамо, пустіть нас ... 

Але те слово „мамо" знов нагадало їй забуте на хвилину 
власне горе, і вона голосно заплакала, кинула ляльки і залізла на піл 
у куток. 

Галя поралась, нагодрала дітей сніданням, потім обідом — 
батько не їв нічого. 

По обіді Василько підійшов до батька, що сидів на лаві і мовчки 
думав свої невеселі думки. 

— Тату! — почав він, вчепившись йому за руку. — Тату! 
Його личко зробилось зненацька якимсь поважним, зовсім не 

так, як 'у дитіпти. 

— Що, синку? 

— Тату, Галя нам тепер мамою буде, — промовив хлопець, 
показуючи на сестру. 

— Буде, буде! — шепотів батько, ледви удержуючись, щоб 
знову не заплакати. 

— Вона як мама, ■ — знов розказував хлопець, — вона ку- 
лешику наварила, вона одягла мене . . . 

— Так, синку, так, — вона тобі усе зробить, а ти не плач, 
грайся — усе буде . . . 

Уже повечеряли. Сумно повечеряли — перша вечеря без матері. 
Старий батько ліг на печі, діти й собі почали лягати. 

— Галю, роззуй мене! — прохав Василько, сидячи на полу 
і простягаючи до сестри обуту ногу. 

— Зараз, Васильку, зараз! 

— Галю, а мені одіж скинь, а то затяглась вузлом, так не 
розвяжеш! — - озивалась Одарка. 

І Галя, не можучи подужати руками, зубами починала розвязу- 
вати затягнений вузол. 



— 193 — 

Нарешті послалися і пороздш^алвся, Галя повкладала і повкри- 
вала діти. 

— А ми/ Галюсю, не хочемо спати, — розкажи нам казочку! — 
прохали вони. 

— Про трьох сестер та про калинову сопілочку, — додаваV^а 
Одарка. 

І Галя, примостивишсь біля їх на полу, почала казку: 

— Був собі, жпв собі дід та баба, і було в їх три дочки 
і що-найменшу Галею звали . . . 

— Галею? Як тебе?. — перехоплює хлопець. 

■ — Еге, як мене ... От і пішли вони одного разу улітку 
по ягоди. То ті сестри рвуть та їдять, а Галя рве та в глечик 
кладе, каже: „Понесу додому татові п мамусі . . .'^ 

— Так, як ти, — знов каже хлопець, — і ти так нарвеш ягід 
і нам принесеш. А ягоди такі солодіа! 

— Ну, цить-же, не перепиняй! ... То ті сестри й кажуть: 
„Як ми додому вернемось? У неї скільки ягід, а в нас нема. Давай 
убємо її, а ягоди заберемо ..." — розказувала Галя, а діти все 
слухали. Маленька Одарка підвелась трохи, і зіпершись пцчкою на 
руку, дивилася зампслешімп очима на сестру, а Василько й собі 
притих і тільки, не одриваючж очей від сестри, пильно, жадібно 
слухав, бо це така гарна казка! 

Он Галю вже убито — бідна вона! — і в землю закопано. 
А на могилі калина виросла. А вівчарь сопілку з калини ви- 
різав, іфав: 

„Ой, помалу-малу, вівчарику, грай. 
Та не врази мого серденька вкрай: 
Мене сестри зарубали, 
Під купщком поховали, — 
Ще й ногами притопта.іи . . . 

Слухають діти, як Галя співає, а далі знов тихі слова з казки 
немов ллються одно за одним у чудовій дитячій вимові. Довго тягнеться 
казка, а там і друга. І потроху очі зашлейфуються, тихий сон опо- 
виває діти, і схиляється Одарчина голова на подушку поруч з братом, 
що теж заснув уже під Галино оповідання. 

Заснули діти, навіть старий батько заснув. Тільки Галя не 
спить, це маленьке, худеньке дівчатко з карими оченятами, ця нова 
мама для цих дітей. Вона тихо встає і йде насеред хати. Вона ще 
не молилася на ніч і зараз мо.титпся буде. І стає дівчина навколішки 

XII Читанка. І'"» 



194 



1 тихо ііісіючс М(»лііті!іі. ЦС рісп-шючи ЇХ. іиі.іічучц слов;і. але-ж. оез 
і;і)аю иірячм. і:;гл:(' їх. (Ь-ь вона іірока:зала Отче-наша, Богородицю. 
Більш вона не іміас ні однінї молитви. 13і»на тепер таї: номолитьси. 
смма від сепс но.молнтьгя. 

Г)іл(»лпіиіГі -МІСЯЦЬ тихо плив вигоки.м небом, розливаючи своє; 
(•]»іГінр проміння. ІІЛІ1В і оглядав світ іиирокиіі, а, оглядаючи, зазирнув 
у мал»'пьі;у хатину, де маленько дівчать'о тихо іиеиотіло мо.їитви. 
стоячи иаві;олііт;!іх. 

Госнол,іі 1 ві:'.ьми мою миму ДО себе З ХОЛОДНОЇ ЯМИ. нехаі1 
їй у теое гирИіі пуде. І мені даі1. Господи, щоб робити навчилась, 
іиоб з!імісп,ь мами стала братікові Гі сестричці . . . 

Глянув місяць Неї дівчатко і. зачудований у святому здивованню, 
но.мов зунинився на небі, обливаючи малені>ь"у дівчинкт. що мо.лплась 

серед хати, морем свого сріблястого ІІ})ОМІНІЬЧ. ^ІИ бачив він. ВІЧНИІ1 

без ];раю. коли-небудь таку дівчинку, чи чув гіи;у мі»литву? (). і:оли 
бачив і чув. ті> чом л;е досі Бої'ові не відніс тісї молитви, щоб Він 
обітер сльози на схудлому обличчі? 0. чом 'л^' НІН тепер не віднесе 
її, цівї молитви, туди перед н])естіл Довічного і не положить і1ому 
до ніг. як наіічистіїие і найсвятіпіе почування маленького дитя- 
чого серденька? 

А вона все молилась, у місяіиному світі стоячи, мов ясний не- 
земний дух чистої любови. А потім, ноложивіип три поклони, устала, 
підійшла .10 брата й до сест]»и. ві\)])нула їм ноги кожухом і сама 
ляі'ла біля їх. накчінувіпп па плечі свитину. 

І довго стояв місяць зачудований, довго дививсь у вікно, ллючи 
небесний світ у хату, аж поки я[;ась хмарка не набігла і п»^ схо- 
вала його. 

55. Марко Кравченко. 

ґ•-^ повісти: ..( 'оняиіниіі проміні,." / 

<'онце стоило посеред н(н'іа і пеімо добре. — як тільки може 
воно пеігги в паипіх степах в травні місяці. Навкруги не було ні 
деревця — рівний голий стен. ІЦе ненокоіиена трава степова та 
буйні л;пта та піиеннці блищали ясними ([іарбаміг під золотим со- 
няіиним дощем, брали очі. Але той, хто їхав оце тепер добре второ- 
ваним мьіїгхом. не міг нічого того бачити. Густа хмара сірого доїдли- 
вог<» пи.іу заі;ріівала від його все, лізла йому у вічі, у ніс. у вуха. 
Не вважаючи на те, що верх у фаетоні піднято — а може й саме 
через це — подорожний ледви міг дихати. 



— 195 — 

— Чіг скоро доїдемо? — спитавсь вік иар<мііті у візника. 

— А ось уже скоро! — відмовив візит: і махнув иатмгом 
на коней. 

Коні побігли інвпдче, а иодорожний почав дожидатися того 
„скоро". Він уже к'инув обтрушувати свою одежу, а си.ікувавсь 
тільки, схилившись у куточог:, хоч мало-небагато яберегтіг від иилу 
очі та ніс. А сам думав тим часом: 

— Ну, марою ириїду до панів! 

Пани, до к'отрих він їхав, це були Городинсьі:і, багаті пани, 
що мали т]ісич до десяти десятин землі, жили здебільшого на селі 
і ті.льки взізіку, місяців на три приїздили до ґуберніяльного міста, 
з котрого оце їхав нані иодорожний, студент останнього курсу істо- 
рнчно-фільольоїпчного фак'ультету. Марко Кравченлсо. Він цього року 
к-інчав університет, і тільки де-які екламени відс^ліено було на осінь. 
Старий пан Городпнський надрукував в часопису оповістку, що бажає; 
мати учителя для сина, ґімназпста, що не здав ек'замє'ну і в-осени 
мусів здавати його вдруге. Марко Кравченко приніс йому добрі ре- 
комендації і пан поклпЕав його до себе на літо. Маркові однаково треба 
було на літо кудись їхати, бо він з того тільки й жив і себн в уні- 
верситеті держав. и;о заробляв, учачи недотепних гімназистів. Це 
була важка робота. Всіань вранці, біжи в університет, а, вийшовиїи 
з його, поспішайсь верстви за три до одного хлотпщ з третього іслясу 
реальної ИІКО.ЛИ. Хлопець нерозумний, до того лінивий, — вчити 
його — лишенько: але що-ж робити? — це давало Кравченкові де- 
<'я ть рублів на місяць, а де-яі:і його товариші робили те-ж саме й за 
ііять. Та і в його був ще другий учень — геть-геть а;к на тому 
к'ряї міста — і той уже за пять руб.лів. Цтгми пятнадцятьма рублями 
на місяць він і жив усю останню зіму, покчі су:інчилося вчиття. 
Звісно, їх не дуже ставало на життя, часто й густо доводилось не 
обідати, а живитися самим чаєм, алр Марг:о Кравченко до цього вже 
звик. Чи таки-ж йому, синові міського чоботаря, .лякатися того? 
Бать];о тягсь з останньої к-опійки, щоб вивчити сина, посилав йог.) 
до початк-ової пп:оли. тоді віддав до повітової. Там побачили, що 
в Марка є голова, і порадили батькові віддати його до гімназії. Довго 
чухавсь батько (матері не було — - вже давно вмерла, застудивпптсь 
на річці, де прала бі.птзну. бо була правша), довго думав, а да.ті 
сказав: 

— Він жн в мене один! Може колись подякус. 

І він віддав свого Марка до Гімназії. Пять роі:ів ш,(' робив він 
з усілії сили, віддаючи увесь свій заробітот: на сина. 



— 190 — 

Матері смерть була иериіим ве.іііілі.м Марковим горем. 'Годі було 
ііому вісім років. Він зоставсь сам без ласкавого материного песту- 
вання. Батько був добрий, але батько був не мати. І це була перта 
хмара, що лягла на хлопцеву душу. Друґою хмарою було те, що 
батько почав пптп. І він мучігесь. дпвляшісь на батька, і це зробило 
хлопця дуже рано серіозним. замисленим. З тринадцяти років почав 
уже він думати про таке, що ігаїипії про його не думає і в двадцять. 

Не відразу зявпвся в його такий погляд. Його дитяча голова 
довго мучилась та думала, поки що змогла надумати, але як це 
сталося, — Марко закохавсь в освіті, почав бачити в їй усю мету 
свого життя. Він не тільки вчивсь того, чого вчили в гімназії, але 
чптав багато, добуваючи книжки, де тільки міг. Читання було без- 
системне, але все-ж де-що давало хлопцеві, давало хоч невеличку за- 
га.іьну освіту, розвиток, котрого не мали його товарииіі-гімназисти. 
І що-далі він читав, то більш розсувалась перед їм завіса, що хо- 
вала від його де-які цікаві йому питання. Але тут трапилося неспо- 
діване лихо: нянип батько впав на улиці і не вернувсь усю ніч до- 
дому. Вранці його знайдено замерзлого. 

Страшний вплив зробило це на душу шіснадцятирічному хлоп- 
цеві. Скільки він перемучивсь за той час, поки це хоч трохи за- 
булося, — він і тепер не може снокіпно згадувати. Але одно зо- 
сталося і ніколи не забудеться: те, що він намислив, сидячи над 
батьковим трупом. Він думав: 

— У тяжкій роботі звіі:ували свій вік мати й батько. Мати 
і вмерла з тієї роботи. Батько-ж робив ще, не покладаючи рук. Він 
робив свою важку нецікаву працю що-дня, і з чого він міг розва- 
житися? Не з цієї, запевне, праці, — але й пншого нічого не бул(\ 
Батько був неписьменний і навіть книжки не міг прочитати. 

І Марко, здрігаючись з остраху, уявляв собі темне безпросвітне 
батькове життя: праця, праця, праця — і більше нічого. Нащо-ж 
та праця? Яка її мета? Яка мета усього батькового .:киття? 

Марко згадував, що так живуть усі міські робітники. Він не 
знав, як живуть селяне, але думав, що й там те-ж. І він починав 
лякатись. Нащо-ж таке життя? Його батько навіть про Христову 
науку дізнавсь тільки від сина, а то тільки знав одно: що був 
Христос . . . Нащо-ж таке життя? І до чого таке життя доведе? 
І Марко думав, що таке життя доведе до здичіння . . . 

Як же запобігти цьому? Де вихід? Марко знов бачив його тільки 
в одному — в освіті. Він ще мало думав тоді про соціяльні та еко- 
номичні обставини, а все складав на освіту. І з того часу він 



— 197 — 

зробивсь борцем за неї. Він заприсягавсь в дуиіі віддати своє життя на 
служення просвіті . . . Потім ііого погляд пошігршав. Він побачив, 
що тут бу.іи ще й инпгі причини — соціильні та економичні. Він 
і їх почав мати на увазі, але-ж пі трохи не їсинр бути прихильником 
просвіти. 

На сімнадцятому році він прошітав „Кобзаря'^. Дивний вплив 
зробила на його та книги. Досі він читав ті.тьки мосі:овг^ь[:і книжки 
і ту мову, котрою писано „Кобзаря", уважав простацьким жарґоном, 
навіть прикметою неосвіти. Але-ж погляди, що висловлював поет тією 
простацькою мовою, були часто п густо Маркові пог.іяди, або — краще 
сказати — натхнене поетове слово робило такий вплив на впечат- 
лпву душу у молодого хлопця, що він мусів віддаватися йому затого 
без бою. Щира любов до матері та до батька у Марка ще побіль- 
іиплась любоБЮ до їх, як до нещасних, затоптаних жпттям людей. 
Цю любов він переносив потім на усіх убогих та знесилених, працю- 
ючих та знатуженнх. Це був несвідомий поки йому самому демокра- 
тизм. Не дивно-ж, пі,о як до його дупгі доторкнулася демократична 
течія в формі високого поетичного слова — цей несвідомий демокра- 
тизм мусів статися самосвідомим. Але як Марко прочитав: 

І день іде, і ніч іде, 
І, голову схопивши в руки. 
Дивуєшся, чому не йде 
Апостол правди і науки, — 

він забув, що це писано нростацьким жарїоном. Де-кілька книжок 
з історії вкраїнської доробили Шевченкове діло: Марко Кравченко 
зрозумів, хто він і якої просвіти мусить бажати тому темному наро- 
дові, про котрпй він думав . . . 

Важко було жити Маркові після батькової смерти. У його зо- 
сталася поганенька батькова ха-лупка, в котрій вони з батьком жили, — 
та й тільки-ж. Тоді-то почав він жити приватними лекціями, та живе 
їми й досі. Того й тепер їде до пана Городинського. Пятнадцять 
руб.лів на місяць, кватиря, харч — чи що-дня-ж трапляється така 
річ? І Марко Кравченко був радий, що так добре склалося. Він ви- 
їхав вчора вранці, попрощавшись із своїм іцирті другом, товаршпем- 
стздентом. Семеном .Тісовським, з котрші він в місті й жив укупі, — 
і оце тепер незабаром уже й приїде до панства. 

— Та чи скоро-л: >ш доїдемо? — знов спитавсь він у візника, 
ііроісинувінись від своїх думок. 



— 198 - 

— А ось :}арая! — нідмовпи Гіому ніяіпік і показав ]:уднсі> 
батопоі: — он! 

Марко глянув і побачив поблизу вже слободу п балці. ІІохитую- 
чпс], по сі:йлястіп поритій дорозі, фаетон зїхав у ту балку і иівидісо 
пробіг невеличку слобідку, що, яі: і всі степові села, була вбога на 
дерева та багата на глину та на к'а.мінь. На крап слободи, у велп- 
і:()5іу саду, вздрів Марко білпії панськчііт будинок. Еоні іпвидко під- 
бігли під рундук. Марко вис^:очив з фаетону і зараз же побачив не- 
високу та огрядну гкк'тать у літнііі палевій одежі та в соломяному 
брилі. Пан топ стояв трохи набік від рундук'а спиною до Марк'а 
і з і.чімсь балакав. ІТочувиїи гд^зкіт від повозу, він обернувсь, і Марк"0 
пізнав самого пана Городинського. Його смугляве чепури*^ обличчя 
кінчалось двома довгими бакенбардами, чорними, аж блискучими. п]»о- 
міл: і:отрими містилося сите, чисто виголене підборі,ця; карі очі були 
іпвііді;і п блискучі — дарма, иі,о панові було більиі пятидесяти років; 
1 ілі>і,-!і ч<чіурно сформована го.кіна була трохи лиса. Він моторно тгіпіов 
ю Марка. 

— Просимо! просимо! ,і,у,і:(' раднії! — !і}іі)Мовіін він до його, 
гтиск'аючи руку. — Просимо! 

І він повів був його на рундуі:. Але, і'лянувши на Маркове об)- 
личчя та й на всю одежу, зупинивсь. 

— Одначе! ви відразу добре познайомились з наппім пилом. 
Коли так', то думаю, що вам більш тепер хочеться піти в свою хату. — 
Іригорій! — гукнув він на льокая, — проведи їх у фліґель! -- 
і додав Ма])кові: — Як тільки приберетесь, просимо до обіду! 

Виголений .п.ок-ай узяв з фаетону легенький Марків чемодан, 
на ];от])ий він і.іянув трохи скоса, і повів Марка через двір у не- 
В(\'іичкий старий будиної:, иі,о звавсь фліїелем. В йому піхто не жив. 
хіба гості пноді ночували, і оце там впготовано хатку Марк^ові. 

Марк'о, звісно, попрохав умиватися. .Іьокай сказав: — „Доб])('" 
і вийшов геть. Через скільі:а хвіїлин хлопець уніс в хату вмивання. 
Марі:о, під товстим иіаром пилу, справді скидався на араиа і за- 
любки вимивсь і передягсь. Скоро ст;інчив те. почув. иі,о і:о.[о бу- 
іпнку задзвонено в неве.іичкий дзвін. 

— Що то? — спитавсь він у хлопця. 

— Обід. Скликають усіх — зюже хто в саду або ні,»' .і.с 
■ Марко пініов до панського будинку. 



VII. Іван Франко. 
Лірична поезія. 

І. з ВЕРШИН І НИЗИН. 

Із цііи'.по : < онвтп. 

56. Народна пісня. 

Глянь на криницк», що із стіп могили 
В степу сльозою чистою журчить: 
В пі оці лпчко місяця блищить 
І сонця промінь ]'р;іе; в чистій хвили. 

8 грудеіі землі бють водинії жили . . . 
('труї живої рух не кінчиться І1 не снить, 
Вода-Их погожа тисячі живить 
Весни дітей, иц") в круг іТ обсіли. 

РСриннця та з чудовими струями. 

То люду мого дух, що хоч у сум повитий, 

Співа до ('^^])гі;я серцем і словами. 

Як П(^чаток тих струй. усім закритий. 
Таї: з темних жерел ті слова повстали. 
ІЦоб чистим жаром серце запалити. 

Із циклю: Леоіяиюі. 

57. Дивувалась зіма. 

Дивувалась зіма, Дивувалась зіма, 

Чом це тають сніги. Чом так слабне вона. 

^Іом льоди присли всі Де той легіт бересь, 

Ка іиирокій ріці? ІЦо теплом пронімя? 



— 200 



Дивувалась зіма, 
Як це скріпла земля 
Налжваєсь теплом, 
Оживає що-дня? 

Дігвувалась зіма, 
Як посмілії над сніг 
Проклюнутись квітки 
Запахущі, дрібні? 



1 дунула на них 
Вітром з уст льодяних. 
І пластом поча сііз хрусталь. 

Бо напятий мій дух. 
Наче струна прім: 
Кожний вдар, кожний рух 
Г)удить тони в нім. 



І дарма, що пливе 
В них добро і зло, — 
В пісні те лиш живе. 
Що життя дало. 

Із цшслю: Зна'номим і )івз)іпі(0мам. 

66. Молодому другові. 

Чом головку ти схилив додолу. 
Спер на ручку екрані, ти марму|)ову, 



— 208 - 

А очима в далі десь блукаєш, 
Наче в далі доленьки шукаєш? 
Що завис на тобі сутінь суму? 
Що задумавсь, молоденький друже? 
Ой не думай, голубе, ту думу, 
Бо та дума зрадливая дуже! 

Зразу сяє, мов сонце весною. 

Наливає світ у?есь красою 

І чарує твоє серце п очі, 

Наче любка у весільнім строю, 

Наче зірка моргає з дна ночи. 

Наче бджілка мед з квіток громадить: 

Та яь: того меду покоіптуєш, 

Жар незнаний в серденьку почуєш, 

І тоді вона тебе ізрадить! 

Сонця блиски на дрібки розпцпле. 

Зорі в бездну темную розсипле, 

в цБІтів барві вкаже страсть кипучу, 

В птахів піснях вкаже зойк розпуки, 

У погоді вкаже скриту тучу, 

У роскоші вкаже скриті муки, 

В кожній перлі на красавиць шиї 

Вкаже зсілі нещасливих сльози, 

І твої всі втіхи молодії, 

Мов мороз нещадний, поморозить. 

Ох, і зблідне щічка та румяна, 
А чоло, що добра доля зрана 
Цілувала, стратить блиск слоновий 
І пооресь зморщинами живо, 
А твій зір свобідний, лазуровий 
Потемніє — самому на диво. 
Бо важкий, колючий шлях розуму. 
Кожний крок щемить у серці, друже! 
Ей, не думай, голубе, ту думу. 
Бо та дума зрадливая дуже! 



— 209 — 

II. ЗІВЯЛЕ ЛИСТЯ. 

ІІершгій жмуток. 

67. Так, ти одна моя любов. 

Так, ти одна моя правдивая любов 
Та, що не суджено в житті їй вдовольниться; 
Ти найтайніишп той порив, що бурить кров, 
Підносить грудь, та ба — ніколи не сповниться. 

Ти той найкращий снів, що в час вітхнення сниться, 
Та ще ніколи слів для себе не знайшов; 
Ти славний подвиг той, що я-б на нього йпіов, 
Еоб віра сильная й могучая десниця.^) 

Як згублену любов, несповнене бажання, 
Невиспіваний спів, геройське поривання. 
Як все найвищее, чим душу я кормлю. 

Як той огонь, що враз і гріє й пожирає, 
Як смерть, що забива й від мук ослобоняє^) 
Отак, красавице, і я тебе люблю. 



68. Твої очі, як те море. 



Твої очі, як те море 
Супокійне, світляне: 
Серця мого давне горе. 
Мов пилинка, в них тоне. 



Твої очі, мов криниця 
Чиста, на перловім дні, 
А надія, мов зірниця, 
З них проблискує мені. 



69. Безмежнеє поле. 

Безмежнеє поле в сніжному завою, 
Ох, дай мені обширу й волі! 
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною, 
І в серці нестерпнії болі. 



1) Права рука. 

2) Увільняє. 

XII Читанка. 



14 



— 210 — 

Неси-ж мене, кошо, по чистому полю, 
Як вихор, що тутка гуляє, 
А чень^) утічу я від лютого болю, 
Що серце моє розриває. 



70. Не раз у СНІ ЯВЛЯЄТЬСЯ мені. 

Не раз у сні являється мені, 

люба, образ твій, такий чудовий. 
Яким яснів в молодощів весні, 

В найкращі хвилі свіжої любови. 

Він надо мною хилиться, страшні 
Полошить мари ... З трепетом, без мови, 
Я в тії очі знов гляжу сумні. 
Що жар колись ятрили в моїй крови. 

1 на моє бур.ливе серце руку 
Кладе той привид, зімну, як змія, 

І в серці втишує всі д}ііШ п муку. 

На привид тихо, не змигн^^пш, я 
Гляжу. Він хилиться, без слів, без згуку 
Моргає: „Цить! Засни! Я смерть твоя!" 



71. Я не жалуюсь на тебе, доле! 

Я не жа.іуюсь на тебе, доле! 

Добре ти вела мене, мов мати. 

Та-ж де хліб родит-и має поле. 

Мусить плуг квітки з коріннжй рвати. . 

Важко плуг скрипить у чорній скибі, 
І квітки зітхають . у сконанню . . . 
Серце рвесь, уста німі, мов риби, 
І душа вглибляесь в люту рану. 



1) Може. 



211 



А ти йдеш з СІВНеЮ Й тихо СІ6Ш 

в чорні скиби і незрослі рани 

Нове сімя, новії надії, 

І вдихаєш дух життя румяний. 

72. Епільоґ. 

Розвійтеся з вітром, листочки зівялі. 
Розвійтесь, яі: тихе зітхання! 
Незгоєні рани, невтишені жалі, 
Замерлеє в серці кохання. 

В зівялих листочках хто може вгадати 
Красу всю зеленого гаю? 
Хто взнає, який я чуття скарб багатий 
В ті вбогії вірші вкладаю? 

Ті скарби найкращі душі молодої 
Розтративши марно, без тями, 
Жебрак одинокий, назустріч недолі 
Піду я сумними стежками. 

Другий ^кмуток. 

73І Полуднє./ 

Полуднє. 

Широкеє йоле безлюдне. 

Довкола для ока й для вуха 

Ні духа! 

Ні сліду людей не видать . . . 

Лиш трави, мов море хвилясте, 

Зелене, барвисте, квітчасте, 

І сверпщки в травах тріщать. 

Без впину 

За річкою геть у долину 

І геть аж до синіх тих гір 

Мій зір 

Летить і в тиші потопає, 

У пахощах дух спочиває, 

У душу тепла доливає 

Простір. 



— 212 — 

Втім — цить! 

Яке-ж то тихеньке ридання 

В повітрі, мов тужне зітхання, 

Тремтить ? 

Чи це моє власнее горе? 

Чи серце стріиалося хворе? 

Ах, ні! Це здалека десь тільки 

Поноситься голос сопілки. 

І ось 

На голос той серце моє потяглось, 

В тім раю без краю воно заридало 

Без сліта рать в забутій сшгіь могилі, 
І Ігорь спить і з ним все племя соколине; 
Лиіи крпі: поета ще лунає в давніті силі. 
Байдужість сірая куняє на могилі, 
А кров із руських ран все рине, рине, рин» 



121. Женьї роусськїя вьсплакаша ся. 

Де не ли.їїися ви в нашій бувальщині. 

Де, в які дні, в які ночі — 

Чи в половеччині, чи то в князівській удальщині, 

Чи то в козаччині, .іядщині, ханщині, панщині. 

Руськії сльози жіночі! 

Скільки сердець розривалось, ридаючи, 
Скільки звялили страждання! 
А яіс же мало таких, що міцніли, складаючи 
Слово до слова, в безсмертних піснях виливаючи 
Тисячолітні ридання! 

Слухаю, сестри, тих ваших пісень сумовитих. 

Слухаю п скорбно міркую: 

Скільки сердець тих розбитих, могил тих розритих, 

Жалощів скільки неситих, сліз вийшло пролитих 

На одну пісню такую? і 



122. Лисицьі брешуть на черленьїя щитьі. 

Вийшла в поле руська сила, Вийшла в поле руська сила, 

Корогвами поле вкрила; Не щоб брата заду сила, 

Корогаи, як мак, леліють, Не щоб слабших грабувати, 

А мечі, яі: пскри, т.ііють, — А щоб орди відбивати, 

Не так тліють, искри крешуть. Що живим труну нам тешуть, 

А лисиці в полі брешуть. А лисиці в полі брешуть. 



243 



Не чужог*.» ми бажавм, Завдали-ас лисицям жаху 

Та й своє не зневажаєш, Ті щити! І досі сниться 

Та й не пень мп деревляний. їм та руськая вольниця, 

Щоб терпіти стид і рани, Те гулящее юнацтво, 

Поки нас граблями чешуть, — Те козацтво, гайдамацтво. 
А лисиці в полі брешуть. 

Ьрешуть на щити червоні, ІДо не знало волі впину, 

Яі: брехали во дні оні. Що боролось до загину, 

/Ік щитами, руські сили [ пройшло, як море крови. 

Степ весь перегородили, Як пожежа по степові. 

Мов степовая пожежа По історії Вкраїни . . . 
Степ увесь перемережа 

З краю в край з одного маху! 

Навіть згадки, навіть тіні 
Тих великих мар, донині 
Страшно виплодам яскині, 
І огню зубами крешуть, 
На щити червоні брешуть. 



З циклю: Із книги Кааф 

123. У сні зайшов я. 

У сні зайшов я в дивную долину. 
Було так ясно, тихо, легко в ній, 
Що, бачилось мені, не йду, а лину. 

Сміялася в пишноті весняній 

Природа пахощами вся об.лита, 

І скрізь співав пташок незримих рій. 

Сріблом на збоччях хвилював лан жита, 
Верхом шумів-гудів одвічний ліс, 
Внизу була велична тайна скрита. 

Внизу був луг, і з нього вітер ніс 
Такі роскішні пахощі, що груди 
Аж ширшали і дух у тілі ріс. 



— 244 — 

А йш.ш ті иахощі з квіток, що всюди 
Росли — барвисті, дивних форм, яких 
Мабуть ніколи не плекали люди. 

Хиляючись до тих квіток палких, 

Я чув, що іі спів солодкий в них виходить^ 

Мов пасма тонів ніжних і мягких. 

Між тих квіток дівчат багато ходить, 
Всі в білому, в вінках і скиндячках, 
І одна одну все за руку водить. 

У всіх маленькі коїники в руках, 
І кожну квітку пильно оглядають. 
Пестять і підливають на грядках. 

Не рвуть квіток співучих, та зривають 
Із кожної рослинки по листку 
І бережно у кошики складають. 

І бачучи забаву їх таку, 

Я мовив: „Нащо ті листки, дівчата? 

На лік, на страву їх рвете яку?'' 

І мовила одна: „Рвемо для свята. 
І не на лік, бо для здорових це; 
І не на страву — сита наша хата. 

„А хто до уст листок цеп занесе 
І розгризе і сок його скоштує, 
у того серце роскішно стрясе; 

„У того смілість душу напростує, 
У того радість очі прояснить. 
Турботи всі розвіє п ношматує. 

„Твій сум, твою зневіру хоч на мить 
Прогонить він; ти станеш, мов дитина. 
Всю суть свою ти мусиш відмінить. 



24^ 



^Всім любий ти, хоч круглий сігротина. 
І .іюбпш всіх, щасливий в тій любві. 
Кааф у нас зоветься та ростина". 

Пішли. Та йдуть і мовлять иніпі дві: 
„А ти не рад листків тих скоштувати 
І занести їх там. своїй верстві? 

-Чи все в вас має лютість ианувати. 
Зневага до людства, погорда й їдь?" 

І кинувсь я листки ті дивні рвати. 
Ось вам пучок їх. На-те та гризіть! 



124. Поете, тям! 

Поете, тям, на шляху лшттевому 
Тобі перлини-щастя не знайти, 
Ні захисту від бурі, з.лив і грому. 

Поете, тям. зазнати маєш ти 

Всіх мук буття, всіх болів і унижень. 

Поки дійдеш до світлої мети. 

Поете, тям: лиш в сфері мрій, привиджень, 

Ілюзій і оман твій рай и;віте, 

А ґеній твій, то шць суіїестій, зближень. 

Пророп^.кий дар у тебе лиш на те. 
Щоб ишиим край обіцяний вказав ти, 
А сам не входив у житло святе. 

А серце чулеє на те .лиш взяв ти. 
Щоб кожному в день скорби пільгу ніс, 
І п горю слово теплеє сказав ти. 

Та з власним горем крийся в темний ліс! 
Ніхто до тебе не простягне руку 
І нр отре твоїх крівавпх аліз. 



— 24(5 — 

Та не міркуй, що родивсь тп на муку, 
Бо п роскоіпів найвпщпх маєш часть, 
У творчій сплі запоруі:у. 

Усе, чого тобі цей світ не дасть, 
Знайдеш в душі своїй ясніше, краще: 
Найвищу правду і найбільшу власть. 

Ото й мвнай все темне, непутяще. 
Ввесь злуднпй блиск, тріюмфп хвилеві, 
Все підле, само.любне і пропаще. 

І бережи па своїй голові 
Вінок незвялий чистоти і ласки 
І простоти, мов квіти польові. 

у маскарад життя іди без маски. 
На торжище цпнізмів і наруг 
Виходь з ліхтарнею з (•та])і)ї к-азки: 

В ній щезне тіло, появиться дух. 
Прозора стане явищ темна маса. 
І будь ти людші не суддя, а друг. 

І зеркало й обнова. Сгпаг(іа є })аз8а. 



125= Як трапиться тобі в громадськім ділі. 

Як трапиться тобі в громадськім ділі 
Здобути голос, вплив якийсь і значність, 
Народ вести, снувати плянп смілі, 

• То памятай і все дай ту обачність. 

Не вірити і не дуфать ніколи 
На княжу ласьт й на народню вдячність. 

Бо княжа ласка, яі: топ сніг на полі, 
ІЦо вітер здує, в південь злиже сонце, 
І ЛИПНІТЬ чорний ґрунт, пустий і голий. 



247 



Народня вдячність, — ти фатальшій гонче, 
Що з злою вістю все прибудеш вчасно, 
А з доброю все спізнишся доконче! 

І не міркуй, що де ти бачиш ясно, 
Там иншпм з твого слова засвітає. 
Хаос думок уложпться прекрасно. 

Не вірь, шіо люд твої заслуги иош,итае;. 
Що за-для них одну дрібну провину 
Тобі простить! Він судить — не питав. 

І знай, коли щасливую годину 

Ти прозівав, щоб пнших. взять під ноги, 

Тебе самого безпощадно в глину 

Затопчуть, яі: камінчик в брук дороги. 



126. Опівніч. 

Опівніч. Глухо. Зімно. Вітер вив. 
я змерз. І випало з холодних пальців 
Перо. І мізок стомлений відмовив 
Вже послуху, в душі глибока павза. 
Ні думка, ні чуття, ні бі.іь — ніщо 
В ній не ворушиться. Завмерло все. 
Немов гнилий ставок в гущавині. 
Якого темну воду не ворушить 
Вітровий подих. 

Але цить! Це що? 
Чи втопленники з болотного дна 
Встають і з хвиль вонючих простягають 
Опухлії, зеленуваті руки? 
І голос чути, зош:, ридання, стиіін 
Не дійсний голос, але щось далеке. 
Слабе, марне, тінь голосу, зітхання 
Чутне лиш серцю, та яке-ж болюче. 
Яке болюче! 



— 248 — 

„Тату! Тату! Тату! 
Це ми, твої невродженії діти! 
Це ми, твої невпсшвані співп. 
Перед часом утоплені в багБЮЦі! 

глянь на нас! О простягни нам руку! 
Поклич до світла нас! Поклич до сонця! 
Там весело — нехай ми тут не чахнем! 
Там гарно так — хай тута не гниєм!" 

Не вийдете на світло, небожата! 
Не вивести вже вас мені до сонця! 
Я сам оце лежу у темній ямі, 
Я сам гнию тут до землі прибитий, 
А з диким реготом по моїй груди 
Тупоче, бє моя лихая доля! 

1 ще раз чути: „Тату! Тату! Тату! 
Нам зімно тут! Огрій нас! Лиш дихни 
Теплом, що з серця йде, повій весною, 
А ми пурхнем, оживемо, заграєм! 
Весняним чаром, співом соловейків 
Наповнимо твою сумну хатину. 
Арабських пахощів на своїх крилах 
Нанесемо, коверцем пишнобарвним 
Розстелимось під твоїми ногами. 

Лише тепла нам! Серця! Серця! Серця!'' 

Де-ж я тепла візьму вам, небожата? 

Уста мої заціпило морозом, 

А серце в мене вижерла гадюка. 



127. Як би ти знав! 

Як би ти знав, як много важить слово. 
Одно сердечне, теплеє слівце! 
Глибокі рани серця як чудово 
Вигоює — як би ти знав оце! 
Ти певно-б поуз болю і розпуки. 
Заціпивши уста, безмовно не минав, 



— 249 — 

Тп сіяв би слова потіхи і принуки, 

Мов теплпії дощ на спраглі ниви п луки, — 

Як би ти знав! 

Як би ти знав, які глибокі чинить рани 

Одно сердите, згірднеє слівце, 

Як чисті душі кривить і поганить 

І троїть на ввесь вік — як би тп знав оце! 

Ти-б злість свою, неначе пса гризького, 

У найтемніиіий кут дуигі загнав, 

Потіх не маючи та співчуття палкого, 

Ти-б хоч докором_ не ранив нікого, — 

Як би ти знав! 

Як би ти знав, як много горя криється 

У масках радости, байдужости і тьжи. 

Як много лпць, за дня веселих, штється 

До подушки горючими слізьми! 

Ти-б зір і слух твій нагострив любовю 

І в морі сліз незримих порпнав, 

їх гіркість власною змивав би кровю 

І зрозумів ввесь жах в людському безголовю. 

Як бп ти знав! 

Як би ти знав! Та це знання предавнє; 

Відчути треба, серцем зрозуміть. 

Що темне для ума, для серця ясне й явне . . . 

І иншим би тобі вказався світ. 

Ти-б серцем ріс. Між бурь життя п трівоги 

Була-б несхитна, ясна путь твоя. 

Як той, що в бурю йшов по гривах хвиль 

[розлогих, 
Так ти-б мовляв до всіх плачучих, скорбних, 

[вбогих: 
„Не бійтеся! Це я!" 



250 



Епична поезія. 



128. Панські жарти. 



(8 поеми.) 



Старпп оув, смирний піп у нас. 
Іще з тих давїііх мало вчених. 
У Луцьку чи в Холмі свяченпх. 
Що то жили й робплп враз 
Із мужшсом, що поглядали 
На панський двір трівожно, мали 
Для пана лиш низький поклін, 
І ненастанно почували, 
ІДо їм чужий, ворожий він. 

А пан. хоч явно не цурався, 
Все здалеку від них держався, 
Не сповідавсь^ не причащався, 
А ЯК' яке лучилось діло. 
Що змовиться з попом веліло, 
у двір до себе закликав. 
Та до покоїв не пускав. 

Нонам сельським липі тільки 

всього 
Було із попуваїшя того. 
Що на ту панщину не йшли. 
Ґрунт між громадою держали. 
За треби, що хто дав, те брали. 
І з праці рук своїх жплп. 

Не думав пивно старовина. 
Наш піп. нр снив мабуть і сиіім. 



Що надійде така година, 
І перед панськими очима 
Зістане він бунтівником. 
Та довелось! 

Вдівцем бездітним 
Багато літ він жив у нас. 
Аж заманулось йому раз 
Заняться ремеслом просвітнпм. 
Хоч сам він не багато знав. 
Та як у йолі вже робити 
Не міг, то щіфо забажав 
Дітей хоч читання навчити. 

Не диві'о її думавши, давай 
До себе дітвору скликати. 
Веде їх .літом в поле, в гай. 
Зімою до свое.ї хати 
І не відразу їх садив 
За к'нижку ані за азбуку. 
Чи то тому, що й сам блудні! 
Замало в книгах, чи судив 
Він гостро книжную науку. 
Він зацікавлював дітей 
То новістками. то казками, 
А головно на цей святий 
Великий божий світ — природу 
Раз-в-раз увагу їх звертав. 
На і:ожнім т;році свого ходу 
Він щпгі, цікат* зустрічав, 



251 — 



Про все умів щось рочказатп, 
І вмів до всього навязатп 
Чи то вппадок із життя, 
Чп користну якусь науку. 
Умів і ісожне він дптя 
Розрушать, взятп мов за руь'у. 
Збудити власні в нім думіпі 
І визвать власнії уваги 
Так, що малії дітваки 
Обдерті, босі, залюбки 
До нього йшли, мов овечк-и 
До пііїла в час літньої спраги. 

Та річ у тім іще не вся: 
їх до попівської оселі 
Не так тягла наука ця, 
Як більш гостина в панотця. 
Оті полудеккп веселі 
В просторій хаті, за столом. 
Де піп і челядь вся гуртом, 
Немов семя одна, сідали. 
Свобідно слуги жартували. 
А панотеи.ь, мов батько всім. 
Цього впімне, того наставить, 
Як що робить, як ділом пра- 
вить . . . 
А діти слухають, і їм, 
Навиклим дома бачить голод, 
Зносити дші і бруд і холод. 
І чуть що-рана стук в віконце 
І крик сіпак: „Ану, чи конче 
Вам бука треба? Виходіть!" 
Навігклим бачить невсипущу 
Журу батьків і. серце рвущу. 
Г>дну зітхання пісню чуть, — 
Тут. в тім кутку, де все ясніб. 
Де чисто, тихо і приютно. 
Де слова прикрого не чутно, -- 
Сам з себе якось ум міцніє^ 
Розиіирювсь дитяча грудь. 



Встають, ідуть в садої:. гуляють, 
Присядуть трохи відпочить. 
От панотець чптатп вчить: 
З прутків вербових укладають 
Здорові букви на піску, 
А далі й книжечку яку 
їм вігаесе; товпляться тут, 
Цікаво в книжку заглядають. 
Знайомі буквп пізнають, 
В слова знайомі їх складають. 

Не знаю. Бог дав мабуть 
Усяким людям всякі дари : 
Одному ясний;, сильний ум. 
Що не знаходить в світі пари; 
Другому ріп крилатих дум. 
Що, мов орли, летять за хмари; 
Ще иніиим руки золоті: 
Що очі бачуть, руки вдіють. 
Який же дар дістали ті. 
Що так дітей учити вміють? 
Мені здається, в скарбі тім 
Любви найбільш дісталось їм. 

Чимало вчителів стрічав я * 
В житті, чимало жив з лб>дьми. 
А про такого й не чував и. 
Щоб так з маленькими дітьми 
Вмів поводиться, яі: покійний 
Наш панотець. І що то був 
За вразник у селі подвійний. 
Як на Великдень хлопці наші 
У церкві складно заспівали. 
На крплосі на переміну 
Апостол по пунктам читали! 
Мов рій у літі, люд загув, 
Мами аж плакали: „Такого 
Ніхто від віку в нас не чув! 
Чи бач, х.юпята! Дармо капіі 
Не їли! Бач його старого. 



252 — 



Як вивчив ! ^^ В радісну, нестріпну 
Громаду коло церкви збились 
Батьки і стали міркувать, 
Як панотцю віддякувать 
За те. Та поки ще рішились, 
Вже з двораків один спішив 
У двір, щоб пану все сказати. 

Пан сам до церкви не ходив, 
Щоб враз із бидлом не стояти. 
Скінчилась служба, посвятили 
Паски, аж ось з двора біжить 
Післанець до попа: „В тій хвилі 
Пан хоче вами говорить". 

Іде наш піп. В громаді тихо 
Зробклось. посумніли щось, 
Почули, що якесь тут лихо 
Над ними без віпш стряслось. 
Гуртом хотіли провожати 
Попа, та він їх задержав: 
„Не треба пана дратувати", — 
Перехрестившися, сказав. 

Пішов. З свяченим і з пасками 
Громада коло церкви жде, — 
Аж ось по хвилі він іде. 
„Христос воскрес! Та Бог із 

вами! 
Чому не йдете по хатах? 
Не бійтеся! Ніякий страх! 
Пан .ЛІПИ питав мене, як смів я 
Без волі властп заводить 
Якусь тут ипіолу? Відповів я, 
Що іиі:олп зовсім не завів я. 
Лиш так приватно хтів навчить 
Дітей письма зовсім без плати. 
,Ну, цього я вам заказати 
Не можу, — згодя каже пан, — 



Лиш по добру пораджу вам: 
Покиньте це пустеє діло!' 

,Я-б був його й не зачинав, — 
Отак я пану відказав, — 
Ко.ли-б до мене не наспіло 
Із консисторії письмо: 
Не лиш дітей в селі навчати. 
А й ш^ , де мож, закладати.' 

.Чи так? Ну, це ще ми 

в.здримо!' — 
Сказав вельможний, і рукою 
Махнув на знак, що вже на 

днесь 
Досить розмови! Йдіть в спокою, 
Не бійтеся! А ви, хлопята. 
До мене завтра всі на свята! 
Ну, йдіть! Громадою такою 
Не стійте тут ! Христос воскрес ! " 



І почалась від того дня 
Поміж громадою і паном 
Глуха, постійная війна. 
Це-ж пирисягп день! 
І наче вояк, що в огень 
Іде, так кожний нині чує, 

ХИ Читанка. 



Гай, гай, була то гарна хвиля! 
Як нині тямлю ще її. 
Розбуджена громадська сила 
Під гнетом дужчала, зносила 
Всі перепони і гасила 
Незгоди й розбрати свої. 
Досить було одної згадки 
Про можність волі, щоб збудить 
Народний дух. І всяі: в ту мить 
Готов був всі свої достатрси, 
Життя за волю положить. 

Гей, та не довго то тривало! 
Таких хвилин блаженних мало 
В житті народів і людей. 
Коли-б пізніше, в тяжчі проби 
Було в нас більш таких хвилин, 
Такого д\^а і вподоби. 
Ох, то не так в нас днесь було би, 
І блуд, недогляд не один 
Запізні-б не будив жалоби. 

Прийшли під церкву. Що за 

диво? 
Заперті двері! Тут мороз. 
На дворі видержать не мож. 
„Гей, паламарю! Ну .іиїїі, живо 
Церковні двері одчиніть!"' 

17 



258 



Кричить народ. Затихли дзвони, 
3:гіз паламарь. „Кладіть поклони, 
Хрестіться та додому ітдіть! 
Дверей не одчиню, п не ждіть!" 

„Що? Як? Чому?" — мир 

закричав. 
А паламарь і одвічав: 
„Лиш тільки я дзвонить почав, 
Прилетів зо двора атаман. 
Ключі від церкви відібрав". 

Народ лиш ахнув. „Ох, нам горе! 
Яка це пі;е нова біда нам 
Від пана грозить? Що це він 
Гада, що так нас переборе? 
Він з Богом хоче воювати? 
Він церков сміє затрати? 
ГеіІ, на дзвіницю. Бийте в дзвін! 
Дзвоніть трівогу! Най збігавсь 
Усе, н];о лиш живе в селі! 
Гуртом до пана! Най смпряєсь. 
Бо будуть кости не ці.лі!" 

І разом дзвони застогнал:и. 
Товпились люди та кричали, 
І, мов пожежа, бухав гнів 
З їх рухів і очей і слів. 
Кленуть і грозять, кличуть: „Гей, 
Бігай по молоти, ковалю! 
Відібєм замок від дверей!" 
Баби ридають наче з жалю 
За вмерлим. Стогін, галас, крик 
На цвинтарі несновідимий ! 
Отак то, діти, почали ми 
Той славнпй сорок осьмип" рік. 

Аж ось на скруті показалась 
Ватага панських посіпак 
Із нагайками, гордо так. 



Бундючно д церкві наближалась, 
І стих на хвилю крик і галас, 
Всі ждуть, чого то хоче нан, 
Аж ось атаман-палюган 
Говорить: „Люди! и];о це з вами? 
Чого ви стали тут юрбами? 
Чого ревете так завзято?" 

„Пустіть до церкви! Де 

ключі?" — 
У відповідь ревну.іи всі. — 
„ Пустіть до церкви, нині свято! " 

„Що ви, сказились? Хто це вам 
Наплів? Сьогодня будна днина! 
Піп вам сказав? Ваш піп — 

дитина! 
Він і читать не вміє сам. 
Пан ліпше знає! Розходіться! 
На панське зараз лагодіться! 
Усякий ладь сокиру й віз — 
Поїдемо рубати ліс!" 

Мир остовпів. Що за причина? 
Невже це справді будна днина? 
Невже-ж усі здуріли ми? 
Та ні, кепкує зла личина! 
І враз, мов вихор той крильми 
Залопотить, бори могучі 
Застогнуть з градової тучи, 
Так мир, що з остраху мовчав, 
Увесь загрюкав, закричав: 
„Бреіпи ти сам зарівно з псами, 
Погашпі папський блюдолиз. 
Не нас роби всіх дураками! 
Наш піп з тобою враз не гриз 
Кісток під панськшіп лавками! 
Он що він видумав, надлюка! 
На панщину на Новий рік! 
Чи може пайова це штука? 



— 259 



Най стережесь! На тіл коні 
Поїде на короткий вік! 
Тут з Богом справа, не 

з людьми!" 

„А я кажу вам: розходіться!" — 
Прислужник панський знов 

візвав. — 
„Ключі у пана. Пан сказав, 
Що хоч кричіть, хоч вередіться. 
Не буде в церкві днесь відправ. 
А в разі бунту пан покличе 
Команду війська у село. 
Кажу вам: розходіться швидче, 
Щоб вам ще гірше не було!" 

„А най туїс котить і гармати! 
Хоч голови всі покладем, 
А кроком відси не підем. 
Це що, день-у-день працювати, 
І навіть сті.тьки свят не мати, 
Щоб Богу помо.їиться? Гей! 
Ламаймо двері! Най трібують. 
Най нас у церкві всіх мордують! 
Геть посіпаки від дверей!" 

і Та панські слуги добре дбали. 
Густим рядом при дверях стали. 
Довкола них зробився стиск. 
Обмахувались нагайками, 
А далі штовхать кулаками 
Взялись . . . Люд тиснеться, писк, 

виск ! 
Вже по-над голови людей 
Почали задні до дверей 
Метать великі снігу груди, 
І гнів кипів чим раз страшніш, 
Де-де в руках заблиснув ніж, 
І чувся крик: „Най гинуть 

Юди!" 



І може-б сорок осьмий рік 
Були ми кровю охрестили, 
Коли-б у тій ріпіучій хвилі 
Піп свого слова не прорік. 

За шумом, галасом та криком 
Ніхто п не бачив, як між нас 
Він увійшов, — коли нараз 
З придверним Розняттям великим 
В руках перед людьми він став 
І хрест високо підійняв 
І голосним озвався кликом: 
„Бог з вами, діти! Що це, ви 
Опутані злим духом нині? 
Що ви, Татаре чи Туркині, 
Що коло божої святині 
Такий гармидер завели? 
Чи місце тут на колотнечу?" 

„Не ми її розпочали!" — 
Гукає мир. — ■ „Адіть, панотче. 
Пан ключ від церкви взяв, ще 

й хоче, 
Щоб ми на панське нині йшли". 

„Зле робить пан, то не перечу. 
На душу гріх бере важкий! 
Та чп-ж то рац'я, щоб для того 
І ви гріха не менш тяжкого 
Тут допускалися й святий 
Дім божий бійкою сквернили? 
Ні, діти. Богу гнів немилий!" 

„Та ми-ж дляя жарту їх не сумітують 
Під хлопські пясти, під обух. 
То-ж ми хіба не мали-б глузду 
У пана довпіе ще служить; 
Від нині дякуєм за службу, — 
Най пану Бог без нас щастить ! " 

Пан очі витріщив — ні слова 
Немов отаманова мова 
Йому нараз усю ту річ 
У иншім світлі показала. 
Та ще весе.лість не щезала 
З його лиця і уст і віч. 
Коли нараз між мужиками 
Щось застогнало і руками 
Кивнуло. — ^ люди підійшли 
І перед пана привели 
Попа безсилого, слабого, 
Що підчас розруху цілого 
Лежав простертий на землі. 
Він був блідий, як труп, тру- 
сився. 
Немов підтятий; з-під повіїс 
Полумертвпй вже зір світився. 
І ледви чутно він щюрії:: 
„Пан жартував, мов батько 

добрий 
З дітьми, їх вірність трібував! 
А чж і з Богом теж для проби 
Невинно пан пожартував? 
І то був жарт, що боже свято 
Пан зніс, що церков нам запер? 
І то був жарт, що так завзято 
Без суду і без права взяте 
Мене й замучено тепер? 

Все те був жарт. За жарт той, 
пане. 



— 265 



Я скаргу перед божий суд 
Заношу. Нігаі ще там стане 
Мій дух, а твій, нім рік цей кане 
У вічність, — теж туди позвуть, 
Добро твоє в злодійські рукп 
Піде, й сліду не буде знать 
Твого буття. — сини і внуки 
Цей жарт твій будуть про- 
клинать ! " 



Ці, ні то грозьби, ні прокльони 
Мов крила чорної онони 
Світ панові заволокли. 
Він затремтів, стиснувши зуби, 
То вуси торгав, то гриз губи, 
А далі рІЕ: „Плети, мели! 
Безумний старець, та й по 

всьому ! 
Ану! Збірайтеся додому!" 
І віддаливсь. І ми пішли. 



129. На святоюрській горі. 

Дня ЗО жовтня 1655 р. 
(Поема.) 



Сонце ХИЛИТЬСЯ, на львівські 
Мури скоса позира, 
Та в його ні)ошнні сяє 
Святоюрськая гора. 



Де-де в шатрах чути стогін, 
Де-де нісня залуна. 
Брязк бандури, крик сторожі 
Та гукання чабана. 



А по ній, мов чорні плями, 
Чорні згарип];а стирчать, 
І край шляху верб безлистих 
Бовваніє довгий ряд. 



З святоюрської дзвіниці 
На вечерню вдарив дзвін, 
Гнуться голови козачі, 
Богу віддають поклін. 



Серед згарищ білі шатра 
Тиснуться з усіх боків, 
Наче білі печериці 
З-під обпалених пеньків. 



А внизу на львівських вежах 
Ииіігі дзвони на той гук 
Відгукнулись, наче голос 
Полетів із рук до рук. 



Поміж шатрами купками 
Похожають козаки. 
Блискотять до сонця списи 
І червонії іпапки. 



А при церкві святоюрській 
На саміському шпилі 
Край шатра під грубим дубом 
Товариство при столі. 



— 266 



Тут Богдан, козацький батько, 
І полковників аж пять, 
І Іван Впговськіш иисарь 
Розмовляючи сидять. 

Праворуч гетьмана гості. 
Королівськії посли. 
Що від Яна Казимира 
Подарунки принесли. 



То колишній кум гетьманів, 
Любовицький, що колись 
Гостював у Чигирині, 
Поки війни ті знялись. 

Обік нього ще пан їрондзький 
Бистрим оком, наче щур, 
Огляда козацькі сили 
І немуд[)пп львівський мур. 



Стихли дзвони святоюрські, 
Писарь кубки налива, 
І заслухались присутні 
На гетьманськії слова. 



П. 



^Пане куме Любовицький, — 
Мовив, хмурячись, Богдан, — 
Чарку! За стару знайомість! 
Поки піниться цей жбан! 

Мовиш, що король аж плакав. 
Пишучи оці листи? 
Так його болить нещастя 
України — мовиш ти? 

Випий! — Плакав? бзуїти 
Люблять плакать, та цей плач 
Пншим на.лить душу й тіло . . . 
Випий, куме, і пробач 

Ці слова! Говориш, буцім 
Признавав король і сам, 
Що обіцював багато. 
Не сповнив нічого нам. 

Так чого-ж тепер ще хоче? 
Чом на нас він наріка, 
Буцім з нашої провини 
Крови поплила ріка? 



Буцім то Ич посполиту 
Підкопали ми одні 
І в величну ту будову 
Люті вкинули вогні? 

Пане рсуме Любовицький, 
Я шаную маєстат, 
Та коро.іь, що так говорить. 
Сам є маєстату кат. 

Бо його слова наі'гиерпгі 
Задають брехню кінцю, — 
Бо-ж він зна, що не з добра ми 
Зачали війну оцю, — 

Що терпіли ми знущання 
Від панів предовгий час. 
Що нас хлопами взива.іи. 
Канчуками сікли нас. — 

Забіралн нашу працю, 
Зневажали нам жінок, 
Не пускали нас до церкви, 
А ГОНП.ЛИ у ппінок, — 



^; 



267 



Що хати паллли вбогі 
І рубали нам садки, — 
Пан із паном посвариться, 
Терплять горе козаки. 

Навіть в душі нам залізти 
Забажали накінці, 
Віру змінюють, що наші 
В ній жили діди п вітці. 



„Туркогреками" нас лають, 
Замикають нам церкви . . . 
Православнпії — нехрещений 
І невінчаний живи. 

Ще й біскупів-святокупів 
Шлють, щоб брати нас за чуб, 
Унією називають 
Силуваний з Римом шлюб . . . 



Сто сот громів, пане куме! 
Тут не стало нам терпцю . 
На погибель живодерам! 
Випий, куме, ще п оцю!" 



ПІ. 



„Пише нам король: , Свідчу ся 
Ранами Христа й хрестом, 
Що бажав я все сповнити, 
Як прирік вам, та не міг.' 

Ха, ха, ха! Король хрестом нам 
Клявсь, а чорт махнув хвостом, 
І змазав ту клятву! Знаю, 
Знаю тих чортів усіх! 

Мовиш, куме, що на сейм 
Промовляв король за нас. 
Натякав на наші кривди. 
Вказував нанрави олодих гусаків і десять гусок господиня попродала в місті; 
важко прийшлось остаючим розлучатися з ними. Стару попеласту гуску 
забив хворостиною в шкоді сусід і в варварській безсердечно сти 
припяв бездушного трупа за лапу до тої-ж хворостини, волік його так 
через ціле пасовисько, а потія кинув господареві на обору. А одного 
молодого гусака^ красу і надію череди, забив ястріб^ коли раз від- 
блукався од ,свобї рідні. Але про всі ті тяжкі і невіджалувані страти 
череда цього року була більша, ніж торік. Дякувати білому гусакові 
і гривій гусці, та й ще двом чи трьом молодим Гі донькам, череда цього 
року виносила більш як сорок штук. 

Коли Гриць появився між ними з прутом, знаком своєї на- 
иістницької в ласти, зразу всі очі звернулися на нього, і тіїьки один 
німіючий сик здивування дався чути. Але ані білий гусак, ані грива 



— 288 — 

гуска не забуші ще свого колишнього доброго пастиря і швидко при- 
гадали собі його. З голосними БШфикашт радости і трепотом крил 
вони кинулися до нього. 

— Де-де-де-де? — цокотіла грива гуска. 

— Адже в школі був, — відказав гордо Гриць. 
-~ Ов! ов! ов! — дивувався білші гусак. 

- Не віриш, дурню? — крикнув на нього Гриць і швякнув 
його прутом. 

— А сьо-сьо-сьо? А сьо-сьо-сьо? — шепотіли, громадячись коло 
нього, инші гуси. 

— То ніби, що я навчився? — формулував їх питання Гріщь. 

- Сьо-сьо-сьо-сьо? — дзьоботілп гуси. 

- А баба галамага! — відповів Гриць. 

Знов свЕ зачудуваня, немов ані одна з тих сорока гусячих голов 
не могла зрозуміти такої глибокої мудрости. Гриць стояв гордий, не- 
досяжний. Аж нарешті білий гусак здобувся на слово. 

— А баба галамага! А баба галамага! — скрикнув він своїм 
дзвінким, металичним голосом, випрямившися, піднісшп високо голову 
і трепечучи крилами. А потім, обертаючись до Гриця, додав, немов 
щоб його ще більше привстидатїї : 

— А киш, а кши! 

Гриць був зломаний, завстиданий. Гусак в одній хвилі перейняв 
і повторив ту мудрість, що коштувала його рік науки! 

— Чому вони його до школи не давали? — подумав собі Гриць 
і погнав гуси на толоку. 



132. ,.8СН0К 5СНКЕІВЕК" 

В просторій другій клясі нормальної школи отців Василіян у Дро- 
гобичі тихо, хоч мак сій. Наближається година „красного писання'\ 
страшна для всіх не так самим предметом, яі: радше особою вчите.тя. 
У Васпліянській школі на всі предмети вчителі — самі отцове, 
а тільки для науі:и писання вони наняли собі світського чоловіка, 
якогось бувшого економа чи наставника пана Валька. Панові Валькові 
ще й досі здається, що він економ; хоч з нагайкою ходити тепер не 
випадає, але все таки він не номітується хоч тростівкп і ніко.іи не 
занедбує робити з неї відповідного вжитку. Очевидна річ, що діти, 
ігіддані хоч би тільки на годину властн такого вчителя, дріжать наперед, 
і ,,красне писання" є для них найбільшою мукою. 



— 289 — 

Малпй Мирон один сіідпть спокіпшіп, майже веселий на лаьці. 
Він дивується, чому це раптом так тихо стало в оясі, коли один 
смільчак, висланий на коритар на звідпни, вбіг до кіяси і ьфикнув: 
„Валько прийшов!" В тій самій хвилі тихо стало в клясі. Малий 
Мирон не знав ще папа Валька, Він іно що прийшов із сельської 
шісоли, батько записав його до другої нормальної кляси у отців Ва- 
силіян, і нині иершзій день ші:оли. І хоч на селі він в писанні був 
дуже слабий, не вмів ні пера належите взяти в руки, ні вивести 
гладко та рівно одного штриха, — то все таки він дитина, не йому 
журитися наперед тим, чого ще не знає. Він здивувався, чому це 
раптом так тиїо стало, але про причину не смів допитуватися нікого 
із своїх сусідів, — він же з ними досі дуже мало знайомий. А 
проте його це і не багато обходило. Серед тої, для других страшної 
і трівожої, тиші, він тим вигідніше віддався найлюбішому заняттю — 
думкам про свою рідну сторону. Неможна сказати, щоб він тужив за 
нею : він знав, що що-понеділка побачить і батька і матір. Він тільки 
думав собі^ як то гарно буде, як колись, літом, приїде додому, зможе 
знову свобідно бігати по пастівниках^ сидіти над річкою або бро- 
дити по ній за ковблями; це були думрси радпіе веселі, ясні, блискучі, 
а не тужні, не жалібні. Малий Мирон роскіяшо ниряв у тій красі 
природи, що розцвітала в його уяві серед сірих, холодних стін Ва- 
силіянської школи, і не думав про погрозу, що наближалася над 
клясу. 

— Ба, а ти собі чому не прилагодиш скриптури *) до писання? 
— запитав стиха один сусід Мпрона, стусаючи його під бік. 

— Га? — відповів іУІнрон, немило збуджений із свого золо- 
того сну. 

— Скриптури приладь до писання! — повторив товариш і по- 
казав Миронові, ш: покласти скриптури, як каламарь і неро, після 
приписів пана Валька. 

— Іде вже, іде вже! — пронісся шепіт по клясі, мов при 
наб.лиженні яі:ого грізного царя, коли на коритарі розляглися кроки 
вчителя „красною писання''. Швидко затим одчинилися двері кляси, 
і Валько увійшов. Мирон позирнув на нього. Учитель своєю подо бою 
зовсім не пригадував ніякого царя. Це був середнього росту чоловірс, 
з коротко обстриженим волоссям на круглій баранячій голові, з рудими, 
короткими вусами і рудою еспанською борідкою. Його широке лице 
і широкі, міцно розвинені, вилиці враз із великими, на боки повід- 



1) Зшиток. 

XII Читааво. 29 



290 



гинаними упіима надавали йому вираз туиої упертости і мясоїдности. 
Невеличкі жабячі очі рпділи глибоко в ямках і блимали ^звідти якось 
злобно та неприязно. 

Ано! і;])!^^^ він грізно, зачинивши за собою двері 

шяси і помахуючи тростиновою, випгачастою наличкою. І від того 
крику, немов од вітру хмарної літньої днини хиляється разом і;олосся 
ашта, так само похилилися додолу голови вісімдесяти пяти школярів 
над писемними, синьо та червоно полініованпми скриптурами. В руці 
у кожного пгколяра тремтіло неро. Один ті.тьки малигі Мпрон, що ще 
не знав Валькової вдачи. сидів обернений лицем до кляси і вдивлю- 
вався в нового вчителя. 

- А ти що? — крикну, визвірившись до нього, Валько і прямо 
направіге кроки до нього. 

Малий Мігрон так і остовпів з наглого переполоху. Він ішимось 
несвідомим поривом обернувся і зложив своє ТІ.ІО в таке положення, 
в яіхім уже з минуту треиещали його товарпиіі. 

Валько взяв у руки крейду, приступив до таб.іиці, розмахнувся 
і почав писати. Зразу писав тільки букви, малі і велш:і, самоголосні ' ) 
і суголосні 2), без ніякого проте значіння. Але далі-далі діпиіов і до 
слів, а вкінці і до цілих речень, як наприклад: .,Бог сотворив світ^', 
., Чоловік має дві руки^-. «Земля мати наша'*. Вичерпавши таким спо- 
собом свою мудрість, показавши доста своє знання красного пи- 
сання в численних вігкрутасах та довгих, як світ, і рівних, як ковбаси, 
хвостиках, Валько положив креґіду, відступився, зирнув ще раз 
з уподобою на записану таб.мцю і далі, вЦвернувшися до трепечучої 
кляси. крикнув ірізно: 
Писати! 

Його наукова діяльність в тій хвилі щасливо скінчилася, - 
тепер починалася його економська діяльність. Щоб показати це на- 
гля^що, він сильно стріпнув пальцями, щоби стрясти з них учений 
крейдяний порох, і замісць нього взяв у руки свою тростину, і немов 
орел слідить з гори за здобиччю, так і він, озираючись по клясі, 
зійпіов з підвищеного ступіня і почав свій обхід. 

Перпіий, на котрого накинула його зла доля, був якийсь ма- 
ленький, слабенький і дуже заляканий школіфик. Він увесь у поті, 
нагнувшися над скриптурою, працював зо всеї сили, щоб вдержати 
перо в дріжачих пальцях і пі,о-хви.лі позирав на табліщю, намагаючись 
виводити на папері такі самі кручтш. гачки та ковбаси, які вивела 

'^) Годосівки. -І Шелестівки. 



2'.и — 

ііііравна економська рука на таблиці. Та 6а, рука його дріжа.'іа, 
к})юки. і'ачки та ковбаси виходили ломані, нерівні, иавіті, ііеі)0 

неслухняне ЩО-ХВИЛІ крутилося в пальцях. СїфІШІЛО, порскало, Ніг'МОВ 

ггавало(Уі чогось і бажало аі: наі'ііивидче ;з них видобутися. 

Валько став над ним, мов кат над душею, і злобно всміхаючись, 
не кажучи і1 слова, почав приглядатися його роботі. Бідний хлопець 
прочув лихо і до реиїти стратив усят:у вдасть над свовю рукою і над 
неслухняним пером. 

— То ти так пииіеіп? — процідив звільна Валько, але тим 
швидче свиснула в повітрі його тростина і оперезала* змією плечі 
бідного хлопця. 

— Ой-йой-йой! заверещав він, але зараз же й утих, зу- 
стрівпиі грізний, гадючий погляд учителя. 

— Ти не вмієш ліпше писати? — питав Валько. 

— Вмію, вмію! ... — лепотів хлопець, сам не знаючи, що 
лепоче. 

Учитель-економ може й справді вірив, що хлопець умів ліпше 
ішсати і що тільки на збитки йому силується писати погано, чи може 
з великої любовн до його тростинки. 

— Ну, то вважай же! — і Валько пішов далі, не пере- 
конавшися, які спасенні плоди принесла його досадна наука. А проте 
йому і не ходило про ті плоди, — він тепер був тільки економом 
і більш нічим. Очі його вже звернулися в другий бік і в другім 
куті кляси нагляділи ігапіу жертву. Там сидів Жидок, котрий по ста- 
ринній звичці свого роду писав в задгузь, силуючися виводити 
Валькові викрутаси від правої до лівої руки, від кінця стрічки до 
початку. Одну стрічку він уже совершив таким способом і саме роз- 
почав другу від слів ,,сот Бог а з к сир''. Написана, готова вже 
стрічка виглядала яко тако, але нова, неготова ще, зачата від кінця 
вколола Валька в очі. 

— А ти як пишеш, Мойше? — закричав ві те, що то виробляють жандарми з волоцюгами, 
і завше того найгірше боявся. А тут маєш, від першої хвилі і сам 
у таке-ж попався! 

Але-ж я тутешній, '- - простогнав я. Пан війт мене знають. 

Я? тебе? — каже мені віііт. Брешеш, любенько моя! 

Знаю тебе з видження, знаю, що називаєшся Иосько і що служиш 
у Моипса арендаря, але хто ти такий і звідки взявся, того не знаю. 

XII Читанка. 21 



— 822 — 

— Ага, значить, бреше в жіші очі! крігкнув жандарм і 
щось собі занотував у книжечці. — Ходи сюди, ст:азав далі до 
мене. — Ближче! Дивися мені в очі! 

І в тій . хвилі, коли я підніс до нього очі, він тяіккнм своїм 
пястуком ударив мене в лице так, що я відразу впав на землю 
і кровю обіллявся. 

— Встань зараз! — крикнув до мене жандарм, — і не смій 
мені кричати, бо ще більше дістанеш! А тепер кажи правду, ні,о 
тебе буду питати! Ти служиш у Мошка? 

- Так. 

— Ти обікрав його? 

— Ні. 

— Як то ні? 

Знов я видивився на жандарма, стираючи рукавом кров ;? лиця, 
і знов здоровенний його удар повалив мене на землю. 

- Пане жа,ндарме, - сказав на те війт, поки я коріндався. 
щоб устати, — я, як начальник громади, не можу дігептися на такі^ 
трактування арештанта. Я тільки маю бути при списанню протоко.лу, 
а те, що діється перед протоколом, до мене не належить. Коли хочете 
вчити його, що має говорити, то виберіть собі инше місце. У мене 
того неможна. 

Жаідарм приь:усив губи, а далі, не кажучи І1 слова, встав 
із лави, добув із своєї торби ланцюшки, закував мене і новів до 
коршми до Мошка. Що там зо мною робили, як мене вчили говорити, 
того не буду оповідати. Зомлів я пару разів підчас тої науки. Та й 
не даремна-ж була їх злість. Зробив я їм велиьсі збитки. Мошко г. 
першій хвилі сказав жандармові, що я вкрав йому великі гроші, 
завиті в папір. Гадав, що як мене жандарм зловить і до коршми 
приведе, то він зараз паперп від мене відбере і спалить, і я навіки 
останусь його невіж^ником. Окоро тільки я ввійшов до коршми, зараз 
перше питання було: 

— Де гроші? 

— Не знаю. Ніяких грошей я не брав. 

— А де папери? 

— Я сховав. 

— Де сховав? 

— Не скажу. 

Стали меме наклонювати, насамперед биттям, потім добрим спо- 
собом, а я все їітьки одно повідаю: 



_ 323 — 

Папери я взяв, бо то мої. Не заглядав я навіть, що в нргх є. 
Сховав я їх і не покажу нікому, тільки віігтові. 

Мошко мало не сказивсл. Із злости велів з мене поз;щрати 
чоботп п рубаття, що я мав на собі, а вбрати мене в оце лахміття. 
Нарешті, збитого і майже голого, повели мене до війта. Знов мене 
там стали за папери питати. Але я не дурний. Аж коли побачив, 
що в хаті багато свідків, пішов я до сіней і вптяг папери із шпари. 
У війта сіни були темні, обппфні. Йдучи до хати і бачучи там 
жандарма, упхав я свій звиток до шпари, щоб його у мене не відо- 
брали. Коли Мошко побачив звиток у руках жандарма, кинувся до 
нього, як ворон, кричучи, що то його гроші, щоб йому віддати. 

- Го, го, пане Мошку, — відповів війт, - то так не йде. 
Ми те все мусимо відставити до суду. Зробимо тут протокол, а скоро 
той хлопець гфизнається, що у вас той звиток украв, то вже річ 
суду робити з тим, що дялі. Запечатаємо все, як є, громадською 
печаткою, і пан жандарм відставлять те разом з арештантом до 
Львова. А ви вже в суді будете собі правди доходити. 

Мій Моишо так на те скривився, немов би кварту своєї оковити 
випив. Але ніхто на те не зважав. Жандарм засів писати протокол. 
А коли все списано, війтиха дала мені трохи попоїсти, жандарм 
закував мене знов, і іуш рушили в дорогу до Львова. Гадав я, що 
згину з болю й морозу в тій дорозі, і досі не знаю, як я видержав. 
Ой пане, як же ви тепер гадаєте, що зо мною буде? 

Нічого не буде, відповів пан Журковський. — Посидиш 
трохи та й вийдеш на волю. А хто знає навіть, чи всл оця історія 
не вийде тобі на добре. 

- А то як? 

- - Ну, побачимо. Ніколи чоловік не знає наперед, що його 
чека^;. 

V. 

Щось так у два, чи три дні кжчуть Йоська, але не до суду, 
тільки до доктора. Що то значиться — гадаю собі. іЦже-ж він не 
мельдувався „марудою". 

Сам не мельдувався, — повідає мені Журковський, — а 
навітт» т: би замельдувався, то це йому ні на що не придалось-би. 
Але я його замельдував. Був я в неділю у президента і просив, 
щоб його велів звізитирувати. Адже-ж то страшенна річ, що тут 
діється! Так далі йти не може. 



— 324 — 

І сіфавді доктор велів Иоськові розібратисії і списав -^ ним 
протокол. Чи ІДО :^ того вийшло — тіе :знаю. в наших судах таі;і 
справи дуже помалу йдуть і не кожний такий щасливий, щоо міг 
дочекатисії їх наслідку. 

Тим часом пан Журковський т:аже якось Иоськові: 
Чувш, хлопче? хочеіи. щоо я тебе навчив читати? 

Витріщився Иосько на папа. 

Ну, що-ж так дивишся? Гк'оро тільки макш о 
пуки і холодний усміх резиґнації. Під впливом тих внутрішніх голосів, 
немов пі,і, впливом сумовитої матерньої пісні, помалу западала в дрі- 
моту моя свідомість, тонула в холодній те:\фЯ!!І. губилася в лісовій 
гуп];авині. Я йшов нома^іу, чимраз помалі]іі<\ и.ге все таки не пере- 
ставав іти наперед, усе наперед. 

Мій стан був подібний до сну тяжкого, болючого, ТІШ бшьше 
болючого, п];о без мрій. Якесь глухе почуття, що блужу, що не бачу 
виходу перед собою, що иівидче чи пізніше мене покинуть силп 
в тій страшній самоті, що може живцем зроблюся здобиччю звірюк, 
які вітрять кожний запах життя в тім пралісі, те почуття не по- 

кїдало мене ні на хви.льку. мучило і бо.ліло мене ненастанно, мов 
тернина встромлена в ногу. Крім цього одного бо.іючого почуття, я не 
чув нічого більше, ані жалю, ані надії. Якесь отупіння огорнуло мене 
і заморозило все, що в мені було людського, ігрім цього одного па- 
нів звірячого почуття болю і трівогп. 

Зусиллям розпуки перескакував я звалені внверти_, пробивався 
крізь гнилі дебрі, видряпувався на стрімкі збочі, щоб захопити оком 
хоч крихітку пшріпого овиду. Все надармо. Ира.ліс обгортав мене 
з усіх боків і немов шептав мені мі.ліонамп своїх листочків, скрипом 
своїх гиляк, ск-рекотанплій вивірки і рігеом ведмедів: ..Не втічеш! Не 
втічеш! Хто тут зайшов, прощай усю надію!" 

ГтемБІло. Виразні обриси довколішних предметів розплилиси 
в темі)яві. творячи довкола одностайну, ненроломану стіну. Я не міг 
зробити ані кроку далі, почуваючи, що грудьми, головою, ногами 
вдарюсь о запори. Даремно смертельна трівога майже до разу ви- 
рячувала з лоба мої очі: ані одного трепоту світляного нромінчіша не 
могли захопити мої зіньки. Змучений впав я на землю. В тій хвилі 
вітер, що за-дня дрімав під верховіттям дерев, збудився і зойкнув 
протяжно, жалісно, мов посланець, що несе якусь страшенну новиш' 
в далеку країну. 

Хвилю лежав я зовсім одубілий, і мені здавалося, що темні демони 
нустпігі з тихим шепотом вдоволення обступають мене, нахиляються 
надо мною, простягають довгі р}^ш, щоб притулити їх до моїх грудей 
і спинити голосне биття серця, я схопився на ноги, немов від дотику 



— 829 

гадюки, і в непимонііііі тріно^іі іці' |>а;! ііиііатужии -іф, чи ік' побачу 
ігкого прошнчика рятунку в тій іііті.мі. 

1 !і побачив. 

Мені видалось, що блідий твмігяць поваї'о.ч іде лісом, снерлуючи 
пітьму. Часом мигне, і в таку хвилину якийсь глуx^^й лоскіт залунав 
ио пралісі, мов підземний грім, і слідом за ним затріпі;ить .лісовий 
веліїтень. валячися додолу. А потім знов супокійно, рівно пливе та- 
ємний півмісяць по пралісі. Мої очі, спрагнені світла, не могли відір- 
ватися од його млявого, але спокійного блиску. 

Ось він наближається, ближче, ближче, і тоді пізнав я. що тайна 
вияснювалася досить природно. По лісі, нетоптаною стежкою, йшов 
чоловік у грубім мужицькім сіряці і ніс у руках сокиру, від якої 
йіпов блиск, що здале};у видався мені блиском півмісяця. Лиця того 
чоловіка в темряві я не міі- пізнати: в непевних обрисах маячіла 
тільки його могутна стать, і дивним огнем серед пітьми блискотіли 
його очі. в тій трівозі я впав перед ним на коліна, і з здавленого 
горла шг я видусити тільки ті слова: 
Рятуй заблуканого! 

Ходи за мною! — відповів незвісний мандрівець голосом, таким 
спокійним, лагіднігм і до того ріпіучим. що я відразу почув прінив 
нових сил у мускулах і нової надії в душі. 

І я пішов за НІШ. Пітьма якось рідшала ні'ред тім - чи то 
від блиску його сокири чи від світла його очей. — не знаю. Йшов 
просто, не схибляючи ні направо, ні наліво, немов бачив перед 
собою ген далеко якусь мету, до якої мусить настигнути в означену 
годину. Йшов не кваплячись та й не гаючись, рівним, важким, але 
певним кроком. Порохно світилось у його слідах. Иостунаючи за ним, 
я бачив перед собою тільки темні контури його плечей, рамен, а ті 
контури^ чим пильніше я вдивлявся в них, тим більпишп вида- 
вались мені, виростали перед моїми очима до кольосальнпх, а проте 
не фантастичних розмірів. 

ВтіїМ темний стовбур, .лісовий велитень заступив нам дорогу. 
Не вагавшись ані хвилини, мій провіднш; висор;о підняв сокиру 
і обіруч ударив нею в могутню заваду. Зойкнув праліс величезною 
луною, і з страшеннгої лоскотом повалплося дерево, мов ударом ^)Ому 
звалене на землю, торощачи в упадку свої й чужі ги.іяки. Закричали 
сови і круки, що гніздилися в ЙОГО росохатій короні, зафуркотіли 
над нашими головами кажани, що жили в його розщілинах, і довго 
ще праліс не міг утишитися по страті одного із своїх синів. Але 
мій провідник байдужісінько собі, тихо і спокійно удався наперед, а я за ним. 



— ську фіґуру. Не мовлячи ані слова, не віта- 
ючися ні з ким, він присунув собі з-під стіни ослінчиЕ до столу, то- 
вариші потіснилися трохи, і він сів між ними. 

— А знаєте новину? — запитав він, коли Жид поставив перед 
ним гальбу пива. 

— Та що таке? Не знаємо. 

Він одним духом випив половину гальби, обтер вуси і обернув- 
шися до Жида, що стояв за його плечима і також рад був чути 
новину, сказав: 

— Жиде марш! новина не для тебе. 

Жид усміхнувся, сказав: „Ни, ни, я хіба що, або що?" і рад 
не рад вийшов з ванькира, одначе не зачиняючи дверей за собою. 
Думяк плюнув, устав, запер двері на клямку і буркнув: 

— От іще не .люблю того ВЛІЗ.ІИВ0Г0 жидівського кодла! 

— Ну, що там за новина? — запитав Чапля. 



— 340 — 

— Така новина, що лінше-б нам її не чути. Яе би гадаєте, 
даррав нам цісарь паншдну чи ні? 

— Як то ні! Дарував! Самп ми чули від комисара. І патент 
нам читали. 

— Правда, виразно сказано: даруємо підданим панщину, робо- 
тизнж і даншш. 

— Так, так усі ми чули. 

— В мене десь і патент друкований є, — мовив Чапля. 

— І в мене, — докпнув Халавка. — Я оправив його в рамці 
за скло і повісив на стіні під образп. 

— Можеш викпвути його звідтам і не сквернити святі образи. 
Він не має ніякої вартости. 

— Як то не має вартости? — ь-рикнув Яць. — Цісарське 
слово і не має вартости? 

— Хіба хто перечить тому? 

— Ого! Скасрали цісарське слово! — сказав з притиском 
Еость Думяк. — Сьогодня в місті чую: впбубнюють на ринку. 
Прихожу ближче, народу купа, а возний усередині вичитує цир- 
ку.ляр із ґубернії: панам за панщину призначена заплата. Мають усі 
зголошуватися до уряду, дістануть обліїації, а сплатити ті обліїації 
мусить сам крап. 

— То значить ми! — скрикнув Яць, бючи себе долонею по 
коліні. 

— От тобі на! Робили, терпіли, тепер ще й плати, — зітхнув 
Халавка. 

— А багато-ж тої сплати? — запитав Чапля. 

— Вже п того не дослухався, чи шістьдесят^ чи сто шість- 
десят міліонів. Грубі мі.тіони! 

— Господи, аби нас усіх продав, то-б такої суми не зложив! 
— скрикнув Яць. 

— То з нас помалу стягнуть, не бійся. То нам розложать на 
роки, до того дочислять ще вдвоє або втроє стільки процентів; 
аби ще й діти і внукп наші мали що двпгати панщинний тягар. Так 
тепер способу добірають! — з гіркістю в голосі мовпв Думяк. 

— Але може то ще брехня? — закинув Яць. — Та чи чув 
же хто таке, аби касувати цісарське слово? Хто на те має право? 

— Але їуберніяльний циркуляр! — завважив Чапля. — Значить 
із цісарської ґубернії! 

— Говоріть! їубернія цісарська, а їубернатор панський. Може 
справді їубернатор на свою руку зробив це для панів. 



- 341 — 

— О, від того можна всього надіятися. Грабя Голуховський ! 
Сам польськші пан, то скрізь за панами руку потягне. 

— Польський пан і німецький прислужник! — мовив Яць. 

— Польський недородок, а німецький недоносок, — додав Чапля. 

— Ні, панове, — сказав Думягс. — Губернатор на свою руку 
не міг цього зробити. Це з Відня такий наказ із цісарської канце- 
лярії. Може там і наш їубернатор причинився до того, що цісарські 
слова скасовано, але то не могло статися без згоди самого цісаря. 

— Старий цісарь Фердинанд добрий був. Він би на це не до- 
зволив. Він би остоявся при своїм першім слові. А цей молодий 
піддається панам, — мовив Чапля. 

— Посилаймо депутацію до цісаря! Пани піддурили його. Ви- 
яснім йому, п];о нам нізвідки платити таку суму ! — почулися голоси 
мужиків. 

— Так він нас і послухає! — завважив Чапля. — Може там 
наговорили йому, піо ми тут у ве.іикпх достатках живемо. 

■ — Пусте, — з притиском завважив Думж. — Що раз по- 
становлено в цісарській канцелярії, того вже не вернеш. Затягнено 
пером, не витягнеш волом. Але то ще нічого. Заплатили-б ми, як би 
було з-за чого. А то-ж знаєте, пі,о пани хочуть повідбірати нам усі 
наші прадідівські ліси й пасовиська. От тут подумайте, як нам далі 
жити. Ліс запруть, ї:упуй дерево на фунти, як цукор! Пасовисько за- 
пруть — куди дінешся з худобою? 

— Краще нам смерть, ніж така неволя, — скрикну.ли всі враз. 

— То ще гірше, як панщина. 

— Знаєте, чим то пахне? — з таємничим ви})азом на лиці 
і притишеним голосом запитав Думяк. І зараз сам і відповів: — За 
панпщни атамани ходили по-під вікна і кликали нас на паньску ро- 
боту, а потім ви сами підете до атамана, ще й курочку або покладків 
понесете і шгінно будете просити, аби вас прпняв на роботу. 

— Не діждуть того! — скриіснула вся компанія. 

— Діждуть! — твердо сказав Думяк. — І не довго їм ждати, 
ідберуть нам ліси й пасовиська то ми, без худоби за два-три роки 
ебраки. Без папгі худоби не вдержиш, без гною поля не справиш 

— і роби, що знаєш. 

— Не дай того Боже! — мовив аз же арештувати його і відставити до циркулу. Що правда, 
там його не довго подержали і покарали лише грошевою карою, та 
проте 'пан Субота від того часу зненавидів усяку „німецьку" власть 
у Га.іичині, наслану буцім то лише для здирання краю та для бунту- 
вання селян проти панів. 

В-осенп того-ж року 1848 йому трапилася ,друга немила при- 
года, що на всю решту життя всніла настроїти його іронично. Як 



— 346 — 

відомо, Москалі іішлп тоді на поклик австрійського цісаря на Угор- 
щину помагати Австрії зломати угорський бунт під проводом Кошута. 
Руське селянство й міщанство скрізь вітало Москалів, як рідних бра- 
тів, як таких, що хочуть допомогти австрійським народам зломати 
шляхетсько-панське ярмо, зразу на Угорщині, де те ярмо занадто вже 
розпаноіпїїлося, а потім і в Галпчіші. До Груїпатич закватировано пару 
компаній московського війська, що мусіло тут простояти скілька день, 
поки не надііідуть обози та воєнні баїажі, без яких піїному та 
кінному війську годі було пускатися переходити гори. Отут панові 
Суботі стрілила в голову шалена думка. В ньому прокинувся поль- 
ський патріот. Начитавшися Міцкевичевого „Пана Тадія", де судця 
Сопліца підпоює Москалів, яких майже безпритомнпх вирізує поль- 
ська шляхта, забажав і собі забавитися в польського патріота 
„лууггпаб Мозкаїі" (воші зрештою належали до волинського полку 
і були чистісінькі Українці, де-які навіть латинського обряду.) І от 
він, змовившися з де-кількома своїми двораками, такими-ж патріотами, 
як і сам, одного вечора суто угостив усіх Москалів оковитою, а сам 
уночі, коли вже всі спали, вибрався із своїми кумпанами на різню. 
Справді по дорозі в село їм удалося з засідки випасти на двох 
солдатів, що патролювали по селі, і поранити їх ножами в плечі. 
Однак натролі спаслися втекою, а пана Суботу і йоі'о товаришів, за- 
раз-же при першій хаті арештували мужики, що, упереджені про їх 
намір, не хотячи турбувати пяних солдатів, сами попочи варту- 
вали біля них. Повязавшп арештованих, мужики, ніби то не знаючи, 
хто вони, всипали їм, іцо всипали, поки заалярмований нападом на 
патроль російський капптан із своїми чинами не прибіг на місце та 
не увільнив пана і його слуг із рук розлючених селян. Ті одначе 
настояли на тій, що їх звязаних відведено до циркулу і віддано 
властям. Як скінчилася та справа в уряді, не було відомо напевно; 
пан з іроничним усміхом говорив, що то був дитячий жарт, глупий 
хлопський сполох, і що він ледви випросив хлопів, щоб їх не ареш- 
товано за безпідставне побиття його слуг, а мужики говорили з пе- 
меніпим насміхом: 

— А чого-ж ви, пане, із своїми вірними слугами аж по трьох 
місяцях вернули додому? 

Відносини між паном і його бувшими підданими по знесенню 
панщини, були коли й не виразно ворожі, то все таки холодні, по- 
диктовані обопільним педовіррям і підозріннями. Пан усе підозрівав, що 
мужики ненавидять його, чигають на його життя, готові кожної хвилі 
впасти до двора, пограбувати все його добро і повбивати його з ро- 



— 347 — 

диною. Натомісць мужики підозрівали пана, що він усе ще шуі:..\і 
разом з иншими панамп способів, як-бп завернути скасовану паншдну, 
або якимось инціим підступом загарбати мужиків у свою вдасть, що 
він інтриґує і працює над тим, щоб на кожнім кроці шкодити та 
докучати їм. Оцей обопільний недружний настрій був неначе курява, 
що виступає із свіжо розваленої руїни і на хвилю закриває сонце. 
Селяне не хотіли ходити на роботу до нана инакше, як під вояць- 
кими канчуками, ніхто в селі не важився йти до двора найматися 
на службу чи на поденний заробок так, що для всього пан мусів 
спроважувати людей з дальших сел, між якими, аж надто, попадалися 
субєкти здеморалізовані вже давнішим двірським життям, а кілька 
разів навіть члени зорїанізованих злодійських шайок, жі, обізнавшиея 
в дворі, накликували своїх кумпанів і за ті два роки вже пару разів 
обчищували пана з усього, що можна було забрати. Пансьіа расові 
верхівці, якими величався грушатпцький двір, перші впали жертвою 
завидющих очей і давно вже гуляли десь по російських степах; та- 
кою-ж дорогою пішло й панське „фаміліпне" срібло, тоб-то закуплене 
від фамілії, що перед тим володіла Грушатичами. За всі ті збитки 
пан сердився на тих, кого найближче бачив перед собою, на груша- 
тицьких селян, і по-заочно лаяв їх і злодіями і розбишаками. 

Та що це таке, що оце він перший раз прийшов до них? Чи 
припадково лиш вступив до коршми, чи справді щось тягло його 
сюди? Він мабуть надіявся застати тут більшу громаду, але тепер 
рад був у душі, що застав тільки кількох людей. 

Знявши шапку і кидаючиЧернигів. Київ, а потрохи Одеси і1 Петербурґ. закипіла сильна 
праця на полі артистичної літеі)атури. Правда більша часть письмен- 
ників, особливо талановитіиіих і вільиодумніиіих. друкувала і1 друкук 
свої твори за гряницею, и Галичині. Але рівночасно бачимо змагання 
тих письменнтлв — проводити бодай де-що із своїх творів через ро- 
сійську цензуру. А де-які майже нічого не друкують за гряницею. 
До таких належать драматурги Кропивницькиіі. Кярпенко-Кариіі. Ота- 
рицькиі!. їх драматичні твори друкуються в Росії великими томами 
і видержують ио кілька видань. Правда, обік тих заслужених і ви- 
сокоталановитих ішсьменників користун)ться цензурними нолекиїами ве- 
лика купа зовсім недотепних писань ремісників, що ипіють театральний 
товар і засмічують літературний ринок, компромітуючи українське 
письменство. Російська цензура залюбки пропускав таке сміття, щоб 
потім, де треба, мотивувати потребу піддержування утисків україн- 
ського слова: така література, мовляв, не заслугув на те. щоб її 
толерувати. Натомісць поважніиіі праці, навіть такі, що давніше 
бу.іп друковані в Росії, забороняються цензурою, або лежать роками 
у цензорських шуфлядах. І так не дозволено передрукувати Ку.іішеву 
^ Чорну Раду'', ані Нечуеві ,, Хмари", щ) пройшли були цензуру 
в 1874 році. Збірник творів Мирного застряг у цензурі; збірник 
оповідань Конисько го ледви-не-ледви дійшов до третього тома, та на 
ТІМ мабуть і урветься. Ку.тішевого перекладу Шекспіра не дозволено 
друкувати в Росії, хоча „Гамлет" в перекладі Старицького був до- 
зволений іще в 1889 році. Так само годі дождатися українського пе- 



356 



рекладу Біблії. Цікаве те, що в останніх роках цензура ироиустила 
де-кілька творів Галичан і то навіть ввданнх поруч із творами Україн- 
ців ; таке замарковання вдностп і дружности обох відламів нашої нації 
було-б перед кількома роками зовсім неможливе. 



139. Отвертий лист до галицько - української 

молоді. 

(Я 1905 2ЮЦІ.І 

Те, що я хочу сказати вам. мої молоді прллтелі. тяке велике 
й радісне і заразом таке важке та прикре, що я бажав би, щоб це 
сказали вам якісь авторітетніші від мене уста, щоб де сказав вам 
хтось, кого вн найбільше любите і поважаєте і кому найбільше до- 
віряєте, щоб воно могло увійти в ваші серця, як могутний імпульс до 
нового життя, яіч вітхнення до нової праці, до перебудови вашого в.іа- 
сного „я" відповідно до нового світог.їїяду. 

Дожили ми великих, переломових подій. Те, що наповняло наші 
серця тугою і завистю при читанні подій таких бурливих літ, як 
1789 або 1848, тепер на наших очах. І не то, що на наших 
очах; бурлива хвиля історії захоплює нас самих, ставить нйшу націкі- 
майже в центрі вігаадків. 

Схід Европи, а в тім комплєксі також навіа Україна, переживає 
тепер весняну добу, коли тріскає крига абсолютизму та деспотизму, 
коли народні сили серед страшних катастроф шукають собі нових 
доріг і нових форм діяльностп^ коли невимовне горе, вдіяне народам 
дотеперішнім режимом, порушило найшпрші верстви і найглибші ін- 
стинкти людської душі до боротьби, якої результатом мусить бути 
новий перестрій зразу державного, а далі п громадського, соціяль- 
ного порядку Росії, а в тім комплєксі й України. 

Ви, молоді приятелі, що з зацікавленням читаєте новини з Росії. 
чи подумали ви про значіння тих подій для нашої нації, для нас 
усіх, для кожного з нас особисто? Адже-ж всесвітня історія — не 
історія героїв, а історія масових рухів і перемін; а іш-ж кожниі; 
особисто хіба не часть тої маси, яка цими подіями покликана до 
руху та переміни? Чи подумали ви над тим, куди можуть понести 
нас ті рухи, якою луною в особистім житті кожного з нас можуть 
відбитися ті переміни, і яі:і обовязки на кожного з нас накладає 
теперішня хвиля? Мені здається, що як люди, обдаровані свідомістю 
й даром думки, ми всі повинні про це думати, думати більше п ін- 



— 357 — 

твнзйвніше. ніж про все ішіііе, що нас цікавіио досі. Во приходить 
великі доба і горе нам, горе нашій нації, коли велика доба застане 
нас малими і неприготованиии. 

Велика доба для нашої нації почнеться .і хвилею, коли в Росії 
упаде абсолютизм. Останні події показують, що тоії упадок ужене за 
горами. Коли вірити рескриптові царя до міністра Булиґіна, яким 
доручено міністрові поробити приготовання до скликання вибраних ре- 
презентантів народу на наради в справах державних, то виходило-б, 
що цеії упадок уже наступив, бодай у прінціпі. Звісно, тому рескрип- 
тові неможна признавати серіозного значіння, гиіе це також симптом 
упадку самодержавства, що на такі рескрипти ніхто не звертає; осо- 
бливої уваги; значить, ісдержавної" великоруської 
нації. 1 наші відносини до Жидів мусять у.іягтн значній переміні, 
коли нашій нації пі)ийдеться ^ автономно'^ гоїтп гнп.ті рани, задані їй 
московським чігаовництвом через цшовіково нагромаджування Жидів на 
нашій території при помочі т. зв. „черти осідлости" та через вар- 
варські та не.їїюдські експеріменти урядового аранжування антнжидів- 
сьі:пх ройрухів, щоб ними відводити від себе вибухи народної роз- 
нукп та обурення. 

І всі, всі наїпі націоншіьні та іромадські питання мусять удягти 
основній переміні, коли впадуть дотеперішні китайські стіни, які ді- 
.і!т> нас від України. Наиіа література і преса мусить перейти на 



— 361 — 

?!ищий рівень, коли не захоче гинути в конкуренщї ■] тим типом 
літератури і преси, що виробився в Росії, не вважаючи на цензурний 
тиск, а може власне завдяки йому. Тісніїпі, частіші, ближчі зносини 
-! :)акордонними Українцяші мусять виробити у нас нгириіий, сво- 
бідніиіип світогляд, щпріїпі і свобідніші товариські форми, іік ті, 
що виробилися у нас піт, иіляхетсько-польськими або буршівсько- 
німецькіьмл впливами. Наиі голосний, фразеольоГичний та в більшій 
части нещириіі. бо ділами не попертий, патріотизм мусить уступити 
місце поважному, мовчазному, але глибоко відчутому народолюбству, 
що виявляб себе не с.товами, а працею. Наша масова інерція, ще 
приймає безкрптично слова тих. які цим чи инішім припадком були 
поставлені ,.на чоло народу", стали послами, професорами, головами 
товариств і т. и.. мусить уступити місце живій, критичній праці 
думок і готовости — все і всюди подати й свій голос у загальній 
<;ираві, виконувати діяльно, на власне ризико, але з повною свідо- 
містю сво(;; горожапське право. Наша аж до гряниць безхарактерности 
посунена толєранція хиб та слабостей наиіих ближніх, навіть тоді, 
!:оли вони, із сфери приватних відносин, переходять у сферу това- 
риської та грюмадської дія.іьпости, мусить уступити шсце живішому 
моральному почуттю і енергійнішій реакції проти усякої моральної 
гнилизни, що грозила-б розпанопштися в наших товариських відносинах. 
Инакше, мої дорогі приятелі, ми тут в Гоичині та Буковині, замісць 
духового центру України, зробимося гнилим і смердючим боляком, 
який з обридженням оминатиме кожний свідомий Українець, що за- 
ховав іще живе почуття самоповаги. 

Оце моральне переродження, яке вповні доконається певне не 
швидко, а;}; наслідком праці поколінь, та до якого і>піульс кожний 
із нас повинен дати сам собі власною постановою, буде першою 
умовою можности тіснішого, дружнього і продуктивного сігівділання на- 
1П0Г0 з закордонниші Українцями. Як-бп ви знали, мої молоді прия- 
гелі, скіїьки зненірря, розчарувань та знеохоти нагромадили дотепе- 
]>ішні .зносини 1\лпчан та Вуковинців з Україною, скільки сорому та 
прикрости робили не раз Ук'раїнцям наші „націона.льні". а властиво 
місцеві хиби — неточність, балакучість та пусто мельство, байдужістг. 
до важних загальних справ і завзятість у дрібницях, пуста амбітність 
та брак самокритики, парадовання європейськими формами при основній 
малоосвітности та некультурности. як-би ви знали і відч^-вали це 

так, ЯБ іц>ого вимагає теперішня хвиля, то я не сумніваюся, що 
в серці кожного з вас зпайпілась би моральна сила, щоб сказати собі 
і пооа.стп -ганнібалеву присягу": віт сього дня до.іожу всякого зуси.лля. 



— 362 — 

щоб увільнитися віт тих хпп. поводитися краще, працювати ииль- 
иііііе над собою. 

Та все те кажу тільки для вас. особлігео для тих. хт(.> захоче 
мати зносини з Українцями, щоб охоронити і'іого і тих. із р;им він 
буде мати зносини, від прикрих розчарувань. А іоловна річ у тім. 
чим можемо ми. Га.личани і Буковинці, в разі снобцніишх зносин 
у Росії, помогти Україні. На капітали ми небагаті, та й. не каиіта.тів 
потрібуватимуть віт нас Українці. Так само дурять себе ті Гали- 
чане та Буковинці, яісі вже тепер облизуються, надіючися, що свобода 
в Росії одкриє їм дорогу до роблений інтересів, до користних посад 
та сутих доходів без праці. Певна річ. у порівнянні до нашої зароб- 
кової шзерії російські відносини не одному можуть видатися блиску- 
чими, а.те не треба забувати, що на легкі заробітки та масні посади 
всюди конку[)Єнтів багато, а спеція.тьно Росія багата на таких „таїп- 
кентців". із якими наїиі кандидати не легко впт])имаБ)ть конкуренцію. 
Та й не ,. ташкентців " , не аферистів, не спекулянтів на легкий хліб 
потрібуь віт нас Україна, і коли ми нічого ігашого. лініш^го не зумівм" 
д ати їй, тоді сором і ганьба нам ! 

Не заімпонуємо ми Українцям і своєю інтелігенцієн». своїм рівнем 
теоретичної освіти. .Іиха доля змусила нас віфостати і вчитися в краю, 
де завдяки шляхетському режимові наука вва'лсається небезпечним 
оружжим. якого не слід давати в руки суснільности. і,е шкільне навчання 
в самім зароді затроєне конфесійними, по.тіттічними та націона.тьними 
пересудами, де свобідна критика виелімінувана з виховання, де панує 
т. зв. Вго1:8І:и(ііит. навчанн!! для хліба, длп карієри, навчання тісне 
та далеке віт тої ипірокої гуманности. ии> .іежить в основі захітно- 
европепського. а подекуди навіть російського вищого иікі,тьництва. 
Отже й тут не багато чим можемо стати в пригоді Українцям. ІЦо 
найбі.іьпіе хіба ?гк вчителі мов німецької, польської, потрохи 

іс.тясичних. бо наука мов у напіих іиісолах т])актуеться справді 
ліпіие. ніж у російських. Хоча й тут треба сказати, иц» остатні роки 
зазначили поворот на гірше і, наприклад, знання німецьь-ої мови, яке ви- 
носять молодші Генерації з галицьких гімназій, може довести до роз- 
пуки всякого, хто ставив би до того знання ;іі.і(Ч> хоч трохи вищі 
вимоги. 

Та ііі)оте є у пас де-що таке, що може стати в пригоді 
Українцям у Росії. Маю па думці той практичний глузд, звичку 
більше придивлятися до конкретних (|)актів, !п: до теорій, і більїпе 
вироблену звичку до иублпчного життя, до орґанизацій і парлямен- 
таризму. Надто довголітня бо])(»тьба за національні права виробила у нас 



І4 



363 



ін'нну традицію і немалий засіо досвіду в таких справах, що все 
може дуже придатися тепер, коли її російську Україну жде аер- 
снектива проходити ту саму іиколу поміж двома вогнями польським 
і московським. Правда, і ті доорі прикмети в дуипий галицькій атмо- 
сфері переходять на хиби, на тісноз.орість, -боязливість, байдужість 
до всяких сміливих поривів і :тскоруз.лість у своїм тіснім гуртку, та 
тут уже певно нове історичне життя в ширших межах самі) собою 
швидко здужає усунути ті хиби. 

Я бажаю тільки одного — звернутії вашу увагу, молоді нриятелі. 
звернути увагу всеї суспільности па ту велику історичну хви.лю, якої 
наб.лиження чуємо всі. Нам прпі'ідеться змобілізуватн всі свої сили, 
щоб задовольнити потреби тої хвилі. Та поки ще вона не надійшла, 
до праці, молоді прияте.лі, до інтензивної невсипущої праці над собоь» 
самтга! Здобувайте знання, теоретичне п практичне, гартуйте свою 
волю, виробляйте себе на серіознпх. свідомих 1 статечних мужів, 
повних любови до свого народу і здібних виявляти ту любов не ио- 
токами шумних фраз, але невтоіушою, тихою праце»». Таких мужів но- 
трібує кожна нація і кожна історична доба, а вдвоє сильніше буде 
їх потрібувати велика історична доба, ко.ли всій нашій Україні перший 
раз у ґї історичнім життю всміхнеться хоч трохи повна горожанська 
і Н(»літична свобода. 



VIII. Наталя Кобринська. 

140, Дух часу. 

Був цо>імуриі'і зімовий день. Грубі, сиві хмари низько васіли 
над землею і все вц них темнію та сіріло. Замерзле болото вкри- 
налося білим снігом, що злегка укладався в грубу верству. 

Пані Шуминська, зажісць пообіднього сну, взяла до рук панчішку 
й сіла коло вікна. Ніщо не мутило ні [фугом неї. ні в ній самій 
тихого настрою. Вона знала — де, що і як робиться в господарстві. 
Знала, ш,о дівки мили начиння в кухні, а нарубки чистили стайні 
та крутилися коло худоби. А втім зімою не треба так гостро нагля- 
дати за челяддю. Весна, осінь, літо — то пора праці, де пильненько 
трсбя прикладати руки до роботи. 



Наш Шуминська вже була не молода, близько шестидесяти літ, 
жінка — очі вже недомагали. Витягнула вона з кишені оправлені 
в ріг окуляри. иок.іала їх на ніс, кину.іа в куток клубок з бавовною, 
розложйла дроти й зачала жваво ними неребірати. Нитка бавовни 
вязалася н ключки, які безповоротно чергувалися новими, як дні, 
місяці, літа в житті людськім. А скільки ті дні понесли із собою 
хвиль прикрих і милих, смутку й радости — хто-ж годен спамятати! 
Одностайна робота навела задуму на неї. Давно пережиті дні й події 
зачали відживати, набірали давніх красок і життя, ясніли давнім 
іфомінням. Пані Шуминська полину.ла думкою в далеку минувшість, 
десь у хвилі наймолодших, дитинячих літ: відгрібалися вони в при- 
тупленій памяти, як би то було недавно — ніби вчора. 

Перебіраючи дротами, нагадала вона собі, коли иі,е маленькою 
дитиною вчи.іася тої штуки від своєї старіної сестри. Як незручно 
плуталися їй тоді пальці, зачіпали дроти, витягалася нитка, придержу- 
вана рукою ввдтельки! . . . Думки з да.іекої далечини міняються, як 
<ч)нні мрії. Тут зависнуть на стебельці квітки, залепечуть невиразнон) 
мовою дитини і переходять до поважних моментів і подій, а потім 
знову звертають до невиразних дрібниц духа, що не знала, 
що робить. Вона перечувала, що з тих книжок віяло чимсь чужим, 
що це були висланці та знарядн ворожого їй демона, що з них плила 
течія, що де далі, то більше підмулювала беріг її тихої пристані. 



Пальці пані Шуминської жваво порушалися, блискучі дроти тільки 
мигали в дрібних ключках, а гадки торочилися разом з ниткою, що 
тягнулася з клубка. Як наймолодший син зробив матуру й заповів 
батькам, що йде „на права", вже йому ніхто не перечив. 

— Най уже буде, чим сам хоче, — сказали обоє старі, — 
аби тільки потому на батьків не нарікав, бо нема нічого прикрішого, 
як коли діти нарікають, що батьки їм будучність попсували ... — 
Але з тяжким серцем виряжала його мати на університет. Досі він 
бр дитиною, та хоч не дома, то все ближче до батьківського ока, 
але тепер сам один без жадної опіки буде кинений у вир ве.іикого 
міста, в ту безодню безмірної деморалізації. Ох, скільки то добрих 
хлопців, дітей порядних батьків, упало жертвою великого міста! . . . 
І знов життя одної дитини закривалося пітьмою безмірного віддаленя, 
де губилися всякі умовляння й голос матері . . . 



— 373 — 

З острахом та неспокоєм у серці слідила мати за кожним сло- 
вом і рухом сина, коли той прищив з товаришами на вакації додому. 
Не пускала проз ухо жадного слова з їх дружніх розмов, та що 
більше ^ла, то більше її серце кровю обкипало. Ловила недокінчені 
слова і фрази, що аж надто ясно говорили про життя молоді, якого 
вона так боялася. Крім того, відбивалися об її уха ще речення й по- 
клики ЦІ.ІКОМ для неї незрозумілі: „народ . . . рівність, свобода . . . 
французська революція . . . експльоатація мужика . . . сорок восьмий 
рік'^ . . . — Ось що раз-по-раз виходило з уст молодих людей, і тим 
більшим страхом наповняло її, чим менше вона з того розуміла. Од- 
наче найбільш трівожили її уваги про Бога, про правдивість його 
істнування та опіки . . . Вона також дійшла, що син не молиться 
і що в церкві заховується, як поганин, без побожности і скрухи 
християнської, „о. Боже! — говорила не раз про себе, — звідки 
має взятися ласка твоя, коли люди не визнають тебе! ... О, мудрці, 
мудрці! лиш гнівите Бога та накликаєте його кару на других 
.людей! . . . Нема Бога?! А звідки взялося все на світі — дерева, 
птахи, звірята? Хто все те сотворив, як не Бог?" 



Завсігди, коли буря повставала в душі пані Шуминської, а серце, 
болем діткнене, тремтіло, — ■ вона висилала невидимого посла до Бога 
— молитву. І чула, як викликаний нею янгол Божий зближався 
і приносив спокій. Тоді сила молитви була їй ще потрібніша, як 
колись иншнм часом. Щоб відвернути справедливий гнів Божий від 
невірного сина, вона брала до рук свій молитовник і відмовляла 
молитву, приписану на смуток і терпіння. Але слова молитви, замісць 
лагодити її сум, ще більш його змагали. То був гимн до Бога, що 
прославляв Його всемогучість, силу та безмежну доброту, якої люди 
не пізнають, і кінчався проханням найнижчої рабині. 

В тих най лиш Твої громи ударяють. 
Що Ти їм жизнь дав, а вони Тя не знають! 
Се моя просьба щоденна, покірна, — 
Тим Тебе славлю я, рабиня вірна. 

Слова гимну запалювалися перед її очима вогняними стрілами, 
а холодний піт виступав на чоло. І вона стільки, ох, стільки літ 
молилася і просила за пімсту на невірних, а тепер та пімста сунеться 
до неї самої, зависає чорною хмарою над її власним гніздом і загрожує 
громом . . . 



— 374 — 

І ввижалося їй, що той грім уже недалеко, що вже чув вона 
відгук його глухого гуркоту в повітрі, що перші блискавки вже про- 
дирають небо. 

Якось раз читав її чоловік в газетах, що „теперішня молодь 
віддається фантастичним мріям і побивається за змінами в суспільності, 
але це дійсно лиш фантазія та видумки молодих голов. Вікового ладу 
ніхто змінити не може, а зміняється він сам собою, промислом та 
відкриттями. А ті, кому здається, що суспільні відносини можна змі- 
нити, як одіж, ніби офіцерський мундир переробити на бальовий фрак, 
або коротку куртку на поважну чемерку, ті не знають, що тим спро- 
вадять лише кріваву катастрофу, нічого не досягнуть ані для себе, 
ані для загалу та тільки стануться жертвою свого хвилевого запамо- 
рочення, знарядом в руках людей, що вганяються за почестями". 
Мало вона з того розуміла, але серцем розібрала, що це стоїть 
в якомусь звязку з тим, що вона чула з уст свого сина та його 
товаришів. І з того може вийти щось дуже-дуже зле. Бог видимо 
покинув тих, що Його зневажають і йдуть на бездоріжжя, не про- 
свічені Його мудрістю та ласкою. Затрясеться земля від гуку бороть- 
би, стогону тяжких ударів; одні впадуть трупами на місці, другі 
зависнуть у повітрі, і тільки круки з подробицях виявився він. 

— Давно ви побралися? 

— Уже пять років буде в-осени. 

— Маєте дітей? 

— А як-же! Маємо двойко: хлопчик і дівчинка. 

— Ну і що-ж? Дітки здорові? 

— Слава Богу! 

— ХлопчиЕ мабуть ж'вавий, втішний. 

— Еге, страх жваве, чорнявеньке, хороше. — Гнат зразу ожив 
і вже дивився просто в очі. 

— Ви як-же побралися? Мабуть за жінкою взяли добрий посаг ? 

— Я? Де там! У неї тш.ки скриня була, вона з дуже бідної 



хати. 



А у вас було що? 

А як-же: сім десятин, виноград, садок добрий 



— 380 — 

— Так ви не з користи брали її, а може робітниця була добра? 

— Добра робітниця, хазяйка на диво, але . . . Побралися ми 
із кохання, — якось соромливо додав Гнат. 

— Що-ж ходили до неї? . . . 

— Ні, більше вона виходила до Дністра, а я її чекав де у за- 
воді під вербами, заберу і їдемо на всю ніч по річці. Рибу лапали, 
але небагато її зловили, — вже усміхаючись, сказав, — більше роз- 
мови було, та у плавнях вона співала, а я слухав ... 

— Так ... Ви і кохаішся, як добрі люди, і тепер любите її, 
з чого-ж то сталося оте лихо? Чого ви хотіли позбавити її життя? 
Не розумію. Ви розкажіть усе чисто, по правді, не соромтеся. 

— Е! Багато казати, та нічого слухати . . . 

— Ні, слухати є п],о . . . То потрібне. 
Гнат мовчав, пі;ось думав, а далі почав розказувати: 

— То все це за теє ... за те, що вона мене дратувала . . . 
Ще дівчиною була, й тоді на людях дратує, тому ми не бували 
ніколи серед хлопців та дівчат, а їздили у плавні. Там вона була 
і;обра, гарна, а то дратує мене. 

— Ял-же вона дратувала? 

— Еге, як! Погано, от що . . . Вона звала мене за те, що 
я бііяетий (хіба-ж то моя вина?), звала от тим . . . звала . . . гнида . . . 
от що-о. 

— Ну, так що-ж? Може вона жартувала, сміялася. 

— Еге-ж, ото саме й є. Сміялася? Вона, як усміхнеться, то я од 
радощів аж підскочу, так лагідно, мило, а вдруге як почне сміятися, 
регоче, то я-б її убив на смерть. Я вже знаю цей сміх, то не сміх, 
а злість смікуча, регоче і дратує мене, просто до живих печінок 
доходить. Я знаю її сміхи . . . 

— Із чого-ж то починається? Невже так, як з пальця виссе? 

— Е, ні ... Це з того, що, правду кажучи, вона страшенно 
працює і у городі і коло корови, і у винограді й коло свиней, — 
а я по рибу, та по рибу. Що-ж? Гріха ніде діти: не люблю я госпо- 
дарства, ненавиджу поля і, правду кажучи, нічого не роблю, бо нічого 
з моєї праці не виходить, от я і оддав людям землю за копу, а сам 
заробляю рибалкою : що піймаю рибу, однесу у місто та продам панам 
чж Жидам, а їй же гроші оддаю.| 

Аж ні: працюй, каже, іди в поле. 
Я кажу, що^не можу, а вона тоді почне висміюватись. -„Бач, 1 
каже, який пан, ^білястий; .тому й не може робити, що білий як 



— 381 — 

жидівська хлова, *) булка така", — і сміється і почне вигадувати, 
та дратувати й регоче, а далі й теж каже ... те погане слово, 
я його не .люблю, бо мене з дитинства тим словом дражнять . . . 

Тоді я її убив би, на шматки порвав ; та ще-б і це нічого, а то 
лице злісне, а сама регоче: ,,Ха! ха! ха!" А у мене серце розри- 
вається. Так допече, так допече, що я гримну дверима, візьму вудрж 
і весло та на Дністер. Там серце одійде . . . Иноді цілий день і ніч, 
не ївши, там сижу собі. 

— А як-же було от це, коли ви її топили? 

— А так було. Спільищки пожали пшеницю, я полічив копи 
її казав їй возити копи, цеб-то доглянути, як спільпщки привезуть 
і складуть, а сам поїхав по рибу. Бо сами знаєте, тепера саме вода 
прибуває, каламутна і добре ловити. А вона каже, п];о хазяїн мусить 
возити копи. Воно таки правда це, але ш;ось зо мною сталося . . . 
Спека у полі, а мене так і тягне на воду, так і тягне . . . Покинув 
я ті копи і повіявся на Дністер на ніч. Вернувся опівночі — ні- 
чого не піймав. Наталка мовчить, а то подивиться на мене і за- 
сміється. Чую я, що знову почне своє навіжене: „Ха! ха! ха!" 
Я й кажу, так щоб замовити п погодитися: „Годі тобі пхикати та 
реготати, краще от поїдемо, діти сплять, поїдемо по рибу, самому 
не зручно, а удвох напевно піймаємо." Дивлюсь, вона неначе й ла- 
гідніше дивиться. „Памятаєш, кажу, як їздили ще тоді, як не по- 
бралися? От завезу тебе у саму течію під верби" . . . Вона і згодилася 
і так любенько вже ми зібралися і иіш.іи на беріг. 

До світу ще було годин зо три. Переходячи дорогу на березі, 
стріли ми наших селян, вони вже верталися з поля, везли копи. 
Поздоровкалися, а одного чортяьса сійнула за язика: „А що це 
з Дністра копи возитимете? Га? ^Оце хазяйни!" — і засміявся. 
З цього і почалося. Сіла вона у човен, одпихнулися і тільки вийшли 
на воду, і тут розлилася: „Ха! ха! ха! Хазяїн! Ха! ха! ха!! Справді 
господарь! Перший на ціле село" . . . Сміється, аж душиться і все 
пригадує: „З Дністра копи возитиме!" і знову і знову, а у мене 
кипить. Я на неї гримнув, сказав, що битиму, а вона: „Гнида 
біляста, погана" ... 

Так вона дратувала мене, аж поки течія не знесла нас під самі 
очерети. Ну, думаю, я-ж тебе навчу. Зразу якось я її ухопив і кинув 
у воду. „Оце тобі за лайку", а вона: „Гнида, гнида!" і ухопилася 
8а край човна. Я її за волосся та у воду з головок). Що-б ви думали? 



1) Хлова — жидівська булка. 



— 382 — 

Не може вже лаятись та дратуватп, одною рукою держиться за краж 
човна, булькотить, а другою на своїй же голові показує, як дупшть 
гниди! Я її ще дужче. Булькотить, я її підняв на повітря. „ Рятуйте І'^ 
закричала і зараз: „Гнида!" Я знову голову у воду одною рукою, 
а другою її руки одірвав від човна і хотів уже одпихнути її на 
глибину, коли мене хтось вдарив по руці, я її пустив. Це були сусіди 
рибалки, вони вптягли її з води . . . 

— Так, п],о ви хотіли її утопити на смерть? ... 

— Хотів утопити, і втопив би, як би не рибалки . . . 

— Ви самп признаєтесь, а чи знаєте ви, що вам загрожує, яку 
на вас кару накладуть? 

— Ні, не знаю. 

— Каторжні роботи, вічне заслання на Сибір . . . 

— Вічне? Це за те, що я скупав її? 

— Ні, не за купання, а за замах на вбивство жінки . . . 

— Вічне поселення, — тихо промовив Гнат, тяжко зітхнув. 

— Ну, от ви й нод)майте добре . . . Одно купання, а те, що 
хотіли одібрати життя, втопити — це зовсім друге. Ви подумайте 
добре і кажіть . . . 

— Що-ж? Я казав . . . хотів утопити, на смерть ... ■— тих* 
промовив Гнат. 

В той мент хутко розчинилися двері й так стукнули, що іш 
обидва здрігнулися, і вскочила Наталка. 

— Бреше він . . . бреше поганець . . . Я, вибачте, усе чула, 
двері не пц.іьно були зачинені, усе чула . . . Бреше він, — хвилю- 
ючись, уся червона, хутко промовляла Наталка. Очі неначе блискавиці 
зоріли, карі великі очі, уста дріжать: вона страшенно обурена. 

Гнат упродовж усієї промови Наталчжної не спускав з неї очей 
і тільки часом звертався до мене, кивав на неї і казав: 

— От, сами бачите, яке добро! Еге, так, кажи більше ... Ож 
яке зілля! Бачите? 

А вона: 

— Бреше, усе чисто бреше. І як не сором отаке набрехати . . . 
Рибу ловив? Жидам продавав? За пять літ — три рибини продав. 
Бачите? Яке добро?! ... ну, може пять рибин на три чи пять кар- 
бованців . . . Усе чисто бреше . . . 

Знаю я це рибальство! . . . Ще згадує, як молодим мене возив . . . 
Що-ж і тоді рибу ловив? Він . . . ловив . . . рибу!! Знаю я тебе! Він, 
знаєте, виїде на річку, ляже у човні й дивиться на небо, або на; 



— 883 — 

дринбі') грає, або на сопілці, або іцось мурчить собі і от, як вії 
ловив рибу ... І залицятися умів, що й казати . . . Добре ... а то все 
бреше. „Хотів на смерть утопити." Бреше і сорому не має. 

— Чуєте? Чуєте? А? Вона краще знає . . . 

— Не так це було, усе не так, чисто не так. Що правда то 
правда: я його дратувала, сміялася, вигадувала. Бог знає що, це так, 
але він не сердився. Крий Боже! То він так, жартуючи, бач який! 
Бреше і вигадує ... На смерть . . . От, бачите, яке добро?! 

Він сам сміявся ... він хотів мене налякати, хотів просто ску- 
пати, вимочити, як ту коноплю ... от що . . . от, а то усе брехня . . . 
« Гнат дивився на неї тільки й кажучи: „Еге, так бачили? От 

яке зілля", сам просто закохано дивився, він милувався нею . . . 

Наталка ще довго говорила і все одно і те-ж саме, докж я мі 
не перебив. 

— Ви кажете, що він то, жартуючи, зробив? 
. — Присяй Біг, жартуючи. 

— Сам теж сміявся? ... 

— Реготав ... хотів, жартуючи, налякати . . . 

— А ви що скажете, Гнате? 

— Кажи, кажи Гнатпку, ткьки правдоньку, одну правдоньку. 
Нащо брехати на себе . . . 

Гнат мовчав і опустив додолу очі. 

— Кажи, любенький, годі тобі звірюкою дивитися . . . 

Але Гнат ані пари з уст. Ті.іьки зблід, тяжко дихав, з іоба 
у його падали додолу великі краплі поту. 

Очевидно в душі йшла тяжка боротьба, він не хотів брехати. 
Справа стала тяжкою, треба було знайти шлях вийти з цього кола. 

— Ви обидвоє стомилися, я теж утомився, йдіть, сядьте на 
ґанку, подумайте, а потім я вас закличу. 

Гнат і Наталка вийшли, сі.іи на ґанку і мені чутно було їх 
голоси. Говорила хутко Наталка, иноді Гнат щось скаже, одмовить, 
і вона .знову говорить і говорить, яка була розмова, я, само собою, 
не прислухався. 

Справа справді тяжка і погана. 

Тут почалися муки моєї душі і боротьба серця з холодним ро- 
зумом і обовязком. Серце казало: ти мусиш вирятувати цю людину, 
не вважаючи ні на що — обовязок, право — це все умовне, а пщрість 
і добро — вічне: од тебе залежить згубити усе життя, од тебе і ви- 

') Вигрян, 



— 384 — 

рятувати. А розум каже своє: почуття хпбні. право їарантує од хиб, 
серце одкинь і памятай обовязок. А фактично це виходило так: коли 
я зашпш' Гнатові показання, то він обвинуваченні!, що-б не казала 
Наталка, ііого віддадуть під суд. На суді можуть зовсім не питати 
свідків, — прокурор одмовиться, визнає їх непотріб нпшт, бо обвігау- 
вачений Гнат сам признається, а коли й: будуть свідки, і:оли спитають 
Наталку, і та усе одкине і скаже, що Гнат не хотів її утопити, то двоє 
других свідї:ів докажуть, що вона кричала: ..Рятуйте'^, що її витягли 
непритомну і присяжні засідате.іі можуть не повірити Наталці і засудити 
Гната, а суд дасть йому каторжні роботи, а найменше заслання на Сибір. 

Коли-ж Гнат скаже, що він це зробив, щоб тільки налякати її — . 
немає криміналу. 

А.іе я боявся, що він не скаже так. 

А з другого боку, — це-ж сміховина, за таку справу — людині 
гинути. 

Як вийти з цього? Я почував, що сам Гнат помиляється, він 
глибоко, свідомо не хотів її позбавити життя, що спершу його ба- 
жання було вкинути у воду і тільки, але без зіети убипства, а коли вона 
і з води його дратувала, у нього був один мент утопити її — і ця 
думка, страшна думка сильно опанувала його розумом; він усе забув, 
і те що сильніше, те .лягло зверху і опанувало його розумом. Серце моє 
казало: ні, він не хотів її утопити, він сам помиляється. Але де-ж 
обєктивні докази? Як я можу це виявити у слідстві, на бумазі? Ніяк. . . 

Пройшла година, і дві, а в моїй душі йшла боротьба. При кінці 
я твердо рішив: вирятувати цю правдиву, нещасну людину і не до- 
пустити навіть до суду. Для іц>ого я мусів скривдити, одійти од 
права — закону. Судіть мене, а коли і скажете, що я винен, це не 
образить мене: бо моя душа, совість спокійна. 

Я вже казав, що я розпитував, і Гната і Наталку, але нічого 
не заппсував. Треба їх викликати, і побачимо, що вони скажуть, цеб-то 
що скаже Гнат, може він згодиться сказати, що зашру вбийства не 
було, а тільки жарти і купання, — так і запишем, а усе, що він 
раніше говорив, — забути, неначе я не чув, збрехати, скривдити. 
Ну, що-ж робити? А коли він скаже, що хотів утопити? Тоді що? 

Я гукнув їх. 

Увійшли другі люди: не та Наталка і не той Гнат, що за годину 
були у мене. 

Червоне од спеки і хвилювання обличчя Наталки — тепер була 
бліде, уста навіть бліді, ті.іьки очі дивилися безнадійно, молячи і про- 
сячи; куточки рота опустилися і навіть на гарному молодому обличчі 



і 



— 385 — 

:зявилися моріїиінп. Гнат завше білий, тепер неначе позеленів, голову 
спустив і уперто дивився в землю, не зводячи очей; уста сині, шцно 
стулені, навіть рукп ухопили і стискали одна другу — все свідчило 
про упертість, у неї явно бачився одчай, сум, — у нього упертість. 
Не було ніякого сумніву, що він не збреше, що він переконаний, 
глибоко вірує останньому вражінню, останній думці — що хотів її 
на смерть утопптп. 

— Ну, що -ж тепер скажете? — запитав я. 
Але ВОШІ мовчали . . . 

Треба було чим небудь скінчити ... і я рішив : скривджу, що 
і'іуде — то буде. 

Гнатові сказав вийти з кімнати, а Наталчину одповідь завів 
у протокола. Ппшу і инколи спитаю про деталі ... Бідна Наталка 
дивилася здивовано, дивилася просто у вічн так, що ставало ніяково, 
вона наче гіпнозувала мене. Скінчив я протокола, прочитав їй помалу 
з перекладами на нашу мову. 

— Так ви казали? 

- Так, так ... усе чисто так, як я казала . . . 
Дав їй підписати, — на диво, вона грамотна! Розписалася, стала 
гадати. 

— ■ А що-ж . . . що-ж . . . тепер буде? 

— А ви як думаєте? 

— Не знаю . . . але ... як йому щось буде, то треба й мені 
карп, я-ж винна . . . Нащо я дратувала? ... — тут вона більше не могла 
вдержатися, уста тремтіли, і сльози закапа.ли з очей. 

— От бачите, са>ш бачите, до чого доводить дратування . . . 
Раджу вам, ви це покиньте, не треба ніколи. 

— Шй любий папочку ! присягаюся, що ніколи, ніко.ли не впмов.лю 
того образ.ливого, ноганого слова й ніколи не буду його дратувати . . . 

При такій заяві Наталки, не було рації питати Гната і запису- 
вати у протокола, а те, що він казав ... я забув. 

Не було форма.льно рації питати свідків, бо сама потерпівша не признає 
факта замаху на її життя і діло, справа поїхала на прекращення . . . 

Одпускаючп їх додому, я дав Наталці розписку, що рештанта 
і бумаги приняв. І кажу: 

— Ну, йдіть щасливо додому. 

Гнат неначе не дочув, чи не поняв віри, стояв мовчки, тоді 
Наталка взяла його за руку: 

: — Ну, „рештанте", іди. Я тебе привела, я тебе й додому 
одведу, — і в очах у неї знову були искорки і тон жартовлпвпй. 

ЇІІ Читаика. 25 



— 386 — 

Пройшло три чж чотпрі роки, випадково я проїздив через село, 
де жили Гнат із Наталкою. Мені хотілось їх побачити. 

— А де тут хата Гната? — питаю прохожого. 

— Якого Гната? Чи не Наталчиного? 

— Еге-ж, цього-ж самого. 

— А он- де, — і він показав. 

Підїхали ми до хати не Наталки — Гнатової, а до хати Гната 
— Наталчиного. 

(Просто дивовижно, як це селяне одним словом уміють характери- 
зувати напг.іибші відносини!) 

Почувіпи почтовий дзвінок, із хати вийшла Наталка. 

— Поздоров Боже, Наталко! 

— А! це-ж ви! Добри-день, вітаю, прошу до хати, — привітно 
запросила Наталка. 

— Дякую, не маю часу. Хотів тільки побачити вас. Ну, як же живете? 

— А с.тава Богові, добре. 

— Не сваритесь? 

— Ні, добре живемо. 

— А дратувати покинули? 

— І иі,о це вам Бог дав? Я-ж тоді нрисягалася, хіба не памя- 
таєте? Ні . . . ніколи того немає . . . Живемо любо й 5шрно . . . 

— А н];о це ви, Наталю, так змарніли, може слабували чи що? 
Така гарна молодичка і так змарніла. 

— Е! Де там гарна, — усшхаючись одповіла, — може була 
колись. Не слабую, а так . . . стомилася, раз-у-раз у роботі, праці 
багп.то, діти, а тут і все хазяйство на моїх руках , . . 

І справді Наталку трудно було пізнати ■ — так вона схудла, 
постарі.іась. 

— А де-ж Гнат? 

— А де-ж рибалці бути? На річці десь. 

— Що-ж, рибальство його таке-ж користне, як і тоді було? 
Наталка, усміхаючись, тільки махнула рукою. 

— Та нічого, на наш вік вистарчить, усього доволі: і хліб 
і худоба, усе є . . . нехай собі рпбалкує ... — і трохи помовчавши, 
додала: — він і справді не може в полі. Я тепер вже зрозуміла . . . 
Така вже його вдача ... 

— Ну, бувайте здорові! 

— Щасливо. 

Совість мене за ту кривду у справі не мучила. 






X. Михайло Грушевський. 

142. Острозька Академія. 

Лічиться першим огнищем нової освіти, нового шкільництва, но- 
вого духового життя в дусі нової щзосвітної нроґрами — Острог, 
резиденція князів Острозьких 1580-их років. Це но заслугам, і великий 
жаль, що наші відомости про острозьку школу, про тутешню ви- 
давничу діяльність, про гурток учених і літератів, згромаджених коло 
тутешньої друкарні п школи, — одним словом про всю ту суму про- 
світних і наукових засобів, які обіймаємо назвою „Острозької Ака- 
демії," — ще й досі так незвичайно бідні. Неясною уявляється 
навіть особиста роля самого фундатора, князя Острозького, її мотиви 
й участь його в ріжних сторонах Острозького епізоду. З тих часів 
мало маємо ближчих відомостей про князя, та й взагалі, поки не 
використана зостається його особиста кореспонденція, ми все ще не 
можемо здати собі вповні докладної справи про мотпви й характер 
його діяльности, про його особисті й суспільно-національні прикмети, 
— хоч яку визначну ролю відограв він в очах сучасників, хоч яку 
сильну увагу притягав до себе і пізніипгх поколінь і новіших 
істориків. 

Молодший з двох синів Константина Івановича Острозького, 
славного гетьмана великого князя литовського, найвизначнішого з су- 
часних православних маїнатів, що вважався через те головним опі- 
куном своєї народности й православної віри — князь Василь-Кон- 
стантин виступає на перший плян в 1540 році, з смертю свого 
брата Ілії, що вмер у 1539 році в молодих літах, не полишивши 
иншого потомства, крім прославленої своєю траїичною долею доньки 
Гальшки. Князь Василь — пізніше званий звичайно Константином, 
на честь батька, тоді був ще молодим хлопцем. Але і вирісши, він 
довго вів тихе й мало замітне життя, не вважаючи на незвичайно ви- 
значне становище, яке давало йому голосне імя батька, величезні 
багатства і особисті звязки. Розділені між ним і родиною його брата 
Ілії Острозькі маєтности зібралися в руках князя Василя-Константина 
в 1570-ох роках, ко.ли його братаниця Гальшка по своїх бурхлц;;их 
пригодах, по смерти силоміць накиненого їй королем чоловіка, котрого 



388 



вона до смерти не хотіла мати за мужа, дісталася до двору свого 
дядька. Оженився князь Василь-Константпн теж з пребагатою дідичкою, 
репрезентанткою одного з перших польських домів, Софією Тарнов- 
ською, донькою каштеляна краківського, що по смертп свого одинака- 
брата одідичпла всі маєтности батька. Старшу доньку свою Гальшісу 
видав він за Яна Кишку, одного з найбільших маїнатів в. князя ліі- 
товського, протектора социніян, другу — Катерину за Криштофа 
Радивила, першого литовського маїната, провідника протестантів, і її 
сином був Януш Радивил, що потім теж грав періиу ролю на Литві, 
як його батько. Старшиіі спи князя, Януш, з огляду на повагу й фа- 
МІ.ІІЙНІ звязки свого батька, ледви дійшовши тридцяти літ, був. імено- 
ваний волинським воєводою, а кілька літ пізніше каштеляном кра- 
ківським — першим світським сенатором держави! Молодший син 
князя, Олександер, дістав тоді волинське воєводство по старшім браті, 
не маючи повних двядцяти трьох літ! Сам князь Василь став на 
24 році старостою володимирським і маршал ком волинської землі; 
потім дістав воєводство київське, і цеп титул носив до смерти. 

Не вважаючи на цю повагу, незмірне багатство, звязки п виливи, 
якоїсь хоч трохи визначнішої політичної ролі княз Василь не грав. 
Українським маїнатам, взага.лі православним, це таки було й не легко; 
але й інтересу до справ політичних, адміністрації й нубличної діяль- 
ности взагалі князь Василь видно не мав. В ро.лі київського воєводи, 
цеб-то першої особи, найвищого урядника на Поднінровю зостався він 
пасивним свідком того многозначного суснільно-нолітичного процесу, 
який переходив тут ири формуванні козаччини. Князь держався правила 
„моя хата з краю" й пи.іьнував підтримувати добрі відносини з ко- 
зацькими ватажками, аби не чіпалп його маєтностей; такої-ж політики 
держалися його аїенти намісники. Його воєводський замок київський 
за його воєводства став гнилою руїною, де козаки господарили, як 
хотіли, приходили й виходили, забірали гармати і всякий припас, 
і князь Острозький обмежився ті.льки документальним констатуванням, 
що він не раз придумував про потребу укріплення Київа й Білої Церкви 
(держави його сина Януша), але Річ посполита того не вчинила, 
а він з сином „ані не може ані не повинен" їх будувати. Два 
перпгі українські маїнати дивились на свої держави, як на просте 
джерело доходів, і не вважали за можливе з тих доходів давати щось 
на укріплення замків. Це характеристичний приклад того браку всякого 
громадського почуття, який виробився в нашім маґнатстві наслідком 
умисного усування його від усякої активної політичної ролі, — до 
повного забиття інтересів иуб.іичних приватними. Але і в справах, 



— 389 — 

які дотикалп безпосередно його самого, його приватного життя й ін- 
тересів, князь Остроськпй не показував енергії, рішучости, ініціятпви. 
Ще до різкого виступу можна часом було його пхнути, але витри- 
вати в завзятті й енергії він ніколи не міг. В голоснім епізоді, який 
розгравався в його родині — в траґичшй долі його братаниці 
Гальшки не умів він знайтися активно, енергійно, не оборонив и від 
насильств з боку матері Польки й короля. Таким же показав себе 
сорок літ пізніше старий уже князь в пишім голоснім епізоді — 
в справі екзарха Никифора: на хвилю різкий виступ проти самого 
короля, а потім — князь махає на все рукою й уступає в ображенім 
маєстаті. 

Недостачу енергії, ініціятиви, активности показує князь Василь 
взагалі і в цій сфері, де він ще найбільше проявив інтересу і за- 
цікавлення, і де зробив своє імя історичним: в сфері культурно- 
релігійнпх інтересів. Його роля й діяльність в цій сфері оцінювалася 
дуже неоднаково. Тим часом як одні під. небеса підносили й підносять 
його заслуги, його характер, вважаючи за чоловіка просто ідеального, 
— инигі бачуть у нім людину вповні пусту, безхарактерну, зовсім 
позбавлен)' всяких ідеальних змагань. Одні зводять ріжні зміни в його 
поглядах і поводженні до мотивів особистої натури, амбіції; инигі 
в цім браку якоїсь одностайности добачають прикмети ширших по- 
глядів, свобідних від усякого сектярства й виключности. Не претен- 

. дуючи на рішучу оцінку особи і діяльности князя Василя при тепе- 
рішнім стані наших відомостей, ми одначе і в цій сфері мустіо при- 
знати брак визначної індивідуальности, енергії й витрпвалости, не- 
охоту виступати різко, гостро, наражатися людям. Князь радо зістався-б 
ціле життя на другім нляш сучасної реліїійно-національної боротьби, 
в ролі високого посередника, до яр:ого суду й гадки, поваги й опіки 
звертаються заступники ріжних сторін, і який ио-монаршому знаходить 
для кожного ласкаве слово і милостивий дарунок. При певній дрі- 
бязковости і слабкости характеру, в нім безперечно було де-и];о з тої 
статичної величности, яка виховується в династіях почуттям своєї 
вищости і наказує людині брати з гори, з становища обєктивнішого 
і вищого всяку партійну боротьбу, релігійне і ріжне пише сектярство. 
Тісні звязї:и, що лучили Острозького з пншими сферами національними, 
ре;гіїійними, культурними — з аристократією польською й литовською, 

■ прилучалися до цього вродженого індіферентизму і неохоти до всякого 
різкого зазначення своєї індівідуальностп. 

Йому й не хотілося, й не зручно, й орґанично противно було 
замикатися в якусь різко зазначену чи національну, чи релігійну 



— 390 — 

формулу — виступати з різко вираженою фізіономією патріота-Укра- 
їнця, православного правовірнжса. І так само, як наприклад в епо- 
хальнім національно-політичнім епізоді — в акті 1569 року Острозь- 
кий тільки зазначує свою опозицію, але без всякого опору потім зда- 
ється на королівську волю, так і в питаннях національно-релігійнпх, 
які так сильно порушували наиигх — ■ наприклад, в справі кпіехполяки" з святкуванням увільнення Львова віХ Хмель- 
ницького 1655 року. Святкували п тріюмфували факт, що їх предки — 
репрезентанти історичної Польщі — ціло вийшли з рук революційного 
українського народу — що Хмельницький дозволив їм відкупитися 
від народної помсти. І святкуючи цю ганебну для старої Польщі 
хвилю упокорення перед повстанцем-хлопом, вони обсипали його й увесь 
український народ лайкою, в злобі і нерозумі, як буває з карлами- 
виродками. 

* 

То були роковини фактів, тепер роковини чоловіка — головного 
діяча тих вікопамятних подій. І як ті, так і ці роковини минають 
тихо — не тільки тому, що очі нашої суспільности занадто напру- 
жено звернені в будущину, так, що не лишається місця й охоти для 
рефлєксій з минулого, — але також і тому, що в тіні тих епохальних 
фактів, яку кидають вони, никне сама фіґура їх головного діяча, 
і говорити про нього, значить говорити про ті факти — такі необ- 
числимі, такі трудні для оцінки, — і так само треба уставляти 
свій погляд на ріжні сторони його діяльности. Це явище для 
Хмельницького спі.льне з иншими історичними діячами, що звертають 
увагу не так своїми індівідуальншш, субєктивними прикметами, як 
тими визначними фактами, в яких більш або менш активну ролю су- 
дилося їм мати. І хоч яку визначну ролю довелося відіграти Хмель- 
ницькому в великім українськім руху — він зостається в тіні не 
тільки супроти величезного обєктивного значіння тих подій, але також — 
і наслідком стихійного характеру того народного руху та своєї діяль- 
ности в нім. Не вважаючи на дуже високі таланти вождя, адмі- 
ністратора, дипльомата, проявлені ним, його індівідуальність проявляє 
себе слабо — тому, що не він кермував фактами, а періпетії великої 
народної боротьби, раз зведеної з мертвої точки, ним кермували, 
і він тільки намагався достроїтися до них, до їх вимог • — і то не 
завсігди щасливо. 

Він не перебільшав, коли називав себе малим і худим чоловіком, 
який сам не думав зробити те, що зробила в його руках раз зру- 
шена стихійна сила. Відомо, що він розпочинав справу для узьких 
клясових інтересів козацької верстви, і коли наоколо нього шуміло 
вже всенароднє новстання, він — ще не оцінюючи його значіння, 
торі'увався з королем про марні козацькі привілєґії, за ціну їх го- 
товий зложити зброю і полишити ні з чим розбурхані ним народні 



— 400 — 

маси. Сплкуючпся втягнути в свою дальшу боротьбу з віроломним 
ворогом нового союзника — Москву, він в розпалі цеї дипльоматичної 
гри надавав таких обіцянок і пропозицій, що коли прпйшлося по- 
вести діло з цим новим союзником, побачив, що звязав собі руки 
і ноги, і всю свою енергію, замісць боротьби з Польщею, мусів звер- 
нути на те, щоб розплутати себе та дати місце тим політично-автоно- 
мичЕим постулятам, які наростали в цих роках свобідного незалежного 
українського життя. Останні роки його життя пішли на гарячі заходи 
коло того, щоб сотворити собі нову точку опори, вирватися з пут 
московського централізму п забезпечити автономне українське життя. 
Але він умер, не довівши до кінця цеї роботи, полишивіпи проблему 
свого життя недовершеною, недокінченою, і в руках його спів- 
робітників вона почала все гірше заплутуватися, розвалюватися, за- 
мотавши зовсім українське життя й звівши його до спі)авжньої 
„руїни". 

Порівняння Хмельницького з його співробітниками й наступни- 
ками власне дає справжню міру цьому чоловікові, і ми розуміємо, 
яка при всій стихіпности й несвідомости - — страшенна сила була 
в цього чоловіка, чому підіймався він так високо над хви.лями цього 
великого народного повстання, приковуючи до себе увагу сучасників 
і їх потомків, приймаючи на свою голову благословення одних і клятви 
других, так, як би він справді був свідомим автором і творцем тих 
всіх подій. І його кляли не тільки репрезентанти Історичної Польиц, 
яку він розва.іював, — від сучасників його до сучасників наших, 
які й досі не можуть спокійно говорити й думати про цього чоловіка 
(порівняти недавній портрет Хмельницького з ослячими ухами і ко- 
зячими рогами в популярній книжці варшавського „ученого" і всі 
вибрики вшехпольського ювилею 1905 року). . Кляли його й народні 
маси українські за море сліз і крони, розлитої з таким малим здобутком 
для долі тих мас. Але скоро память її проминула, і постать Богдана 
зарисувалася в неясній минувшині, як образ великих змагань народних, 
і він став близьким і милим не тільки тим, хто зібрав овочі вели- 
кого народного руху, не тільки всім Ьеа1;і роззісіепіез Гетьманщини, 
але й усім, хто дорожив останками її свобідного автон нею гнав він, увихався, Обняв її, бере насилу: 

Все бачив лиш і"і одну. „Яка-ж прегарна ця земля!" 

А мрія ця зрадливая Аж дивиться: що сталося! 

Сміялася, щасливая: В руках усе розпалося, 

„Мій лицарю, мій любчику, Могилою повіяло 

Біжи, як хоч, голубчику, — І смерть кругом посіяло, — 

Спійматись я не дам!" ^ Прощай же, світе мій! 

Відскочив лицарь, як ранений, 
Скричав, як звір, упав, затих, 
Доліз насилу в бір зелений 
І там на самоті застиг. 



— 407 — 

І спить там мій улюблений, 
Землею приголублений, 
з травою і билиною, 
Заквітчаний калиною, — 
Мій лицарь гарних мрій! . . 



152. Некрут. 

Помер некрут в непривітній столиці. 

Далеко од свого села, 

Од матері, убогої вдовігці, 

Од любки, що в селі жила. 

Помер, не бачивши у час конання 

Ні слізки жалю, ні зітхання. 

І вже його везуть на чорнім возі, 

В могилу піп його веде, 

Музика грає марша, по дорозі 

Гурток вояків мовчки йде. 

Не видко тільки біля домовини 

Ш матері, ні любої дівчини . . . 

Помер некрут — і труби грають смутно 

Йому байдужому в труні; 

Під віком жалісної гри не чутно, - 

Бо він лежить у вічнім сні. 

Вже дзвонять дзвонп на цвинтарній брамі. 

Вітають гостя, що спочине в ямі. 

А там в селі його убога мати 

До його пише лист дрібний: 

„Мій сину наймиліший, що чувати? 

Чому не пишеш, чи гнівний? 

Кланяєсь Настя Василеві свому . . . 

Чи ти приїдеш на Різдво додому?" . . . 



153. Сарна. 

Сарна зранена гинула в кущах, 

І крук голодний на ги.ллі вже кракав; 

Як сльози я уздрів в її очах, 

То й сам упав на землю і заплакав. 



— 408 — 

Моя спрітко, хто-ж то вбив тебе? 
Мовчить сарна, конає на мураві; 
Крильми лопоче лютий крук і жде . . . 
Довкола сум — то смерть іде в темряві. 
І круки вже летять з усіх сторін . . . 
Ах, це-ж гріхи людей, не чорні круки! 
За нгош громом гуркотить проклін 
На камяні серця й кріваві руки. 



154. Камяна епоха. 



Протатавши вчену книжку 
Про еноху камяну, 
Бачу : суне , мій прабатько 
Крізь гущавину лісну. 

Оленя несе додому, 
Піт із нього аж тече, — 
Сонце вже у праліс тоне 
Та скажено ще пече. 

Скинув добич при печері, 
Кличе жінку із нори: 
„Дай же їсти, що печене, 
А звірюку забери!" 

А прамати тихо каже: 
„Я сьогодня не пекла. 
Є сиреньке мясо добре. 
Подивись, я принесла" . . . 

А прабатько як не крикне: 
„Чом же стерва не спечеш? 
Геть мені з печери, бабо. 
Бо убю, як не втічеш! 



„Я волочуся .лісами. 
Змарнував життя своє, 
А вона сирого мяса 
На вечерю нодає!" 

Налякалася прамати. 
Каже: „Та огонь погас! 
Що я патиків натерлась. 
Не затлілись ані раз!" 

Вхопив муж ножа з кременя; 
„Геть з очей мені, стара!" 
Витяв з оленя пів шинки, 
їсть сердега, хоч сира. 

Затулила жінка очі. 
Сльози кануть з-нід долонь: 
„Все що-дня печи печеню, 
А так тяжко про огонь! . . .~ 

Ох, не плач так, праматусю! 
Це ще не біда тобі! 
Научись огонь робити 
І кінець усій журбі! 



Гірше буде твоїм дітям 
Тим у електричний вік: 
Буде в них огню доволі, 
А печеня раз на рік . . . 



— 409 — 

155. Модний плуг. 

З того часу, як у хаті Сенька Грпмалп між образами появилася 
оправлена в рямкп членська грамота товариства Науки, Гргоіала немов 
відмінпвся. То був чоловік, як инпгі люди, а тепер раптом згордів, 
як би великого розуму доскочпв. Довгі часи і сам він ставав перед 
цею грамотою та любувався нею, і людям, що приходили до нього, 
показував її та не забував при тім сказати, що на нііі він написаний: 
Сенько Гримала, господарь в Голодній Ямі. Люди оглядали грамоту 
і дивувалися, що то за образ! Такого вони ще не бачили. Святий не 
святий, бо звідки-ж І'рималі бути на святім обра.зку, а таки тут 
і церква і якийсь янгол з смолоскипом, і мабуть злий дух з ьфилами 
на землі — а з боку „Сенько Гримала, господарь в Голодній Ямі". 
Та коли-б ще він сам тільки, але тут і синя печатка і підписи якихось 
панів із Львова. Чудний образок та й годі, такого на ярмарках не 
продають. І звідки Грималі прийшло на думі:у запізнатися з тими 
панами із Львова? Послав за порадою дяка одного рипського, а вони 
йому звідти і грамоту і книжечки і „калєндарь" — все за того 
одного ринського. 

— Наші люди нічого не розуміють, • — говорив Гримала перед 
дяком, з котрим БІД часу своєї приналежности до Науки частіше 
сходився і читав їазети. — Хто з них, наприклад, знає, що тепер 
діється в Болгарії? Як-же там, пане реєнтий, найшли вже тих, що 
вбили Стамбулова? 

-^ Ні ще, — відповів пан реєнтий, — в ґазеті стоїть, що 
й не знайдуть тих розбійниі;ів. 

— Ото вам порядки! І де вона є, та Болгарія? — питався 
Гримала цікаво. 

— Під Турком. 
- — А Турок де? 
Дяк також не знав, де є Турок, але це не шкодило ні йому ні 

1 Грималі, живо займатися болгарськими справами. Гримала знав справу 
убийства Стамбулова так, що раз і жінці став її розповідати; але 
жінка слухала його дуже неуважно, він махнув рукою, сказав: „Де 
жінкам до політики!" і вже більше з нею в політичні розмови не 
вдавався. 

Вичитав раз Гримала в їазеті, що товариство Наука устроюе 
господарське віче і запрошує на нього всіх своїх членів. Г^зимала 
уважав тепер за свій обовязок поїхати на це віче, тим радше, що 
й дяк мав охоту. 



— 410 — 

— Тп куди знов? — спитала жіш:а, побачивши, яі: чоловії; за- 
прягав коні. 

— На господарське віче. 

— Це що таке? . . . Тіїьки дармо худобу змучиш. 

— Ет, п];о тп знаєш ! — відворкнув Гримала, взяв з собою 
хлопця, ш;об було кому пильнувати воза, забрав дяка і поїха.ші. 

В маїпстратськіп залі міста, де відбувалося віче, повно селян 
з ріжнпх сторін. Сидять собі, як пани на кріслах, і слухають науки. 
Між ними й Сенько Гршіала, сидить разом з дяком, дивиться та слухає, 
п];о пани від Науки говорять. Вийшов один старий панотець і каже, 
яка то Наука славна і яі: вона дбає за селян. Г^зимала згадав свою 
грамоту — і промова панотця йому сподобалася. Був би плескав 
в руки так, як якісь люди недалеко нього, але йому видалося, ш;о 
це дитяча робота плескати в руки, так він і сидів мовчки. Вийшов 
другий пан і каже: „Поздоровляю вас, мої панове, пі;о вп приїхали 
з ріжних сторін, не жалували труду . . . Могло вас зїхатися більше, 
але й так добре!" Гримала був дуже радий, пі;о ніхто не міг мати до 
нього жа.ію, п];о не приїхав. Вийшов третій пан і став говорити про 
крамниці. Гримала слухав яеийсь час і промову зрозумів так, ш;о всі 
селяне повинні поробитися крамарями. Він подумав собі, що не має 
потреби крамарювати, розсівся вигідніше на кріслі, склонпв голову 
і став згадувати військову музику, що чув її на ву.іиці, як ішов 
сюди па віче. Прийшли йому на думку його .літа служби у війську — 
і він задрімав. Удосвіта встав був, і сон ломив його. Не довго дрімав, 
і не коротко, але як пробудився віл; оплесків, то вже того пана, що 
говорив за крамниці, за столом не було, а де-які селяне впходп.іи 
з залі. Гримала встав і пішов за ними, лишаючи дяка в залі. Вийшов 
на місто, походив по ринку, оглянув склепові вистави, пішов поди- 
витися до коней, ВИШІВ горівки. перекусив де-що і знову вернувся до 
маґистрату. Селян було тут уже не так багато, як перше, але ті, що 
були, вже не СИДІ.ІИ, а стояли, приступили ближче до столу, за котрим 
сидіїи пани і, натягнувши шиї, щось оглядали та слуха.іи. Перед 
столом і на столі стояло кілька коловоротів, щепи, насіння трави 
в мішечках, млинок до чищення збі;кж.я, кінський сапач і плуг. Жвавий 
панок стояв коло плуга і говорив поважно: 

„Н.лугом оремо землю. (Ну, ми це знаємо! — подумав собі Гри- 
мала.) П.іуг старший, як перо, котрим пишемо, і хто знає, чи ие 
вартніший. (Певна річ! Перо дістанеш за крейцар, а п.луга ні! — 
обізвався Г^зимала до дяка, що стояв коло нього, але так голосно, 
що це ночув і бесідник.) Це не так треба розуміти, — говорив пан 



— 411 — 

дальше — плуг вартніїїшй тим, що він для нас усіх оре землю, на 
котрій росте хліб, а пером землі не зорете. Що то було-б, як би 
не було плуга? (Голоси: Біда!) Чим би тоді люди землю орали? 
(Гримала а;к розняв руки з дива : справді, чпм би люди землю орали, 
як би не було плуга?) Отже бачите, мої панове господарі, який 
важний є илуг. Але цеп плуг, що тут стоїть, не такий, як ви ужи- 
ваєте. Ви уживали до недавна дерев лянпх плугів, тепер уже маєте 
залізні, але такі, що тільки одну скибу ріжуть, а оцей плуг ріже 
вам відразу дві скпбп, бо в нього два чересла. (Гримала став на 
почіш;ах, аби ліпше побачити плуг: справді у нього були два че- 
ресла.) Такі плуги повинні ви у себе завести, бо з ними половина 
роботи; за пів дня можна зорати поле, що ви орете цілий день. 
(Хитро! — обізвалися де-які голоси). А тепер, коли я вже вам по- 
яснив, як ужпватп млшша, санача, коловоротів і плуга, приступимо 
до роздавання премій. Будемо льосувати, хто ті речі, що тут стоять, 
виграє. Хто виграє, той може забратп їх собі додому задармо. А за- 
бравши, нехай другим показує і шанує їх, бо де-котрі з них дорогі. 
Сам такий плуг коштує сорок зл. (Ов! — не втерпів Гримала, — 
оце-б варто дістати!) 

Стали .іьосувати: одна читальня дістала Млинок, друга коло- 
ворот, де-які господарі подіставали господарські кнпжкп, щепи, по 
кварті насіння купчаткп, один дістав санач, дяк з Голодної Ями дістав 
також коловорот — лишився ще илуг. — Ох, ко.лп-б то я його дістав ї 
— подумав собі Гримала — і чи він в таку годину сказав, чи так 
уже Бог дав, вийшов пан за стіл та й каже: .Плуг виграв господарь 
Сенько Гримала з Голодної Ямп.'^ 

— Я тут! — криішув Гримала і став протискатися поможи 
люди до свого плуга, як-бп боко сплива; 
Блимне слізка в твоїм зорі, 
Жаль потроху ожива. 



Все, що гудив, все те нині 
. Якимсь чаром віддає. 
Рідна мова на чужині 
Ще милішою стає. 

Рідна хата, мов та квітка, 
Що скрашає ввесь квітник. 
З рідним краєм якась нитка 
Тебе звязує навік. 

її хочеш розірвати, 
А вона усе міцніш; 
Подаєшся мандрувати, 
Але там іще смутніш. 

Ти шукаєш собі волі, 
Переходиш всі світи, 
Але там немає долі. 
Там нема тобі мети. 



417 



ПІД яким би небом ясним 
Врешті ти не опинивсь. 
Ні, не буде воно красним. 
Як було своє колись. 



Час підійде — ми вміраем, 
Бо на все своя пора: 
Тільки жаль за рідним краєм 
Серед люду не вжіра. 



158. Тебе забути . . . 

Тебе . . . тебе забути нам? Ніколи! 
Поки життя хоч искра в серці в, 
Поки, мов крета, груди не схололи, 
За щастя я боротимусь твоє, 
О, краю мій, найкращий між краями. 
Зруйнований катівськими руками! 

Коли-б ти став великим, як колись, 
І незалежним від усіх, як здавна; 
Коли-б вернулась твоя доля славна - 
Пісні мої, як хвиля-б полились; 
Але нехай збулась би ця надія, — 
Кохать не зшг би дужче і тоді я. 

Зневажений важким вінцем з тернів. 
Змордований в руках гидких тиранів 
Неволею та соромом кайданів, 
Ти ще миліш зробився для синів. 
Мов пелікан, годуючи нас кровю 
Із власних ран. з бо.їїінням і любовю. 



159. Чим би стала ти . . . 

„Чим би стала ти, коханочко, 
Коли-б я зробивсь долиною?" 

Весняне вдягла-б убраннячко, 
Зацвіла-б тобі калиною. 

„Чим би стать тобі бажалося, 
Коли-б морем був синесеньким?" 
— В срібних хвилях все-б гойдалася 
Твоїм човником легесеньким. 



XII Читгііка 



27 



— 418 — 

„Колж-б я розливсь просторами, 
Де-б ти, пташко, опинилася?" 
„Я-б засяла вкупі з зоря>га, 
Не згасаючи, світилася. 



160. До України. 

Сижу я в неволі та марю тихенько. 
Чи знов тебе вбачу, Україно-ненько, 
Чи знов рідну землю в сльозах поцілую, 
Чп вік протиняюсь отут по Вілюю? 

Коліі-б мені, мамо, легесенькі крила, 
В обійми до тебе душа-б полетіла, 
Бо тут непривітно, тут хуїа та студінь. 
Однаково сумно і в свято і в будень. 
Рік цілий навколо все мре та німує, 
Самотного серця ніщо не вгамує . . . 
Ридай одиноко, кладись в домовину! 
Подумати тяжко, що тут і загину. 
Розсиплються чари, мов квіти зівялі, 
Остануться жалі, самісінькі жалі. 

Сижу я в неволі та марю тихенько, 
Чи знов тебе вбачу, Україно-ненько, 
Чи знов рідну землю в сльозах поцілую. 
Чи вік протиняюсь отут по Вілюю? . . . 



161. Сон. 

Зелений гай, пахуче поле Садок приснився коло хати, 

В тюрмі приснилися мені, — Весела літяна пора; 

І луг широкий, наче море, А в хаті . . . там знудилась мати 

І тихий сум по кружині. І знудьгувалася сестра. 

Поблідло личко, згасли очі, 
Надія вмерла, стан зігнувсь . . . 
І я заплакав опівночі, 
І, гірко плачучи, проснувсь. 



— 419 



162. У сні. 



Сон мені снивсії: 
Вечір зрина; 
Я опинився 
Коло млина. 

Любо, привільно 
В тишу гулять! 
Верби прихильно 
Гнуться, шумлять. 

Шепчуться лози, 
Ріють човни . . . 
Бризну.іЕ-б сльози, 
Майся вони. 



Хлопці на паші, 
Чп косарі 
Сіли до каші 
Серед ріллі. 

Божа дорога 
Одпочнва ; 
Пісня розлога 
Сум навів а. 

Хвилею ллється, 
Стогне, зітха. 
Плаче, сміється, 
І затиха. 



Сивий рибалка 
Сіть закида, ■ — 
Здійметься скалка, 
Плнсне вода. 



Сяють зірниці. 
Спустилась ніч; 
Поверх дзвіниці 
Віщує сич. 



Журно дзюріє 
По-під веслом 
ОгнЕпі;е мріє 
Геть за селом. 



І я прокинувсь 
Тяжко із сну, 
Неначе ринувсь 
Знов у труну. 



Тьма надо мною. 
Стужа дійма, 
А за стіною 
Виє зіма. 



163. Смілі майстри. 



Смілі майстри нової будови, 
Прямування нового борці, 
Ви, що волі, знаття і любови 
Світич держите міцно в руці; 



Ви, що твердо за правду стояли, 
Не боявшись ні з ким боротьби; 
Ви, що голови вік свій ламали 
Над знищенням людської журби, — 



42и 



Я єднався в думках моїх з вами, 
Ваша праця й мене затягла; 
Я до всіх поривався з словамп: 
„Де те джерело крпвдп і зла? 

Із якої сумної причини, 
Занехавпш і розум, і лад, 
Кожен тратить обличчя людини. 
Хижим звірем зробитися рад?'^. . . 

Але що це? Зоря випливав, 
Чорні хмари потроху зганя, 
Нас промінням рожевим зливає;. 
Обсипа поцілунками дня. 



Ото ваша зоря засияла, 
Вп на дуип'^ звіваєте мир . . . 
Поробім же з мечів вапіих рала. 
Не вживаймо на брата сої;пр! 

Царство боже уже зародилось 
На руїнах старого життя: 
Не катам вікувати судилось. 
Не гнобителям ждати пуття . . . 

Прислухаюсь -^ревнуло з гармати, 
Ясне небо сховалось в диму. 
1\к за гуком почав до.іітати, 
Розбудившп і пекло, і тьму. 



164. Коли часом. 

Коли часом бенкет на всю губу товсту 
Ти справляєш, — про тих спогадай. 
Хто квилить крап церков, на шляху, на мосту 
І дріжить, простяга свою руку пусту: 
Христа ради на голод подай! 

Коли скрутно в житті доведеться тобі. 
Зрадить віра, — поглинь лпе, не инакше!" 
Гелен. По щирости сказавши, — ні, ніколи. 
Касандра. То нам порозумітись дуже тяжко. 

Але скажи, як можеш ти прилюдно 

казати: „бог мені відкрив ... я бачив . . . 

я голос чув таємний", коли то 

неправда все? 
Гелен. Знов правда і неправда! 

Лишім оці слова, нема в них глузду. 

Ти думаєш, що правда родить мову? 

Я думаю, що мова родить правду. 

А чим же нам таку назвати правду, 

що родиться з брехні? Чи ти ніколи 

не бачила такого народження? 

Я бачив безліч разів. Слово плідне 

і більше родить, ніж земля прамати. 
Касандра. Але ти сам казав: „роблю, що треба 

і що корисно, що почесно". На що-ж 

потрібно удавати віщуна? 

Хіба корисно то, хіба почесно? 
Гелен. Авже-ж! Як би сьогодня батько й браття 

і з ними всі Троянці й Троянки 



459 



Лідіпців умовляли та благали, 

ні нащо-б не здалось те все, — Лідійці 

сказали-б тільки: „закляла Касандра, 

пророчиця, — війна і іплюб нещасні." 

А я прийшов з повагою, жерця 

в віщунській діядемі, патерицю 

посріблену здійняв високо вгору, 

мов блискавка, вона свінула в вічі 

усім чужігацям. Я сказав: ,, Мовчіть 

і ждіть. Я випустив із храму 

свячених голубів." Замовкли миттю 

і галас і розмови. Я сказав: 

,,Царь Ономай образив Апольона, 

засватавши пророчицю його 

і не спитавши згоди стріловержця, 

і бог за те свій гнів йому прорік 

устами віщими Касандри. Можна 

ще одвернути гнів, офірувавши 

для бога пишну гекатомбу з білих 

волів, що не були ще під ярмом.'' 

— ,,Я обіцяю!'' крикнув царь лідійський. 

А я гукнув: ,,Я бачу: голуби 

верну.іись і годують го.лубяток! 

Щасливий поворіт і шлюб щасливий!" 

І словом тим я переміг тебе, 

видюща сестро. 

Касандра. Чи на довго, брате?! 

Гелен. Побачимо! Це правда, що на полі 
воюють не Лідійці й не Ахайці, 
а ти і я. Одвагою кермує 
Гелен, а роспачем Касандра править. 

Касандра. А що, коли Касандра переможе? 
Чим виправдить Гелен свою неправду? 

Гелен. Прилюдно скаже: це сам Ономай 
себе згубив, бо замісць гекатомби 
саму обіцянку дав Апольону." 
Собі-ж він скаже: ,, Зброя поломилась 
але ми иншу знайдем. Все-ж почесніш 
при зброї гинути, ніж голіруч." 



460 



Касандра. Чому-ж ти й сам не йшов у бій сьогодня 

не з патерицею, — з мечем і списом? 
Гелен. Бо меч і спис мала для мене зброя, 

бо людські душі — от моє знаряддя, 

крилате слово — от моя стріла, 

люд проти люду — от мій поєдинок! 

Усим тим правлю я, фрігійський розум, 

ця діядема, цяя патериця 

то знаки влади над всіми царями. 

Я рівного собі не маю тут 

з-поміж усіх владарів і героїв. 

Ти тільки рівна, може навіть вища, 

і ми боротись будем до загину. 
Касандра. Ох, я сама не знаю, чи хотіла-б, 

чи ні, тебе перемогти сьогодня! 

Ненависний мені той шлюб, мов смерть, 

я так його боюсь, як згуби Трої. 
Гелен. Либонь у тебе не фрігійський розум. 

Чи ти не чула, як боги часами 

своїх обранців хмарою вкривають? 

У мене є тайник під вівтарем, — 

як станеш ти з тим Ономаєм впору ч, 

приносячи богам весільну жертву,' 

від жертви ніде дим, сірчана хмара, 

а як розійдеться — замісць Касандри 

порожнє місце буде. Розумієш? 
Касандра. Це стид і ганьба — радити таке! 

Чи це по-твоєму ,, почесний" вихід? 
Гелен. Зате корисний і безпечний, сестро. 
Касандра. Во.ліла-б я себе мечем убити! 
Гелен. І тим роздратуй ала-б Ономая, 

а слово все таки своє зламала-б. 

І не корисно й не почесно, сестро. 

(Дивиться з усміхом на неї.) 

Ми не однакові, а все-ж ми рівні, 

як не в ділах, то все-ж хоч у думках. 

Поліксена (в одять. Царь Ономай убитий, а Лідійці 
урозтіч кинулись. Ой горе, горе! 

Гелен. Радій, Касандро, ти перемогла! 



.1 



461 



Касандра (віщим голосом). Не я, а Мойра. Я її знаряддя. 
Тонкий фрігійський розум і гнучкий, — 
його зігнула Мойра і зломила, 
її правиця і важка п тверда, 
вона кує з народів зброю світа, 
а я і ти — ми тільки цвяхи в зброї. 
Не перецінюймо себе, Гелене. 

АнДрОМаха (вбігає й несамовито кидається до Касандри). 

Ти, люта згубо, всіх нас загубила! 

Касандра (спокійно показує на Гелена). 

Питай його, чом він не врятував. 
Ми віщуни обоє, значить рівні. 

(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти.) 



213. Три хвилини. 

Діяльоґ, 

І- . 
У клюбі. 

Натовп людей, промови, гамір. Одна пара Монтаньярі) і Жірондист, в палкій суперечці 
одбивається від гурту і кінчав на одшибі почату розмову. 

Монтаньяр. Послухай, громадянине, ти знаєш, 

Я Монтаньяр, ненавижу тебе 

І всі твої великопанські мрії. 
Жірондист. Великопанські? 
Монтаньяр. Вже-ж, великопанські! 

Зреклися ВИ' титулів, привілеїв 

І хартій папірових лиш на те. 

Щоб хартії неписані дістати, 

На привілей посвітачами бути. 

Героями для всіх віків потомних. 

Ви Цезаря свого не пощадили. 

Аби на титул Брутів заслужити. 

О, тії Брути! Це-ж і є те кодло. 



1) Мопіа^пагсіз — радикальна партія установчих зборів і національного конвенту 
в часі французької революції (1791 — 95); назва від горішних місць в аифітеатральній 
палаті. 



462 



З якого Цезарі виходять потім! 
Хто хоче буть решуб.іпкапцем добрим, 
Хай гострить меч на Брута що-наі1перше. 
Жірондист. А Цезарям своїм хаіі бє чолом, 
Бо тії дозволяють всім, хто хоче, 
На голову, посвячену тріюмфом, 
Болотом кидать, жартами масними, — 
Все стерпить голова, аби жива. 

МіОНТаНЬЯр. (Дивиться на голову Жірондпста.) 

А нежива стерпіти може п більше. 
Жірондист. Ні, громадянине, до неживої 
Болото вже не пристає так легко, 
А надто, як ще й кров її обмиє . . . 
Кров Цезаря проливши, Брут обмив 

Усе болото цезарських ТрІЮМфІВ. (Задумується.) 

Не думав він про це, меча здіймавпш . . . 

МоНТаНЬЯр. А то П те зняв би? (Заглядав Жірондистові у вічі.) 

Жірондист. (Зітхає.) Мо:ке-б І не зняв. 

МоНТаНЬЯр. (Щось записує собі у книжечку.) 

Спасибі, громадянине ! 
Жірондист. За віщо? 

Монтаньяр. Про те вже знаю я . . . скажи одно: 

Замісць болота, ти хотів би кровп. 

Чи все-ж пречиста діва ґільотина 

Для тебе зависока? 
Жірондист. Це-ж до чого? 

Мюнтаньяр. Так, ні до чого жарт! Бувай здоров! — 

(Розходяться). 



II. 

в тюрмі Консєржері. 

Жірондист (увіходить у свою камеру і, соиняючись на порозі, звертаєті я до то- 
варишів, що на коридорі.) 

До завтрього, товариші! Запевне, ■ 

Побачимось ... і 

Жірондист (з коридору.) На ешафоті може! | 



— 463 — 

МоНТаНЬЯр (тепер він тюремник.) 

Не ВІЛЬНО розмовляти, громадяне! 
Вже спатп час. Позамшсаю всіх. 

Всі розходяться. Жірондпст зачиняє в своїіг камері двері від коридору. Чутно, як 
Монтаньяр замикає їх на ключ. Жірондцст сідає чигати. Який час тиша, далі бренькіт 
ключа в замку, відчиняються двері, увіходить Монтаньяр. 

Монтаньяр. Добрий вечір, мій Бруте! 

Жірондпст. Що вам треба, 

Мій пане? 
Монтаньяр. Це чому так титулуєш? 
Жірондпст. Бо „громадянин" недоречний титул: 

Шпиг і тюре:\шиі: пан тепер над нами, 

Та до громади з ним ми не пристанем. 

Та й назви „громадянин" не дамо. 

Навіщо теє зайве лицемірство? 
Монтаньяр. Як так, то й так. Неґречність я прощаю 

Тому, хто завтра йде на ешафот. 

Жірондпст (міниться на лиці, але промовляє спокіїїним голосом.) 

Я завтра йду? Ти це напевне знаєш? 
Монтаньяр. Так, напевнісінько. 
Жірондпст. Лиши мене, 

Я мушу листи написать. 
Монтаньяр. До друзів? 

Та всі-ж вони, ті друзі, незабаром 

Тобі у слід підуть — чи варт писати? 

Я-б не трудився. 
Жірондпст. Я писати буду 

До незнайомих друзів. Я лишу 

Свій заповіт нащадкам по ідеї. 
Монтаньяр. Даремна праця. 
Жірондпст Ти, як ниций ^) кат, 

Хотів би знищити не тільки тіло, 

А п розум, виточив би вкупі з кровю 
'Мою ідею! 
Монтаньяр. Як би так без крови 

Я з тебе виточити міг ідею. 

То кров і тіло хай би пожили. 



') Ниций — підлий. 



464 



Жірондист. Таке життя було-б од смертп гірше. 
Але не діждеш ти, бо за ідею 
Ми всі готові вмерти, як один. 

Монтаньяр. Та чи вона за вас готова жити? 

Жірондист. Ідея вічна. 

Монтаньяр. Як і ваше тіло, 

Ні більш, ні менш. 

Жірондист. Та що це ти говориш? 

Монтаньяр. Вкажи мені ідею, ш;о жила 

Хоч трохи довш, ніж покоління людське? 

Жірондист. А християнство? 

Монтаньяр. Скільки поколіннів, 

То стільки й християнств було на світі, 
Коли не більше. Не зогнив п],е хрест 
Після рознятих, як уже в ідею 
Гни.лизна кинулась, і ті „церкви". 
Мов пл:;;!гт цвілі на сирій будові, 
Повстали ня громаді християнській. 
Проказою ваялася Візантія, 
І Рим живим мерцем одразу став 
І заразив собою всі народи. 

Жірондист. Але-ж бо не в церквах жила ідея, 
А в людях тих, замучених героях. 
Що так одважно йшли на муки й смерть . . . 
Монтаньяр. А з ними вкупі йшла на смерть ідея. 

Бо, сам скажи, в кому-ж було їй жить? 
Жірондист. В нащадках тих героїв. 
Монтаньяр. Ті нащадки 

Вже не бу.ли героями сами. 
Вони були панами, вояками, 
Рабами і попами, ну, чим хочеш, 
І християнство стало панувати . . . 
Воно з людьми жило, з людьми й мінилось. 
Як думаєш, це-ж може буть, що з тіла 
Апостола Петра зросло колись 
Те дерево, з якого трон вигідний 
Для папи римського майстри зробили? 
Що більше вічне — тіло чи ідея? 
Таку й твоєму тілу вічність дасть 
Пречиста діва наша гільотина. 



465 



Ої перше голова з плечей • впаде 
І в кошику опиниться низенько, 
А кров із жил напоїть ту травицю. 
Що проросла навколо ешафоту, 
А решта крови піде вкупі з тілом 
В землі перебувати всякі зміни 
Такого-ж вічного життя, як те, 
Що випало на долю християнству, 
Та випаде й твоїй ідеї вітаій. 
Ви всі зогнити маєте, мій пане. 
Жірондист. Коли це так, то вже-ж не тільки ми, 
А й славні переможці Монтаньяри. 

Монтаньяр. Запевне так! А тільки в тому річ. 
ранні.) 
Жірондист (до нього шпарко.) Вп ІТДЄТЄ В ГОрИ? 

В французький бік? куди? 
Конрад. А ДО Нансі. 

Жірондист. Візьміть мене! 
Конрад. Я йду надовго, пане! 

Чи звикли ви ходити так далеко? 

Поки туди, а поки знов назад . . . 
Жірондист. Назад не треба . . . 

Конрад. Як? ... А, розумію (тихо): 

Давно я власне ждав такого слова. 
Жірондист. Чому? 
Конрад. ^ Бо я вас бачу кожний день. 

(Звертається до старої жінки.) 

Ладнайте, мамо, нам харчі в дорогу! 



І 



— 479 ~ 
214. Бояриня. 

(Драматична поема.) 
III частина. 

Дальня кімнатка у горішньому поверсі в Степаповім домі. 
СтбІІсІН (уводить гостя козака). 

Ось тута поговорим, пане-брате, 

бо. знаєш, там . . . тут буде захистніпіе. 

Оглядаї: сіни через двері і потім замикає двері на замок і зачиняє вікпа. Сідає з гостем 
далі від дверей. Розмова ведеться не голосно.) 

Велііі:і ЧИНЯТЬСЯ там кривди, кажеш? 
Гість. Та там такі напасті, ш,о крий Боже! 

І просвітку нікому не дають 

московські посіпаки! Все нам в очі 

тією присягою тичуть . . . 
Степан. Правда, 

ш,о присяга таки велика річ. 
Гість (голосніше). Чому-ж ВОНИ сами забули Бога?! 
Степан. Помалу, пане-брате, ще підслуха 

якиіі слуга. 
Гість. Та правда . . . я іі забув ... 

(твхше). Ми присяги не ХОЧЄМО ламати, 

але нехай же царь нас оборонить 

ВІД тої галичи. 
Степан. То трудна справа. 

Адже когось він там держати мусить 

для нагляду, а всі ті воєводи 

один від одного не ліпші. Звісно, 

за ними й инші всі порозпускались . . . 
Гість. Послав би царь з Українців кого, 

в Москві-ж тут є такі, от хоч би й ти, 

що здавна і цареві служать вірне, 

і рідний звичай вміють шанувати. 
Степан. Нас не пошлють . . . 
Гість. Чому? 

Степан. Бо нам не вірять. 

Гість. Отак! Та ви-ж тут наче всі у ласці. 
Степан. То тут, на очах, а з очей спустити 

нас надовго не зважаться. Так, часом. 



— 480 — 

не нгцивги іюслаші посилають, 
і не самих, а вкупі з Москалітмп . . . 
Щоб вое.вода]іш-ж настановити, 
того не буде п зроду! 
Гість. Не здивуйте-ж, 

ж ші відкинемось до Дорошенка! 

Степан (робить рух рукою, мов хоче гостеві затулити вуста). 

Крий Боже, пане-брате, що ти кажеш? 
Гіст-ь (схамеиувпгась). Так часом зірветься З досадп слово . . . 
Найгірше, пане-брате, догаряє 
оте, ш,о нам не вірять . . . Мій свояк, 

ЧорнеНКО, знаєш? 'Стеиан іготакуе головою). ТаК буВ уКЛепавСЯ, 

ЩО ледви-ледвп вирвався з душею ! 
Степан. Чорненко? Він, здається, з найвірнішпх 

царевих приятелів. 
Гість. То-то п ба! 

А хтось там наїслепав при воєводі, 

що ніби він послав у Чигирин 

листа якогось. От було біди! 

ІЦо жінка плакала, в ногах валялась 

у воєводи . . . 
Степан (гірко всміхнувшись). Є прислівя, брате : 

„Москва сльозам не вірить.'^ 
Гість. Щира правда! 

Про те знайшлись такі, що помогли . . . 
Степан. Це хто-ж? 
Гість. Побрязкачі. 

Степан. Хіба що так! 

(Мовчання.) 

Вже так, що цуш;о затяг.іи супоню 
на наших боках . . . 
Гість. А про те є люди, 

що не бояться, йдуть, мов на одчай, 

бо, сказано, терпець їм увірвався! (Присунувшись зовсім близенько до 
Степана, говорить иошенкп.) 

Дівчата иапгі, — де-котрі ще вкуні 
булп з дружиною твоєю в братстві, — 
гуртом пошили корогву п послали 
у Чигирин . . . звичайне, крадькома . . . 



— 481 — 

Іван, твій шурин, сам її одвозпв . . . 
Ніхто не знає ще. Як-би дізнались, 

то страшно здумати, ЩО-б там було! (Одсунувшися, трохи голосніше.; 

Отак як бач, одважуються люди . . . 

(Степан в мовчазній задумі сіпає кінець свого пояса. Гість устає).) 

Що-ж, пане-брате, то нема надії 
полегкости дістати від царя? 

Степан (отямивлшся з задуми, теж устає). 

О НІ, ЧОМу-Ж, Я спробую. От ЗГОДОМ 

В царя я буду на малій беседі. 

Як буде він під чаркою, то може 

я догожу йому, він часом любить 

пісень „черкаских" слухати та жартів, 

та всяких теревенів не без того, 

що й тронака звелить потанцювати. 
Гість. Ото! Хіба ти в нього пахо.ія? 
Степан. Ба, знаєш, як то кажуть: „скачи, враже, 

як пан накаже" ... Та ладен я, брате, 

уже хоч-би й на голові ходити, 

аби чогось добутися д.їїя тебе 

та для Вкраїни. Дай мені супліку, 

оту, що ти приготував цареві, — 

як влучу слушний час, то я подам 

до власних рук йому. 

Гість (виіімає загорнениіі у хустину папір з печатками). ОсЬ, ПаНЄ-браТЄ. 

Хай Бог тобі поможе! Не минути 

розливу крови братньої, як тільки 

суи.ліка цяя марна буде. 
Степан. Боже, 

не попусти! 
Гість. Бувай здоров. Піду вже. 

Степан. Най Бог тебе провадить, папе-брате. 

(Чоломкаються, гість виходить.) 
Оксана (швиденько увіходить з инших дверей швидким кроком). 

А я тебе, Степане, скрізь шукаю. 
Степан. Що там таке? 
Оксана. Порадитися треба. 

Мені Яхненко тут листа привіз 

від братчиці-товаришки. 

ХН Читанка 31 



— 482 — 

Степан (з поспіхом). Де лист? 

його спалити треба! 
Оксана. Бог з тобою! 

Чому спалити? То вона проий ... — почувся наново голос. 

Хвиля задуєш і вагання. 

— То . . . увійдіть у хату . . . 

— Ні! Вже не піду! Снігу нанесу! Ніду може ще до Івоніки, 
як устигну! Господи Боже, яка заметільниця ! . . . 

Хвиля дожидання з . середини. 

— Жандар ... — прошептала і притиснулася, як передше, 
лячно до стіни. — Тільки вони ходять по таких ночах по полях та 
по хатах! 

— То ви жандар? — спитала знов. 



— 510 — 

— Ні, Марійко! Я не жандар! У мене волосся посивілої /І ним. 
Богу дякувати, ніколи не був, але я вам скажу, хто я? Тепер 
напліииіа пора на те! Ніхто не почує, і ніхто не побачить! Я не 
хочу, и],об хто вчув! Мені вас жаль! Господь святнії видпть, як 
жаль! Марійко хрестіться! Я той, що щось видів! Мені тяжко з тим 
на душі! Я не можу вмерти! Хто знає, може завтра дадуть свічку 
в руку, ніхто цього не може знати! Адіть ваш Жхаплик не на- 
діявся, а тепер ходить десь по світі та п блудить, що без світла 
переставився ! 

Окрик болю розітнувся в хаті. 

Не заводіть. Марійко! Це вже нічого не поможе! Так мало 
бути і так сталося! А те, що я бачив, то бачив на свої очі, і най 
скажу, бо дуже мені з тим тяжко на душі! Я хочу того позбутися! 
Я не хочу бути ніяким свідком, нехай мене Бог боронить! Оце 
кажу тільки вам, бо мені дуже тяжко з тим на душі! А ви кажіть 
бадіці, або не кажіть, а вам най я скажу, та й позбудуся казіеня з душі! . . . 

Вона притиснулася близько віконця і зігнулася над ним. Над- 
ставила ухо і напружилася, мов струна. 

— Що бачили? Кажіть! А може-б ви увійшли до хати. На- 
дворі змете вас! 

Не змете! Не треба, аби ви мене бачили; доста вам буде 
того, що вчуєте! Тоді, що правда, була нічка ясна і погідна, як 
я бачив! Ішли обидва разом . . . 

— Михайло! — крикнула вона переражаючим го.іосом. 

— Він і той, що його справив на той світ! Молоде, як 
бджола, а вже убійник! 

Михай.іе! — крикнула знов Марія і почала товкти го.ловою 
до стіни. 

— Не заводіть, Маріє! Він уже не вернеться до вас! Слухайте, 
най вам скажу! Той ішов поруч із ним і мав на плечах рушницю! 
Я вертав із міста і замануло мене вертати попри .ііс додому. Як 
мене минали, Шхайло поздоровкався, а той шукав очима зем.лі. Блідий 
був, най йому Бог простить, коли має які дні перед собою! Та кара 
не мине його! Вона пристане до нього та супокій відбере! Так я їх 
здибав! Йшли близько себе, Михайло говорив, а він сїїухав. 

— Хто це був, хто це був? - скричала Марійка, притпснувіии 
побіліле лице до піибки . . . 

— Нехай вже вам Господь Бог його імя назве, вже я не годен 
його вам сказати! Добре, що вам оце сказав, бо не мав спокою! 
Бувайте здорові! 



— 511 — 

— Сава! крикнула Марійка не своїм голосом, а потім, •ли 
божевільна, кинулася до двереіі. Почала сіпати дверьми, розривати, та 
воно не ппіло так скоро. 

— Не проклинайте його вже надто тяжко, ви-ж мати ... 
почувся в-останнв остерігаючий голос, а далі минула тінь по-під 
друге вікно і втихло . . . 

Марія забула, що ще й мотузком обмотала клямку з великим 
цвяхом коло замку, побоючиея заедно появи жандармів. До того 
тиснув протяг дверьми назад до хати і грався її слабими силами. 

Врешті розірвала їх іпироко і виглянула на- двір. 

Слабе світло, що впало снопом із хати перед поріг, освітило 
купу наметеного снігу серед сіней. Кілька слідів, а більше нічого. 
Сильний рвучий вітер бив її гострими зимними колючками по лиці 
і очах, і вона мусіла їх заплюпщтп. За хвилю кинулася під хату 
в сторону нікна: „Бадіко!!" зоішнула. 

Та ніякого бадіки не було. Він зник, мов під землю зарився. 

— Бадіко, хто це був? Кажіть, хто, і увійдіть до хати! — 
клішнула вже голосно, але тільки гомін і свист вітру відповідали її 
трівожним питанням. Підбігла кілька кроків по-за дім на подвірря, 
надслухувала і знов кликала . . . 

Ніхто не обзивався. 

Тоді виступили їй великі краплі поту на чоло і вона вернула 
назад до хати. Двері залуснулися на нею так сильно на замок, що 
вікна задзвеніли, а вона стала посередині хати, мов вкопана. Хто 
це був? Той, що їх обох разом бачив, і той, що ішов поруч 
із Михайлом з рушницею — убійник його ... 

— Нехай вже вам Господь Бог його імя скаже, вже^ 
я не годен його вам сказати! — відозвалися в її душі слова 
незнайомого. 

Закаменіла. 

Як тоді, так і тепер перетяглося гаряче пасмо вогню по її 
чо.ті під волоссям, і розсипалося граню по висках і коло уст. 

СаваІ! — зойкнула, умліваючи душею.- 
- Сава вбив його! - і упала на долівку. 
Потім: — Ні, ні це не Сава! Брехав проклятущий, бодай би 
не діждався додому дійти, днини божої дочекатися! О, Господи, 
рятуй, рятуй, рятуй!! . . . Підняла руки і почала бити поклони. Не 
знала, чому, аж опісля сформувалися її думки. 
Аби убійник найшовся. 



— 512 — 

Той. що її дитину ія світу згладив. Що запропастив одного, 
а другого кровю обкинув. Щоб зявився він їй перед очима, аби 
власшооі руками розшарпала його на кусні, а ціточку, що лпіпилася 
їй одна-одшіж на запустілу хату і пропадала безвинно у вязниці, 
нехай би вернула . . . 

Заломившп судорожно руки, молилася з лихорадним поспіхом, 
від часу до часу обзи|заючися неспокійним, лячним поглядом, коли 
сніг бився об вікна, а двері у завісах, що з дикої гри бурі скрипіли, 
глумливо озивалися. 

Потім огорнула її глибока втома. 

Попала в півсон. Як прокинулася, лямпа ледви вже блимала. 

Витягнувши шию, повела розширеними, перешукуючими очима по 
хаті. В хаті було пусто і тихо, коло столу порожньо, нетикано. Мов 
отверезилася. Та разом із тим зайшла з нею предивна зміна. її слаба 
вдача, що хиталася вічно між любовю і ненавистю, що з кожним 
напливом сильнішого почування тратила рівновагу, не зуміючи утри- 
мати себе на середній дорозі гармонії, або хоч би тільки і самої, 
тверезої розваги, або доброти, що все помиряла. Вона відчувала в цій 
хвилі перший раз усим материнським інстинктом, що Сава убіпник — 
і перший раз прокинулося в ній проти нього почуття ненависти. 

Страшне, бездонне, неописане почуття ненависти матері проти сина. 

Дикий усміх болю скривив її уста. 

Почала клясти. 

Не говорила, але сичала. Божевільні, страшні прокльони, що 
немов лякаючися сами себе, розбіга.тшся один по однім у тихій хаті 
і розповзалися в теміні, що чим раз більше зростала! ... 



І 



XVII. Михайло Коцюбинський. 

219. Хмари. 

Коли я дввлюсь на хмари, ті діти землі і сонця, що, знявіпись 
високо, все вище і вище, мандрують блакитним шляхом, — мені 
здається, що бачу душу поета. 

Я впізнаю її. Он пливе чиста і біла, спрагла неземних роско- 
шів, прозора і легка, з золотим усміхом на рожевих устах, тремтяча 
бажанням пісні. 

Я бачу її. Велика і важка, повна туги й невиплаканих сліз, 
вагітна всіми скорботами світа, темна од жалю до несщасної землі, 
вона клубочиться чорними хвилями, важко дихає переповненими 
грудьми, ховає лице од сонця і гірко плаче теплими сльозами, аж 
поки не -стане їй легше. 

Я знаю її. Вона . . . Неспокійна, вся насичена вогнем, вся 
палаюча великші і праведним гнівом. Мчиться шалено по небу і під- 
ганяє ліниву землю золотою різкою ... Вперед . . . вперед . . . 
игеидче разом із нею ... в міліон раз швидче в повітрі . . . 
І гукає так, щоб всі почули, щоб ніхто не спав, щоб всі проки- 
нулись ... 

Я розумію її. Вічно невдоволена, вічно шукаюча, з вічним пи- 
танням - „на що? до чого?" — вона спустила сірі крила над 
землею, щоб не було видко сонця, щоб потопала в тінях земля, і сіє 
дрібну мржу суму . . . 

Поете, я не дивуюсь, що любиш хмари. Але я співчуваю тобі, 
коли з тужливою заздрістю стежиш за хмаркою, що тоне, розпли- 
вається і гине в блакитній пустелі. 

220. Утома. 

Душа моя втомлена. Навіть той жаль, що почуваю, нагадує 
лиш усміх, застиглий на обличчі мерця ... 

Я маю ясаль до неба, бо хмари, що проходять по ньому, не 
ліпііають там жадного сліду: воно знов стає ясним і блакитним. 

XII ЧитаЕка. 33 



— 514 — 

Жаль маю до землі, бо тіні, що вкривають її, пересунуться на 
ишпе місце, і де було тьмяно і сумно, знов ляже золото сонця. 

з жалем дивлюсь на воду: мов дверкало, одбиває вона красу 
лвіта, і коли невдоволена навіть - ламле всі лінії п фарбп і 
творить своє. 

І маю жаль я до осінньої рослини: кожна брунька ховає в собі 
надію життя і дасть нові пагони. 

Тоді як я . . . 

Тоді яі: попіл надій моїх нерухомою хмарою завис надо мною^ 
тоді як сонце щастя не зжене з душі тіней, як дзеркало душі моєї 
померхло, потьмарилось, не одбива нічого, тоді як те, що облетіло 
і стало го.лжм. не розівється знову. 

І чом не живу я, вища істота, як те мертве небо, як нежива 
земля^ як вода, як рослина? 

Спитати? 

Не хочу . . . Втомився . . . 

221. Самотний. 

Я слухаю співи, яких ніхто не чує: то співає моя душа. 
Завжди і всюди чую її улюблений приспів. 

— Л ти самотний! 

І ніщо не заглушить - - я це знаю -— ніщо не заглушить 
тихого сніву: крізь стогін хуґи, ь*різь сміх весни, крізь регіт грому 
і плюскіт зливи - я все вчуваю : 

— Самотний! . . . самотний! . . . 

Навколо люди. Б.ішцать їх очі, тремтять їх голоси . . . снує 
срібну нитку розум і золоту серце, хвиля життя виходить з берегів^ 
шумить і грає, — і коли до уст моїх торкається келих веселопцв 
- я чую вже знайомий реквієм душі : 

— А ти ■ самотний ! . . . 

Я пла,чу. З мого серця теж ллється струмок в море людського 
горя. І хоч тепла рука моя простягнена для дружнього стиску там, 
де його треба, хоч душа моя розкрита для чужого горя, як квітка 
для роси, а проте ... а разом з тим — я чую встає з гли- 

бини, вічне прокляття: 

— Ха-ха! Ти все-ж самотний! 

І КО.ЇЇП навіть біля серця мого бється кохаюче серце, коли дві 
|[скри злучаються в полумінь щастя, коли, здається, що сфінкс роз- 
гаданий вже — і тоді навіть . . . 



— 515 — 

... І ТОДІ навіть чорним клубком котиться в грудях моїх болі;і- 
шга й гордий пок-рпк:. 
А я . . . самотний! 

222. Хвала життю! 

Минуло трохи більш року, яі; землетрус обернув иишну Мессіну 
в груду каміння. Була весна, море було спокійне і сине, небо — 
так само, сонце обливало помаранчеві сади по горбах, і дивлячись 
.3 парохода на сірий труп згіста, я не міг уявити собі тої страіігаої 
ночи, коли .земля у грізнім гніві так легко струснула з себе величний 
город, як пес струшує воду, вилізши з річки. 

Ступивши на землю, я сподівався стрінути тишу і холод вели- 
кого кіадовпща, і був здивований дуже, коли побачив осла 
з повними коипшами на спині, що переступав обережно через каміння 
розмитого бруьу, тримаючись холодку од зруйнованих стін при- 
бережніх будинків. 

За ним біг хлопець і з сицілійським жаром кричав: 

Сіроііа! сіроііа! . . . (цибуля! цибуля!). 
До кого гукав він! Ком} хотів продавати? Чи не камінням отим, 
п;о були сноєні перше в суцільну стіну, а тепер .знову почали жити 
окре5Шм життям? 

Однак надходили люди. Несподівано з вулиць, з безладної 
груди каміння, випливали чорні постаті і нечутно ступали по гарячій 
землі. Купками п по одинцю. Йшли якісь дами в довгих чорних 
вуалях, з мертвим, застиглим обличчям, похмурі робітники, і їх 
суворість наче замикали чорні костюми аж до краваток з крепу. 
Тонкий залізний стовб ліхтаря неприродно нахилявся над ними, 
немов придивлявся зверху скїїянними очима. З одного боку мягко 
хлюпало море, з другого висіли потріскані стіни палаців, без вікон 
і дахів, з дверима, що до половини завалені грузом. І знову суну- 
лись чорні мущини й тихі жінки, наче черниці, немов гості похо- 
ронні ішли комусь віддавати останній привіт. Чим далі я посувався, 
тим частіше стрічав цей люд в жалобі, тим виразніше я почував, 
що щось мене мулить. Я мусів обминати цілі гори ріжнородного 
грузу? балок, вапна і каміння, що навалені тут серед вулиць, 
перескакувати щілини на землі, наче розкриті жадібно роти, пере- 
лазити через мармурові кольони і зазирати у вікна, звідки дивилась 
на мене пустка. І знову з-за вугла тихо випливала чорна фіґура 
і стрічалась зо мною мовчазними очима. Тоді я зрозумів врешті, що 



— 516 — 

мене мулить. Очі! Ті страшні, чорні, жахливі очі, які завікнуля 
в собі все пекло різдвяної ночи^) і вже більше нічого не можуть 
бачити. Може світити сонце, голубіти море і небо, сміятися радість, 
а ті очі, попшрені й мертво блискучі у великих орбітах, звертали 
погляд в глиб себе і божевільно вдивлялись у розхитані стіни, 
вогонь і трупи найближчих. Мені здавалось, що коли-б сфотоїрафувати 
їх, на пластинці вийш.іи-б не людські очі, а картина руїни. 

Бічні вулиці вже було розчищено трохи. Зате з обох боків 
завалені стіни фасадів творкли грубий шар спресованих балок, 
матраців, книжок, вапна, залізних ліжок і людських тіл. Там, де ще 
стіни стояли, вони ледви тримались, і крізь широкі шпари синіло 
небо. Часом у вибитих дверях виднілись самотні сходи, що вели 
бог-зна куди, сходи, по яі:их вже ніхто не ступить. Десь високо, 
під небом, в пятиповерховім будинку, завалилась тільки передня 
стіна, і середина хати стояла одкрита, немов на сцені. Веселенькі 
шпалери, залізне ^ ліжко, через поренчата якого звисає рушник, 
фотографія на стіні, образ Мадонни в головах ліжка. І ця інтімність 
чужої хати, де ще заховалося наче тепло людської руки, робила 
сильніше вражіння на мене, ніж зовсім мертві сірі руїни. 

Я знав, що город — це кладовище, що з-під розваліш не од- 
копано ще щось около 40.000 трупів, що в цій спресованій масі, 
яка обступає мене, лежать у ріжних позах задушені діти, жінки 
й чоловіки. 

Ішли розкопки, іурток робочих то нахилявся, то розгішався 
над купою грузу, і мірно здіймались кирки й ломи. Поліцейський 
у своїй пелерині сидів, зігнувшись високо десь на стіаі, а його кепі 
блищало на сонці. Раптом він встав, приклав руку до кепі й застиг 
так в повазі. Я підійшов. Робітники витягали з-під балок жіночу 
сорочку, потім вийняли ноги і поклали в мідницю. За ногами йшли 
тулуб, живіт і груди — і знову це склалось в мідницю. Я одійшов. 
Мені захотілось глянути на небо. Але тут я раптом побачив скрізь 
по руїнах, вище і нижче, подібні Групи робітників. І що-хвилини 
вставав поліцейський і прикладав руку до кепі. 

На площі перед собором було так тісно, що ні-де було 
і повернутись. Вона вся завалена була старим мармуром церкви, 
уламками пілястрів, орнаментами амбразур. Мозаічні  чаю . . . 

К Пані Наталя тремтячими рутами налляла склянку чаю і, розплю- 

скуючи по дорозі, подала студентові. 

— Ну, що-ж далі? — питався пан Валєрян, зриваючись з місця 
та бігаючи по хаті. 

■ — Спасибі. Пройшов через базар. Народу багато. Там роздають 

горіжу. Ідуть якісь таємні наради, але про що говорять, трудно 
сказати. Чув тільки кілька фашлій: Мачинського, За.лкіна, вашу . . . 

— Ах, Боже . . . 

— Ви не лякайтесь. В неділю звичайно більше народу і пють 
горілку . . . Чи неможна попрохати хліба? 

І — Спасибі. А все таки дивуються, чому ви не виїхали на цей 

\\ час з города? Біжу оце до вас, — бачу: вікониці зачинені, значить, 
нікого нема, забіг тільки поспитати — куди й чи надовго — аж 
ви тут сидите собі ... Ви ризикуєте, ви дуже ризикуєте . . . 

— От бачиш . . . Чи-ж я не казала, чи-ж я не благала його, 
поїдьмо куди, заберім діти . . . - мало не плакала пані Наталя, при- 
тискаючи руки до грудей та дивлячись на гостя благаючим поглядом, 
як тоді на чоловіка. 



— 534 — 

— Ет, що тепер про це говорити! — роздратовано скрикнув пан 
Валєрян і далі бігав по хаті. Він курив папіроску за папіроскою 
і розбивав головою хмари синього диму, що повзлп за нгої довгими 
хвилями, як туман в горах. 

— Ах, що робиться ... що тільки робиться . . . 
Це говорив хтось инший, високим жіночим голосом. 

Всі обернулись до дверей з кухні, звідки, впускаючи на мить 
світло, влетіла в столову маленька, кругленька жінка. Шапочка 
зїхала в неї на бік голови, руде волосся розтріпалось і палало, наче 
вона принесла на них пожежу з вулиці. 

— Ах, як тут темно. Де ви? Де ви? — Вона ні з ким 
не привіталася, підбігла до столу і впала на стілець. 

— Мої милі, мої дорогі ... ви ще живі? А я думала . . . 
Вже почалося . . . Юрма ходить по вулицях з царським портретом. 
Я тільки що бачила, як били Сікача . . . 

— Котрого? 

— Молодшого, студента ... Не зняв шапки перед портретом. 
Я бачила, як його, уже без шапки, червоного, в подертій тужурці, 
зігнутого вдвоє, кидали з рук до рук і всі били. Очі в нього такі 
великі, червоні, божевільні . . . Мене обхопив жах ... Я не могла 
дивитись ... І знаєте — кого я бачила в юрмі? Народ . . . 
Селян ... в сірих святних свитах, в великих чоботях, простих, 
статечних хліборобів . . . Там були люди з нашого села, тихі спо- 
кійні, працьовиті ... 

— То гірший елемент, Тетяно Степанівно, — обізвався студент 
Горбачевский. 

— Ні, не кажіть, я їх знаю, я вже пять літ учителюю в тому 
селі ... А тепер втікла звідти, бо мене хотіли побити. У нас усіх 
зруйнували. Ну, ще там багатих . . . Але кого мені жаль, то нашої 
сусідіси. Стара вдовиця, бідна. Один син у Сибірі, другий в тюрмі 
сидить . . . Тільки й лишилося, що стара хата та сад. І от знищили 
все, розібрали хату по брусові, сад вирубали, книжки синів по- 
дерли . . . Вона не хотіла прохати, як другі. А де-які виходили на- 
зустріч юрмі з образами, з дрібними дітьми, ставали на коліна 
в грязь і благали цілими годинами, руки мужикам цілували ... І тих 
помилували . . . 

— Ах, жах який, — шепнула якось механично пані Наталя. 
Вона все ще сиділа, витягнена, напружена немов чогось чекала. 

— Тс . . . цитьте ... — нетерпляче перебила вона розмову. 
З вулиці донісся далекий галас. 



— 535 — 

Усі замовкли, обернулЕСь до вікон і, витягши шиї, завмерли 
в увазі. 

Шум немов наближався. Було в ньому щось подібне до далекої 
зливи, до глухого урчання звірів. — А-а-а . . . а-а-а ... — 
одбивалж високі стіни змішані згуки і тут десь близько почулось 
тупотіння ніг по камінню вулиці. 

— А, подлість . . . подлість ... я йду на вулицю ... — 
стрепенувся Чубинськиіі і забігав по хаті, чогось шукаючи. 

Але на нього накинулись всі. Вони кричали на нього прити- 
шеними, зміненими голосами, що він не новииен виходити, бо його 
тільки шукають, що там він нічого не вдіє, що неможна кидати 
жінку й діти. Жінка казала, що вмре без нього. 

Тим часом галас зменшавсл і скоро затих. 

Тільки налякані діти плакали в кутку, хлипаючи все голосніше. 

— Варваре! Варваро! — гукав пан Валерян, — заберіть 
дітей у другу хату, втихомирьте як-небудь ... 

Ввійшла Варвара, важка, спокійна, з червоними, голизш по 
лікоть руками і заговорила до дітей так, що вони зразу замовкли. 
Вона обняла їх тими грубими голими руками і забрала до себе. 

В столовій теж стало спокійніше. 

— Які ви щасливі, — обізвалась Тетяна Степанівна, — маєте 
таку славну наймичку. 

Пані Наталя зраділа, що .знайшла хоч один ясний пункт серед 
тих страшних подій, на якому можна спочити. 

— О! моя Варвара золота жінка ... Це наш справжній друг . . . 
Спокійна, розсудлива, прихильна. — І. уявіть собі, бере всього на 
всього три карбованці на місяць . . . 

— Добрий характер має, — додав пан Валерян. 

— Четвертий рік служить ... Ми звикли до неї, вона до 
нас ... І дітей любить ... 

Поговоривши на ту тему, гості почали прощатись, але тут 
Тетяна Степанівна згадала, чого вона властиве прийшла. їй здається, 
що панові Валєрянові, після його промов на штінїах, небезпечно 
сидіти вдома. Лучше-б перечекати цей лихий день десь у сусідів, 
в певному місці. 

Горбачевський перечив. Навпаки, лу чче сидіти вдома, не зявля- 
тись на вулиці. Квартирі їхньої добре не знають, бо вони недавно 
переїхали сюди, а коли побачу ть замкнені віконниці, то подумають, 

що дім 1ІО]ІОЖНІП. 



— 536 — 

— Ні, ні. я лишуся вдома . . . Що буде, те й буде . . . 
— заспокоював їх на прощання Чубинський. 

Чоловік і жінка лніпились сами. Він бігав по хаті серед хмар 
з диму, немов хотів розбити неспокій. 
Пані Наталя сиділа пригноблена. 
Нарешті Чубинський сів бшя жінки. 

— Ну, не турбуйся-ж так дуже, заговорив він до неї, 
намагаючись бути спокійним. — Ніхто нас не зачепить ... От 
погукають трохи та й V розійдуться . . . 

— Я . . . я спокійніїпа ... Ти не звертай уваги . . . так. 
трохи нерви ... Я теж гадаю, що нічого не буде . . . 

Вона ледви здержувала себе, щоб не тремтіти. 

— Я певний, що хуліґанів мало, народ не піде за ними . . . 
Та-ак, певно, що хуліґанів ... 

І не дійде, до того, щоб проливалась кров . . . 

— Ах, Боже! . . . певно не дійде до того, щоб . . . 

Тепер, коли вони лишились сами, без людей, в цій темній хаті, 
оточеній чимсь грізним і невідомим, та намагались скрити в розмові 
один од одного свої думки і свій неспогай, трівога зростала, 
збіралась круг них, немов грімлячий газ. 

Бо чи ж він годен опертись с.ііпій злобі дикої маси, яка не 
знає, що чинить, він, беззбройний. 

Вона те знала. 

Ну, а коли ириіідуть до них? 

Що-ж, коли прийдуть, вони застав.іять двері меблями і будуть 
захищатись до краю. Вони забаррикад . . . 

Дзень-дзелень . . . дзень-дзень! 

Сильний різкий дзвінок вдарив у передпокої. 

Чубинський аж скочив. 

— Не ходи ... не одчиняй, — благала пані Наталя, зала- 
муючи руки. 

А дзвінок скакав, хрипів, казився. 
Чубинський кинувсь до кухні. 

— Варваре! Варваре! . . . 

Тс . . . — не кричи так . . . 
Але Варвари не було. 
Що-ж робити? Треба щось робити. 
Де-ж та Варвара? 
Вбігла нарешті Варвара. 
- То пан доктор дзвонять. — Зараз ідуть через кухню . . . 



— 537 — 

Доктор сливе вбіг. — Високий, здоровий, він махав руками, іік 
вітряк крилами, і ще на ході кричав: 

— Сидите собі, голубчики, і не знаєте, що діється . . . Бють. 
забивають . . . Порілсуть, кажу вам, як курчат . . . Розбили кватиріо 
доктора Гарне, знищили всі його струменти. Жінку волочили за 
коси, а Гарне забрали з собою: носить тепер портрет на чолі ху- 
ліїанів. Маєте раз. 

— Ах, Боже? 

— Іваненка стягли з звощпка і розбили голову. Маєте два. За- 
лізко мусів присягати на самодержавіе, бо били люто. Маєте три. 
Акушерку Рашкевич, кажуть, на смерть забили. Поліції нема, щезла. 
Нас оддали пяній голоті . . . Треба всім зібратись на майдан коло 
думи. Чуєте? Зараз. Зараз треба збіратися і одбиватись оружно. 

Доктор кричав так сильно, немов на площі, перед народом. 
Пані Наталі той крик розривав груди. Ах, тихше . . . тихпіе . . . 
почують ... — благали її очі і болізний вираз. 

Притискала до грудей руки і все з жахом шептала. 

— О, пане докторе . . . пане докторе . . . будьте ласкаві! . . . 
Ах, Боже . . . 

Але доктор не слухав. 

— Беріть револьвер, — кричав він, — і ходім зараз. 

— Я не маю револьвера, — сердито скрикнув Чубинський. 

— Фю-ю! — аж свиснув доктор. 

— Як, ви не маєте оружжя? То ми вміємо тільки промови 
говорити, а як прийде що до чого . . . Нє-е, голубчики, так не- 
можна . . . Сидіть же собі тут, поки не накриють, як курку решетом, 
а я піду . . . 

— Куди? — кричав собі пан Валерян, — це-ж безглуздя, ви 
нічого не вдієте . . . 

Але доктор махав руками й з криком вибіг із хати. 

На Чубинського напав тепер страх. Ганебний, подлий страх. 
Він це розумів. Що-ж робити? Куди подітись? Він не хотів заги- 
нути такою безславною, страшною смертю. Сховатись? Ні, не са- 
мому, о, ні, а всім, це очевидячки . . . Він озирнувсь по хаті. Жінка 
стогнала напів притоіша і стискала руками голову. Варвара тупала 
біля столу. Втікти? Куди? Десятки плянів займались у його шзку, 
як блудні вогники, і зараз гасли. Ні, не те ... не те . . Звірячий 
жах ганяв його по хаті од дверей до дверей, а він намагавсь гаму- 
вати його і весь тремтів. — Не втрачай голови ... не втрачай 
голови ... — говорило щось у ньому, а душсп так і біга.ли в нього, 



— 538 — 

як у звіря, що піймавсь у пастку. А що таке? Чого вона хоче? 
Що-о? 

— Сніданок чи подавати? 
Ах, то Варвара. 

Це трохи опамятало ііого. 
- Що ви говорите? 
Чи подавати, питаю, сніданок? 

— Сніданок? Не треба. Ви-ж чули? 

— Чому не чула . . . Хха! 

Те „хха!'* зупинило його серед хати. Він помітив, як здрігну- 
лось лице Варвари, мов спокійна вода од виплеску риби, і одна 
з хвиль докотилась до нього. 

— Панів бють ... — жалібно пояснив пан Валерян і з зди- 
вуванням побачив, що сите тіло Варвари тіпається, немов од стри- 
маного сміху. 

— Чого ви? 

— Я та-а . . . 

І раптом сміх той прорвався. 

— Ха-ха! . . . Бють ... і нехай бють . . . Ха-ха-хаІ ... Бо 
годі панувати . . . ха-ха-ха! Слава-ж тобі, Господи, дочекаєшся 
люди . . . 

Вона аж перехрестилася. 

Лице в неї наллялось кровю, очі спалахнули, вона підперла 
боки червоними, голими по лікоть руками і хиталась од сміху, як 
пяна. аж ве.ликі груди її скакали під заялозеним убранням. 

— Ха-ха-ха! . . . а-ха-ха? ... 

Вона не могла здержати сміху, непереможного, пяного, що 
клекотів у грудях і ті.7іьки, як піну, виь:идав окремі слова. 

— Ха-ха-ха! . . . всіх . . . викоренити . . . ха-ха-ха! . . . щоб 
і на насіння . . . всіх! . . . а-ха-ха! ... вона аж хлипала. 

Той дикий регіт один скакав по хаті і було од нього так бо- 
лізно й лячно, як од шаленого танцю гострих ножів, б.іискучих й 
холодних. Немов дощ блискавок сипав той сміх, щось було убийче 
і смертельне в його переливах і наводило жах, 

кубинський аж ухопився за стіл, щоб не впасти. 

Той сміх бив йому просто в лице. Що вона говорить? Щось 
неможливе, безглузде . . . 

Пані Наталя перша скочила з місця. 

— Геть! — скрикнула вона тонко й пронизувато. — Геть! . . . 
Вона ще дітей мені поріже! . . . Жени її геть! 



— 539 — 

Варвара вже не сиііялась. Лиш груди в неї все ще скакали, 
а голова схилилась низько. Вона поглянула скоса на паню й, за- 
бравпш в оберемок посуду, важкою ходою подалась до кухні. 

Босі ноги гупали по помості. 

Чубинському зробилось дуишо. Він увесь тремтів. Зробив кілька 
кроків услід Варварі і став . . . Щось неможливе незрозуміле . . . 
Якийсь кошмар . . . 

Побіг до кухні й одчинив двері. 

Там було ясно. 

Побачив Варвару. Стояла біля стола зігнута, зівяла, спокійна 
і щось стирала. 

— Вар . . . 

Хотів говорити і не міг. 

Тільки дивився. Великими очима, наляканими, гострими і незви- 
чайно видющими. Обіймав ними цілу картину й найменші дрібниці. 
Побачив те, біля чого що-дня проходив, як той сліпий. Ті босі 
ноги, холодні, червоні, брудні й порепані ... як у тварини. 
Дранку на плечах, що не давала тепла. Землистий колір обличчя . . . 
синці під очима . . . То ми все ззЬш, разом з обідом . . . Синій 
чад в кухні, тверду, лаву, на якій спала . . . поміж помий, бруду 
і чаду . . . ледви прикриту ... Як у барлозі ... Як та тва- 
рина . . . Зламану силу, що йшла на других . . . Сумне, каламутне 
життя, вік у ярмі . . . Вік без просвітку, вік без надії . . . робота , . . 
робота . . . робота ... і все для других . . . для других . . . для 
других . . . щоб їм було добре . . . їм, тільки їм . . . А. він хотів 
ще од неї приязні! . . . 

Не міг говорити. По що? Все таке ясне і просте. 

Вибіг із кухні назад в столову. 

— Ти бачила? ■ — кинувсь на жінку. — Не бачила Піди, 
подивися ... 

— Чом вона не страйкує? — кричав якимсь незвичайним для 
нього голосом. — Чом не страйкує? 

Бігав по хаті, наче хто бив його пугою; йому було душно, не 
мав чим дихати. 

Підбіг до вікна й, не памятаючи, що діє, почав одкручувати 
гайку. Швидко й нетерпляче. 

— Що робиш? — кричала на смерть перелякана жінка. 

Не слухав. Пхнув що сили прогонич. Залізний бовт з брязком 
ударив у віконницю, аж луна пішла по -під високу сте.лю. Вікно 



— 540 — 

відскочило, вдарилось половинкаїш в лутки, і в хату віллялось жовте 

каламутне світло. Осінній вітер кинув до середини цілу хмару 

дрібного холодного пилу і якихось невиразних хаотичних згуків. 

— Чом вона не страйкує? 

Ловив грудьми холодне повітря і не помічав навіть грізного 
клекоту вулиці. 

А вулиця стогнала. 

А-а-а ... - неслося десь .здалеку, як од розірваної греблі. 

А-а-а ... — котилось ближче щось дике, і чулись в ньому 
і брязкіт скла, і окремі крики, повні розпуки та жаху, і тупіт ніг 
великої юрми . . . Скакав по вулиці звощик. і гнався за ним туркіт 
КО.ІІС, як божевільний . . . Осінній вітер мчав жовті хмари й сам 
тікав з міста. 

А-а-а . . . а-а-а . . . 

225. Раїа тог^апа. 

(З сельських настроїв.) 

Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої 
сахарні, з стін руїни з галасом знялось вороння, а в середину з ло- 
скотом посипались тинк і цегла. Хоч сахарня.. давно вже закинена, 
розсипалася і заросла травою, в порожніх будинЕах її раз-у-раз вчу- 
вався шум, немов гомін машин і робітників лишився на старому житлі. 
Минаючи куии битої цеглп, 6і.їїі плями вапна, панів прикриті 
молодими бурянамп, гнилі трухляві жолоби і чорні діри — вікна, 
з яких немов щось виглядало, — Андрій згадував колишнє. Яка- 
небудь шина, що блищала з трави, мов плазуюча гадюка, або ча- 
вунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його 
очі картину іиумливого життя фабрики, і він бачив себе коло ваїо- 
неток з цукром або біля апарату. Тоді він брав тринадцять карбо- 
ванців на шсяць! 

— То були часи, пане добродзєю! — казав він у голос до 
себе і гладив білого вуса. 

Андрій прямував до старого береста, що ріс на вершечку горба. 
Звідти злазили униз фабричні будинки. 

Вліво од Андрія грав на сонці срібними брижжами ставок, не- 
мов риби і;упались в ньому, а за ним, на другому горбі, ховалася 
поміяс , деревами церква. За берестом лежала долі широка й зелена 
лука, порізана закрутами синьої річки. Верби й верболози сіро-зеленим 



— 541 — 

туманом котилися по луці і закривали подекуди воду. На виднокрузі, 
в далеких околишніх селах, біліли дзвіниці. 

Був соняшнип ранок провідної неділі. По церквах дзвонили. Да- 
лекі дзвони гуділи в ясному повітрі тихо її мельодійно, і здавалося, 
що то дзвенить золото сонця. 

Андрііі поглядав на розвалені камяниці і радісно хитав головою. 

— Га! вже воно так довго не буде І . . . вони як візьмуть 
у свої руки, то швидко пустять пару! . . . 

„Вони" — були Німці чи Чехи, а може іі Жиди, що перед 
шістьма роками приїздили оглядати згорілу сахарню. Хоч потому 
ніхто вже не цікавився руїнами, Андрій не покидав надії, що ось-ось 
не видко, як наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику. 

Ну, а тепер він певний, бо панський пастух Хома Гудзь шеп- 
нув йому ту новину. Хома хоч ходить біля товару, а все-ж ближче 
до панів, бо треться коло них. Буде фабрика, буде! . . . 

Бо то, пане добродзєю, чиста загибель тепереньки чо.ловікові: 
заробити нема де, землі зроду не було, комірне плати, кругом 
злидні, а їсти мусиш! Та! велике щастя — латочка землі! . . . 
Крутиться один з одним на своїй скибці, а сам ходить чорний, як 
земля ... а їсть не краще за того, що нічого не має . . . 
Хазяї! . . . 

Андрій з прпзирством чвиркнув крізь зуби. 

От фабрика, то вже щось инше. Не страшна тобі ані посуха, ' 
ані дощі. Робота чиста, рівна. Прийде термін — бери гроші . . . 

І він тоді пив пиво ... На готові . . . Чисте, золоте, холодне 
пиво . . . Тьфу! ... аж слина котиться . . . 

Думка була: підросте Гафійка, найметься на фабрику. Де-б вона 
заробила стільки?! ... І швпдче віддалася-б. Авже-ж . . . Та же 
то гурт, — знайшовся-б такий, що-б посватав. Апаратчиї: або 
й слюсарь . . . Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці; 
хазяйський син не візьме убогої, — ке такий світ тепер. Авже-ж . . . 

Його думки пливли далі. Такі легкі, такі прозорі, як весняне 
повітря . . . 

Нема руїн. Скрізь нові будинки. Гук машин, сичання пари, тиск 
людей, ціле пекло роботи. Все рушається, все живе, все таке при- 
надне. І він чує силу у своїх руках, а в роті має смак холодного 
пива . . , 

Останні дзвони завмерли в повітрі. З церкви виходять. З гори 
аж до греблі суне поволі хмара народу. Гупають сельські чоботи, 
лопотять підтички, і тріпотять на вітрі стрічки в дівчат. 



— 542 — 

„Он іде Маланка. Мала, суха, чорна, у чистій сорочці, в ста- 
ренькій свитці. Андрій не бачить її обличчя, але знає, що у неї 
спущені додолу очі й затиснеш губи. Ми хоч бідні, але чесні. Хоч 
живемо з нучок, а проте й для нас є місце в церкві. Коло неї 
Гафійка. Наче молода щепа з панського саду. У Андрія під вусом 
блукає усмішка. Він знає, що в селі немає кращої дівчини. Сім- 
надцятий рік пішов, саме з Пилипівки. 

- Га-га-га! Ось де він править службу Божу. Здоров! . . . 

Грубий голос іде знизу, й старий безвусий вид панського па- 
стуха Хомп Гудзя виглядає з-за похилого баркану. 

— А ви ж думали — де? Дай, Боже . . . 

— На дідька-б . лисого сидів я тут ! вже краще у Мен- 
деля . . . Цапип син привіз свіже пиво, коли не бреше ... Я таки 
казав йому — бодай тобі, кажу, така болячка у печінки, і твоїй 
Сурі, всьому кодлу твому . . . 

— От купіть, тоді й розкушаємо, яке воно . . . 

— Бодай ви всі повиздихалп по такій правді, як держите 
свіже пиво ... А що, думаєте, не куплю? Ходім, випємо, бий його 
трясця ... 

— Але купите? А з волами-ж — як? Сам пан догляне? 

— Хай вони виздихають йому до ночи . . . Він думає, сто сот 
крот, що я й у проводи пожену товар на пашу? Луснеш, а не 
діждеш . . . Щось маю казати вам . . . 

— Ну? Ну? 

— Приходьте з полудня до Менделя, тоді скажу . , , 

— Ну, ну! 

— Побалакаємо, напемось пива, стонадцять . . . Кінець фрази 
згинув за тином. 



Андрій носпішавсь додому. Перед ним лежав шлях, курний 
вже, хоч була рання весна. Над шляхом біліла його халупка, мов 
ішла кудись з села і зупинилась спочити. По дорозі тяглись люди 
з ціпками, з кіунками. Ось Гафіііка винесла одному води. Стали 
й розмовляють. Знов надходя, як драглі; цілий ліс тонких ніжок 
замигтів перед очима, голі дурні морди розкривали папц серед роже- 
вої куряви і плакали: бе-е-е . . . ме-е-е ... В рожевому тумані, мов 
тіні, сновигали люди, зявлялись і щезали неясні обриси хат, в морі 
овечого лементу гину.т[и всякі згуки; весь цей гармидер нагадував 
«он. Ззаду отари йшов чорний чабан, високий, ще більший од не- 
певного світла, немов мітичний бог, ляскав пугою і кричав диким, 
грубим голосом, покриваючим все: 

— Гарья! . . . Триш-триші . . . Геп! . . . 

Вже нічого нема на вулиці, все щезло, як сон, пил поволі 
сідає на землю, а вечірнє повітря все ще тремтить живим акордом 
завміраючих згуків. 

На землю глянули тихі зорі. 



Сині стіни, в кутку бебехи, залитий пивом стіл. Тісшій вань- 
кирчик у Менделя. 

— Не морочте мені, Хомо, голови, — кажіть зараз — буде 
фабрика? Кажіть — буде? 

Пиво пінилося у зелених склянках і шуміло в голові. 

— Та же сказав, що буде. 

— О! о! А нащо-ж ви радите оддати Гафійку в найми? 

— Раджу. Однаково пропаде дівка. Наїсть, пане вдома, тобі-ж 
гірше буде. А їй одна доля: найми. Думаєш — візьме хто 
бідну? Посивіє дівкою. Наймай, коли люди трапляються. Завтра-ж 
одвезеш в Ямище до економа; добрий панок, щоб йому черви 
язик сточили. Що-ж, будемо сватами? Того тебе й кликав до 
Менделя. 



— 550 — 

— Не кажіть мені про те, не люблю, я й в мжслі не мав 
такого. 

— Наймай, Андрію. 

— ОблЕіпіть, Хомо. Краще пиймо. 

— Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду при- 
сохли до спини, а воно приндиться. Кажу, наймай, каятимешся потім, 

— Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву. 
Андрій почервонів і став з-за столу. 

— Сиди. Може не правда? Тп думаєш, що ти людина? Собака 
ти, та й вже. Яке наше життя? Собаче. Та ти сиди. 

Гудзь поклав Андрієві на плечі свої здоровенні руки і посадив. 
Потому наблизив до нього свій безвусий, червоний од пива вид, од 
якого нашило жаром. 

— Ти не крути. Тп мені кажп: скільки літ прожив? Пять- 
десят? Доживаєш віка? А де-ж твої молоді літа, де твоя сила^ 
покажи свою працю! Мозолі показуєш? Покаїкеш ще й горб. Цілий 
вії: з тебе луску ппфеблн, а ти, воле, у плузі йди. Наша доля 
така — робиш і грудьми, та не будемо людьми. Ти глянь на мене: 
гадаєш — Хома перед тобою? Худобина. Як став змалечку біля 
товару, так і досі. Цілий вік з худобою, сам худобішою став. Ціле 
життя хвости бачив замісць людей, бабрався у гною, у гною спав, 
на гною їв, на купі гною і здохну. Я забув, як його у хаті 
й сплять, стонадцять чортів йому у хвіст! Сорочка на тобі зашка- 
рубла, як кора на дереві, штани умазані в волячу мазку, бо кров волам 
пускаю, рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне 
од мене ніс верне — смердить. А ти гадаєш — пахне? Тікаю од 
людей — до волів тікаю. З волами розмовляю. Я до них говорю, 
журбу свою виливаю, а вони ремиґають, та ревуть, та хвостами 
одвертають. Тільки у мене й розваги. А ти думав — жінка до 
мене заговорить та ще й пригорне . . . діти защебечуть . . . своя 
хата зогріє. Ха! За тими волами я посивів парубком, побила-б їх 
морока. Тепер тішся на старість, щоб йому дихати не дало, щоб 
його понесло поверх дерева на безголовя! . . . Щоб він головою 
наложив, нужда-б тя побила! . . . Сто сот крот його ма . . . 
Бодай . . . 

— Гей, чого кричиш, чоловіче, чого лаєшся? 

— Га? Лаюсь чого? На душі легше ... як нахмариться там 
— вилаюсь і легше . . . як би не лаявсь — згорів би. Таку 
злість в собі почуваю, аж душа палить ... як запече, як запече — 
так взяв би в руки довбню та й перебив би усіх. Ходив би од. 



— 551 — 

хати до хати — та й по голові, та й по голові. Одного за те, 
що пе людську кров, а другого, що не боронить. А потому-б підпа- 
лив, щоб усе огнем взялося та попелом розвіялось, щоб тільки 
лишилась гола земля та ясне сонце. 

Хома стояв у хаті високий, аж під стелю; очі його дивились 
кудись но-за стіни; безвусий, зморщений, як у баби, вид скрігеився. 
Він аж тремтів. Потому рантом зівяв, опустився на лаву і душком 
випив пиво. 

Андрія взяло за живе. Він теж хотів, щоб його слухали, почу- 
ли все його життя, як воно стало перед ним отут, в тісному жидів- 
ському ванькирчику. Дожив до сивого волоса, а добра не зазнав, 
ой, ні . . . 

— Я ,так міркую, Хомо, коли чоловік працює ... 
Але Хома знов сердився. 

— Пропади ти иронадом. Одному все, другому нічого. Хіба 
я не бачив, як стара пані . . . 

— Коли чоловії: працює, він мусить за те щось мати. А як 
ЗЄМ.ЇЇЯ мені нічого не дає . . . 

— . . .Стара пані цілу зіму топила в грубах полотном, що 
лишилося ще од нанщини . . . 

— ... Ну, а як земля нічого не дає — на чорта вона 
мені? Однаково мені, чи я наймит на своїй землі, чи на чужій. 
А все натшт. Правду ви . . . 

— ... Злежалось полотно в коморах. Люди прохають: дайте 
хоч на сорочку, — хай праця .людська не гине марно. Та ти 
слухай же бо. 

— Слухаю, слухаю. Гей, чуєте, правду ви мовите: таке 
собаче життя маємо. Та-ж то висотали з мене всі жи.ли. Та-ж то 
цілий віїч свій напихав я чужу пе.льку. Ще як була фабрика, жив 
яі^ось, а як згоріла . . . 

— А вже-ж погоріло, усе полотно згоріло. 

— Яке полотно? 

— Як — яке? Та-ж розказував. 

— А — так-так. Пу, пиймо краще. За ваше . . . 

— А як же з Гафійкою? Наймаєш? 

— Та годі вам. Пиймо. 

— Ну, чорт з тобою, не хочеш, як схочеш. — Хома випив 

душком пиво і кинув склянкою об ЗЄМ.ЛЮ. 

На бренькіт скла прибіг наляканий Мендель. 



— 552 — 

Було якесь свято. Гафійка сиділа на призьбі за хатою. Біля 
ніг її шпортались кури і сокотали, допоминаючись їжі. На призьбі 
лежала розгорнена книжка. 

— Агуш, агуша, йдіть собі порпатись по-під тином ... — 
проганяла їх Гафійка. — Ну, чого сокочите дурні? А ти чого, 
зозуляста, витягаєш шию та заглядаєш до рук? Я вже тобі давала 
їсти. Вам тільки аби їсти, дурні. Сердишся, ш;о таке кажу? А от 
поспитай Марка, послухай, що розумні люди скажуть. Він би вам 
сказав: дурні, зроду-звіку дурні. Вам дають жменьку пшона, а забі- 
рають всі ваші яйця, або ріжуть вас на юшку. А ти, півне, по- 
дурному тріпаєш крилами, храбруєш. Коли-б ти був такий сміливий, 
як Марко, ти не дав би своїх дітей продавати панам на печеню. 
А може ні? Ну, та ти півень, а Марко орел. Ти послухав би, що 
він каже . . . Він каже ... Та що ти тямиш? ти нічого не розбе- 
реш! Бо коли-б ти був розумніший, то побачив би, що й люди 
такі, як кури . . . Ну, чого кудкудачеш, біленька? Чого смієшся? 
Думаєш, я не знаю, що у вас добре? Думаєш собі, що ти кохаєш, 
кого сама схочеш, а я мушу віддатися за Прокопа, бо мати його за 
мене сватають? Дурна, дурна ... Та нехай мене печуть, нехай 
ріжуть . . . нехай краще закопають мене в землю! Чуєш ти, зозу- 
лястенька? Ну, пішла геть, коли головою крутиш, невірна! Не бійсь, 
Марко нікому мене не дасть ... бо він орел ... а над ним, знаєте 
кури, вороння того, вороння . . . мало не заклюють. Коли й люди 
на нього, і староста, і навіть тато нападаються ... а він добра 
хоче людям. Не тато, а Марко . . . Чуєте-ж, кури, який він добрий, 
Марко мій . . . За те його парубки й дівчата страх люблять . . . 
і слухають. А ти куди проклятий? Агуш! бач — наслідив на 
книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? 
Скаже: півень більше начитав, ніж ти. Ну, тепер всі гетьте, агуша, 
бо мені треба читати. Присунусь ближче до сонечка, хай і воно 
загляда в книжку, хай і воно читає . . . Ну, разом! . . . 



З погодою щось діялося. Весна стояла суха і вітряна. По горо- 
дах все сохло, хліба на полі не росли, по шляхах носились цілі 
хмари куряви. Люди прохали дощу, бо все віщувало голод. Ціна на 
хліб раптом підскочила і це так стурбувало Маланку, що вона що- 
ночи бачила погані сни. Зате, чим гірше було навкруги, чим 
більше надії хліборобів вяли, тим бі.іт,іие Андрія опановували мрії 



- 553 — 

про фабрику. Як Маланці дороге борошно, так Андрієві снилась 
фабрика. Часом він схоплювавсь серед ночи і спросоння, з якимсь 
жахом в голосі, питав Маланку: 
^ Був свисток? 

— Який свисток! 

— Ну, фабрика свистала? — сердився він. 

— Опамятайся ... то тобі в голові свище, по ночах тов- 
чешся, — бурчала сколоіпкана Маланка, позіхала, зітхала і не 
могла заснути до раня. 

Андрія жерла нетерплячка. Він раз-у-раз бігав на руїни, щось 
обмірковував, прикидав, обраховував. Потім бігав по людях, розпи- 
тував, пускав поголоски, і коли вони знов доходили до його, значно 
змінені і більш рішучі, він радів, хвалився Маланці і вірив. Навіть 
до своїх звичайних заробітків відносився він тепер злегка і не 
шукав їх. 

Маланка нарікала. Де далі все трудніше і трудніше ставало 
знайти якусь роботу. Трави погоріли, по економіях більш не наймали. 
Приступаючи до печи, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. 
Приварку не було, вічні позиїж докучили всім і навіть Маланці. 
Найдужче серце боліло в неї .за Гафійку — таке молоде, єдина 
дитина, і мусить голодом моритись. Якимсь чудом вона роздобувала 
для неї і приносила під хвартухом мисочку ягід, або свіжу паляницю. 
Андрій рідко звертав увагу на страву — голова його була запря- 
тана фабрикою — але часом і він одсовував нікчемну юшку і по- 
чинав бурчати. Маланка чатувала на той мент. Вона вся скипала 
лихою радістю і жбурляла йому в лице всю отруту, все шумовиння 
свого серця. 

В одній хаті жили два вороги, і хоч кожен з них поринав 
у власні думки і навіть тікав од другого, проте доволі було якоїсь 
дрібнички — і злість тіпала обома, немов пропасниця. 

Одно їх єднало — це згадка про те, що Гудзь радив паняти 
Гафійку. 

— А ти-ж що, плюнув йому межи очі? — допитувалась 
Маланка, а сама, осміхаючись, думала: — чекай, чекай, ось прийде 
осінь, тоді побачимо . . . , 

— А я так розсердивсь, що мало не побив Хому! їй-Богу! — 
хвалився Андрій. — Таке вигадав! . . . 



— 554 — 

— • Ти що тут робиш? 

Малайка витріщила очі і зупинилась на порозі. На припічку 
горів трусок і кипіло горнятко. Андрій дививсь на вогонь увесь 
чорний і захоплений. Маланка несподівано заскочила його, і він 
осміхався непевним, придуркуватим усміхом. Маланка приступила до 
печи, одсунула горнятко і зазирнула в нього. 

— Ти рибу вариш? — поспитала вона наляканим голосом 
і вся пополотніла. 

Андрій метнувся на місці, засунув знов горнятко, обкидав його 
жаром і мовчки осміхався. 

— Чуєш, Гафійко, він рибу варить! — скрикнула Маланка. 

В голосі її чувся такий жах, наче в горнятку що-найменше 
варилось людське мнясо. 

— Здурів! здурів! їй-Богу, здурів! — кричала Маланка, бі- 
гаючи по хаті, як на пожежі. 

Потім зупинилась перед Андрієм, сплеснула руїсами і, не розту- 
ляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення 
й жаху очима. 

Він рибу варить! Лина, що спіймав уранці! Що важив 
найменче чотирі хунти! Не відніс у двір, не спродав панові! Ой, 
світ кінчається! Такого ще й не було, відколи Андрій рибу ловить! 
Вони ніколи на ззіли ще більшої риби, яку вживають пани. За 
такого линка можна-б узяти зо два злоті, а він його зварив! 

Усе це, з плачем, вигомоніла Маланка Андрієві в спину при 
бульрсоті горнятка та потріскуванні сухого труску. 

Андрій намагався обернути все в жарт. 

— Не скигли, стара, сідай та попоїж рибки. Нема мняса, як 
свинина, нема риби, як . . . 

І він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки. 

— Тріскай сам, бодай ти не видихав! Ми пухнемо з голоду, 
в хаті ні кришки хліба, а він рибу варить! 

Андрієві було ніяково; Маланка казала правду, але йому так 
хотілось риби, вона так принадно пахла, що ніздрі його тремтіли 
і роздувались. 

Сопучи й надувшись, він засів за рибу і п.їїямкав губами, 
і сьорбав юшку так голосно, наче хотів заглушити жінчине 
голосіння. 

А Маланка лютувала. Опріч того, що її живий жаль брав за 
знівеченою рибою, вона була голодна. Вона зіхляла з голоду, їй так 
хотілось чогось гарячого, смачного, незвичайного, а дух свіжої линини 



— 555 — 

лоскотав ніздрі, страв відаих, їй аж нудпло од сильного 
бажання попоїсти. Проте вона розуміла, що не може приступити до 
страви, і ще сильніше кляла. 

— Не журись, жінко, ось поставлять фабрику, тоді зароблю 
де-що . . . 

— Бодай ти так жив, як та фабрика буде! 

Андрій підняв очі. І вони на мить зупинились і кинули дале- 
кий погляд кудись в простори, по-за стіни, по-за хату — і зразу 
стало ясно йому, що справді фабрики не буде, що то дурні надії, 
що краще-б він не варив риби, яку можна було продати та купити 
хліба. І враз риба стратила свій смак, охота до їжі одлетіла геть 
і йому раптом схотілось покинути хату. 

Андрій взяв шапку і вийшов. 

Недоїдки риби вистигали на сто.іі, а Малайка з дочкою сиділи 
мовчки по кутках та снували гіркі думи в мороці погаслого дня. 
Сум стояв у хаті, обнявшись з тишою. 

Потім вони разом всталп, підійшли, немов змовились, до стола 
і мовчки взялись за рибу. Вони поїли все до щенту, висмоктали 
кісточки, висьорбали юшку і мов голодні коти вилизали навіть миску. 



Андрій збірався на почту: почепив на плече шкіряну торбу, 
у руки ціпок. Коли вбігла Малайка. На ній лиця не було. Бліда, 
засапана, очі горять і вся тремтить. 

— Іди . . . міряють . . . 
Андрій видивився на неї. 

Вона не могла говорити, притискала рукою серце і важко ди- 
хала. Другою рукою, умазаною в землю, бо тільки що полола, вона 
махала перед його очима і показувала на двері. 

— Іди-ж, міряють бо . . . 

— Хто міряє? Що? 

— Пани, ох! . . . Наїхали, будуть землю ділити . . . 

— Яку землю? Що ти мелеш? 

— Всяку . . . поміж людьми . . . іди, дог.їїянь, щоб нам одрі- 
зали недалеко, ближче од села. Бо ще ирипадь дістанеш . . . 

— Свят, свят, свят! Опамятайся. Мені на почту треба йти. 
Маланка позеленіла. 

• — Ти підеш мені? 

Вона прискочила до нього страшна, як дика кицька, переко- 
шеним ротом, з пекучим поглядом, бліда, як мара. 



— 556 — 

— Ти підеш мені зараз! — вищала вона тонким голосом. — 
Тобі може байдуже, так мені не байдуже. Ти маєш дитину! Ти 
хочеш зарізати її! Ти всіх нас ріжеш. Зараз мені йди. Люди забе- 
руть краще. Чуєш? Ну! 

І бачучи, що він стоїть ні в цих, ні в тик і дивиться на неї, і 

вона вхопила з припічка рубель і замірилась на його. = 

— Іди, бо тут тобі смерть буде! ... ) 
Вона ладна була його забити, — Андрій це бачив. 

— Тю, дурна! — знизав він плечима; та-ж бачиш — іду. 
Він сопів,крав торік лантух жита з току ... 

Зате, стрічаючись з жінками, що мали дорослих синів, вона 
ставала солодка і хвалилась дочкою: слава тобі. Господи, таке 
воно в неї роботяще, таке добре, покірливе, немов те.і, ':о . . . 

Час тягся. 

Вечір за вечером просижували вони з Гафіпкою у прибраній, 
як на Великдень, хаті, в чистій одежі, немов чекали дорогого гостя, 
що от-от не видко, ЯЕ затупає перед хатою, сколошкає собак і відхи- 
лить двері. У Маланкп захована навіть була в комірчині, під старим 
манаттям, пллшка горілки, про яку опріч неї, ніхто не знав. 

А навкруги лунали музики, дудніли бубни і полоши.ли нічну 
тишу пяні пісні. Ніхто не зявлявся. Криві стіни халушш, винявши 
боки, моргали по кутках зморшками-тінями, паперові козаки, узявипісь 



— 563 — 

в боки, стояли в ряд і мовчки дивились на тьмяне світло лямпки, а 
чепурні голубки крутились перед образами, пересуваючи довгі тіні 
крил по низькій стелі. Нудна трівога, мов дерево з насіння, росла в 
Маланчинііі душі. Невже не прийдуть? Невже ніхто не посватає? 
Вона перебірала в памяті усіх парубків села — і багатих, і навіть 
бідних, хоч довше зупинялась на багатих. Міркувала, прикидала 
і все, все сподівалася. Часом вона думала, п];о Гафійка сама винва. 

— Геп ти, вайло! — гукала вона до неї, коли Гафійці не- 
нароком вилітало з рук веретено, або коли вона зачіпляла ш;ось по 
дорозі. — Яка з тебе хазяйка буде, п];о ні ступити, ні .зробити до- 
ладу не годна? — Кара Божа, не дівка, — сердилась вона знову, 
— ти ЯЕ голову вичісала? Хто тебе візьме, таку нечупару? ... — 
Чого мовчпіи? Говорити не вмієш? . . . Побачите . . . вона й до.лю 
свою промовчить . . . Усе не так, як людські діти . . . 

Але, помітивши сльози в Гафіпчинїїх очах, вона замовкала, жаль 
сповняв її серце і вплітав довгим зітханням . . . Вона вже знала, 
яка ДО.ЛЯ чигала на- її дитину. Доведеться їй топтати материну 
стежку . . . Ой, доведеться . . . 

З пониклою, обваженою гіркими думами головою вона прислу- 
халась до останніх згур:ів затихаючої в селі весільної музики, з яки- 
ми гинули її останні надії, останні сподівання. 



Ідуть допц. Холодні осінні тумани клубочаться вгорі і спуска- 
ють на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе без- 
надія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть соломяні 
стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. 
Сірі" дні зміняють темнії ночі. Де небо? Де сонце? Міріяди дрібних 
крапель, мов вмерлі надії, що знялись занадто високо, спадають 
додолу і пливуть, змішані з землею, брудними патьоками. Нема про- 
стору, нема розваги. Чорні думи, горе серця крутяться тут, над го- 
ловою, і;исять хмарами, котяться туманом, і чуєш ко.іо себе тихе 
ридання, немов над вмерлим ... 

Маленьке, сіре, заплакане віконце. Крізь його видко обом — 
і Андрієві, і Маланці, як брудною розгрузлою дорогою йдуть 
заробітчане. Йдуть та й ідуть, чорні, похилені, мокрі, нещасні, 
немов каліки журавлі, що відбились од свого ключа, немов осінній 
дощ. Йдуть і зникають у сірі безвісті . . . 

Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться 
вохкі кутки, гнітить ни.зька стеля і плаче зажурене серце. З цим 



— 564 — 

безконечним рухом, з цим безупинним спаданням дрібних крапель 
пливуть і згадки. Як краплі ці, — упали і! загищли в болоті дні 
життя, молоді сили, молоді надії. Все ніпіло на других, на силь- 
ніших, на п];асливіших, немов так і треба. 

Немов так і треба . . . 

А дощ іде . . . Горбатими тінями у хатнім присмерку сидять 
старі, немов рішають загадане Пудзем завдання — чи прийде коза 
до воза? 

А мабуть прийде. 

226. Іпіегтегго. 

(Присвячую Еононівським полям.) 
Дієві особи: 

Моя утома. 

Ниви у червні. 

Сонце. 

Три білих вівчарки. 

Зозуля. 

Жайворонки. 

Залізна рука города. 

Людське горе. 

Лишилось тільки ще спакуватись ... Це було одно з тих не- 
счисленних „треба", які мене так утомили і не давали спати. Дарма 
чж те „треба" мале, чи велике — вагу те має, що кожен раз воно 
вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує фактично — 
стаєш невільником цього многоголового звіря. Хоч на час увіль- 
нитись від нього, забути, спочити. Я утомився. 

Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на 
беріг. Не тільки власне, а і чуже. А врешті — хіба я знаю, де 
кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже 
істнування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води 
притоків у річку, я не можу розминутись з людиною, я не можу 
бути самотним. Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої 
орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь 
і завжди стрічаю людину. 

Так, ти стаєіії мені на дорозі і уважаєш, що маєш на мене 
праелених берегах, що хочеться 



— 569 - 

сісти на човен і поплисти. А там ячмінь хилиться іі тче . . . тче 
з тоні:пх вусів зелений серпанок. Йду далі. Все тче. Хвилює сер- 
панок. Стежки зміяться глибоко в житі, їх око не бачить, сама 
ловить нога. Волоіш:и дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо 
і стали як небо. Тепер пішла пшениця. Твердий безостий колос бє 
по руках, а стебло лізе під ноги. Йду далі — усе пшениця й пше- 
ниця. Ко.їїи-ж цьому край буде? Біжить за вітром, немов табун 
лисиць, п блищать на сонці хвилясті хребти. А я все йду, самот- 
ини на землі, як сонце на небі, і так мені добре, ш;о не паде між 
нами тінь когось третього. Прибій колосистого моря йде через мене 
кудись у безвість. 

Врешті стаю. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, 
наче збита кри.іами бджіл. Просто під ноги лягла співуча арфа 
й гуде на всі струни. Стою і слухаю. 

Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту 
шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. І повні 
очі сяєва сонця, бо кожна стеблина бере від нього п назад вертає 
відбитий від себе б.іиск. 

Раптом все гасне, вмірає. Здрігаюсь. Що таке? Звідки? Тінь? 
Невже хтось третій? Ні, тільки хмарка. Одна хвилинка темного 
горя — і вмить усміхнулось направо, усміхнулось наліво — і золоте 
поле махнуло крилами аж до країв синього неба. Наче хотіло зле- 
тіти. Тоді тільки передо мною встала його безмежність, тепла, 
жива, непереможна міць. Вівса, пшениці, ячмені — все це 
зіллялось в одну могутну хвилю; вона все топить, все забірає 
в полон. Молода сила тремтить і пориває з кожної жи.іки стебла; 
клекотить в соках надія п те велике жадання, що його звати — 
плодючість. Я ті.їїькп тепер побачив село — нужденну кунку соло- 
мяних стріх. Воно ледви помітне, його обняли й здушили зелені 
руки, що простяглися під самі хати. Воно заплуталось в ниві, яі: 
в павутинні мушка. Що значать для тої сили оті хатки? Нічого. 
Зіллються пах ними зелені хвилі й поглинуть. Що значить для них 
людина? Нічого. Он вийшла в поле дрібна бі.ленька цятка і нотопла 
у нім. Вона кричить? співає? і робить рух? Німа безвладність про- 
сторів все це ковтнула. І знов нічого. Навіть сліди людини затерті 
й заьфиті: поле сховало стежки й дороги. Воно лиш котить та 
й котить зелені хвилі і хлюнає ними аж в краї неба. Над всім 
панує ті.іьки ритмичний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, 
як живчик вічности. Як крила тих вітряків, що чорніють над 
полем: байдужно і безупинно роблять в повітрі круг, немов говорять: 



— 570 — 

так буде вічно . . . так буде вічно . . . іп заесиїа заесиїопіт . . . 
іп заесиїа заесиїогит . . . 

Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом піль, 
свіжий, як дика квітка. В складках своєї одежі приносив запах 
піль, мов старозавітний Ісав. Спокійний, самотнпй, сідав десь на 
їанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. Як вона ста- 
вила легкі кольони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила 

вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнилось і ТЄМНІ.ЇЇ0, 

склепля.ла над ним зоряну баню. 

Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між 
мною і цілим світом. Надобраніч вам, ниви. И тобі, зозуле. Я знаю, 
завтра, з ранішнім сонцем, влетить до мене у хату твоє жіноче 
контральто: ку-ку! . . . ку-ку! ... І зразу дасть мені настрій при- 
віт твій, моя найближча приятелько. 

* 

Трепов! Оверко! Пава! Чотирі пальці у рот — і дикий сте- 
повий свист. Біжать. Як троє білих ведмедів. Може вони мене роз- 
деруть, а може приймуть запросини в поле. Хо-хо! Той Оверко не 
може без штук. СтрибаЄг наче дурне теля, і скоса наводить червоне 
око. Трепов гордо несе свою вовну і ставить ноги, наче білі 
ко.льонп. Його підрізані вуха стрижуть. Пава ступає поважно, 
мелянхолійно хитає задом і одстає. Я йду за ними, і мені видно 
.легке гойдання всіх трьох: крислатих хребтів, мягких, вовнистих 
й звіряче сильних. 

їм трохи не до вподоби, здається, занадто гаряче сьогодня 
сонце, яке робить із них такі яскраві плями, але я новний приязні 
до сонця і йду просто на нього, лице в лице. Повернутись до нього 
сішною — крий Боже! яка невдячність! Я дуже п];ас.лпвий, що стрі- 
чаюсь з ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його об.іиччя, 
і кажу до нього: сонце! я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу зо- 
лотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? може вогні? 

Ти дороге для мене. Я пю тебе, сонце, твій теплий цілющий 
напій, пю, як дитина молоко з матерніх грудей, так само теплих 
і дорогих. Навіть коли ти палиш — охоче вливаю в себе вогняний 
напій й нянію від нього. 

Я тебе люблю. Бо . . . слухай: 

З тьми „невідомого" зявнвсь я на світ — і перший віддих, 
і перший рдх мій — в темряві матернього лона. І досі той морок 



І 



і 



>71 — 



надо мною панує — всі ночі, половину мого життя, стоїть він між 
мною й тобою, його слуги ■ — хмари, гори, теїшиці — закривають 
тебе від мене — і всі троє ми знаємо добре, що неминуче настане 
час, коли я, як сіль у воді, розпущусь в нім навіїси. Ти тільки 
гість в житті моїм, сонце, бажаний гість — і коли ти відходиш, 
я хапаюсь за тебе. Ловлю останній промінь на хмарах, продовжую 
тебе у вогні, в лямні, у феєрверках, збіраю з квіток, з сміху дитини, 
з очей коханої. Ко.іи-ж ти гаснеш і тікаєш від мене — їворю твою 
подобу, даю наймення їй „ідеал" і ховаю у серці. І він мені світить. 

Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, ш: засмалило 
тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала . . . (Я себе 
ловлю, що до сонця звертаюсь, як до живої істоти. Невже це зна- 
чить, що мені вже бракує товариства людей?). 

Ми йдемо серед ноля. Три білих вівчарки і я. Тихий шепіт 
пливе перед нами, дихання молодих колосків збірається в блакитну 
пару. Десь збоку вохко підпадьомкає перепел, бренькнула в житі 
срібна струна цвіркуна. Повітря тремтить од спеки, і в срібнім 
мареві танцюють далекі тополі. Широко, гарно, спокійно. 

Собакам душно. Лягли на межі, як три кониці вовни, звісили 
з ротів язики і носять боками з коротким свистом. Я сів біля них. 
Всі тільки дихаєм. Тихо. 

Час зупинився, чи лине? Може пора? 

Ліниво всі вста.ли, ліниво ступаєм з ноги на ногу й несемо 
обережно додому спокій, йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула 
в лице пухка чорна рілля, повна спокою й надії. Вітаю. Спочивай 
тихо під сонцем, ти така-ж втомлена, земле, яі: я. Я теж пустив 
свою душу під чорний нар . . . 



Ніколи перше не ночував я так ясно звязку з землею, як тут. 
В городах земля одягнена в камінь й залізо і недоступна. Тут 
я став близький до неї. Свіжими ранками я перший будив сонну ще 
воду криниці. Коли порожнє відро плескалось денцем об її груди, 
вона ухала гучно з просоння у глибині й ліниво вливалась у нього. 
Потому тремтіла, сиза, на сонці. Я пив її свіжу, холодну, ще повну 
снів, і хлюпав нею собі у лице. 

Після того було молоко. Білий пахучий наній пінивсь у склянці 
і прикладаючи його до уст — я знав, що то вливається в мене 
мягка, як дитячі кучері, лука, на якій тільки ще вчора цілими роями 
сиділи фіолєтові метелики цвіту, я пю екстракт луки. 



— 572 — 

Або той чорний, разовий хліб, який так гарно, по-сельськи 
пахне. Він мені близький, наче дитина, що зросла на моїх очах. Он 
біжить він полями, як дикий вовнистий звір і вигинає хребет. 
А край ниви стоять вітряки, наче пастки на нього, і готують вже 
зуби, щоб стерти зерно на білу муку. Я -все це бачу і прості, без- 
посередні мої стосунки з землею. 

я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю. Бо по-за 
всякими програмами й партіями — земля належить до мене. Вона 
моя. Всю її, велику, роскішну, створену вже, — всю я вміщаю 
в собі. Там я творю ґі наново, вдруге — і тоді здається мені, що 
ще більше права маю на неї. 

Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в много- 
голосу тишу піль, то помічаєш, що в ній щось є не земне, 
а небесне. 

Щось наче свердлить там небо, наче струже металь, а вниз 
спадають ті.їїьки дрібні, просіяні згуки. Нлви шумлять навколо і за- 
важають. Жену від себе голоси поля і тоді на мене, ■ як дощ, спа- 
дають небесні. Тоді пізнаю. Це жайворонки. Це вони, невидимі, 
кидають з неба на поле свою свердлячу пісню. Дзвінку, метальову 
й капризну, так що вухо ловить і не може зловити її переливів. 
Може співає, може сміється, а може зайшлось від плачу. 

Чи не краще сісти тихенько й заплющити очі? Я так і зроблю, 
Сідаю. Круг мене темно. Блискають тільки гострі, колючі згуки, 
і дрібно сиплеться регіт на метальову дошку, як шріт. Хочу спі- 
ймати, записати у памяти — і не виходить. От-от, здається . . . 
Тю-ї, тю-ї, ті-і-і ... Ні, зовсім не так. Трійю-тіх-тіх ... І не 
подібно. 

Як вони оте роблять, цікавий я знати? Бють дзьобами в зо- 
лото сонця? Грають на його проміннях, наче на струнах? Сіють 
пісню на дрібне сито і засівають нею поля? 

Розплющую очі. Тепер я певний, що то з того посіву зійшла ' 
срібна сітка вівсів, гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмінь, 
пливе текуча вода пшениці. 

А згори сипле та й сипле . . . витрушує душу з дзвіночків, 
струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт 
на дрібне сито. Он .зірвався один яскравий згук і впав між ниви 
червоним куколем. 

я вже більше нічого не годен слухати. Та пісня має у собі 
щось отруйне. Будить жалобу. Чим більше слухаєш, тим більше 
хочеться чути. Чітм більше ловиш, тим трудніше зловити. 



— 573 — 

Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають 
хори, грають цілі оркестри. 

Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжку п напружено слухаю, як 
щось свердлить мій мозок, лоскоче серце і тремтить біля вуха чимсь 
невловимим. 

Тю-і, тю-і, ті-і-і. Ні, зовсім не так. 

Цікавий я знати, як вони оте роблять? 

Врешті таки підгледів. 

Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над 
полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула 
вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла 
й гучала. Тоді, скінчивши, надала тихо у-нпз, натягала другу з неба 
на землю. Єднала небо з землею' в голосну арфу і грала на стру- 
нах сімфонію поля. 

Це було прекрасне. 



Так протікали дні мого іпі;егте22о, серед безлюдця, тиші і чи- 
стоти. І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею. 
Благословен був спокій моєї душі. З-під старої сторінки життя визи- 
рала нова і чиста — і невже я хотів би знати, п],о там записано 
буде? Не затремтів би більше перед тінню людини і не жахнувсь 
від думки, п];о може горе людське десь причаїлось і чигає на мене? 

Коли таке станеться чудо, то це буде ваша заслуга, зелені 
ниви з шовковим шумом, і твоя, зозуле. Твоє журливе „ку-ку" 
спливало, як сльози по плакучій березі, і змивало мою утому. 



Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилину — 
я і людина. То був звичайний мужик. Не знаю, яким я йому здався, 
але крізь нього я рантом побачив купу чорних соломяних стріх, 
затертих нивами, дівчат у хмарі пи.іу, що вертають . з чужої ро- 
боти, брудних, негарних, з обвислими грудьми, кістлявими спинами . . . 
блідих жінок у чорних подертих запасках, що схи.тились, як тіні, 
над коноплями . . . дітей всуміш з голодними псами . . . Все, 
на що дивився н чого наче не бачив. Він був для мене наче па- 
личка дирижера, що викликає раптом з мертвої тиші цілу хурто- 
вину згуків. 

Я не тікав; навпаки, ми навіть поча.іи розмову, наче давні 
знайомі. 



— 574 — 

ВІН говорив про речі, повні жаху для мене, так просто й спо- 
кійно, як жаіїворонок кидав на поле пісню, а я стояв та слухав, 
і щось тремтіло в мені. 

Ага, людське горе, ти таки ловиш мене? І я не тікаю? Вже 
натяі'лпся ослаблені струни, вже чуже горе може грати на них! 

Говори, говори . . . 

Що говоритп? У цім зеленім морі він має тільки краплину. До 
кого прпіішла гарячка та подушила діти, тому ще легше. На ин- 
шого зглянеться Бог ... А в нього аж нять ротів, як вітряків, щось 
треба кинути на жорна. 

„Пятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка". 

Говори, говори . . . 

Люди хотіли голіруч землю узяти, а тепер мають: хто їсть 
сиру, хто конає її в Сибірі . . . Йому ще нічого: рік лунив воші 
в тюрмі, а тепер раз на тиждень становий бє йому морду . . . 

„Раз на тиждень бють людину в лице". 

Говори, говори! 

Як тільки неділя — люди до церкви, а він „на явку" до 
станового. А все таки менша образа, як від своїх. Боїшся слово 
сказати. Був тобі приятель і однодумець, а тепер може продає тебе 
нишком. Відірвеш слово, як шматок серця, а він кине його собакам. 

„Найближча .людина готова продати". 

Говори, говори . . . 

Ходиш між людьмп, як між вовками. Одно — стережешся. 
Скрізь насторожені вуха. Скрізь простягнені руки. Біднжй в убогого 
тягне сорочку із плота, сусід у сусіда, батько у сина. 

„Шж людьми, як між вовками". 

Говори, говори ... 

Людей їдять нужда, горілка, а вони в темноті жеруть один 
одного. Як нам світить ще сонце і не погасне? Як можемо жити? 

Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хма- 
рами твого горя, щоб була б.лискавка й грім. Освіти небо і землю. 
Погаси сонце й засвіти друге на небі. Говори, говори . . . 



Город знову простяг по мене свою за.лізну руку на зелені 
ниви. Покір.іиво дав я себе забрати і, поки Зм.-.зо тряслось та .ля- 
щало, я ще раз, в-остапнє, вбірав у себе спокій рівнини, синю 
дрімоту далеких просторів. Прощайте, ниви. Котіть собі шум свій 
на позолочених сонцем хребтах. Може комусь він здасться, так як 



575 — 



мені. І ти, зозуле, з вершечка берези. Ти теж строїла струни моєї 
дуіігі. Вони ослабли, пошариані грубпіш пучками, а тепер натяга- 
ються знову. Чуєте? Ось вони бренькнули навіть . . . Прощайте. 
Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, налажені, вона вже грає. 



227. Тіні забутих предків. 

(З оповідання.) 

Теплим весняним ранком Йван ішов в полонину. Ліси ще 
дихали холодкааш, гірські води шуміли на скоках, а плай^) радісно 
підіймався у гору поміж ворпнням.^) Хоч йому тяжко було поки- 
дати Марічку, а щзоте сонце і та шумлива зелена воля, що під- 
перала верхами небо, вливали в нього бадьорість. Він легко стрибав 
з каміня на камінь, наче гірський потік, і вітав стрічних, аби 
тільки почути свій голос. 

— Слава Ісусу! . . . 

— ■ Навіки слававже г.лянути. Славний 
родився будз, ватагові на втіху і на пожиток людям . . . 

Одчиняються двері наростіж, вітер дме з подри, ватра з ра- 
дости .лиже чорний котел, в якому сироватка гуляє коломийки, і серед 
диму й вогню б.лищать в спузаря зуби . . . 

А коли сонце заходить, ватаг виносить із стаї трембіту і тру- 
бить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром, що 
будз йому вдався, кулеша готова і струнки чекають на нове молоко . . . 



За своє .літування у полонині зазнав Йван немало пригод. 
Раз він побачив дивну картину. Мав уже гнати вівці до стаї, коли 
ненароком озирнувся на б.лпзький верх. Мряка знизилась і укута.ла 
.ліс, а він став легкий і сивий, як привид. Ті.льки по.лянка зеленіла 
під ним та чорніла одинока смерека. І ось та смерека закурилась 
і почала рости. Росте та й росте — і ось виступив з неї якийсь 
чоловік. Став на полянці білий, високий і гукнув назад себе у ліс. 
І зараз вийшли з лісу олені, один за другим, а що вийде новий, 
то роги у нього все кращі та веселіші. Гуртом вибіг.іи сарни, 
потремтіли на тоненьких ногах та й почали щипати траву. А що 
розспп.ляться сарни, то ведмідь їх заверне, отак як вівці вівчарка. 
А той 6І.ЛИЙ пасе — ще й погейкує на худібку. Тут рантом звівся 
вітер, а те стадо як ііи|)сне, так і пропало. Отак як би хухнув на 
скло, воно запітніє, а потому щезне усе, наче нічого не бу.ло. Він 
показував иншгоі. але ті дивува.лися: - ,,Де? Сама лиш мряка". 

За два тижні „великий" — так вівчарі пошепки називали вед- 
медя — зарізав ще пять корів. 

Часто неїура^) заставала вівці у полонині. У густій мряці, 
білій, як молоко, все пропадало: небо, гори, .ііси, пастухи. — Г-ей! 
— ■ кликав Йван перед себе. — Г-ей! відзивалось г.лухо на його 
покїїик. як з-під води, а звідки, де був той, що кричав — невідомо. 
Вівиі (^ивпм туманом котились, по-під ногами а далі пропадали й вони. 

<) Туман. 



— 585 — . 

Йван ішов безпомічшій, простягти руки перед собою, наче боявся 
на щось наткнутись і кликав: Гей! ... — Де ти? - обзивалось 
вже ззаду — і Йван мусів ставати. Стояв безпорадний, згублений 
у липкому тумані, і коли прикладав до уст трембіту, щоб обізватись, 
другий кінець трембіти розпливався у мряіц, а здушений голос її, тут 
же на місці, падав йому під ноги. Так вони розгубили кілька овечок. 

„Вуйко" роздер ще дві корови, але то було в-останне: добі- 
рався вночі до стаї та й настромився на кіл. Тепер його іпкура 
сушиться на кілках і на неї брешуть собаки. 

Часом била на полонині нлова. Святий Ілля воювавсь з тими 

— цур їм та нек! Так блискав мечем і так гримав з рушниці — 
свят еси, Господи! — що лупилося небо та западало на гори, а що- 
йно лусне, то щось чорне за кожним разом зівється туди-сюди — 
та й шусть під камінь . . . Він, щез би, глумиться Богові, а вівча- 
реві біда: страху набереться, ще й змокне до нитки . . . 

У Петрівку упали зими і то такі тяжкії, що три дні не 

сходив сніг. Тоді розчахнулось багато овечок . . . 

Зрідка приходили люди з до.лини. їх обступали, питаючись 
навперейми : 

— Що чути селом? 

І як ті діти слухали прості оповідання про те, скільки люди 
вробили сіна, що буришки^) нема, кукурудзи ріденькі, а Мочарникова 
.ІЄН померла. 

Потому всі разом пи.іи за здоров.ія маржинки, гості набіралп 
у бербениці бриндзі та в мирности знову спускались в долини. 

Вечорами біля стаї палали вогні. 

Йван перше, ніж облягатись, кликав до себе Миколу, завжди 
співучого і говіркого. 

— Мико! . . . ходи д мені, браччіку! . . . 

— Почекай, браччіку Ива, я зараз, — гукав од -стаї спузар, 
і вже звідти долітала до Йвана його співанка: 

Чорногора хліб не родить, 
Не родить пшеницю, 
Викохує вівчариків, 
Сирок і жентицю . . . 

Млкола був сиі)отою і виріс у по.і[онині. — „Плекали мя вівці", 

— говорив він про себе, приглажуючи непокірні кучерики. 

^) Картопля. 



— 586 — 

Упоравшись, лягав спузар біля Йвана, весь чорний, пересичений 
димом й блищав молодими зубами прп вогні ватри. Йван присувався 
ближче до нього, ловив ]\Іпколу за шию й прохав: 

— Оповіж, браччіку, казку якусь, ти їх багато знаєш . . . 
З чорного неба капали зорі й пливла по ньому білгім шумом 

небесна ріка. 

В до.лпнах дрімали гори. 

— Відай ростуть, — кидав, наче до себе, Йван. 

— Хто? 

— Гори. 

— Перше росли, тепер перестали . . . 
Микола мовкне, але потім додає стиха: 
З первовіку не було гір, лише вода . . . Така вода, геп би 

море без берегів. Та й Бог ходив водою. Але раз він уздрів, що на 
воді крутиться шум. — «Хто ти є?" — запитав. А воно каже: 
— „Не знаю. Живий сме, а ходити не можу;" — А то був Арід- 
ник. Бог про него не знав, бо він був, як Бог, з первовіку. Дав Бог 
йому руки та й ноги і ходять вже разом оба побратими. От вку- 
чилось їм все по воді ходити, схотів Бог землю зробити, а як дістати 
з дна моря глини — не знає, бо Бог все знав на світі, .лише нічого 
не вмів зробити. А Арідник мав тлу до всього — та й каже: — 
„Я бих туди пронир". — „Пронри". - От він пірнув на дно, 
згріб в жменю глини, а решту сховав до рота для себе. Узяв Бог 
глину, розсіяв. — „Більше нема?" — „Нема". — Поблагословив 
Бог ту землю та й почала вона рости. А та, що в роті у сотони, 
росте й собі. Росте та й росте, вже п рота розперла, неможна йому 
дихати вже, очі на .лоба лізуть. — „ІІ.іюй!" — радить Бог. Зачав 
він плювати та й де лиш плюне, там виростають гори, одна вища 
за другу, до самого неба доходять. Вони-б і небо пробили, коли-б 
Бог не закляв. Відтоді переста.ли гори рости . . . 

Дивно Йванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий. 

— Кажи, браччіку, да.лі, — просить Йван, а Микола знов 
починає : 

— Арідник був здатний до всього, що надумав — зробив. 
А Бог, як що хотів мати, мусів вимз'дровувати в нього, або украсти. 
Поробив Арідник вівці, зробив си скрипку і грає, а вівці пасуться. 
Побачив Бог та й вкрав то-то в него і вже обоє пастушать. Що є на ?1 
світі — иудропц, штудерація всяка - то все від нього, від сотони. 
Де-що лиш є — віз, кінь, м}'зпка, млин або хата, все вигадав він . . . 
А Бог. лиш крав та давав .людям. Таке то . . . 



— 587 — 

Раз АріднжЕ змерз та й, щоб загрітись, вигадав ватру. Прийшов 
Бог до ватри і дивиться на вогонь. А той вже знає, чого він. — 
„Все ти, — каже, — у мене покрав, а цього не дам". - - Але ди- 
виться Арідник, а Бог кладе вже ватру. Так йому стало досадно, 
що він озьмив та й плюнув у божу ватру. А з тої слини і знявся 
над вогнем дим. Перша ватра була без диму, чиста, а відтоді курить . . . 

Довго Микола оповідає, а коли ненароком згадає чорта, Йван 
хрестить груди під кептарем. Микола-ж тоді плює, аби нечистий не 
мав над ним сили . . . 



Занедужав Микола — і Йван замісць нього пильнує ватри. Проти 
вогню, на лаві, спить ватаг, а там в кутку, де неспокійно хвилюють 
тіні од бербениць, постогнує хворий. В чорнім котлі кипить вода, 
дим збивається вгору, під дах і вилітає крізь їонти. Часом нечистий 
дихне у діру, і тоді дим з силою бухає та гризе очі, але то . добре, 
бо неможна заснути. А сон налягає. Щоб одігнати його, Йван 
встромлює очі в живий вогонь. Він мусить сокотити вогонь, цю 
полонинську душу, бо хто знає, що-б сталось, як би не вберіг! Ве- 
села грань сміється до Йвана з-під важкого накладу і раптом чезне. 
Перед очима пливуть вже зелені пляжи, розпливаються у царинки, 
у смерековий ліс. По царинці ступають білі ноги Марічки. Вона 
кидає в поліг граблі і простягає до нього руки. І в ту мить, коли 
Йван ось-ось має почути мягке тіло Марічки на своїх грудях, з лісу 
виходить з риком ведмідь, а білі вівці мечуться вбік і одціляють 
його од Марічки. — „Ху, пек ті та цур! . . . Невже заснр?" — 
Жар з ватри кліпає оком, ватаг хропе, а під чорним покривалом 
рухливих тіней стогне Микола. 

Чи не нора варити кулешу на сніданок для вівчарів? 

Йван виходить з стаї. 

Тиша і холод обіймають його. Десь в загородах диха худібка, 
збились вовною вівці, слабо блищать біля застайок ватри. Вівчарьш 
обступили Йвана, витягують залежане тіло, гребуться і труться до 
ніг. Чорні гори залляли долини, як ве.іитенська отара. Вони вікують 
у такій тиші, що чують навіть дихання худоби. А над ними розсте- 
лилося небо, ця полонина небесна, де випасаються зорі, як білі 
овечки. Чи ще щось є в світі, опріч цих двох полонин? Одна по- 
слалась долом, друга горою, а між ними, як дрібна цятка, чорніє 
пастух. 



— 588 — 

А може нема нічого. Може ніч затопила вже гори, може зсуну- 
лись гори, роздушили усе живуще, і лиш одно Иваиове серце глухо 
калатає під кептарем у безконечних мертвих просторах? Самота, як 
біль зубів, починає ссати йому серце. Щось велике, вороже, дуіпить 
ііого, ця затверділа тиша, байдужний спокій, цей сон небуття. Нетер- 
плячка стука йому до голови, за горло хапає неспокій — і, стрепе- 
нувшись раптом, він з криком, улюлюканням й зойком кидає собою 
у полонину, шіоб серед ївалту вівчарок, дико ревучим клубком зла- 
мати тишу, розбити ніч на скалки, як камінь шибку. Ов-ов-во! . . . 
— одзігваються збуджені гори . . . га-га-га . . . повторяють в тріво.зі 
далекі верхи, і знову зімкнулась розбита тиша. Вівчарки вертають 
назад, скалять до Йвана зуби та махають хвостами. 

Але зробилось іще сумніше. Схотілось сонця, веселого шуму 
ріки, теплого хатнього духу, розмови. Жа.іь вхопив серце, солодка 
туга. Згадки почали його заливати та хвилюватись перед очима. 
І раптом почув він тихе: - „ІТва-а!" — Хтось його кликав. О! 
знову — „Ива-а! . . .^^ 

Марічка? Де вона взялась? прийшла на полонину? Вночі? 
заблудилась і кличе? Чи може йому причулось? Ні, вона тут. Серце 
калатає в Иванових грудях, але він вагаєтьс^я ш,е. Куди йти? І знову, 
утрете, долітає до нього звідкись: — „Ива-а!" . . . Марічка . . . 
вона . . . напевно . . . Він біжить навпростець, без стежки, туди, 
звідки чув голос, але стрічає ліші прірву, кудою неможна ні збігти, 
ані дістатись на полонину. Стоїть й заглядає у чорну безодню. Тоді 
йому робиться ясно: це його кличе .лісна. І. хрестячи груди та ози- 
раючись лячно, він повертає до стаї. 

Пора варити кулешу. В киплячий казан він сипле муку, крає 
її навхрест, і скоро запашна иара міиіається з пахом диму. Ватаг 
потягається вже . . . починає дніти. Але хто його кликав? А може 
то була таки Марічка? 

Його тягне подивитися ще, коли стало видніше. Йде в поло- 
нину. Холодні роси сідають йому на пост.оли, небо зачервоніюсь 
і зблідли зорі. Йван виходить на верх — і раптом холоне. Де він? 
Що з ппм? Куди ділися гори? Води облялп кругом полонину, пото- 
пили верхи, і полонина пливе самотою в безкрайому морі. Од Чорно- 
гори подихнув вітер, повні води хвилюються стиха, чутно, як не- 
видиме ще сонце росте в глибині, а ось виткнувся з моря ввесь 
сивий верх, з якого стікає вода. Сильніше подихає холод, зростають 
вали на морі і верхи, один за другим, пробиваються з білої піни. 
Світ наче наново родився. Води постікали з верхів і ходять вже 



589 



Під ногами, сонце простелило на неоі свою корону і ось-ось покаже 
лице, а з стаї несеться сумний голос трембіти і будить із сну полонину. 



Так літував Йван у полонині, аж поки вона не спустіла. Стекла 
маржинка назад в долини, розібрана хазяями, одтрембітали своє трем- 
біти, лежать здоптані трави, а вітер осінній заводить над ними, як 
над мерцем. Лишились тільки ватаг із спузарем. Вони мусять чекати, 
аж згасне вогонь, тоіі вогонь полонинський, що сам народився, не- 
наче Бог, сам має й заснути. А ко.лп і їх уже не стало, на засму- 
чену полонину приво.ііклась мара та й нипає по стаї й по загородах, 
чи не лишилось чого для неї. 



XVIII. Микола Вороний. 



228. Паралелі. 



Хто кохає край свій рідний 

Для високої ідеї; 

Я-ж кохаю не для неї, 

А для того, що він бідний. 

Хто любов свою до люду 
Прибірає в шішні шати; 
Я-ж не хочу прибірати, 
Бо любов моя без бруду. 

Хто шукає пі,астя-долі 
У роскошах та пишанні; 
Я-ж — у прфому братанні 
Та в труді на ріднім полі. 

Хто вклоняється природі. 
Коли їй складає оди; 
Я-ж співець тії природи 
При кожнісінькій нагоді. 



Хто з тріюмфом в честь Ваала 
Віддає ь*расу в наругу; 
Я-ж в душі ховаю тугу 
За красою ідеала. 

Хто від запалу кохання 
Вміє вчасно затриматись; 
Я-ж кохати і кохатись 
Рад до власного сконання. 

Хто сміється для звичаю, 
Хоч йому на серці й нудно; 
Я-ж сміюся привселюдно, 
Бо веселу вдачу маю. 

Хто привик пісні складати 
За-д.ія слави та поваги; 
Я-ж складаю для розваги. 
Як нема з ким розмовляти. 



Хто, як рифми розбредуться, 
Все натхнення дожидає; 
Але я . . . та хто їх знає. 
Звідкіля вони й беруться! 



229. Ти не моя! 

Нехай з-поміж усіх ти мов зірниця сяєш. 
Хай цінний скарб краса твоя, 
І чарами її ти всіх собі скоряєш . . . 
Та коли ти Вк-раіни не кохаєш — 
Ти не моя. 



591 



Нехай у грудях тп чудове серце маєш 
І серце те усіх звабля, 
Бо всіх до нього ти ласкаво пригортаєш, 
Та коли ти Вкраїни не кохаєш — 
Ти не моя. 

Нехай ти розумом всю землю оглядаєш 
Згори, мов сміливе орля, 
А стріхи рідної не бачиш і не знаєш 
Та коли тп Вкраїни не кохаєш — 
Ти не моя. 

Нехай за правду в бій ти чесно виступаєш. 
Нехай не жалуєш життя, 
А кривди нації в дупгі не відчраєш 
Та коли ти Вкраїни не кохаєш — 
Ти не моя. 

Ти не моя, — хоч, може, й не гадаєш, 
Який тобі далекий я, / 
І ти мого жалю напевно не пізнаєш . . . 
Та коли ти Вкраїни не кохаєш — 
Ти не моя! 



230. Я її в домовину живу поховав . 

Я її в домовину живу поховав 
Без процесії, без похорону. 
Не читав псалтиря, молитов не співав 
Не було і посмертного дзвону; 

Тільки пугач кричав, ті.іьки вітер ревів, 

Похоронний виводили спів. 

Ніч зловіп];а була, як безодня, страпша. 

Жовтий місяць дивився із хмари, 

Мов обличчя мерця ... І та хвцля сумна 

Була хвилею лютої кари. 

„Вічну память" у лісі десь вовк завивав, 
Як її в домовину живу я ховав. 



592 



Довга вічність иропшла за ту хвилю одну . . 

Власне серце я впдер рукамп 

І до неї поклав у холодну труну, 

І стояв і дивився без тями. 

Чи я знав, що чинив! чи чого я хотів 
Сам собі я тоді пояснить не умів. 

І скінчивши злочинство, ногою став я 

На руішовипц щастя булого: 

Скамяшлпй стояв без думок і чуття, — 

Не було в мені місця живого. 

Не зітхав, не ридав і волосся не рвав. 
Наче памятник я мовчазливий стояв. 

Я її в домовину живу поховав 

Без процесії, без похорону. 

Не читав псалтиря, молитов не співав, 

Не було і посмертного дзвону; 

Тільки пугач кричав, тільки вітер ревів, 

Похоронний виводячп спів. 



231. То ЛІТНЬОЇ НОЧИ було . . . 

То літньої НОЧИ було, на Дніпрі . . . 

Чудової теплої ночи! 
Горіли брилянти в небеснім шатрі, 

І очі зоріли дівочі . . . 

То літньої НОЧИ було, на Дніпрі 

Як тихо та любо було навкруги! . . . 

Все лагідним сном спочивало, 
На гори, долини, Дніпра береги 

Розкинула ніч покривало . . . 

Як тихо та любо було навкруги! 



І серце спочило в щасливому сні . . . 

Трівоги його не лякали. 
Розмова солодка і очі ясні 

Голубили і колисали . . . 

І серце спочило в щасливому сні . 



— 598 — 

Як буря, хвилина страшна надійшла! 

І серце немов яка сила 
Схопила в обійші, кудись понесла 

І довго, шалено крутила . . . 

Як буря, хвилина страшна надійшла! 

То літьної ночи було, на Дніпрі . . . 

Чудової теплої ночи! 
Горіли брилянти в небеснім шатрі, 

І очі зоріли дівочі . . . 

То літньої ночи було, на Дніпрі , , . 



232. Гей, хто має міць . . . 



Гей, хто має мііц> 
Грізних блискавиць, 
Той уміє з бою брати, 
В саме серденько влучати 
Молодих орлиць! 

Гей, хто має дар 
Викликать ножар 
В душах піснею пажою. 
Той засяє над юрбою 

Сонцем з-поза хмар! 



Гей, хто вільний світ 
Любить з юних літ, - 
Той зустріне всюди, всюди. 
Де за волю бються люди, 
Ласку і привіт! 

Гей, кому що-мить 
Серденько болить 
За народ за край коханий. 
Той робітник пожаданий, 
Знає, що робить! 



233. Уночі. 

Надо мною скрипки плачуть, 
Скриш:и плачуть надо мною уночі; 

Надо мною круки крячу ть, 
Круки крачуть і регочуться сичі. 



Скри,- я плачуть: „Необачний! 
Необочний, нащо ти згубив свій рай? 

Ситий щастям ти, невдячний, 
Ти, невдячний, чи беріг його — згадай?" 



>к11 -івтанка. 



."18 



— 594 — 

Крукп крячуть: „Карп-чарп, 
Карп-чари підуть скрізь, де підеш ти: 

В горп, в ліс і на базари, — 
На базари світової суєти." 

— „Може вернеш знов до неї? 
Знов до неї?" — так сичі кричать мені, 
І що є снаги моєї 
Я гукаю: Ні! 



234. Хмари. 



Сунуться, сунуться хмари, 

Темні, брудні, 

Наче злих фурій отари, 

Мов ті привиддя, страшні. 
Вітер гуде, завиває, 
Гилля зелене ламає, 
Цвіт молодий обриває — 
Цвіт на весні. 



„Сонечка, сонечка з неба, 

Світла й тепла! 

Жити нам, житоньки треба! . 

Весно ... ти нас завела . . 
Туже зелена діброва. 
Плаче травиця шовкова, 
Хилиться квітка чудова 
Квітка мала. 



Сунуться, сунуться хмари — 

Думи сумні. 

Де-ж ви поділися, чари. 

Мрії щасливі, ясні? 

Чи вже вам більш не рясніти 
А чи, як зірвані квіти, 
Вянути тільки й марніти 
В серці на дні? 



235. Рубіни. 

Одкриваються раїш — 
Давні рани, нудьгою розятрені знов . 
І червону, гарячу, мов полумя, кров 
Вже не стримує зілля омани. 

Одкриваються рани . . . 



— 595 — 

Рани, серця рубіни! 
Ви — єдиний той дар, ви — той скарб жебрака, 
Що дала йому з ласки кохана рука 
На розстанні в останні хвилини. 

Рани, серця рубіни . . . 

О, рубіни червоні! 
А хто-ж вам дав багровість і полиск огня? 
Моя гордість ... ображена гордість моя, 
Що тримала мій гнів на нрипоні. 

О, рубіни червоні . . . 

236. Лілеї. 

Лілеями сумними, злотоокими 
Цвітуть у серці давні почуття; 
Лілеями минулого життя 
Встають вони з безодні забуття — 
Такими ніжними, такими одинокими . . , 
Колись вони в гармонії буття 
Бреніли тонами піднесено-високими, 
Акордами могучими, глибокими! 
Діждався я тепер їх вороття 
Лілеями сумними, злотоокими . . . 



237. Соловейко. 



Розцвівся пишно мій садок: 
Рясна черемха і бузок, 
І яблуневий цвіт 
В своїм убранні молодім 
Блищать на сонці золотім 
І шлють йому привіт. 

Барвінок стелеться в траві, 
В зеленій свіжій мураві 
Рясніють квітоньки 
Жовтогарячі, голубі 
І срібні, з нимй-ж у юрбі 
Конвалій пелюстки. 



Ставні, поважні явори, 
Дуби, зіпнявшись догори, 
Красують мовчазні. 
Заледви вітер побіжить, 
По їх верхах зашамотить 
І зникне в гуп];ині. 

Цвіте, буяє рідний край. 
Немов казковий, тихий рай 
Фантазії і снів! 
Ось чую — що то ляскотить, 
В яснім повітрі аж дзвенить? 
То соловейків спів: 



— 596 



„Прийшла весна, прийшла красна, 
Роскішна, люба, чарівна, 
Тепло і світ несе вона, 
Розбуджує од сна! 

Живімо-ж всі, поки життя 
Дає нам світлі почуття, 
Хвилшш щастя, забуття — 
Не буде вороття ! 

Радіймо всі — весна прийшла. 
Вітаймо сонце, п];о тепла 
Дає для мушки і стебла, — 
Хвала йому, хвала!" 

Так соловейко п],ебетав, 
А я сидів та сумував. 



Мене не тішив спів — 
Туманом мій повився зір, 
Мов темна ніч, важкий докір 
В дупгі моїй бренів. 

Вітай, бажаний гостю мій. 
Але, на жаль-, спів любий твій ■ 
Це пісня не моя. 
Бо звик тп очі закривать. 
Коли почнеш пісень співать - 
Цього не вмію я. 

Роскішний край мій у ярмі. 
Мій люд — невольники німі, - 
На їх устах печать. 
Чого од них навчився я. 
Те пісня й оддає моя: 



Умію я 



ридать ! 



238. До моря. 

Чолом тобі, синє, широкеє море! 
Незг.іибна безодне, безмежний просторе. 
Могутняя сило, — чо.лом! 

Дивлюсь я на тебе ^ і не надивлюся. 
Думками скоряюсь, душею молюся, 
Співаю ве.личний псалом. 

Міцне, необорне! ... Ні грому, ні хмари 
Не страшно тобі, не боїшся ти кари, — 
Само собі вппцтй закон! 

Звабливе, роскішне! В тобі й раювання, 
І мрія со.лодка, і втіха кохання, 

І любий та лагідний сон . . . 

Прийшов я до тебе змарнілий та бідний, 
Проте-ж не чужий, але б.лизький та рідний^ 
Тобі бо віддавна я свій. 



— 597 — 

І ОСЬ я з тобою душею зливаюсь, 
В просторі блакитнім на хвилях гойдаюсь, 
Втопаю в безодні твоїй! . . . 

Як ти, неосяжне, хистке, таємяиче, 
Як ти, чарівливе, як ти, бунтівниче, — 
Така-ж і душа у співця. 

Тому і до тебе вона так прихильна. 
Що пут і кайданів не зносить і, вільна, 
Бурхає, як ти, без кінця. 



239. Ке^иіет аеіегпат. 



Вічний спокій. . . о. Боже ласкавий ! 
Знайде тіло натруджене спокій 

В домовині глибокій . . . 
А душа? О, премудрий і правий! 

Чи даси ти їй спокій? 

Чи даремні були її муки. 
Сподівання і мрії надземні, 

її сльози таємні 
І до тебе простягнені руки . . . 

Чи даремні, даремні? 



Ні, мій Боже! Проглине безодня 
Тільки иамять, а душу не зможе. 

Тьму душа переможе. 
Хай же діється Воля Господня, — 

Все в руці Твоїй, Боже! 

Вічний спокій ... Не спокій могили, 
А від злоб і трівог чистий спокій 

в простороні високій. 
Спокій вищої, творчої сили — 

Вічний спокій . . . 



Боже сильний! Боже правий! 
В сяйві ясному, святому. 

Золотому. 
в царстві вічности і слави 
Дай душі цій одинокій 

Вічний спокій. 



Пригорни її до Л0Н9.^ 

Як укохану дитину; 

Як пер.іину 
Прилучи до свого Грона 
Духів чистих, сил небесних 

Безтілесних . . . 



І нехай у спільнім хорі 
Так, яр: тут вона співала 

Умлівала, 
Заспіває в смутку, горі 
Пісню змученому краю 

Там, у раю. 



— 598 — 



Вічний спокій, вічний спокій 

Дай їй, Боже. 
І в безмежі^остн глибокій. 

Зореокий, 
Стрінь її Ти любо-гоже; 
Там, в обителі високій 
Привітай її, ласкавий 

Боже правий, 
І даруй їй вічний спокій, 

Вічний спокій . . . 



XIX. Богдан Лепкий. 

240. Осінній краєвид. 



. Короткі дні, а довгі ночі, 
: І сонце світить та не гріє, 
• Мов знемоглося. Вже з півночи, 
з лісів, холодним вітром віє. 

Поля наїжились стернею, 
Мов проти зимна кожухами, 
І сірі хмари над землею 
Повисли мокрими ряднами. 



Усе таке брудне, погане, 
Таке ослизле, болотнисте. 
Таке важке, ліниве, няне, 
Безбарвне, сіре та без.листе 

Аж сум глядіти. Лииі часами 
На хвилю сонце усміхнеться, 
Або у лузі між кущами 
Забута птаха відозветься. 

Як спомин літа. 



241. Холодна хвиля плеще. 



Холодна хвиля плеще 
Об круті береги, 
І очерет шелеще, 
А хвиля плеще, плеще 
І бється без ваги 

Об камінь. 



На хвилі місяць грає 
Симфонію без слів. 
З хвиль кучері сплітає, 
Жемчуг переливає, 
Симфонію без слів 

Співає . 



„Чарівна ніч, чарівна. 
Над річку враз ходім. 
Ти будеш, яі: царівна. 
Русалкам водним рівна. 
Ріка буде наш дім ■ — 
Ходімо! 



600 - 



242. Снишся мені. 



Сншпся мені так живо, ясно, 
Лшп дуже рідко. Тії сни 
Щось мають з сонця і з веснж, 

З днів МОЛОДЄ'ШХ . . . 

Встану рано, 
Зирну в вікно — там дощ, погано, 
А на душі так любо, красно. 
Так занахучо, як в городі, 
Де розцвітаються лелії 
Журчить потік, співають соловії, 
Бренять бджілки . . . 



Та годі! годі! 
ЛІинулися надії — мрії. 
Не буде дізугої весни. 
Пропала дійсність, тільки сни 
Мені остались . . . 

Снися-ж, сни, 
Моя нездійснена надіє, 
Як найвіртше. І весну. 
Змарнілу молодість мою 
Мені нагадуй . . . 



Аж колись 
З тим сном про тебе я засну. 
На вічний сон . . . 



243. Серце, як хору дитину. 



Серце, як хору дитину. 
Смутком розбите в долині. 
Радо я ніс в • полонину 
сині. 

Там його сестри ялиці 
Щиро лічили, плекали, 
.Іили бальзами живиці. 
Шумом до сну колисали. 

Там йому птахи у днину 
Співи співали сердечні, 
Зорі в вечірню годину 
Речі вели безконечні. 



Нині безсильні для мене 
Гори, верхи, полонини. 
Даром я двпгав студене 
Серце до вас, аж з долини. 

Вже ви не маєте си.ші 
Тої, що перш надо мною. 
Даром вп чари творили 
Вдень і нічною порою. 

Прежнього не повернули 
Жизні ви не воскресили, 
Скілька пісень лиш натхнули, 
Й ними мене звеселили. 



Там воно знову до себе, 
До сил, до життя приходило. 
Знову зривалось до тебе. 
Тішилось, ждало, тужило. 



Даром те сонце весняне 
Гріб огріває і світить, — 
Мрець із могили не встане, 
Зійдуть на ній хіба квіти, 



— 601 — 

244. Мрії розвіяні. 

Мрії розвіяні і недомріяБІ, 
Радощі, бачені в сні, 
Сльози розкочені, квітп столочені — 
я переллю в пісні. 

Най не кінчаються, в слові пишаються, 
Хон проминули в жи;гті, 
Той, ерший його був. 
Припав до нього, як давно до маминої пазухи. 



249. Виводили з села. І 

Над заходом червона хмара закаменіла. Довкола неї заря обки- 
нула свої біляві пасма. І подобала та хмара на закервавлену голову 
якогось святого. Із-за тої голови промикалися проміні сонця. І 

На подвіррі стояла гурма людей. Від заходу било на них- 
світло, як від червоного каміння — тверде і стале. З хорім^) іще 
сипалося багато народу. Як від умерлого — такі смутні виходили. 

За людьми вийшов молоденький парубок із обстриженою головою. 
Всі на нього дивилися. Здавалося їм, що та голова, що тепер буяла 
у кервавім світлі, та має впасти з пліч — десь далеко на цісарську 
дорогу. В чужих краях, десь аж під сонцем впаде на дорогу та 
буде валятися. Мама стояла на порозі. 

„Ти вже йдеш, синку?" 

„Йду, мамо". 

„А ти-ж на кого нас покидаєш?" 

1) 6 сіней. 



— 615 — 

Жінки заплакали, сестри руки заламали, а мама била головою 
до одвірка. 

Підійшов до сина тато. 

„Сідаймо, синку, на фіру, бо колію ^) спізнимо". 

„Ща цу ніч переначуй у мене, синку. Я тебе так гірко пісту- 
вала, дула-м на тьи, як на рану ... Я тебе разом з сонцем вірідю *) 
і плакати не буду. Переначуй, переначуй, дитинко!" 

Взяла сина за рукави та п повела до хати. 

Мир подався д воротям. Незабавки вийшла мама з сином. Твар 
мала бліду, як крейда. 

„Синку, — шітавсл тато, — а мині хто, небоже, кукурудзки 
вісапає?" 

Хлопи заревіли. Тато впав головою на віз і трясся, як лист. 

„Гай, ходім". 

Мама не пускала. 

„Николайку, та не йди бо! Та заки ти обернешси, то пороги 
в хаті поскрив.їїюютси, то вугли погниют. Мене не застанеш уже, 
і відай сам не прийдеш". 

Ймила сина за ноги. 

„Воліла би-х тьи на лаву лагодити!" 

Пішли. Хто стояв коло воріт, то йшов рекрута відводити. 

Переходили ліс. Листя устелило дорогу. Позагиналося у мідяні 
човенця, аби з водою осінньою поплисти у ту дорогу за рекрутом. 
Ліс переймав голос мамин, ніс його у поле, клав на межі, аби знало, 
що як весна утвориться, то Николай на нім уже не буде орати. 

За лісом ста.ли в полі. Рекрут взявся пропратися з селом: 

„Бувайте здорові і свої і чужі. Як чим докорив-єм, то забудьте, 
але благо словіт у дилеку дорогу". 

Всі поскидали капелк»хп. 

,,Повертайси здоровий назад та не забав.їїьипси". 

Син з татом сіли на фіру. Мама ймилася руками за колесо. 

„Синку, озми мене з собов. А ні, то буду полем бічи направці 
та й тебе здогоню". 

„Люди добрі, озміт ко жінку, бо руки собі ИО-ІОМИТ". 

Люди силоміць відтягли від воза і держали. Фіра рушила. 

„Иди здоров, Николаю!" — кричала гізомада. 

Тої ночи сиділа на подвіррі стара мама та захриплим голосом 
заводила : 



') Залізничий потяг. 2) Виряджу. 



— 616 — 

„Відки тебе візирати, де тебе шукати?!" 
Доньки, як зозулі, до неї говорили. 

Над ними розстелилося осіннє склепіння небесне. Звізди мерехтіли, 
як золоті чічки на гладкім, залізнім тоці. 

250. Стратився. 

Колія ^) летіла у світи. У кутику на лавці сидів мужик та пла- 
кав. Аби його ніхто не бачив, що плаче, то ховав голову у писану 
тапстру^). Сльози падали, як дощ. Як раптовий падали, що нараз 
пуститься, та й незабавки уймається. 

Твердий такт залізниці гатив у мужицьку душу, як молотом. 

„Та ще снив ми си недавно. Дес я беру воду з керниці, а він 
дес на самім споді у такі подерті кожушині, шо Господи ! Тут, тут 
утопитсп. Николайку, сішку, — дес я ему кажу — а ти-ж тут шо 
дієш? А він мині вповідає: 

„Ой, дьидю, не годен я у воську вібутп". 

„Кажу я єму: терпи та павуки бериси та чисто коло себе ходи. 
Та й аді, вже навчивси ..." 

Одна велика сльоза покотилася долів лицем та п впала на тайстру. 

„Іду до него та знаю, шо вже го не застану. Але ци буде до 
кого вернутиси? Бігла за мнов полем, кервавими сльозами просила, 
аби ї взьити. Ноги ї посиніли від снігу, верещила, як несповна ро- 
зуму. Але-м нагнав коні та й прімкнув. Може де там серед поля вже 
домерзає . . . Було стару взьити. А нам же тепер чого траба? Най 
гроші йдут, най худоба з голоду гине! Таким трупам, як ми, та 
нащо нам? Торби най пошиє та підемо просючи межи люди у то 
місто, що Нико.лаєва могила у нім буде". 

Приту.іив .лице до шибки та й сіьозп по вікні спливали. 

рОй, стара тото-м діжда.іиси на сивий волос вінка! Тото, не- 
бого, дес бєш головов у стіни, тото до Бога ридаєш!" 

Старий сх.іипав, яіс мала дитина. Плач і ко.лія підкидали сивою 
головою, як гарбузом. С.іьози нлпли, як вода з нори. Мужикові при- 
чувся голос його старої, як вона біжить боса та просить, аби її взяв 
з собою. Але він коні батогом та батогом. Лиш зойк чути по полю, 
але далеко. 

„Набезпешно вже її не застану. Коби ще мене сирьитали разом 
з Николов у моги.лу. Най би-м гни.іи разом, як вкупі не можемо 



1) Залізничий потяг. 2) Торба, 



- 617 — 

житп. Най би над наші і пес не гавкнув на чужі стороні, але наіі 
би-х укупі були! Де-ж він сам буде в чужі чужішшці!" 

Колія бігла світами. 

„А шкода, шо-с був уріс, як дуб. Бувало, шо озме в руки, 
та й горит му у тих руках. Було одну втьпти ще малому ..." 

Колія добігала до великого міста. 

Виходив із людь>ш. На улиці лишився сам. Мури, мури, а межи 
мурами дороги, а дорогами тисячі світил в один шнур понасилювані. 
Світло у пітьмі потопало, дріжало. Ось-ось впаде, і чорне пекю 
зробиться. 

Але світила пускали коріння у пітьму і не падали. 

„Ой, Николайку, коби-х тьи хоть умерлого видів. Вже і мині, 
синку, тут буде амінь!" 

Сів під мур. Тайстру поклав на коліна. Сльози вже на неї не 
падали. Мури подавалися один д одному, світила сходилися всі до 
купи і грали барвою, як дуга. Замкнули мужика, аби його добре 
оглянути, бо він з дуже далеких країв сюди замандрував. Став допі; 
накрапати. Ще гірше скулився та п взявся молити. 

„Матінко Христова, усім добрим .людем стаєш на порахунок. 
Николаю світий ..." та й бився в груди. 

Поліціянт надійшов та й справив до касарні. 

„Пані вояк, а то тутечка умер Николай Чорний?" 

„Він повісивсїї у вільхах за містом. Тепер лежит у трупарнп. 
Идіт цев вулицев у долину, а там хтос вам покаже". 

Вояк пішов далі вартувати. Мужик лежав на вулиці та й 
стогнав. Як пролежався, то пішов вулицею у долину. Ноги делько- 
тіли, як підвіяні, і шпоталися. 

„Синку, синку, та й ти стративсп! . . . Скажи мит, синку, шо 
тебе у гріб загнало? Нашо ти душу стратив?! Ой, привезу я роз- 
радочку мамі від тебе. Марне пропадем". 

У тру парні на великій білій плиті лежав Николай. Гарне волосся 
плжвало у крови. Вершок голови відпав, як лупина. На животі був 
хрест, бо навхрест пороли та позшивали. 

Тато припав на коліна у ногах Николая та молився. Цілував 
ноги сина, бив головою у плиту. 

„Ой, дитинко, ми тобі з мамов весілє лагодили та музики на- 
ймали, а ти собі гет від нас пішов ..." 

Потім підніс трупа, обіймпв за шию та й питався, як коли-б радився. 

„Скажи-ж мит, кілько служеб наймати, кілько на бі];ні роздати, 
аби тобі Бог гріха не писав? ..." 



— 618 — 

Сльози падали на трупа та на білу студену плиту. Плачучи 
убірав сина на смерть. У біленьку мережану сорочку, у пояс вииш- 
ваний та в капелюх із павами ііого убрав. Писану тайстру поклав 
під голови, в головах поклав свічку, аби горіла за страчену душу. 

Такий годен та гарний парубок у павах! Лежав на студеній 
мармуровій плиті та гей би усміхався до свого тата. 



251. Новина. 



І 



У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою 
дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи 
Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без 
жінки. Ніхто за нього не хотів ніти заміж, бо ко.іи-б то лшиень діти, 
але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі два роки сам із 
дрібними дітьми. Ніхто за нього не знав, як він живе, що діє, хіба 
найближчі сусіди. Уповідали вони, що Гриць цілу зіму майже не 
палив у хаті, а зімував разом із дівчатами на печі. 

А тепер усе село про нього заговорило. То прийшов він вечором 
додому та й застав дівчата на печі. 

>,Дьидю, ми хочемо їсти," — сказала старша Гандзуня. 

.То їжте мене, а шо-ж я дам вам їсти? Аді, є хліб, та й на- А 
чиньийтеси ! " ї 

Та й дав їм кусень хліба, а вони, як щенята коло голої кістки, 
коло того хліба заходилися. 

„Чума дес ходит, бодай голову зломила, а до вас не поверне. 
Цеї хати і чума збояла би сп!" 

Дівчата не слухали татової бесіди, бо таке було що-днини 
і що-годпни, і вони звикли. їли хліб на печі, і дивитися на нігх 
було страшно і жаль. Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися 
вкупі? Лишень четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу. 
Здавалося, що ті очі важили-б так, як олово, а решта тіла, як би 
не очі, то полетіла-б з вітром, як пірря. Та п тепер, як вони їли 
сухий хліб, то здавалося, що кістки в .лиці потріскають. 

Гриць глянув на них із лави і погадав: „мерці", і напудився 
так, що аж його піт обсипав. Чогось йому так стало, як коли-б 
йому хто тяжкий камінь поклав на груди. Дівчата глемедали хліб, 
а він припав до землі і молився, але щось його тягнуло все дивитись 
на них і гндати: „мерці!" 



— 619 — ■ 

Через кілька день Гриць боявся сидіти в хаті, все ходив по 
сусідах, а вони казали, що він дуже журився. Почорнів, і очі за- 
пали всередину так, що майже не дивилися на світ, лиш на той 
камінь, що давив груди. 

Одного вечора прийшов Гріщь до хати, зварив дітям бараболі, 
посолив та й кинув на піч, аби їли. Як попоїли, то він сказав: 

„Злізайте з печи та підемо дес у гості". 

Дівчата злізли з печі. Гриць натягнув на них драночки, взяваво скакав по болоті, 
а брудна вода голосно свирщала і піфскала високо з-під його босих 
ніг. Про біль спини не дбав, бо тіипівся думкою, що судовий лікарь 
огляне синці й через те буде Ціпенюк покараний. Цілий світ робив 
Микитці наперекір: дома його зневажали й били, на селі ііого би.ли, 
від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку: тим то п рад 
був Микитка, що й він віддячить тому світові тим же добром. 



— 634 — 

254. На торзі. 

Проць і Проциха продали в місті на торзі дві курці, копу 
яєць, пів кірця жита та й купили порося й дві дошці карпик за- 
латати. З полудня, як мали вже йти додому, каже Проць до жінки: 

— В тебе є які гроші? 

— Та які? — каже жінка. — Маю ще в платині три нові: дітям 
на колачики. 

Проць дряпнувся нігтями по немитій потилиці та й лишив на 

ній за кожним нігтем рівчик, наче розплуги на ріїлі. 

— Ффі-їть! А мені и],е треба цвиків купити. Маю їу.лних^) пять 
крейцарів, а то треба зо двадцять цвиків. Як не стане, то даш. 

Проциха справила до чоловіка обидві долоні: 

— А най Бог боронить та заступить! Таже то би таких плачів. 

— Говори свої! — бовтнув Проць. — Я слиною приліплю 
дошки?! 

Та й пішов у місто, а Проциха лишилася коло фіри сусіда 
Йвана, що з ласки зробив їм вигоду та й забрав дошки на свій віз. 
Стояла непорушно на однім місці, прижмурила очі, що ціле місто 
здалося їй, наче в сумерку, а всякі гадки стали її зносити. 

Вернуться додому вже смерком. На Йвановій хаті бузьок кле- 
патиме, а Семенові вівці будуть блеяти. Крізь стріхи синій димок 
продиратиметься, а з другого кінця села заводитиме сопілка. Дмитруньо 
й Настуня ждатимуть їх на воротях та як тільки їх на.зирять, 
пустяться бігцем проти них. Дмитруньо зараз же й прибіжить, а ма- 
ленька Настуня облишиться ззаду й стане плакати. 

А Проць пішов у саму середину міста, на жидівську вулицю. 
В обох періях аж кишіло від жидівських склепиків. 

Зараз таки зачепила його горбата Жидівка з крайнього склепу. 

— Що купуєте, їаздо? Ходіть до мене! 

— В тебе нема! — сказав Проць та й не подивився навіть 
на неї. 

Жидівка вхопила його за рукав. 

— Чому нема? Ходіть! 

Проць увійшов до склепу. На помості й на поличках стояла 
всюди скло, трипою й стухлою соломою обложене. 

— Цвпки є? — запитав Проць. 

— Нема цвиків. Купіть собі .іямпу. Дуже дешево. А світить,. 
Ц-Ц-Ц. 



^) Всього тільки, взагалі. 



— 635 — 

— Іди, бо як ти засвітю, то три дни тобі свічки в очах муть 
стояти! ^- 

Вийшов розлючений. 
Жидівка вибігла за ним. 

— Чуєте, їаздо, як вам треба цвиків, то йдіть до мого зятя^ 
отам-о з другого краю вулиці. Зараз вас мій Абрамко поведе. 

Та й стала верещати: 

— Аврум! Аврум! Аврум! 

Абрамка не було. Проць не мав коли, та й Пустився йти. Але 
Жидівка вхопила за сардак і не щхкала. 

— Чикайте трохи, зараз Абрамко прийде. 

— Скараскайся, мерзо! — нри цім слові сіпнув так сардаком, 
що жидівка мало носом не запорола до плиток. 

Зайшов прямо до того склепу, що на дверях вг. !::.і ноіржавлені 
ланци. Там стояв дванадцятилітній пейсатий Жидок. 

— Що купуєте, їаздо? 
Проць визвірився на нього. 

— Яз тобою не говорю! Де їазда від склепу?! — обізвавсЯ' 
сердито. 

— Що-о-о? Та то все одно: я также продаю! 

— Я тебе питаюся, де їазда від склепу. Чуєш, чи ні? 

— Зараз увійде. 

За хвилю ввійшов старий Жид, сивий, як молоко. 

— Ви їазда від склепу? 

— Я. Ну, або що? 

— Продасте мені цвики? 

— Чому ні? А яких вам треба? 

— Бритналів. По кілько за крейцар? 

— На вагу продається. 

— Я на вагу не хочу, продайте на штуки. 

— Ну? по крейцарю візьму в вас. 

Проць як стояв, так обернувся й пішов. Вибіг старий Жид, 
вибіг малий Жидок. 

— Верніться, їаздо, чуєте? 

Проць удавав, що не чує. Жидок підбіг за ним і вхопив за 
рукав, а Проць обернувся й ждюхнув Жидка кулаком у груди. 

— Уступися, кажу! . . . 

Жидок відскочив, наче кіт від собаки. 
Тим часом надійшов старий Жид: 

— Ну, верніться, що дасте? 



— 636 — 

— я не купую, — сказав ІІроць і чинився, що хоче відійти. 

— Чому не купуєте? Вам треба цвиків. А, бігме, нігде не 
дістанете дешевше, як у мене. Аби я такиіт п];аслпвип рік мав. 

Проць став лагіднішпіі. 

— Як у вас купувати, коли правите, яі: за рідну маму? 

— Ходіть до склепу: яіюсь погодимося. 
Цілиіі час держався Жпд ІІроцевого сардака. 

Проць іще не квапився іітп. Став та п розмірковував у своїй 
голові, з кілько цвяказш наіїменше може обійтися п кілько наі1- 
більше може за них дати, аби не рушити тігх креііцарів, що в Про- 
цпхи. Жаль йому було малих пустіїв, що вибіжать проти нього й крізь 
ніс жвиндітимуть : „Де* І шо сте купили в місті?" 

Шркував міркував і як — раз доміркувався до того, що тих 
крепцарів від Процпхи саме не стане. Така його лютетіти до середини. Уперед вийшов Петро 
скорою ходою, а за ним пхається нерадо Семен. Олена видивилася 
з боязнею на нього, а він спустив очі під її поглядом і оглядав 
широкі писки своїх чобіт. 

,,Маю вернути подвійний завдаток", — обізвався він так нерадо, 
неначе кожне слово, промикаючпсь крізь горло, дерло його, як ячмін- 
ний колос. 

Олена піднесла обидві долоні вгору й ловилася за вухо й за чоло. 

,,Иой! йой! запродав сумління!" - говорила тихенько, потім 
шептала ті слова, а потім тільки рухала зубами. 

Петро став одцалік від них, але йому не дало довго встояти 
на місці. Приступив до них і сп.лів пальці над грудьми й спустив їх 
кілько мога в до.тину. 

,, Жінко добра! на який же я спосіб запродав сумління?" - сказав 
твердо, але червоні смуги виступили йому знов на лиці. От-же таки 
дивився відважно Олені в очі. 

Вона знов забреніла, як мушка, і майже за кожним словом при- 
такувула собі головою. 

,,Та ви його візьмете на хрестини, а він напється, прийде до 
дому та й бійку счинає. А як-же, бійку счішае", — додала ніби 
того, п];о Петро їй не вірить, хоть він мовчав. 

,,Як він напитий прийшов, то й за волосся мене водив, і ще 
й кулакував. Кров із мене цюрком .іялася ..." 

Семен поглянув на неї, почухався в голову й усміхнувся закло- 
потано. Потім спустив знов очі в долину. 

„А що-ж я вам винен?" — запитався Петро. 

^Я на нього нічого не кажу", - говорила Олена. - „Він добрий 
чоловік. Як тверезий, то й послухає й зробить. Але натура зла, 
натура зла", - повторювала все чим-раз тихше й тихше. 

„А в нас четверо дітей", - сказала голосніше й погрозила 
пальцем. — „Усі люди дивуються, звідки в таких паскудних .іюдей 
такі прекрасні діти." 

Уста їй дріжалж, на очах виступили червоні жилки, а вона^ 
оглядала чоловіка, ніби шукаючи тої краси, що перейшла на діти. 

Потім одвернула голову від чоловіка, подивилася Петрові нросто| 
в очі й заломила руки: 



І 



— 647 - 

„А на що-ж ви крадьки, потай мене, ґрунтець купували, а тепер 
011 ще послідну коровину продати на подвійний завдаток?" 

„Та бо чекайте, годіть!" — мнявся Петро і справив ліву руку 
до Олени, - „що-ж тут було крадьки?" - говорив до Олени, 
а побачивши, що не переконає її, звернувся до Семена „яка-ж 

тут була крадена річ?" 

Семен підняв голову, але не дивився ні на Олену, ні на Петра. 

„Вона таки за то нічо не знала", сказав нерадо й ху- 

тенько глянув у бік, бо спіткався з Олениним поглядом. 

Петро стис плечима, а потім ударився об поли руками. 

„А най вам Господь Бог заплатить за мою к-ривду! Верніть 
мені мої гроші та най вас обминаю десятов вулицев", сказав борзо 
й з притиском. - .Ходіть назад до суду, аби там записали", — 
додав сердито. 

Коли ввійшли назад до середини, судця підніс високо брови, 
розкрив широко очі й дивувався, що ось то раз серед безконешяого 
числа сірої мужичні найшлися звідкись йому знайомі лиця. Тільки не 
міг собі пригадати, звідки він їх знає. 

„Ах, та це ті, котрих власне справа скінчилася", — сказав 
адвокат, відгадуючи заклопотання судді. 

Кривдунський спустив брови і стягнув .уста до сміху. Йому 
припала до вподоби та думка, що мужиків неможна так пізнавати 
з обличчя, як инших людей. 

„Що-ж ви ще скажете?" - запитався, а та усмішка придала 
його голосові якоїсь ласкавости. 

„Ми, прошу пана, вже полагодилися", - сказав коротко Петро. 

„Як то?" .здивувався суддя. „Другий раз?" 

Петрові повиділося, що цею другою -злагодою .зробить панам 
прикрість. Тому низенько поклонився й додав несміливо: 

„Так, так. Я вже не хочу подвійного завдатку. Семен вертає 
мені мої гроіігі." 

При цих словах поглянув на Семена й на Олену ніби: „По- 
магайте мені, бо й ви до цього примішні." 

Олена порозуміїа той погляд. Підступила хутенько д столові 
і, нахилюючи голову, ніби кланяючись, заговорила: „Ми, прошу ясного 
суду, з Петром сусіди. Нам не треба сварки, ми в злагоді." 

Адвокат ісчервонівся і став судорожно мняти папір у руках. 

„Ти здурів, чоловіче!" срсричав на Петра. — „Маєш судову 

угоду, то якого лиха ще тобі треба?" 



— 648 — 

Петрові знов виступили червоні смуги на лиці, нагадав собі, 
що обіцяв іще доплатити адвокатові, як дістане їрунт, або відбере 
иодвіїїний завдаток. Чувся тепер двічі винуватий. Одно, що навряд 
М)^жицьким звичаям купував непродажний їрунт, а друге, що не до- 
держав із наном нечистого діла. Бо - на його думку пани тільки 
на те, щоб робили кривду .людям і, як уже тебе нечистий торкне 
на зле діло, та й пан тобі щзи тім помічний, то вже треба .лізти до 
кінця в болото. Тому Петро мовчав та ті.льки ирів і червонівся. 

Суддя засоромився, бо здавалося йому, що хоч йому мужики 
тільки голови набили, то він таки не вирозумів справи. Думав, думав 
і додумався до того, що певно купна жадного не було, що Семен 
шяк, або дурний, і Петро його оіиукав. Щоб свою помилку нащ)а- 
вити, грізно подивився кругом себе (це мала бути повага) і сказав 
до Олени: 

„Іди з чоловіком на долину, най йому кура.'тора нададуть, бо він 
марнотравник. Або най перепише їрунт на тебе, бо його ще не один 
ошукає. " 

Всі троє низько поклонилися. 

Як вийшли за двері, ще раз припостали в сінях. 

„Що-ж тепер робити?" запитався понуро Семен. 

Петро сияв із радости. Силою здержував усмішку. 

„А я вам скажу", — говорив пошепки й підніс па.лець до ока, 
ніби зраджуючи якусь велику тайну. - „Не йдіть, де надають 
куратора, бо там задурно. А пани дурно нічого не роб.лять. Ви йдіть 
до нотаря та перепишіть їрунт на жінку. Заплатите порядно, але він 
вам добре зробить." 

„Про мене", згодився Семен. 

Петро не міг довше здержатись і засміявся. Тішився, що втік 
од злого діла. 

„Ще ви, Семенихо", сказав, щоб надати причину свому 

С5ГІХ0ВІ, „ще ви будете потай чоловіка їрунт продавати." 

Олена поглянула на Петра. А побачивши його сияюче й утішне 
лице, усміхнулася й собі. Але той сміх був супроти Петрового пщрого 
сміху такий, як темної ночи на краю овида світло далекої, тихої 
блискавки без грому супроти ясного соняшного світла. 



XXII. Володимир Винниченко. 

257. Записна книжка. 

І^катц було вже нікуди: поперед нас слалось рівне й безкрає 
поле, а позаду з села гналась ціла юрба люду. Попереду всіх біг 
стражник і кричав: 

Ге-ей! А ну, геп там! Підожди! 
І вимахував над головою в себе рукою так, ніби поганяв волів. 
Зупиняємось? — безнадійно спитав мене Антип. 

- Зупиняємось. 

Ми зупинились. Антип вирвав стеблину жита і, покусуючи її, 
дивився до села на погоню. І погляд йому був понурий та блиску- 
чий, як промінь сонця з-під чорної навислої хмари. 

- „В ка.лоші?" посміхнувсь я до його. 

Власне кажучи, смішного в нашому становипц було мало. Най- 
мениіс, що з нами могло статись, це те, ш;о нас побють, звяжуть, 
і поволочать в повітову тюрму. 

Антип теж похмурно посміхнувся. 

— Бач, я казав, п];о треба з вечора виходити з села. 

- Де твої проклямації? живо перебив він, — ховай вжи- 
то! Швидче! Сядем обидва, ніби стомились . . . 

Ми помалу сіли під житом. Я витяг з-за пазухи пак прокля- 
мацій, які зостались у нас ще на одно село, і не одвертаючись од 
жита, вирив руками ямку, поклав туди пак і засипав землею. На- 
верх натрусив трави. 

Так . . . скоса озирнувши мою роботу, промовив Антип. 

Погоня наближалась. 

Поранкове сонце стояло над церквою і ще не встигло випа- 
рити всю росу, і вона, як сльози дитини, що тільки що плакала, 
невинно й зворушливо блищала в траві. Прощай, росо! 

Потім я підвів голову. Погоня вже недалечко була, але бігла 
тихиіе. То підійдуть, то знов, побіжать. Стражник одною рукою при- 
держує шаб.тпо. а другою широко махає то взад то вперед, немов 
одбивається від когось позаду. Иноді озиравсь і щось казав дядькові. 



— 650 — 

який біг зараз же за нвм. Трохи оддалік бігли ще люди, а коло 
їх купа дітвори. 

Антип похмурно кусав стеблину і тудно бігав очима навкруги, 
немов іііукав чогось. 

А я нічого вже не шукав. Чого там дурно тратити сили, пус- 
каіїсь на дно та й усе. 

Ось зовсім близько. У стражника руденька борідка, очі напру- 
жено, гостро втоплені в нас. На грудях у такт підстрибує шнурок 
від револьверу. ІГице червоне, задихане. 

Раптом Антин стріпнувся, повернувся до мене й швилро .за- 
шепотів: і 

Слухай: я хочу спробувати одну штуку. Старайсь робити 
як я. Чуєш? Я хочу . . . 

Але докінчити не встиг. Перед нами вже стояв стражник 
і, трудно дихаючи, розглядав нас. З-за плеча його виглядало зля- 
кано-зацікавлене .лице дядька. 

— Ну, вставайте! Ходім! суворо хитнув головою стражник. 
Я не рупшвся, ждучи, Ш.0 робитиме Антпп. 

Цей помалу підвівся, став на свої довгі, тонкі ноги й почав 
мовчки розглядати стражника. Пильно, серйозно, з виразом поваж- 
ности. На лиці ніякого замішання, хвилювання. Нарешті, зупинив- 
пгпсь на лиці злегка здивованого ноліціянта, спитав: 

- Тн — чинг сельской полиціи, голубчшсь? Неправда- ли? 

„Чинг сельской полиціи" пхе більш похмурився. 

— Ну, то шіо? Ну, ти, вставай! 
Я теж устав. 

— Куда же тн зовешь нась идти? И затімг осталовилт. наст.? 
— спокійно, з цікавістю запитав Антпп. 

— Зараз побачите! Ну, марш! Данило ставайте збсіу. Та гля- 
діть, як п];о, так ломакою прямо по голові . . . 

У Данила в" руках справді була паличка, яку по справедли- 
вости инакше й не можна було назвати. Він став коло мене і, косо 
позираючи, наготовив свою зброю. Почувалось, що .людина на своїм 
віку не бувала часто в такім становппц. Взагалі, Данило нічого аб- 
су нічого сказать. Швидко 
повернувшись до Данила, що стояв біля мене зо зляканими, витрі- 
щеними очима й з ломакою, я зробив строге лице п хутко крикнув: 

— КактЕ, фамилія зтого чорного? Скоро! 

— Клим Сидоренко! — машинально випалив Данило, широко 
дивлячись на мене. 

- Клементій Сидоренко, Діогент. Змиедокловичт., — угодливо 
нахиливсь я до Антипа. 

XI) 'Івталка 42 



- - 658 — 

— Ага! Отлично . . . Хорошо . . . Кле . . . мен ... тій . . . 
Си . ^ . до . . . рен . . . ко . . . Хорошо. Какг називается ато селеніе? 

— Какг називається зто селеніе'? — строго звернувсь я до 
стражника. 

— Мандрпковка, — злегка вирівнявсь стражник, напружено 
слідкуючи за Антиповою рукою. 

— Мандриковка, Діогенг Змпедоклович'ь ! . . . 

Староста ш;е більш стурбувався. Ззаду почалась шамотня. Видно 
було, яі: посшпіно один за одним дядьки просковзували в двері 
і юрба ріділа. 

— Так, хорошо . . . 

Староста раптом пригладив волосся, прокашлявся й, несміло 
глянувши на книжку, промовив: 

— Ну, хорошо, господа . . . ІІозвольте-ж спроситьця вас, хто-:к 
ви такії будете? 

Антип не зразу одповів. Устав, вернув мені ручку і, не закри- 
ваючи кшілжи, повернувсь до старости. 

— Кто мьі такіе, голубчикь, мьі скалшмь исправнику. Поняль? 
Исправшіку 8Т0 скажемо. 9то, кажется, здіісь Михаііть Андреичі. 
исправникомг? ... — повернувсь він до мене. — Ахг, н'Ьтг, Ми- 
хайла. Андреичть в-ь другомг уІ^зд'Ь . . . Да, моп мильїп, кто мн такіе, 
ти 8Т0 скоро узнаеиш. Да . . . Ну-сь, мьі готовьі. Давайте понятнхть 
и можно отправляться. Только я просилі. бн непремінно сь нами 
отправить 8Т0Г0 господина . . . какг его? . . . він зазирнув до себе 
в книжку, — втого Сидоренка. И зат-^мь того, которьіп утверждаетг, 
что мьі разбраснвади прокламацій. Какг его . . . Мм . . . Семенюкі., 
кажется! Да, да! Такі, вотг и его тоже. ГдіЬ онг? 

Я хутко повернувсь і почав шукати очима Семенюка. 

— Гд^Ь Семенюкь? 

Семенюк стояв десь аж у дальньому кутку. Всі зараз же роз- 
ступились, даючи йому дорогу й поглядаючи то на його то на нас. 

— Подойди-ка сюда, Семенюкт. ! « — хитнув головою Антип. 

— Семенюкі., ступай сюда! — крикнув я. 

Семенюк несміло виступив, глянув на старосту, на стражника 
й пробурмотів: 

~ - Чого-ж мені ьхать? У мене времня нема . . . 
Антип усміхнувся: 

— ■ Нїїчего, голубчикь, у нась тоже не бьіло времени, а тн 
задержаль наст». Вот-ь разскаясепн. исправнику, какт> мн бросали 



— 659 — 

прокїїамаціїї, а тогда ужг увидиіііь, будетг ли у тебя время . . . Ну, 
староста, давай понятьіх'ь, нужно отправляться, намг некогда. А вьі, 
господа, — звернувсь він до юрби — будете свид-Ьтелями, когда 
нужно будете. Гльїііїите? 

- Так топіно ... — почулось з ріжнжх боків. 

В цей час багатій потихеньку по-під стіною пробірався до дверей. 
Я помітив. 

- А тн куда? Сидоренко! закричав я, — куда уходишь? 
Лнтип строго озирнувся: 

Сидоренко? ЖжШ вг виду, что еще хуже будеть, если уйдешь. 
Сидоренко хмуро зупинивсь. 

— я роботу дома покинув ... — сердито буркнув. — Мені 
нема чого до справника. Моя хата з краю . . . 

— Ничего, ничего . . . Староста! Понятьіх'ь! 

Староста шепотівся з стражником, видно — радились. Зразу-ж 
покинув і повернувсь до нас. 

— Що кажете? 

- Ионяткіхт. давай, мьі готовьі. 
Староста зайнявся. 

— Та бачпте, господа, діло, звісно таке, що . . . Наше поло- 
женіе тоже, як ізяснить ... то, конешно, одно слово сказать . . . 
Сказано, примєрно, що проклямації. Ну, так такий приказ, що таких 
людей арештовувать, так прямая обязанность . . . одно слово ска- 
зать . . . Семенюк! — раптом сердито повернувсь він до Семенюка. 
— Ири.знавайсь : цих людей ти бачив? Признавайсь отут, січас мені! 

Настала тиша. 
Антип пробурмотів: 

— А ну, что онг скажеть, нужно записать . . . 
І наготовив книжку. 

Семенюк, очевидно, зібрав усі сили, щоб одповісти, але глянув 
на книжку й розтерявся. Зтурбовано забігав очима навкруги і знов, 
як соняшник до сонця, повернуБСЬ до книжки. 

— Ну, говори-ж, стерво! 

Семенюк безпомічно глянув на старосту. 

— Я бачив ... що . . . Тільки, як темно було, то не розібрав 
добре . . . Похожі . . . 

— Умгу! — муркнув Антип і щось черкиVв у книжці. Се- 
менюк зразу-ж замовк, злякано слідкуючи за його рукою. 



- 660 - 

— Ну, видно, що три рублі хотів заробить! — безапеляційно 
й похмуро бовкнув стражник до старости. І стояв з таким виглядом, 
що, мовляв, сумніву більше нема ніякого. 

— Ну, підожди-ж ти? — хитнув староста головою до Семенюка. 

— Какіе три рубля! — зацікавлено спитав Антип. 

- — Та, бачите, такий порядок, що як шймає хто кого з про- 
кіямаціями, так тому три рублі. Таке меропринятіє, одно слово ска- 
зать ... От он і соблазнився, виходить ... А ви сами должно|на 
станцію путь держали? 

— Да, мьі хотіли на станцію. 

— По своїм ділам чж по службі? 

— 9то все равно. Ну, так скор'Ье, староста, скор-Ье, — намі 
некогда ... 

Староста знов пригладив волосся, яке від того тільки нахилялось 
під рукою і потім знов вигиналось, як пружина. 

— Ви, господа, не сердіця . . . Хто ви такі, нам незвісно . . . 
Ну, видно, що, одно слово сказать, оіпибка тут . . . То.іьки-ж ми 
свою службу сполняємо, ви свою . . . 

Він глянув на стражника. Стражник косо дививсь на його, не- 
мов підаержував в тяжкій справі. 

— Я так думаю, що нада оставить ето дело. А що ми? вас 
задержали, так можна вам дать лошадей до поїзду. Га? 

— Хм! — роздумливо, вагаючись підняв брови Антип. — Я не 
знаю . . ., какь сь вами бьіть . . . 

Потім повернувсь до мене й запитав: 

— Вьі какг думаєте, Ксенофонті. Сократовичть ? Оставить или 
■Ьхать кг исправнику? 

Всі, чекаючи, з хвилюванням дивились на нас. 

Я зібрав усі свої сили п серйозно, нерішуче одповів: 

— Право, я не знаю, какг вамі, будетг угодно, Діогенг 9м- 
педоклович'ь. 

— Ну, хорошо! — рішуче махнув рукою Антип і повернувсь 
до їх — хорошо. Давайте лошадей. Пусть на зтоті. разг такь 
и будегь. Но номните, господа, нужно бнть осторожннми. Очень 
осторожннми, господа, нужно бнть вг таких-ь д-ілахть. 

І помалу, поважно, згорнув книжку й засунув її за пазуху. 
І як тільки вона зникла, всі зітхнули легше. Оживились, під- 
бадьорились. 



— 661 — 

Через півгодини коні того самого Сидоренка стояли коло волости, 
запряжені в новенькпп, зелений хургон. Колиска застелена була ки- 
лимком, а на передку сидів парубок. Біля хургона чекала юрба селян, 
яка постійно, скинувши шапки, дала нам дорогу. 

Прощаючись, я помітив у начальства радісну посмішку, — вони 
були переконані, що все таки дешево викрутились з халепи. 

А ще через якісь дві-три години ми скромненько сиділи 
у ваґоні, а колесса поїзда поспішно, весело тікали п вибивали: 

„От-так-так! От-так-так!" 



258. Біля машини. 

Південь. Сонце пече, наче підрядилося зробити за сьогодня 
8 землі перепічку. Де ні станеш, здається, круг тебе і згори і знизу 
палає нкжь велетенська піч і шугає без перестанку пекельним полу- 
мям. Дихати важко. 

У полі пусто вже. Не веселять очей густі, довгі ряди кіп, не 
лунає в яру дзвін коси: голо й сумно, подихає осінню. 

По шляхах і но межах подекуди суне поважно гарба зі снопами. 
На ній, задравши до-гори голову, лежить собі який-небудь засма- 
лений з бі;шми плямами хлопець і хльоскає иноді з гори батіжком. 
Йому сонце не вадить. Часом, підвівшись, він крикне ліниво „гей", 
плюне через губу і знов розляжеться й тягне безкраю пісню свою. 

Гін на троє від села Цурупалок йде машина пана Скшембж- 
ховського. Тут уже чисте пекло. Попадеш сюди і зпочатку нічого не 
розумієш: стук, гряк, галас, якийсь рев, якийсь свист, чогось кри- 
чать, десь сміються, порох, полова, дим . . . Крізь туман, що стоїть 
навкруги, видно щось велике й червоне, чути, як сердито гуде 
і грюкоче воно. Тільки оговтавшись трохи, починаєш розуміти цю 
просту картину. Стоїть собі добросердна, ненажерлива звірюка, гуде, 
грюкотить, а люди пхають їй в пащу і не встигають нагодувати її. 
З радісним ревом хапає вона сніп за снопом, трощить його залізнжми 
зубами своїми і знову голодно й жалібно реве та гуде. Не встигнуть 
пятнадцятеро засмалених, запорошених, живих істот вигребти з-під 
неї, як треба знову пхати їй у пащу, бо сердито гуде вже і клацає 
порожнім барабаном. Не вспіють всунути снопа, як уже летить по- 
лова, її солома здіймається горою під соломотрясом. І пятнадцятеро 
прислужників, гукаючи, поспішаючи, одкидають, розмазують на-швидку 



— 6(12 — 

ПІТ по лиці, і знов підхоплюють з-під неї, і знов одкидають до 
хлопчиків. А ці теж не дрімають: зачепивши купу волоком, тягнуть 
до великих, жовтих ожередів, на яких видно тільки брилі дядьків 
та довгі вила. Робота кипить. 

А машина гуде й наче аж ревне радісно, як попаде зразу 
добрий шматок. В таких випадках машинист Арсентій Трохимович 
звичайно сердиться і пїось кричить до барабанщиків ; але ті ніби не 
дочувають. І цілісенький день її годують і підбірають з-під неї. Віз 
підїзжає за возом, гарба за гарбою. Вже позвозили з Розкопаного 
яру, вже почали з Чортової пасіки, а звірюр:а все реве і голодно 
клацає своїми колесами, пасами, соломотрясами. 

А сонце пече. Піт уже не витирають, і він вільнп]гш шляхами 
розходиться по запорошених обличчях, вибіраючи, де менше пороху. 

Молодий економ, пан їудзінський, або як звуть його се.ляне, 
їудзик, ходить злий і темний, як хмара. Він то підійде до паровика, 
ніби ^байдуже подивиться на дорогу, що йде до села, то знов вер- 
тається назад, злий і похмурий. На нім черкасиновий, стальової 
масти піджачоодним будуть линуть 
І в поцілунках сонця гинуть . . 



— 694 — 

І буде жаль мені в ту мпть. 
Що я — не капля з сонних віт. 
Що я з туман амп не злнну. 
Що в поцілунках я не згпну . . . 



290. Я знов один. 

Я знов один, я знов один. 
Ніхто пптать мене не стане. 
Ніхто питать мене не стане. 
Ніхто у душу не загляне — 
Я знов один . . . 
Як тпхо хвиля серцем грає, 
Яі: манить погляд даль німая. 
Як веселить краса долин 
В топ ясний час, як я одпн. 
Я ненароком згадку рушу 
І дзвін її несеться в душу, 
ЇЇ краса — к*раса руїн 
В той ясний час, як я один. 

В яі:их ма.іюнках гомін ночи 
Зірвать відмову з серця хоче. 
Яь: манить їх таємна тінь 
В той ясний час, як я один. 
І голос той. що надомною 
Витає горнею луною — 
Як принада над серцем він 
В той ясний час. як я одпн! 



291. Спить ряд могил. 

Спить ряд могил давно тгілшх 
Під тихим світом зор сумних 
І хвиль земних недбалпп шум. 
Не збудить їх довічніх дум. 
їм чуть, яі^ чайка в ранній час 
Над ними скиг.їить раз-у-раз, 
/Ік ві.іьний вільному взамін 
Несе вечірній сон руїн. 



— 695 — 

Як рокіт хвиль на хвилях грає, 

Як лан вечірній замірає, 

Як слава в сумному раю 

Луну останнюю свою 

На ранніх зорях викликає. 

їм чуть, а нам! Нам лоно літ 

Давало ясниіі заповіт; 

Давно зруйнованих останків 

Ми не спитали з-позаранку, 

Не вміли серця їм оддать, 

їх дум тепер не розгадать . . . 

Нам чайки окрик раннім рано 

Над серцем згадкою не стане, 

Не вразить в тихий час роси 

Луна колишньої краси; 

І марно лине ноуз нас 

Минулих літ минулий час. 

Без дум, без жалю і без муки 

Ми сонним варварам науки 

Даєм могил за рядом ряд 

І нам — не вернуть їх назад . . . 

І прийде скоро, скоро час, 

Нащадок наш спитає нас, 

Хто нам зберіг останки літ. 

Де днів давно минулих слід? 

І на простор німий ми мовчки їм покажем, 
І даль далекая нічого їм не скаже . . . 
Ланів колишній час, Вкраїни досвіт ранній. 
Не викликав у нас ні згадки, ні бажання, 
До нас донеслась таємна їхня річ, 
В пітьмі руїн німих зосталась серця міч. 
Нам царство Скифії нічого не сказало, 
Останками руїн нам дум не занесло, 
Бірзілляїуі, блекіттю минуле поросло, 
Туманом півночи свій час запеленало. 
Ми пісні рідної не зберегли в свій час. 
На кволий серця жаль звели її до нас 
Нікчемним окликом вона між нами йде. 
Луни вечірньої з собою не веде. 



696 



На кін перенесли ми жарти та кохання, 
Зразки нікчемнії забутого убрання, 
І раді п досі ми, що є в ііого базарі 
Горілка, мед, гопак, та сині шаровари. 

тїім, що згпнули в зорі осінніх літ 
Хрестів поставити в свій час ми не зуміли. 
Одна вечірняя вітає їх могплп. 
Одна вечірняя їх чує заповіт. 
І внук, наш да.іьнііі внук, чиіі ясногордип ум 
Пролине піснею над лоном сонних дум, 
Ланами рідними він пройде в ясний час. 
Луни колишньої зачує сумний глас 
І згадку тяжкую положить він на мари — • 
Синів України безкровную отару . . . 



XXVI. Грицько Чупринка. 



292. Вітер. 



Вітер шал ГІН, ніби пялиіі, 
Розігнав, розбив тумани. 
Збив -підняв до небосхилу. 

Хмару нилу. 
Проти шалу, проти сили 
Буйно сосни зашуміли 
Сколихнулися дуби; 
Вітер З.ІИЙ, несамовитий, 
Розлютований, сердитий 



Свище, грав. 
Заклинає : 

— Не виходь на бій. слабий! 

Знаю, бачу. 
Буйну вдачу. 
Що бажає грому, блиску! 

— Ти-ж недаром, вітре дивний, 
Прилітав на степ мій рівний 

І гойдав мою колиску. 



293. Льон. 



Льон, .льон! 
Синій, синій, білий, білий. 
Пишним ідатом квітне льон: 

Вітер смілий 

Легкокрилий 
Розганяє літній сон; 
Десь заховані музики 
Вільно сиплють дзвони-крики, 
Розривають тон на тон. 

У дзвіночках, 

У таночках 
Закрутились феї-пари, 
Мов фантазії примари, 

А між ними 

Молодими 
Буйним цвітом квітне льон. 



Памятаяш давній льон? — 
Що одцвівся. 
Спопелився, 

Що розвіявся, ИК 60Н 

в давнім .літі, 

В раннім цвіті, 
в ті часи, як ми .любили. 

Як розбили. 

Загубили 
Щастя юного закон. 

То не наші вже дзвіночки. 
Ніжні співи і таночки 
І барвистий, чистий цвіт; 
Наше щастя пронеслося. 
Буйним вітром розмелося 
В переломі юних літ. 



— 698 



Льон емблемою кохання, 
Залждяння, сподівання 
В переливах майорить. — 
Тануть, тонуть в серці згукп, 
Та не збудять щастя п мукп, 
Тільки серце не горить. 



Білий, білий, синій, синій, 
в розмережаній долині, 
В ніжних барвах квітне льон: 
Наше щастя одцвілося. 
Наше щастя пронеслося, 
Яі: забутий сон. 



294. Наші теми. 



Шепотіння, колихання 
Білоквітнучих дерев, 
Хуїи-вітру завивання. 
Моря буряного рев. 

Сяйво сонця, занах квіт. 
Рідних луків кольоріт — 
Наші темп. 
Як приємно розгорнутись, 
Щирим серцем стріпонутись, 
Одкаснутись од законів. 
Од умовин, од шабльошв 
І картини рідні злить в світові 

поеми. 



Душ самотнпх хвилювання, 
Гибі.іь світлих, чистих дум, 
Сліз і крові розливання, 
Гострий біль, буяв і тирса шелестіла. 

Мар'яна. Та хто-ж ви — гран, чи князь, чи пан ве:іьможний, 
Що вас послухають вони?, 

Вагнер. Я той, 

Хто цій пустелі скаже: оживи! — 
І в-мить вона, як в казці, оживе. 

Жаряни. Це правда? 

Вагнер. Так. 

Маряна (відстулае). Ви чарівник, виходить? — 
Мені вже страіішо. далебі. 



— 717 — 

В а гне р. Чого? 

Тоб' нема чого боятись . . . 

Маряиа. Чом? 

Ваги ер. Бо ти сама вродилася на те, 
Щоб панувать. 

Мар я на. Над ким? 

В а гне р. Над усіма. 

Хто буде тут, і над усим, що я 
Зроблю . . . 

Маряна. А що-ж ви зробите? 

агнер. Побачити. 

Людей ПОШ.ЛЮ під землю за скарбами. 

Маряна. Хіба ви знаєте, де ті скарби 
Заховано? 

Вагнер. 0. так, я знаю все. 

Маряна (сміється). Ого! То вп і справді чарівник . . , 
А що робитимете з низш ви? 

Вагнер. Я вже сказав. Створю новую казку, 
Я ])0зведу такі огні, що з сонпем 
Поборяться вони страшним нроміттям, 
І все навкруг од стогону машин 
Прокинеться до сщ)авжнього життя. 
Зруйную все в степах, щоб на руїнах 
Спорудить царство дужих. Ти-ж мені 
Сиятимеш в змаганнях творчих духа. 
Як добриті їеніп міл . . . За мною підеш? 

Маряна. Куди? Я й не второпаю, про що вп . . . 
А млин, натп млин? 

аги ер. Що М.ЛИН? На скє.їїях тих 

Збудую я палац тобі роскіптний 
І сад, як рай, ігруг нього розведу. 
Вберу тебе, мов пишну королівну . . . 
Куди не подивись — усе твоє, 
Чого не забажай — вродилось тут. 
' Я сам — в ногах твоїх . . . Люби мене . , , 

(Обнімає її й попгіптує палкі признання.) 



718 



Подорожній (.піднілаь голову;. Нан ішкешр, ЯК бачу, гав не ловить. 
Він навіть сон солодкпії залишив, 
Щоб раптом розпочати творчу працю. 
Не злий початок ... 

Крамаренко (смштг.ся). Спіть, не заважайте. 

Подорожній (лягає). Цікаво знати все-ж таки — чого 

Занесло вас у цюю глушину? 
Крамаренко. Пан Вагнер розвідки тут розпочав 

На землях будучого тестя. 
Подорожній. Тестя? 

К^рамаренко. Так. Зем.іі пребагаті. 
Подорожній. Хто-ж той тесть, 

Коли не таєіупшця це? 

Крамаренко. ('тарий 

Тутешній дідич — пан Таран. 
Подорожній (раптом сідає). Таран?! 

К]рамаренко. Чому так здивувалися? 
ІҐодорожній. Невже 

На пана Вагнера припав її, 

Вільнолюбивої Сусанни, вибір? 

Крамаренко. Марії тихої скажіть. 

Подорожній (з пільгою). Марії? . . . 

Так, так. Виходить, в неї є сестра? 
Крамаренко. Ви знали їх? . . . 
Подорожній. Скажіть, звідсіль да.леко 

Живуть вони? 

Крамаренко. А далеченьк-о нак: 

Як рушить зараз берегом ріки, 
То сонця схід зустрінете у них. 
А ви хіба туди йдете? 

Подорожній. Як сонце 

Позолотить шпилі похмурих ске.іь. 
в дорогу рушу я. Вона ще тут. 
Я сподіваюсь? 

Крамаренко. Бачив я обох 

Днів три тому. 



- 719 — 

Подорожній. І скоро шлюб в Марії? 

Крамаренко. О, ні: принаймні^аж за рік. 

Подорожній. Чому 

Пан Вагнер мусить довго так страждать, 
Нудити світом од кохання? Чудно. 

Крамаренко. За рік же цеп повинен показати 
Усім наочно він, що не химери 
Всі домисли його, - що тут, в степах 
Лежить руда в землі. 

Подорожній. Я розумію: 

Й за це у нагороду в Тарана 
Дістане дочку із степамп. Так? 
Ну, що-ж: як бачу я. то він не дурень. 

Крамаренко. Вони кохаються . . . 

Подорожній. Це видно . . . гляньте . . . 

(Показує па Вагнера, що обняв Маряну й цілує.) 

Крамаренко. То байдуже: веселий жарт мимохідь. 

Подорожній. Що жарт, то жарт: боюся тільки я. 
Щоб не скінчивсь веселий жарт сльозами. 
Чабан отой, по нім я помічаю, 
Не зовсім жарти тії уподобав. 
Кипить, немов окріп. Ось гляньте, гляньте . . . 

(Юрко підбігає обурений, хапає на плечі Вагнера й одкидає його на бік, бере Маряяу іл 

руку ц тікає до млнпа.) 

Маряна. Ой, леле, ти це, Юрку? 

Вагнер. О прокляття! 

Дикун! Розбійник! . . . 

Крамаренко (схоплюється, підбігає до Вагнера й нахиляється над ним). 

Що він вам зробив? 
Поранив? Ні? 

Вагнер (підводиться)."! Байдуже . . . налякав. 
А ви ще не спите? 

Крамаренко. Тікає сон. 

Коли цікаву казву чуєш. 



— 720 — 

Вагнер. Так, 

Цікава казка, дивна і прпнадна. 

(Дивиться, як обурена Маряна змагається з Юрком.) 

Ви бачите, — вона його не любить, 

Вона обурена, що він так нагло 

Нам перебив нічну розмову нашу . . . 
Крамаренко. Нехай, нам спати час: коротка ніч. 
Вагнер. Так будем снати ми, а на світанку 

До діла знов . . .' 

Вкз здаються обоє. Розгнівана Юрком, Маряна одпніає його від себе іі ховається у млині. 

Він якусь ївилю стоїть коло дверей і грає; вона не виходить. Тоді Юрко ламає сопілку 

об коліно, хутко переходить греблю й зникає в скелях.) 

Крамаренко (засипляючи). І знову тихо скрізь . . . 
Вагнер (засипгяючи). А В ТИШІ ЦІЙ літають СНИ звабливі 

І казку заплітають . . . 
Подорожній. Увірвалась. 

(По хвилі з млина, озираючись навкруги, виходить Маряна; иереконавніись, що Юрка 
нема, вона тихо сміється до шуму води, погроасує кулаком водяникові, потім потиху про- 
крадається до нічліжан, стає навколіжки коло Вагнера і, любуючи, довго доівиться на ньогоУ 

(Вагнер одкриває очі; побачивши її, раптом сідає, Маряна, поклавши палець на уста 

й показуючи на тих. шо сплять, дає знак мовчати, потім міцно оиовнвас його шпю руками 

й палко цілує. Колп він хоче відповісти тим самим, вона, сміючись, виривається, тікає до 

млина, яо дорозі піднімає камінь, жбурляє весело у воду і зникає у млиш.) 

Вагнер (повернувшись на місці, зачарованим поглядом слідкує за нею.) 

Прекрасний сон приснивсь . . . 
Подорожній. Не пробудіться. 

Вагнер (не повертаючи голови). О ВІН ЩЄ ТІЛЬКИ рОЗПОЧаВСЬ ДЛЯ МЄНЄ. 

Кінця не ВИДКО ще. Початок казки. 
Що тут в стенах цих зан.лелась . . . 

Подорожній (перевертаючись на другий бік і засипляточи). ПочаТОК 

Не злий . . . який то буде їй кінець?! 



іча^ и Оі Iк^ 



РО Кгизіїеі'пуїз'куі, Апип 

3932 УуЬіг 2 икгаіпз'коііо пагосі- 

К77 поЬо руз•^тепз-ЬVа 

-Ь.2 



РІЕА5Е ОО МОТ РЕМОУЕ 
САК05 ОК 51ІР5 РКОМ ТНІ5 РОСКЕТ 



иМІУЕКЗІТУ ОР ТОРОНТО ІІВРАКУ 



'/І!^'!?